Справа № 404/8972/24
Номер провадження 2-з/404/27/26
07 травня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького в складі:
головуючого судді - Іванової Н.Ю.
при секретарі - Коцюбі Т.С.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Кропивницькому заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову
У провадженні Фортечного районного суду міста Кропивницького перебуває на розгляді справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.
05 травня 2026 року представник позивача, адвокат Калінка-Бондар О.Б. подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій посилаючись на відсутність будь-якого спілкування з донькою внаслідок перешкоджання з боку відповідача, а також на утруднення виконання рішення суду у разі визначення місця проживання дитини з позивачкою через втрату контакту та емоційного зв'язку з дитиною, просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_2 забезпечувати явку дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спілкування ОСОБА_1 з донькою у присутності психолога ОСОБА_4 щотижня, у визначений психологом день та час (на одне заняття тривалістю 1 година), протягом двох місяців з моменту постановлення ухвали суду, а також зобов'язання батька дитини - ОСОБА_2 , передавати дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її матері - ОСОБА_1 , за місцем проживання матері дитини, згідно визначеного судом часу спілкування ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме - кожного вівторка та четверга з 17:00 год. до 20:00 год., а також кожної суботи з 10:00 год. до 19:00 год., з моменту постановлення ухвали суду та до набрання рішенням у справі законної сили.
В судовому засіданні 07.05.2026 року представник позивача, адвокат Калінка-Бондар О.Б. заяву про забезпечення позову підтримала, просила задовольнити.
Представник відповідача, адвокат Міхальова В.В. проти задоволення заяви заперечила.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про дату і час розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань не подав.
Дослідивши обґрунтування заяви про забезпечення позову, заслухавши думки представників сторін, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Коли сім'я руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи забезпечити інтереси дитини, щоб дитина зростала у благополучному середовищі, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення зростання дитини у найсприятливішому середовищі.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це, як правило, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Забезпечення позову у спорах щодо визначення місця проживання малолітньої дитини має на меті гарантувати дотримання інтересів дитини, створити передумови, які унеможливлять недобросовісну поведінку батьків, забезпечать фундамент для належного виконання судового рішення.
Згідно з пунктами 3, 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У справах про визначення місця проживання дитини суд має право вжити таких заходів забезпечення позову, як заборона переміщення (виїзду) дитини за межі України, визначення на період розгляду спору графіка побачень дитини з тим з батьків, з яким дитина фактично не проживає (особливо у випадку відчуження дитини від іншого з батьків), встановленням обов'язку вчинити певні дії.
Як зазначав Європейський суд з прав людини, національні органи влади зобов'язані максимально сприяти спілкуванню дитини з тим з батьків, з яким дитина не проживає, при цьому мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам. Зволікання у цьому, з урахуванням обставин справи, може мати непоправні наслідки для відносин дитини з тим із батьків, хто не проживає з нею (§ 79-80 рішення ЄСПЛ Mamchurv. Ukraine (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року).
Згідно з частинами третьою, десятою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Позов забезпечується, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (пункт 3 частини першої статті 150 ЦПК України).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що зустрічі та спілкування одного з батьків із дитиною є співмірним заходом забезпечення позову про визначення місця проживання дитини (постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19, від 24 лютого 2022 року у справі № 361/8355/21, від 05 грудня 2023 року у справі № 490/2077/23, від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19-ц, від 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 467/403/22).
Вжиття заходів забезпечення позову у спорах щодо фізичної опіки над дітьми спрямоване на недопущення чи припинення дій одного з батьків, які порушують права іншого на участь у вихованні дитини, контакт з нею. Відчуження одного з батьків можна охарактеризувати як форму психологічного насильства, яке проявляється у необґрунтованому звинуваченні у застосуванні стосовно дитини насильства іншим з батьків або звинуваченні у жорстокій та насильницькій поведінці до одного з батьків, переконанні дитини у тому, що контакт з іншим з батьків є несприятливим для неї, нав'язуванні дитині відчуття, що вона знаходиться в небезпеці під час контакту з одним з батьків, необґрунтованих звинуваченнях на адресу бабусі й дідуся, інших членів сім'ї, зміна місця проживання без попереднього обговорення тощо.
Підстави забезпечення позову є суб'єктивними та враховуються судом залежно від конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та забезпеченням якнайкращих інтересів дитини.
Батьківські повноваження належать обом батькам однаковою мірою. Дитина, як правило, однаково любить обох батьків та потребує турботи та підтримки кожного з них.
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21, на яку посилається заявниця у касаційній скарзі, зазначено, що судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямоване на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.
Мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд насамперед враховує, що між сторонами дійсно існує спір щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, який супроводжується конфліктом щодо участі кожного з батьків у її вихованні та спілкуванні з нею.
Позивач послідовно стверджує, що після зміни місця проживання дитини відповідач фактично перешкоджає її спілкуванню з донькою, обмежує будь-який контакт, не надає інформації про її стан та розвиток, що призвело до тривалої відсутності емоційного зв'язку між матір'ю і дитиною. Для проведення призначеної судом психологічної експертизи дитячо-батьківських відносин, відповідач з донькою не з'явився. Таким чином, суд приходить до висновку про вчинення відповідачем дій, направлених на уникнення контакту матері з дитиною, перешкоджання встановленню дійсного відношення доньки до матері зокрема, та до обох батьків в цілому.
Такі обставини, які не спростовані стороною відповідача, за своїм змістом, свідчать про наявність ризику відчуження дитини від одного з батьків.
Враховуючи викладене, суд виходить із того, що на даному етапі розгляду справи наявні достатні підстави вважати, що між матір'ю та дитиною відсутній належний контакт, а його подальша відсутність може призвести до втрати або істотного послаблення психоемоційного зв'язку, що не відповідає найкращим інтересам дитини.
З огляду на принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, необхідність збереження її зв'язків з обома батьками, а також враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення або неможливості ефективного виконання майбутнього судового рішення, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування заходів забезпечення позову.
При цьому обраний заявником спосіб забезпечення позову є співмірним, тимчасовим та спрямованим виключно на збереження існуючих сімейних відносин до вирішення спору по суті, що відповідає як вимогам процесуального закону, так і найкращим інтересам дитини.
Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову, суд враховує, що мати також має право на особисте спілкування з донькою, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Держава не повинна допускати ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини протягом тривалого часу за наявності судового спору між батьками щодо визначення місця проживання малолітньої дитини.
З огляду на викладене, керуючись ст. 12, 149, 150, ЦПК України, суд
Заяву про забезпечення позову, задовольнити.
Забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_2 забезпечувати явку дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спілкування ОСОБА_1 з донькою у присутності психолога ОСОБА_4 щотижня, у визначений психологом день та час (на одне заняття тривалістю 1 година), протягом двох місяців з моменту постановлення ухвали суду.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов'язання батька дитини - ОСОБА_2 , передавати дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її матері - ОСОБА_1 , за місцем проживання матері дитини, згідно визначеного судом часу спілкування ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме - кожного вівторка та четверга з 17:00 год. до 20:00 год., а також кожної суботи з 10:00 год. до 19:00 год., з моменту постановлення ухвали суду та до набрання рішенням у справі законної сили.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Строк пред'явлення до виконання - 3 роки.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, місцезнаходження: 02160, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 4А, код ЄДРПОУ: 37397237.
Повний текст ухвали складено 21.05.2026 року.
Суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького Н. Ю. Іванова