Кегичівський районний суд Харківської області
Справа № 624/212/26
№ провадження 2/624/209/26
іменем України
селище Кегичівка 21 травня 2026 року
Кегичівський районний суд Харківської області, у складі
головуючого судді - Куст Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Ткаченко А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №624/212/26,
ім'я (найменування) сторін:
позивач: орган опіки та піклування Кегичівської селищної ради,
представник позивача: Богинська Тетяна Іванівна,
відповідач: ОСОБА_1 ,
вимоги позивача: про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
Позиція позивача.
Орган опіки та піклування Кегичівської селищної ради, в особі представника, звернулось до суду з позовом, в якому просить позбавити батьківських прав матір ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь прийомних батьків, батьків - вихователів, опікунів/піклувальників, в залежності від подальшої форми влаштування дитини, на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/2 частки заробітку (доходу), але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття, починаючи з моменту надходження позовної заяви до суду.
Позов обґрунтований тим, що мати дітей, ОСОБА_1 має трьох малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відомості про батька в свідоцтві про народження ОСОБА_4 внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.
Батьківство щодо дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визначено на загальних підставах, батьком у свідоцтвах про народження вказаний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно наказів Служби у справах дітей Кегичівської селищної ради від 26 грудня 2025 року малолітніх дітей взято на облік, як дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах у зв'язку з тим, що мати ОСОБА_1 ухиляється від виконання батьківських обов'язків та зловживає алкогольними напоями.
Сім'я ОСОБА_1 отримує послуги соціального супроводу в Комунальному закладі «Центр соціальних служб» Кегичівської селищної ради, як родина, що опинилася у складних життєвих обставинах.
Відповідачка у період з 2019 року по теперішній час притягувалась до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП від 06 червня 2025 року, та за ч.2 ст. 184 КУпАП від 17 грудня 2025 року.
Протягом тривалого часу всіма дотичними службами проводилися з матір'ю профілактичні бесіди стосовно здорового способу життя та недопущення повторних випадків зловживання алкогольними напоями, важливості відповідального батьківства стосовно важкохворої дитини ОСОБА_6 , надавалися консультації та рекомендації в напрямку обстеження та лікування дитини, але на жаль попри всіх заходів наданих спеціалістами мати ОСОБА_1 ухиляється від виконання батьківських обов'язків та створює умови, що загрожують життю та здоров'ю дитини з тяжким станом здоров'я.
Малолітня дитина ОСОБА_4 , має складні діагнози: вроджена дифузна двостороння катаракта; крупнокістозна перивентрикулярна лейкомація; атрофія речовини головного мозку; розширення зовнішних лікворних шляхів замісного характеру; ішемічне ураження головного мозку з формуванням лейкомаляції речовини мозку; ознаки внутрішньої гідроцефалії. Дитина має постійні труднощі з процесом харчування через наявність проблеми з ковтанням, жуванням, захлинанням під час пиття, відсутність змоги їсти тверду їжу у віці після 1-го року. Також має явні порушення зору (не встановлює зоровий контакт або ж встановлює його в незвичний спосіб, косоокість, тощо). Наявність значної невідповідності ваги/зросту дитини її віковій нормі.
У зв'язку з хворобою малолітньої дитини ОСОБА_4 , який потребує постійного догляду, та необхідністю виїзду матері з дитиною на лікування до міста Києва, Службою у справах дітей було вжито невідкладних заходів щодо захисту прав інших дітей у сім'ї.
Наказом Служби від 21 серпня 2025 року № 70, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було тимчасово влаштовано в сім'ю бабусі ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка проживає з дітьми за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки батько дітей на даний час перебуває на службі у лавах ЗСУ і не може здійснювати фактичний догляд за ними.
Неодноразово здійснювалися комісійні виїзди за участю спеціалістів Служби у справах дітей Кегичівської селищної ради, інспектора ювенальної превенції Берестинського РВП та фахівців Комунального закладу «Центр соціальних служб», під час обстежень у домоволодінні майже постійно виявлялися порушення санітарно-гігієнічних норм: незадовільний стан житлового приміщення, наявність сміття, різкий неприємний запах, відсутність реагування на рекомендації щодо побуту, харчування та створення безпечного середовища для дітей. Інколи, при візитах спостерігалось тимчасове покращення умов, але згодом мати знову самоусувалась від виконання батьківських обов'язків.
13 серпня 2025 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Кегичівської селищної ради було розглянуто питання про належне (неналежне) виконання матір'ю ОСОБА_1 батьківських обов'язків стосовно малолітніх дітей ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Матір було зобов'язано негайно пройти медичне обстеження ОСОБА_13 в лікарні «Охматдит» в місті Києві, та рекомендовано: привести в належний стан житлово-побутові умови проживання родини; не залишати дітей без нагляду, у небезпеці; постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей.
Відповідачку було попереджено про відповідальність за невиконання або неналежне виконання батьківських обов'язків, та адміністративну, кримінальну та сімейно-правову відповідальність.
Мати була присутня на засіданні комісії, але свідомо ігнорує її рішення, що є прямим доказом злісного ухилення від виконання батьківських обов'язків.
28 грудня 2025 року до працівників Служби у справах дітей Кегичівської селищної ради надійшло повідомлення про те, що мати залишила важкохвору дитину ОСОБА_13 під наглядом сторонньої особи (сусіда) та виїхала у невідомому напрямку, не повідомивши про місце свого перебування та терміни повернення. Представниками Служби у справах дітей, центру соціальних служб разом із співробітниками територіального підрозділу поліції було здійснено виїзд за адресою проживання родини. Було складено Акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 28 грудня 2025 року.
На підставі зазначеного акту, дитину було госпіталізовано до Харківської обласної дитячої клінічної лікарні, з метою забезпечення належного догляду.
02 лютого 2026 року дитину тимчасово влаштовано до Медичного Центру «Місто Добра» місто Чернівці, з метою обстеження, лікування та реабілітації дитини.
ОСОБА_7 та ОСОБА_14 продовжують перебувати в родині бабусі ОСОБА_9 , що забезпечує їм стабільне та безпечне середовище на час судового розгляду.
Батько старших дітей ОСОБА_5 проінформований про хід розгляду справи.
ОСОБА_1 підтвердила, що не вжила необхідних заходів для діагностики та лікування тяжкого захворювання дитини ОСОБА_4 . Беручи до уваги власну оцінку матері щодо її неспроможності забезпечити дітям належне виховання, безпеку та медичну допомогу, ОСОБА_1 згідно заяви від 23 січня 2026 року не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо всіх трьох дітей.
Відповідачка 16 лютого 2026 року офіційно на засідання Комісії з питань захисту прав дитини при Виконавчому комітеті Кегичівської селищної ради надала письмову заяву від 16 лютого 2026 року № Я-46/01-39 з проханням розглянути питання про позбавлення її батьківських прав стосовно малолітніх дітей без її участі, не заперечує проти позбавлення її батьківських прав.
Відповідно довідки-характеристики Андріївського старостинського округу Кегичівської селищної ради від 12 січня 2026 року громадянка ОСОБА_1 фактично проживає у винайманому будинку в АДРЕСА_2 . Повідомляється, що були часті випадки, що мати ОСОБА_1 залишала своїх дітей на бабусю або на сусіда, а сама знаходилась в невідомому напрямку. Вона не забезпечувала належного медичного обстеження та лікування сина. Мати схильна до вживання алкоголю. Матеріально забезпечити сім'ю не може, хоч і отримує соціальну допомогу від держави, але не використовує її за призначенням.
Відповідно до повідомлення сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції №1 Берестинського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області № 1 від 13 січня 2026 року ОСОБА_1 притягувалася до адміністративної відповідальності, а саме: 22 жовтня 2025 року за ст.183 КУпАП (завідомо неправдивий виклик спеціальних служб) у вигляді штрафу 850 грн; 06 червня 2025 року за ч. 1 ст. 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей) у вигляді попередження; 17 грудня 2025 року за ч. 2 ст. 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей) у вигляді штрафу. У вище вказаний період гр. ОСОБА_1 зверталась до поліції, а саме: 11 червня 2023 року з приводу домашнього насильства.
Постановою Кегичівського районного суду Харківської області від 23 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді попередження.
Постановою Кегичівського районного суду Харківської області від 09 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до заяви ОСОБА_5 від 19 лютого 2026 року він не заперечує проти позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, з дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спілкується та матеріально допомагає. Має намір та бажання займатися вихованням та утриманням своїх дітей після вирішення питання про позбавлення батьківських прав матері.
Відповідно до заяви, ОСОБА_9 за весь час, коли були діти тимчасово влаштовані в її родину, ОСОБА_1 лише два рази приїздила відвідати дітей, в стані алкогольного сп'яніння, поводила себе агресивно. Діти, побачивши матір п'яну, перелякались та відмовились спілкуватися з нею. Мати дітей матеріально не забезпечує та не цікавиться їхнім життям.
Відповідно до заяви від 23 січня 2026 року № Я-39/01-39, ОСОБА_1 не заперечує проти позбавлення її батьківських прав стосовно її малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в зв'язку з тим, що не може подолати складні життєві обставини та усвідомлює що не вжила необхідних заходів що до обстеження та лікування важко хворої дитини.
Орган опіки та піклування Кегичівської селищної ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 стосовно її малолітніх дітей.
Процесуальні питання пов'язанні з розглядом справи.
27 лютого 2026 року позивач в особі представника звернулась до Кегичівського районного суду Харківської області з позовом.
Ухвалою суду від 02 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 27 березня 2026 року.
Ухвалою суду від 27 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21 травня 2026 року.
Учасники справи у судове засідання не з'явились, належно повідомлені про його місце, дату і час, натомість усі надали заяви з проханням розглядати справу у їх відсутність, окрім того:
представник позивача: - про підтримання позовних вимог;
відповідачка: - про визнання позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
За змістом ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Як передбачено ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є матір'ю дітей: - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько зазначений - ОСОБА_5 (згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ); - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько зазначений - ОСОБА_5 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ); - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ) (а.с.11-13).
Відповідно до витягу з ДРАЦС відомості про батька дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , записано відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с.25).
Відповідно наказів № 97-100 Служби у справах дітей Кегичівської селищної ради від 26 грудня 2025 року малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 взято на облік, як дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах у зв'язку з тим, що мати ОСОБА_1 ухиляється від виконання батьківських обов'язків та зловживає алкогольними напоями (копії, а.с.26-29).
Згідно наказу № 70 від 21 серпня 2025 року начальника служби у справах дітей Кегичівської селищної ради тимчасово влаштовано дітей, які залишилися без батьківського піклування ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в родину ОСОБА_9 (копія, а.с.30).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 29 січня 2026 року, за адресою АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та діти ОСОБА_2 .. ОСОБА_3 , стосунки між дітьми та бабусею з дідусем налагоджені. Зі слів ОСОБА_16 мати з дітьми не спілкується, матеріально не забезпечує, не цікавиться станом здоров'я, та не бере участі у вихованні (копія, а.с.31).
Згідно акту № 245 оцінки потреб сім'ї/особи та висновку оцінки потреб сім'ї ОСОБА_1 , разом із сином ОСОБА_4 , 15 квітня 2024 року, за результатами оцінювання потреб у дитини ОСОБА_4 з'ясовано наявність СЖО, основними ознаками та чинниками є невиконання матір'ю батьківських обов'язків, неналежне виховання, занедбаність хворої дитини, недотримання гігієни, безлад в домоволодінні, тощо (копія, а.с. 32-39).
Відповідно листа КЗ «Центр соціальних служб» Кегичівської селищної ради від 16 січня 2026 року № 01-18/33 встановлено, що багатодітна мати ОСОБА_1 яка з 06 червня 2024 року перебуває під соціальним супроводом через складні життєві обставини, систематично та злісно ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Зокрема, відповідачка не забезпечила належних житлово-побутових умов у наданому їй безкоштовному житлі, де постійно фіксувалися порушення санітарних норм, двічі притягувалася до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, фактично не бере участі у вихованні доньок (які наразі проживають у батька та бабусі) та повністю ігнорувала медичні потреби тяжкохворого сина ОСОБА_4 , не з'являючись на лікування в МЦ «ОХМАТДИТ». Критичним проявом недбалості стало те, що 27 грудня 2025 року мати залишила хворого сина вдома без нагляду, через що правоохоронцями та медиками було складено акт про підкинуту дитину, а хлопчика наразі оформлюють до паліативного закладу «Місто Добра». Оскільки ОСОБА_1 на зауваження комісій не реагує, позитивної динаміки не демонструє та наразі повністю уникає спілкування із соціальними службами, приховуючи своє місцезнаходження (копія, а.с.40-41).
Згідно витягу з протоколу № 11 засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Кегичівської селищної ради від 13 серпня 2025 року зобов'язано матір ОСОБА_1 негайно пройти медичне обстеження ОСОБА_13 в лікарні «Охматдит» в м. Києві, Рекомендовано ОСОБА_1 привести в належний стан житлово-побутові умови проживання родини; не залишати дітей без нагляду, у небезпеці; постійно дбати про фізичне здоров'я та психічний стан дітей (копія, а.с.42). попередити матір ОСОБА_1 про відповідальність за невиконання або неналежне виконання батьківських обов'язків (копія, а.с. 42).
Найменша дитина ОСОБА_4 має складні діагнози: вроджена дифузна двостороння катаракта; крупнокістозна перивентрикулярна лейкомація; атрофія речовини головного мозку; розширення зовнішних лікворних шляхів замісного характеру; ішемічне ураження головного мозку з формуванням лейкомаляції речовини мозку; ознаки внутрішньої гідроцефалії. Дитина має постійні труднощі з процесом харчування через наявність проблеми з ковтанням, жуванням, захлинанням під час пиття, відсутність змоги їсти тверду їжу у віці після 1-го року. Також має явні порушення зору (не встановлює зоровий контакт або ж встановлює його в незвичний спосіб, косоокість, тощо). Наявність значної невідповідності ваги/зросту дитини її віковій нормі, що підтверджується, обмінною карткою, оглядом офтальмолога, консультативним висновком спеціаліста 4975, випискою із медичної картки, копією комп'ютерної томографії (копії, а.с.43-48).
Згідно актів обстеження умов проживання ОСОБА_1 разом із дітьми, для дітей не створені умови проживання в родині (копії, а.с.49-51).
28 грудня 2025 року до працівників Служби у справах дітей Кегичівської селищної ради надійшло повідомлення про те, що мати залишила важкохвору дитину ОСОБА_13 під наглядом сторонньої особи (сусіда) та виїхала у невідомому напрямку, не повідомивши про місце свого перебування та терміни повернення. Представниками Служби у справах дітей, центру соціальних служб разом із співробітниками територіального підрозділу поліції було здійснено виїзд за адресою проживання родини. Було складено Акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 28 грудня 2025 року. На підставі зазначеного Акту, дитину було госпіталізовано до Харківської обласної дитячої клінічної лікарні, з метою забезпечення належного догляду. 02 лютого 2026 року дитину тимчасово влаштовано до Медичного Центру «Місто Добра» місто Чернівці, з метою обстеження, лікування та реабілітації дитини (копії, а.с. 52-57).
Відповідно довідки-характеристики Андріївського старостинського округу Кегичівської селищної ради від 12 січня 2026 року громадянка ОСОБА_1 фактично проживає у винайманому будинку в АДРЕСА_2 . Повідомляється, що були часті випадки, що мати ОСОБА_1 залишала своїх дітей на бабусю або на сусіда, а сама знаходилась в невідомому напрямку. Вона не забезпечувала належного медичного обстеження та лікування сина. Мати схильна до вживання алкоголю. Матеріально забезпечити сім'ю не може, хоч і отримує соціальну допомогу від держави, але не використовує її за призначенням (копія, а.с.58).
Відповідно до повідомлення сектору поліцейської діяльності № 1 відділення поліції №1 Берестинського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області № 1 від 13 січня 2026 року ОСОБА_1 притягувалася до адміністративної відповідальності, а саме: 22 жовтня 2025 року за ст.183 КУпАП (завідомо неправдивий виклик спеціальних служб) у вигляді штрафу 850 грн; 06 червня 2025 року за ч. 1 ст. 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей) у вигляді попередження; 17 грудня 2025 року за ч. 2 ст. 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей) у вигляді штрафу.У вище вказаний період гр. ОСОБА_1 зверталась до поліції, а саме: 11 червня 2023 року з приводу домашнього насильства (копія, а.с.59).
Постановою Кегичівського районного суду Харківської області від 23 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді попередження (копія, а.с.60).
Постановою Кегичівського районного суду Харківської області від 09 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу (копія, а.с. 62-63).
Відповідно до заяви ОСОБА_5 від 19 лютого 2026 року він не заперечує проти позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, з дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спілкується та матеріально допомагає. Має намір та бажання займатися вихованням та утриманням своїх дітей після вирішення питання про позбавлення батьківських прав матері (копія, а.с.64-65).
Відповідно до заяви, ОСОБА_9 за весь час, коли були діти тимчасово влаштовані в її родину, ОСОБА_1 лише два рази приїздила відвідати дітей, в стані алкогольного сп'яніння, поводила себе агресивно. Діти, побачивши матір п'яну, перелякались та відмовились спілкуватися з нею. Мати дітей матеріально не забезпечує та не цікавиться їхнім життям (копія, а.с.66-67).
Відповідно до заяви від 23 січня 2026 року № Я-39/01-39, ОСОБА_1 не заперечує проти позбавлення її батьківських прав стосовно її малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в зв'язку з тим, що не може подолати складні життєві обставини та усвідомлює що не вжила необхідних заходів що до обстеження та лікування важко хворої дитини (копія, а.с. 69).
Згідно висновку органу опіки та піклування Кегичівської селищної ради від 19 лютого 2026 року № 04-39/621 виходячи з наведеного, та беручи до уваги інтереси малолітніх дітей, орган опіки та піклування Кегичівської селищної ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно її малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.70-73).
Правові норми законодавства застосовані судом.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
В даній ситуації суд звертає увагу, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім'ї, яке здійснюється на засадах, визначених у Сімейному кодексі: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п'ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.
Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розвиту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (див. пункт 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).
Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідачів відбувається втручання в їх право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.
З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини" (статті 1, 9 Конвенції).
Досліджуючи правомірність втручання в право відповідача на сімейне життя, суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в статті 29 Декларації, згідно із якими:
Кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.
При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейного кодексу України (статті 164-167).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов'язаний піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов'язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст.150, 151, 152, 155 СК України).
Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Відповідно до п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до пункту 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 49 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.
Відповідно до пункту 50 рішення Європейського Суду у справі "Хант проти України" втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є "необхідним у демократичному суспільстві" для забезпечення цих цілей.
Згідно з наданими позивачем доказами, суд приходить до висновку, що відповідачка дійсно ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, нехтує своїми батьківськими обов'язками і не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, діти брудні, приживали в анти санітарних умовах, притягувалась до адміністративної відповідальності, не сприяла засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до внутрішнього світу дітей, не піклується про стан їх здоров'я, хоча б мала це робити, залишила найменшого у лікарні, у зв'язку із своїми сімейними обставинами, про що написала заяву, проігнорувала бажання органів піклування на достойне її проживання та проживання дітей, тобто по своїй вині ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
Подібний висновок викладено у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19.
На основі аналізу матеріалів справи, повідомлень спеціалізованих установ, медичної документації та актів обстеження житлово-побутових умов, встановлено систематичне нехтування базовими потребами та здоров'ям дітей, діти які систематично перебували у вкрай занедбаному стані. Наявність у найменшої дитини тяжких діагнозів свідчить про тривалу відсутність медичного догляду, що є грубим порушенням батьківських обов'язків, протягом тривалого часу, органи опіки та соціальні служби намагалися надати допомогу. Однак ОСОБА_1 продемонструвала повну відсутність мотивації до змін.
Таким чином ОСОБА_1 було всі надані державою можливості для виправлення поведінки в межах соціального супроводу.
Тому суд дійшов до висновку, щодо змінити поведінку ОСОБА_1 у кращу сторону стосовно виховання та піклування про дітей є неможливим.
На підставі викладеного, суд дійшов переконливого висновку про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно її неповнолітніх дітей, що повністю відповідатиме їх інтересам.
Суд звертає увагу відповідачки на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч. 4 ст. 169 СК України).
Таким чином, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в ході судового розгляду підтверджено факт свідомого ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов'язків, покладених на неї ст. 150 СК України, відносно малолітніх дітей.
Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дітей.
Представник позивача просить стягнути з відповідачки аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/2 частки заробітку (доходу), але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно.
Згідно з ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку згідно з ч. 2 ст. 182 СК України.
Відповідно до ч. 1,5 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти, на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.
У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВП № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно ч. 1 ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Одночасно судом враховується, що статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
При вищевикладених обставинах, судом враховується, що відповідачка є особою працездатного віку, законодавчо на останню покладено обов'язок забезпечення утримання та виховання власних дітей, у зв'язку з чим суд доходить до висновку, що з відповідачки підлягає стягненню аліменти на дітей у розмірі 1/2 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 27 лютого 2026 року і до досягнення дітьми повноліття.
У відповідності до ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч.4 ст. 60 ЦК України, суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
Органом опіки та піклування подання про призначення піклувальників малолітнім дітям до суду не надано. За таких обставин суд позбавлений можливості вирішити питання щодо призначення дітям піклувальника та передає дітей органу опіки та піклування Кегичівської селищної ради для подальшого її влаштування.
Доказів про наявність у відповідача власного житла суду не надано, ці питання підлягають вирішенню у порядку ст. 249 СК України, ч.4 ст.17 Закону України «Про охорону дитинства».
Судові витрати.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору, отже судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
Так, враховуючи вимоги ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в розмірі 2662,40 грн за позовні вимоги про позбавлення батьківських прав та про стягнення аліментів.
Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги органу опіки та піклування Кегичівської селищної ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити повністю.
Позбавити батьківських прав матір ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь прийомних батьків, батьків - вихователів, опікунів/піклувальників, в залежності від подальшої форми влаштування дитини, на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/2 частки заробітку (доходу), але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття, починаючи з 27 лютого 2026 року і до досягнення дітьми повноліття.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Передати дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , органу опіки та піклування Кегичівської селищної ради для подальшого його влаштування.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: судовий збір
Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду або через Кегичівський районний суд Харківської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін:
позивач: орган опіки та піклування Кегичівської селищної ради, місцезнаходження: 64003, Харківська область, Берестинський район, с-ще Кегичівка, вул. Волошина, буд. 33, код ЄДРПОУ 04396963,
представник позивача: Богинська Тетяна Іванівна, адреса для листування: 64003, Харківська область, Берестинський район, с-ще Кегичівка, вул. Волошина, буд. 50,
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка смт. Кегичівка Кегичівського району Харківської області, РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя Н.М. Куст