Справа № 952/91/26
14.05.2026 Зачепилівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Яценка Є.І.,
за участю секретаря судового засідання - Ніколенко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Зачепилівка Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (далі - ТОВ «КОШЕЛЬОК», позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову позивач вказав, що 28.07.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «КОШЕЛЬОК» укладено договір № 3164617992-410855 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Зазначений кредитний договір разом із правилами надання кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з якими позичальник був попередньо ознайомлений.
Договір укладено в письмовій формі у вигляді електронного документа, який створено згідно з вимогами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
За умовами вказаного договору відповідачу надано кредит в розмірі 3 350,00 грн. строком на 20 днів та сплатою процентів у розмірі дисконтної відсоткової ставки, яка становить 2 % на добу на початок строку кредитування (лояльний період), та в розмірі базової процентної ставки, яка становить 2,2% на добу за продовжений строк користування кредитом.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку № НОМЕР_1 , вказану позичальником в особистому кабінеті.
Однак відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 11 323,00 грн., яка складається з заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3 350,00 грн. та заборгованості за відсотками за користування позикою в розмірі 7 973, 00 грн.
Посилаючись на вказані обставини, позивач через свого представника просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 11 323,00 грн., судовий збір у розмірі 2 622,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою судді від 04.03.2026 року дану справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом) сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник позивача Гурський Г.Ю. в позовній заяві просив провести розгляд справи у його відсутності, на позовних вимогах ТОВ «КОШЕЛЬОК» наполягав та просив задовольнити в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав.
На офіційному веб-сайті Зачепилівського районного суду Харківської області розміщено оголошення про виклик ОСОБА_1 в судове засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Отже, відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у спосіб передбачений законом та з огляду на те, що останній не подав відзив, представник позивача у своїй заяві не заперечував проти заочного вирішення справи, суд вважає, що є передбачені ст.ст.280,281 ЦПК України підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі письмових доказів.
Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 28.07.2021 року між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «КОШЕЛЬОК» укладено договір № 3164617992-410855 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Зазначений кредитний договір разом із правилами надання кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з якими позичальник був попередньо ознайомлений.
Договір укладено в письмовій формі у вигляді електронного документа, який створено згідно з вимогами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
За умовами вказаного договору відповідачу надано кредит в розмірі 3 350,00 грн. строком на 20 днів та сплатою процентів у розмірі дисконтної відсоткової ставки, яка становить 2 % на добу на початок строку кредитування (лояльний період), та в розмірі базової процентної ставки, яка становить 2,2% на добу за продовжений строк користування кредитом.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку № НОМЕР_1 , вказану позичальником в особистому кабінеті.
Однак відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 11 323,00 грн., яка складається з заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3 350,00 грн. та заборгованості за відсотками за користування позикою в розмірі 7 973, 00 грн.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Частиною 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Отже, між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та відповідачем існували зобов'язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу України щодо зобов'язань.
Боржник зобов'язаний, як це передбачено ч. 1 ст. 527 ЦК України, виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, суд перевірив правильність нарахування позивачем складових заборгованості, як то, щодо заборгованості за тілом та процентами за користування кредитом, нарахованими згідно умов договору на дійсну заборгованість відповідача і вважає ці розрахунки в цій частині вірними, позаяк, вони відповідають вимогам закону.
Отже, суд робить висновок, що права позивача порушені відповідачем через неналежне виконання ним умов укладеного договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та непогашення дійсної заборгованості, а тому вони підлягають захисту шляхом стягнення на його користь установленої судом заборгованості, яка у цій справі є підтвердженою належними, допустимим і достовірними доказами.
Щодо питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, а тому сума судового збору в розмірі 2 662,40 грн., яка сплачена позивачем, підлягає стягненню з відповідача.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. суд виходить з наступного.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до вимог чинного законодавства, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявив.
Водночас, оцінивши надані документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат на правничу допомогу, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. не є цілком співмірним з: ціною позову, із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки справа є типовою, нескладною, не містить великого обсягу доказів та розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (без виклику).
У постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.
Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.
Відтак, з врахуванням складності справи та ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 4 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 536, 549, 553 - 559, 625,626, 1046 - 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258,280,281, 264, 265, 273, 352 - 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (ЄДРПОУ 40842831, 08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8А), заборгованість за кредитним договором № 3164617992-410855 від 28.07.2021 року в розмірі 11 323,00 грн. (одинадцять тисяч триста двадцять три грн. 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (ЄДРПОУ 40842831, 08135, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8А), сплачений судовий збір в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання його копії. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.І. Яценко