Іменем України
21 травня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/116/26
Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Белова С.В.,
за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області
вул. Євгена Лоскота, 1, сел. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000
код ЄДРПОУ 0291011421
в інтересах держави в особі
позивача: Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області,
код ЄДРПОУ 04412419
вул. Соборності, 27, сел. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “РІК»
код ЄДРПОУ 24558646,
вул. Клочківська, 231/1, м. Харків, Харківська область, 61945
предмет спору: про зобов'язання повернути земельну ділянку
За участю:
від прокуратури: Князев Д.В. ,
вільний слухач: Прядко С.В.
У судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Козелецька окружна прокуратура в інтересах держави в особі позивача Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області звернулась до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “РІК» про зобов'язання повернути земельну ділянку.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 11 березня 2026 року, встановлено учасникам справи процесуальні строки, зобов'язано відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “РІК» (код ЄДРПОУ 24558646, вул. Клочківська, 231/1, м. Харків, Харківська область, 61945) зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, у відповідності до положень ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України в десятиденний строк з дня вручення ухвали.
Ухвала про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету прокуратури і позивача 18.02.2026.
Ухвала від 18.02.2026, направлена на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “РІК» (код ЄДРПОУ 24558646, вул. Клочківська, 231/1, м. Харків, Харківська область, 61945), повернулась неврученою до суду з відміткою поштового зв'язку «адресат відсутній».
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.01.2026 місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “РІК» (код ЄДРПОУ 24558646): вул. Клочківська, 231/1, м. Харків, Харківська область, 61945.
11.03.2026 у судовому засіданні суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 календарних днів; суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 25 березня 2026 року.
Ухвала від 11.03.2026, направлена на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “РІК» (код ЄДРПОУ 24558646, вул. Клочківська, 231/1, м. Харків, Харківська область, 61945), повернулась неврученою до суду з відміткою поштового зв'язку «адресат відсутній».
За приписами ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Заяв про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи від відповідача не надходило.
Крім того, інформація стосовно слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, з ухвалами у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Крім того, 16.03.2026 на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області, Господарський суд Чернігівської області повідомив відповідача про відкладення підготовчого судового засідання у даній справі.
У судовому засіданні 23.03.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 28 квітня 2026 року.
Ухвала від 25.03.2026, направлена на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “РІК» (код ЄДРПОУ 24558646, вул. Клочківська, 231/1, м. Харків, Харківська область, 61945), повернулась неврученою до суду з відміткою поштового зв'язку «адресат відсутній».
Крім того, 27.03.2026 на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області, Господарський суд Чернігівської області повідомив відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
У судовому засіданні 28.04.2026 суд перейшов до розгляду справи по суті; прокурор підтримав позовні вимоги, представник позивача підтримав позовні вимоги, суд відклав судове засідання з розгляду справи по суті на 21 травня 2026 року.
Ухвала від 28.04.2026, направлена на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “РІК» (код ЄДРПОУ 24558646, вул. Клочківська, 231/1, м. Харків, Харківська область, 61945), повернулась неврученою до суду з відміткою поштового зв'язку «адресат відсутній».
Крім того, 30.04.2026 на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області, Господарський суд Чернігівської області повідомив відповідача про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті.
Відзиву на позов у встановлений строк відповідачем суду не надано.
Таким чином, враховуючи вчинені судом дії по направленню судової кореспонденції за адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, але відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзиву на позов у встановлений судом строк відповідач не надав та не заперечив стосовно позовних вимог, поважність причин неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив, заяв та клопотань від відповідача не надходило, у зв'язку з чим рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив:
Відповідно до договору оренди землі (зареєстрованого у Козелецькому районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 10.04.2009 за №040985400007) Козелецька селищна рада передала, а ТОВ «РІК» прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,00085 га для комерційного використання, яка знаходиться в сел. Козелець по вул. Комсомольській, 30-б, строком на 5 років. На земельній ділянці знаходиться кіоск по торгівлі тютюновими виробами.
Відповідно до рішення Козелецької селищної ради від 03.02.2014 (із змінами на підставі рішення Козелецької селищної ради від 21.10.2015) продовжено термін дії договору оренди земельної ділянки площею 0,0009 га по вул. Комсомольській, 30-б, сел. Козелець, для комерційного використання, якою користується ТОВ «РІК». Договір оренди землі зареєстрований 10.04.2009 за №040985400007 у Козелецькому районному відділі Чернігівської філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», кадастровий номер 7422055100:01:003:0075 та встановлено термін дії договору оренди земельної ділянки - 5 років.
У подальшому, відповідно до договору оренди землі від 29.12.2015 Козелецька селищна рада передала, а ТОВ «РІК» прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 7422055100:01:003:0075 загальною площею 0,0009 га, з земель житлової та громадської забудови (для розміщення кіоску по торгівлі тютюновими виробами), яка знаходиться по вул. Комсомольська (нині - Соборності), 30-б, сел. Козелець, строком на 5 років.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди зареєстровано за ТОВ «Р І К» 10.02.2016 строком на 5 років.
Відповідно до п. 8 Договору після закінчення строку договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду. Дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (пункти 21 та 37 договору).
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідно до листів Козелецької селищної ради від 11.11.2025 № 2909/03-09, від 18.11.2025 № 3006/03-09 ТОВ «РІК» після закінчення строку дії договору не повернув земельну ділянку селищній раді, договір оренди не продовжувався, орендна плата за землю після закінчення терміну дії договору оренди не сплачувалась, на даний час земельна ділянка з кадастровим номером 7422055100:01:003:0075 використовується.
Відповідно до листа КП «Ніжинське МБТІ» від 30.12.2025 № 25 станом на 31.12.2012 первинна інвентаризація не проводилась і право власності по вул. Соборності (Комсомольська), 30-б в сел. Козелець не зареєстровано.
Водночас, з огляду на те, що спірний об'єкт, що розташований за адресою: вул. Соборності, 30-б у сел. Козелець, - є тимчасовою спорудою, а отже не є нерухомим майном, а відтак не потребує державної реєстрації у Державному реєстрі.
Селищною радою на адресу ТОВ «РІК» направлено лист від 09.05.2025 №1158/03-08 31.01.2024 з повідомленням про те, що 15.05.2025 буде проведено обстеження тимчасової споруди та проханням надати діючі документи, які підтверджують право розміщення ТС.
На виконання розпорядженням Козелецької селищної ради від 09.10.2024 №247 «Про створення робочої групи з вивчення питання щодо законності розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території сел. Козелець» робочою групою з метою проведення інвентаризації тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та встановлення законності їх розміщення проведено обстеження ТС по вул. Соборності в сел. Козелець. За результатами обстеження встановлено, що по вул. Соборності в смт. Козелець на земельній ділянці з кадастровим номером 7422055100:01:003:0075 (біля будівлі АТ «Укрпошта») розміщена тимчасова споруда (без фундаменту та з вивіскою ТОВ «РІ К») розміром 2,30x3,20 м. Станом на час проведення обстеження в даній тимчасовій споруді проводилась підприємницька діяльність, діючі дозвільні документи на розміщення ТС робочій групі не надано, дана ТС належить ТОВ «РІК».
У подальшому, у зв'язку з виконанням селищною радою вимог листа Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції від 03.07.2025 №300 органом місцевого самоврядування на адресу ТОВ «РІК» направлено лист від 09.07.2025 №1761/03-12 про необхідність у термін до 15.07.2025 добровільно, власними силами та за власні кошти демонтувати тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності та провести заходи з відновлення благоустрою земельної ділянки комунальної власності.
Позивач у позовній заяві зазначає, що ТОВ «РІК» не повернуло Козелецькій селищній раді земельну ділянку комунальної власності у попередньому стані. Отже, з 11.02.2021 по теперішній час ТОВ «РІК» всупереч вимогам законодавства та умов договору не повернуло Козелецькій селищній раді земельну ділянку комунальної власності у попередньому стані та продовжує її використовувати поза межами строку дії договору. З огляду на викладене, позивач вважає, що ТОВ «РІК» зобов'язане повернути Козелецькій селищній раді земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 7422055100:01:003:0075 площею 0,0009 га, яка розташована по вул. Комсомольська (нині Соборності), 30-б в сел. Козелець, у попередньому стані.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст. 116 Земельного кодексу України громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється.
Відповідно до статті 83 ЗК України землі, які належать па праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування: землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Згідно з частинами 2,4 статті 28 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Механізм розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності регулюється Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1330/20068 (далі - Порядок), згідно якого надання документів про відведення земельних ділянок для розміщення тимчасових споруд не передбачено.
Отже, Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядок не містять юридичних приписів щодо обов'язкового попереднього або наступного набуття суб'єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на яких вони мають бажання встанови тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, тобто договір оренди - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.
Згідно статті 24 Закону України “Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Згідно зі ст. 21 Закону України “Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Частиною 2 статті 25 Закону України “Про оренду землі» встановлено, що орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку. Аналогічне положення передбачено п. 4.2 договору про встановлення земельного сервітуту №9 від 28.02.2017.
Відповідно до ч. 1 ст. 19, ст. 31 Закону України “Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Як вбачається зі змісту Договору, сторони узгодили усі істотні умови, у тому числі умови повернення земельної ділянки у разі припинення договору.
Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують продовження терміну дії договору оренди землі від 29.12.2015 після 11.02.2021, суд погоджується з доводами прокурора, що договір оренди землі від 29.12.2015 припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.
Згідно частини 2 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до п. «б» частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Факт розміщення тимчасової споруди (без фундаменту та з вивіскою ТОВ «РІК») розміром 2,30х3,20м у сел. Козелець по вул. Соборності на земельній ділянці з кадастровим номером 7422055100:01:003:0075 підтверджується актом обстеження тимчасовий споруд для провадження підприємницької діяльності Козелецької селищної ради від 15.05.2025 та схемою, складеною начальником відділу проектування, містобудування, архітектури та ЖКГ - головним архітектором Козелецької селищної ради -, яка долучена до вказаного акту. Суд погоджується з доводами прокурора, що тимчасова споруда, яка належить відповідачу, розміщена на спірній земельній ділянці, що є порушенням вимог земельного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст.131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII “Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18.
Враховуючи, що матеріали справи містять копію повідомлення Козелецької окружної прокуратури від 06.02.2026 №50-72-454ВИХ-26 позивача, суд вважає, що прокурором дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру» та відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог до відповідача про зобов'язання повернути земельну ділянку.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарський процесуальний кодекс України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі “Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України», “Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.
Судовий збір у порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст. 42, 46, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «РІК» (код ЄДРПОУ 24558646,
вул. Клочківська, 231/1, м. Харків, Харківська область, 61945) повернути Козелецькій селищній раді Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412419; вул. Соборності, 27, сел. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000) земельну ділянку з кадастровим номером 7422055100:01:003:0075, площею 0,0009 га, яка розташована по вул. Соборності (Комсомольська), 30-б, сел. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, у стані не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду, шляхом демонтажу тимчасової споруди розміром 2,30х3,20 м
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІК» (код ЄДРПОУ 24558646,
вул. Клочківська, 231/1, м. Харків, Харківська область, 61945) на користь Чернігівської обласної прокуратури (рахунок UA248201720343140001000006008, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, отримувач - Чернігівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір у сумі 2662,40 грн.
4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 21 травня 2026 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/