20 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/2417/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Студенця В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватної Агрофірми "Україна"
на рішення Господарського суду Львівської області
(суддя - Сухович Ю.О.)
від 03.11.2025
та постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Зварич О.В., судді: Панова І.Ю., Скрипчук О.С.)
від 14.04.2026
у справі № 914/2417/24
за позовом Приватної Агрофірми "Україна"
до Колективного підприємства "Кам'янка-Бузьке міжгосподарське сортонасінницьке підприємство", Приватного підприємства Агрофірми "Маяк"
про визнання частково недійсними рішення загальних зборів, скасування державної реєстрації зміни складу учасників,
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Приватного підприємства приватної агрофірми "Надбужжя"
до Колективного підприємства "Кам'янка-Бузьке міжгосподарське сортонасінницьке підприємство", Приватного підприємства Агрофірма "Маяк"
про визнання частково недійсними рішення загальних зборів, скасування державної реєстрації зміни складу учасників,
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.07.2025 у справі №914/2417/24 клопотання третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Приватного підприємства приватної агрофірми "Надбужжя" про залишення позову без розгляду задоволено. Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору залишено без розгляду.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.11.2025 у справі №904/4169/24 у задоволенні позовних вимог Приватної Агрофірми "Україна" відмовлено повністю.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 рішення Господарського суду Львівської області від 03.11.2025 у справі №914/2417/24 залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 03.11.2025 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у справі №914/2417/24, Приватна Агрофірма "Україна" звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначені судові рішення.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Приватної Агрофірми "Україна", судом встановлено, що вона не відповідає вимогам статей 288 та 290 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Оскаржувану постанову Західним апеляційним господарським судом прийнято 14.04.2026. Отже, у даному випадку двадцятиденний строк на оскарження постанови обчислюється з дня її проголошення, а саме: з 14.04.2026. Тому останнім днем строку для подання касаційної скарги на зазначену постанову було 04.05.2026.
Касаційну скаргу Приватної Агрофірми "Україна" сформовано в системі "Електронний суд" та подано до Верховного Суду 13.05.2026, тобто скаржником пропущено строк, встановлений ст. 288 ГПК України для подання касаційної скарги.
У касаційній скарзі зазначає, що повний текст оскаржуваної постанови було отримано скаржником через систему "Електронний суд" 24.04.2026 о 18:45. Також скаржник з посиланням на ст. ст. 116 та 288 ГПК України зазначає, що касаційна скарга подається у межах двадцятиденного строку на оскарження.
Разом з тим, у тексті касаційної скарги та у її прохальній частині Приватна Агрофірма "Україна" не просить поновити пропущений процесуальний строк для подання касаційної скарги, оскільки помилково вважає, що якщо касаційну скаргу подано протягом 20 днів з дня отримання повного тексту постанови, то строк на подання касаційної скарги не вважається пропущеним.
Частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене та те, що у касаційній скарзі не порушується питання щодо поновлення пропущеного строку, то така касаційна скарга вважається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, пунктом 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до підпункту 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3028, 00 грн.
При цьому згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Касаційну скаргу подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», тому при поданні касаційної скарги має застосовуватись коефіцієнт 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Предметом спору у даній справі є дві вимоги немайнового характеру.
Виходячи з наведеного та з урахуванням коефіцієнту 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, за подання касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 9689, 60 грн, а саме: (3028, 00 грн*2)*200% = 12 112,00 грн*0,8, де 200% - ставка судового збору за подання касаційної скарги, 2 - кількість вимог немайнового характеру.
Разом з тим до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.
Крім того, згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України).
При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм процесуального та матеріального права, неврахування висновків Верховного Суду, без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.
У касаційній скарзі однією з підстав касаційного оскарження зазначає п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах у частині:
- правомочності загальних зборів колективного підприємства, якщо всі зареєстровані учасники такого підприємства є припиненими юридичними особами, а їх правонаступники не внесені до ЄДР;
- можливості участі у зборах осіб, які не зареєстровані як учасники і не мають підтвердженого правонаступництва;
- правових наслідків прийняття рішень зборами, сформованими не з учасників підприємства, а з осіб, які самостійно або за припущенням організаторів зборів вважають себе правонаступниками.
Разом з тим не наводить щодо якої конкретної, чітко визначеної норми матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України), на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду. Тобто скаржник має зазначити відповідні норми матеріального права, а не посилатися на відсутність висновку Верховного Суду загальними фразами.
Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи викладене та те, що у касаційній скарзі не порушується питання щодо поновлення пропущеного строку, до касаційної скарги не додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановлених законом розмірі та порядку та не зазначено норми права, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду, то така касаційна скарга вважається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частин 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 174, 176, 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -
1. Касаційну скаргу Приватної Агрофірми "Україна" на рішення Господарського суду Львівської області від 03.11.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у справі №914/2417/24, залишити без руху та надати строк для усунення недоліків, що не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали.
2. Приватній Агрофірмі "Україна" усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:
- надати суду заяву про поновлення строків на касаційне оскарження;
- надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 9689, 60 грн за подання касаційної скарги у даній справі;
- зазначити щодо якої конкретної, чітко визначеної норми матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України), на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя-доповідач В. Студенець