20 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/16311/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат"
до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
про визнання недійсними пунктів договору,
Ухвалою Касаційного господарського суду від 09.03.2026 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", поданою вперше на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 і призначено розгляд справи у судовому засіданні.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.04.2026 касаційне провадження за касаційною Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 і рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 у цій справі закрито на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
30.04.2026 через підсистему «Електронний суд» до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 у справі № 910/16311/24.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд вирішив залишити зазначену скаргу без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно із частинами 2, 3 статті 288 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 цього Кодексу.
Предметом касаційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 (повний текст якої складено 29.01.2026), тобто останнім днем подання касаційної скарги відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України є 18.02.2026.
Проте, Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" 30.04.2026 (більше ніж через два місяці) повторно подало касаційну скаргу, тобто поза межами 20-денного строку, встановленого частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України для подання касаційної скарги.
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" у касаційній скарзі, поданій 30.04.2026 з пропуском строку на касаційне оскарження, не заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки вважає, що не пропустив строк на касаційне оскарження, оскільки своєчасно реалізував право на звернення до суду касаційної інстанції, подавши 17.02.2026 первинну касаційну скаргу у межах встановленого процесуального строку, а закриття касаційного провадження ухвалою Верховного Суду від 14.04.2026 з формальних підстав не призвело до розгляду справи по суті та, відповідно, не забезпечило заявнику ефективної реалізації права на касаційний перегляд. Своєчасне подання первинної касаційної скарги сформувало у заявника обґрунтовані та легітимні очікування щодо можливості реалізації права на касаційний перегляд судового рішення. Заявник діяв добросовісно, використовуючи передбачений законом процесуальний механізм, і мав підстави розраховувати, що таке право не буде втрачено виключно через формальні підстави закриття провадження. Повторна касаційна скарга, яка подана 30.04.2026, подається на підставі пунктів 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та у зв'язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Зазначені підстави є самостійними та відрізняється від підстав, які була предметом оцінки судом при вирішенні питання про закриття попереднього касаційного провадження. Таким чином, заявник реалізує інший процесуальний механізм касаційного перегляду, який раніше не був предметом розгляду судом касаційної інстанції. За таких обставин, повторне звернення з цією касаційною скаргою не може вважатися таким, що подане з пропуском строку.
Отже, заявник вважає, що строк подання скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 ним не пропущений.
Розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" та наведені в ній аргументи щодо строку на касаційне оскарження судових рішень, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
При цьому Суд враховує, що при зверненні вперше з касаційною скаргою 17.02.2026, відбувся її перегляд, за результатами якого касаційне провадження ухвалою Верховного Суду від 14.04.2025 було закрито у зв'язку з тим, що висновки щодо застосування норми права, викладені у постановах Верховного Суду на які посилався заявник у касаційній скарзі, стосувалися правовідносин, які не є подібними до спірних, а інші доводи касаційної скарги зводились до переоцінки доказів, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
Таким чином, скаржником вже подавалася касаційна скарга, провадження за якою було закрито у зв'язку з тим, що Верховний Суд визнав наведені у ній підстави касаційного оскарження такими, що не знайшли свого підтвердження.
Отже, зазначені скаржником причини повторного подання касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними для поновлення вказаного строку, оскільки залежать лише від суб'єктивної волі скаржника, а не від об'єктивно існуючих обставин.
Верховний Суд звертає увагу, що процесуальним законодавством не передбачено, що після закриття касаційного провадження перебіг строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції розпочинається заново. Також, не передбачено, що у разі повторного подання касаційної скарги учасник справи має безумовне право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами (аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 697/2360/21 та від 19.10.2022 у справі № 398/1739/15).
Верховний Суд відмічає, що питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних доказів.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених положеннями Господарського процесуального кодексу України. Отже, вирішуючи це питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/22695/13).
Відтак, зазначені скаржником причини подання касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними для поновлення вказаного строку при зверненні з повторною касаційною скаргою.
Згідно частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Колегія суддів наголошує, що статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Так, у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 40, 41, від 03.04.2008).
З огляду на зазначене, доводи скаржника, які зазначені в касаційній скарзі, щодо строку на касаційне оскарження судових рішень, Суд визнає неповажними.
Згідно з частиною третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги до якої долучити клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та зазначити інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, які підтверджені відповідними доказами.
Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.
Керуючись статтями 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 у справі № 910/16311/24 залишити без руху та надати строк на усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак