Справа № 399/299/26
Провадження № 2/399/344/2026
Іменем України
13 травня 2026 року селище Онуфріївка
Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Лях М.М., за участю секретаря судових засідань Гриценко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Онуфріївка в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
До Онуфріївського районного суду Кіровоградської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 27.06.2025-100001373 від 27.06.2025 року в розмірі 23360 гривень.
Позов обґрунтовано тим, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 27.06.2025 року уклали кредитний договір (оферти) № 27.06.2025100001373.
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі - 8000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 27.06.2025, на строк, вказаний в заявці.
Відповідно до умов договору заявка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.
Відповідно до п.п. 3.1 договору за цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію(ї) (якщо комісія (ї) встановлена(і) договором)
Як зазначено в п. 3.2. договору кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ- ХХХХ-0143.
Відповідно до п. 6.1 договору позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів, комісій - у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) неустойки, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором, - негайно, з моменту пред'явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Отже, обрахування загальних витрат за споживчим кредитом базуються на припущені, що позичальник буде виконувати свої зобов'язання належним чином, а саме згідно графіку платежів, наведених у заявці кредитного договору. У випадку належного виконання кожного окремого зобов'язання згідно графіку платежів кошти погашали б вимоги позивача у відповідності до частині 1 статті 534 ЦК України, таким чином було б погашено першочергово комісію та проценти, а решта коштів погасила б базу розрахунку. У випадку належного виконання зобов'язання проценти наступного чергового періоду були б обраховані враховуючи зменшену базу розрахунку.
Тобто, положення паспорту споживчого кредиту стосовно формули обрахування денної процентної ставки, застосовуючи загальні витрати за споживчим кредитом, були додані у відповідності вимог Закону України "Про споживче кредитування" мають інформаційно-орієнтовний характер, та обраховані з припущенням належного виконання зобов'язання позичальником.
Згідно з п. 9.1 договору у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов'язань по погашенню кредиту та/або процентів та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених договором. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії до позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу кредитодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Відповідно до договору від 27.06.2025 та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 8000 грн., ОСОБА_1 27.06.2025 отримав кредитні кошти у розмірі 8000 грн. Отже, позивач констатує факт, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконало належним чином та в повному обсязі.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 23360 грн., що складається з: тіла кредиту - 8000 грн., процентів - 9920 грн. додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1440 грн. неустойки - 4000 грн.
На підставі вищевикладеного просять суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвала суду від 02.04.2026 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» в судове засідання не з'явився, про місце, дату і час розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві просив проводити судовий розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про місце, дату і час розгляду справи повідомлений належним чином. До суду подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав частково, а саме в частині стягнення заборгованість за тілом кредиту та половини суми заборгованості за відсотками. В іншій частині позовних вимог просив відмовити.
Враховуючи норми ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено що, згідно розрахунку заборгованості станом на 25.03.2026 року ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором № 27.06.2025-100001373 від 27.06.2025 року в розмірі 23360 гривень, з яких: заборгованість за основним боргом - 8000 гривень, заборгованість за відсотками - 9920 гривень, заборгованість за комісією - 1440 гривень, штраф - 4000 гривень /а.с. 13-15/.
27.06.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено заявку кредитного договору № 27.06.2025-100001373 (кредитної лінії), відповідно до якого останньому надаються кошти в розмірі 8000 гривень, строком на 217 днів з дати його надання, тобто дата повернення 29.01.2026 року, фіксованою процентною ставкою в розмірі 1 % за один день користування кредиту, комісією пов'язаною з наданням кредиту в сумі 720 гривень у кожному з двох періодів, наступних за першим черговим періодом, графіком платежів, паспортом споживчого кредиту, пропозицією про укладення кредитного договору. Переказ коштів здійснюється в безготівкові формі на картковий рахунок № НОМЕР_1 вказаного позичальником в договорі. Договір був укладений в письмовій електронній формі, шляхом підписання його електронним підписом, одноразовим електронним ідентифікатором /а.с. 16-22/.
ТОВ «УПР» повідомило ТОВ «Споживчий центр» листом за вих. № 1-2503 від 25.03.2026 року, що на підставі укладеного між Товариствами договору на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 /а.с. 30-34/, ТОВ «УПР» 06.05.2025 року на картковий рахунок № НОМЕР_2 перерахували кошти в розмірі 8000 гривень згідно договору кредиту № 27.06.2025-100001373 /а.с. 23/.
Згідно інформації отриманої з центрального вузла системи BankID ОСОБА_1 добровільно заповнив персональні дані на отримання кредитних коштів /а.с. 25/.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За визначенням, що міститься у статтях 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
Положеннями частин першої та другої статті 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом частини першої статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Обов'язок позичальника повернути позику, встановлений статтею 1049 Цивільного кодекс України, згідно якої позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Споживчий центр» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Разом з тим, звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Споживчий цент» просило стягнути із відповідача за кредитним договором зокрема і штрафні санкції у вигляді штрафу в розмірі 4000 гривень зазначаючи, що пунктом 6.1. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачав, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
В той же час суд зазначає, що Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень.
Так відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ "Про споживче кредитування" у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас, особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).
15 березня 2022 року був прийнятий Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", що набрав чинності 17 березня 2022 року.
Цим Законом розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту:
"18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд розглядав питання застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у подібних правовідносинах (постанова від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 (провадження № 61-14740св23)) і зробив такі висновки:
"Законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
При ухваленні рішення у справі суд враховує також аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у подібних правовідносинах, що викладені у постановах від 07 серпня 2024 року у справі № 759/7103/23 (провадження № 61-5216св24), від 13 березня 2024 року у справі № 350/711/22 (провадження № 61-9733св23). У цих справах Верховний Суд вирішував питання щодо застосування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до правовідносин, що виникли між фізичними особами про стягнення боргу за договором позики.
Суд зазначає, що оскільки ця норма стосується всіх фізичних осіб, які є позичальниками за кредитними (позиковими) договорами з банками або іншими кредитодавцями (позикодавцями), у тому числі, як у справі, що переглядається, надалі право вимоги було передано іншій особі. Рішення суду про стягнення боргу не змінює правову підставу боргу, що виник.
Підсумовуючи викладене, суд наголошує, що з огляду на дію спеціальної норми Перехідних положень ЦК України, яка звільняє позичальників за договором позики від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань під час воєнного стану, позикодавець не може вимагати стягнення з позичальника додаткових коштів у виді неустойки (штрафи, пені), інфляційних втрат,та 3 % річних за період прострочення, що припав на період дії воєнного стану, тобто за період з 24 лютого 2022 року та протягом 30 днів після його закінчення.
Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 4000 грн. штрафних санкцій у вигляді штрафу підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
У зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
А тому на підставі вище викладеного суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» за кредитним договором № 27.06.2025-100001373 від 27.06.2025 року заборгованість за тілом кредиту в розмірі - 8000 грн., заборгованість за відсотками - 9920 грн., комісії -1440 гривень, що в загальній сумі становить 19360 гривень.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що суд задовольнив позовні вимоги частково, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача розмірі 2206,60 гривень судових витрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог 19360*100/23360=82,88%; 2662,40 х 82,88 %).
Керуючись ст.ст. 141, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, зареєстрованого за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, р/р НОМЕР_4 , МФО 305299, заборгованість за кредитним договором № 27.06.2025-100001373 від 27.06.2025 року в розмірі 19360 (дев'ятнадцять тисяч триста шістдесят) гривень, та суму сплаченого судового збору в розмірі 2206 (дві тисячі двісті шість) гривень 60 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя М.М. Лях