Справа №348/1081/26
Провадження № 2/348/1249/26
19 травня 2026 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючого судді Бурдун Т.А.
за участю секретаря судового засідання Лейб'юк Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Надвірна в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
Позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Гураш М.В., звернулася до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування позовних вимог позивач послалася на те, що 08 жовтня 2022 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований в Надвірнянському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис № 335. Від шлюбу народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачем.
На протязі останнього часу сторони не підтримують подружніх стосунків і фактично проживають окремо. Такі обставини привели до остаточного розпаду сім'ї. Позивач на даний час звернулася з позовом в Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. На протязі останнього часу щодо врегулювання спору про надання аліментів на дитину сторони не дійшли спільної домовленості.
Позивач сама не в змозі в повному обсязі забезпечувати всім необхідним неповнолітню дочку від шлюбу з відповідачем, в зв'язку з цим зазнає значні труднощі із-за відсутності належної матеріальної допомоги із сторони відповідача. Позивач є фізичною особою-підприємцем, однак її доходи є незначними, оскільки більшість свого часу вона занята вихованням та доглядом неповнолітньої дочки від шлюбу з відповідачем. Будь-яких інших доходів, в тому числі від ведення підсобного господарства не має. Таким чином, її матеріальне становище потребує від відповідача коштів на утримання неповнолітньої дочки від шлюбу з відповідачем. Відповідач має постійне місце роботи, займає відповідну посаду в державних органах, а тому має належний дохід, стан здоров'я та матеріальне становище відповідача дозволяють сплачувати аліменти у такому розмірі.
Тому позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки всіх видів його доходу щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, а також судові витрати, пов'язані з оплатою на професійну правничу допомогу адвоката.
Ухвалою суду від 24 квітня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Гураш М.В. в судове засідання не з'явилися, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнав у повному обсязі, розгляд справи просить проводити за його відсутністю. Не заперечує щодо стягнення з нього аліментів на дитину, однак, просить зменшити витрати на правничу допомогу, так як судового засідання не було та судові витрати на адвоката є занадто високими, позовна заява про розірвання шлюбу є схожою на позовну заяву про стягнення аліментів. Просить врахувати, що він забезпечував та забезпечує весь час дружину та дитину, що підтверджується доданими до заяви проплатами за оренду квартири в м. Надвірна, надсиланням коштів на картковий рахунок позивача, та надалі планує допомагати дитині додатково. (а.с.28).
Оскільки сторони у судове засідання не з'явилися, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Повно і всебічно вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази, надані сторонами у справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що з 08 жовтня 2022 року сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований в Надвірнянському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ, актовий запис № 335 (а.с.8). Станом на дату розгляду справи рішення про розірвання шлюбу між сторонами не набрало законної сили.
Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).
Позивач разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 зареєстровані в будинку її батьків по АДРЕСА_1 , що стверджується витягами Надвірнянської територіальної громади про місце реєстрації, а саме: №2024/004623305 від 08.05.2024 та №2026/006211156 від 20.04.2026 (а.с.5-6). Однак, проживають в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , що стверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання за № 248 від 20 квітня 2026 року (а.с.10).
Позивач є фізичною особою-підприємцем (а.с.11), однак її доходи є незначними, оскільки більшість свого часу вона занята вихованням та доглядом неповнолітньої дочки від шлюбу з відповідачем. Будь-яких інших доходів, в тому числі від ведення підсобного господарства вона не має. Позивач сама не в змозі в повному обсязі забезпечувати всім необхідним неповнолітню дочку від шлюбу з відповідачем. На протязі останнього часу врегулювати спір щодо добровільної сплати аліментів на дитину сторонам не вдалося.
На підтвердження своїх витрат відповідач долучив копію договору оренди квартири від 12.01.2026 в м. Дніпро, відповідно до якого відповідач сплачує орендну плату у розмірі 11000 грн за місяць; копію договору оренди квартири від 10.04.2026 в м. Дніпро, відповідно до якого відповідач сплачує орендну плату у розмірі 11000 грн (а.с.52-59); копію іпотечного договору від 14.05.2024, копію договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку в м. Надвірна Івано-Франківської області від 14.05.2024 року та квитанції на підтвердження витрат за договорами.
Також відповідач за період з 08.01.2026 по 24.04.2026 надсилав позивачу грошові перекази на загальну суму 59100,00 грн, що підтверджується квитанціями про переказ коштів (а.с.37-51).
Згідно довідки Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_2 є співробітником управління та за період з лютого 2026 по квітень2026 включно отримав дохід у загальному розмірі 232858,40 грн (а.с.31-32).
Вказані обставини стороною позивача не заперечувалися.
До спірних правовідносин суд застосовує такі норми права.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 pоку та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Так, згідно з частиною третьою статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
За змістом наведеної норми суд визначає аліменти у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором одержувача аліментів, і водночас змінює спосіб стягнення аліментів за позовом одержувача аліментів.
При цьому закон не визначає необхідних умов чи підстав для визначення чи зміни способу стягнення аліментів, - визначення способу стягнення аліментів є виключно правом одержувача аліментів.
Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Відповідно до ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
При цьому, згідно частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Прожиткові мінімуми для різних категорій населення на 2026 рік в Україні встановлено Законом «Про Державний бюджет на 2026 рік». Так, статтею 7 вказаного Закону на 2026 рік встановлений прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2817 грн, віком від 6 до 18 років - 3512 грн.
Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно з частиною другою статті 141 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Можна зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 Сімейного кодексу України.
Доказів того, що відповідач не може надавати своїй малолітній дитині матеріальну допомогу суду надано не було, навпаки позовні вимоги відповідач визнав. Також у своїй письмовій заяві відповідач зазначив, що буде допомагати дитині і додатково. Суд же розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) і кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законник підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.ст. 77, 79, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, визначаючи належний до стягнення з відповідача розмір аліментів, у даному конкретному випадку, суд виходить з того, що відповідач є батьком малолітньої ОСОБА_3 та на нього покладено однаковий з позивачем обов'язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї доньки. Судом встановлено, що дитина проживає з матір'ю, а, отже, на неї покладено більше турбот щодо утримання малолітньої дитини.
Вирішуючи спір, суд враховує, що відповідач є молодою особою, працездатний, офіційно працевлаштований, отримує сталий дохід. Інших неповнолітніх дітей та утриманців відповідач не має (доказів протилежного суду не надано).
Інших обставин, які мали б істотне значення для визначення розміру аліментів на утримання дитини судом не встановлено. Про них не зазначили і сторони в справі.
В даному випадку суд приходить до висновку, що розмір допомоги, яку відповідач повинен надавати позивачці на утримання спільної дитини, повинен забезпечувати належний рівень її життя, а саме: необхідного харчування, медичного догляду, лікування, тощо.
Приймаючи таке рішення, суд виходив із встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину певного віку та того, що батьки в рівній мірі повинні забезпечувати необхідні умови для існування дитини.
Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як половини відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв'язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої (малолітньої доньки) та на підставі ст. 183 СК України вважає можливим визначити розмір аліментів на законодавчо встановлених загальних підставах у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам ст. 192 СК України, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
В прохальній частині позову позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати, пов'язані з оплатою на професійну правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч.1, п.2 ч.2, ч.3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем до суду подано квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 76041515 від 22.04.2026, згідно якої адвокат Гураш М.В. отримав від ОСОБА_1 на підставі договору № 60 від 22.04.2026 року за юридичні послуги у справі про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 3500,00 грн (а.с.12). Також надано договір про надання правничої допомоги № 60 від 22.04.2026 року (а.с.14-15), копію ордеру на надання правничої допомоги та акту виконаних робіт про надання послуг на правничу допомогу від 19.05.2026 року, в якому зазначено витрати на послуги адвоката в розмірі 3500,00 гривень, зокрема: за попереднє опрацювання матеріалів та законодавчої бази, що регулюють спірні відносини і надання консультації по суті позову (заяви) - 500,00 грн, за написання позовної заяви - 2000,00 грн, за представлення інтересів позивача в суді - 1000,00 грн.
Разом з тим, суд враховує, що справи про стягнення аліментів є типовими, не вирізняються особливою складністю, а підготовка правової позиції та написання позовної заяви у вказаній категорії справ не потребує значного часу для адвоката, який володіє знаннями права, в тому числі нормами СК України. Окрім того, представник позивача участі у судових засіданнях не брав, скерувавши до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Позивач просив стягнути витрати на правову допомогу в сумі 3500,00 грн, однак, суд враховуючи визначені ч.4-6 ст. 137 ЦПК України критерії, беручи до уваги заперечення відповідача щодо не співмірності такої суми у даній категорії справ, вважає за доцільне задовольнити цю вимогу частково та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 1500,00 грн. На думку суду, саме такий розмір витрат на правничу допомогу, відповідає принципу справедливості та розумності судових рішень.
Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивач відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, він підлягає стягненню на користь держави з відповідача.
Однак, у зв'язку з тим, що відповідач визнав позов, з нього підлягає стягненню в дохід держави 50 відсотків судового збору, тобто 665,60 грн.
Відповідач долучив довідку УСБУ в Донецькій та Луганській областях № 326 від 01.05.2026 про те, що він проходить військову службу з 16.05.2019 та посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 06.10.2025. З огляду на це слід зазначити наступне.
Згідно п. 13 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №700/301/20, згідно з п. 13 ч.1ст.5 ЗУ «Про судовий збір» учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з порушенням їх прав. Статтею 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1ст.5 ЗУ «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.12,22 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Таким чином, встановлені п.13 ч. 1ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема, статус ветеранів війни-учасників бойових дій, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їх прав, пов'язаних винятково із статусом учасників бойових дій, і не поширюються із вимогами, що виходять за межі таких правовідносин, а отже, не стосуються соціального і правового захисту учасників бойових дій.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 є відповідачем у вищевказаній справі, предметом позову якої стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, отже, позов у цій справі не стосується соціального і правового захисту учасників бойових дій, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного,
керуючись ст.ст.12-13,76-81, 95, 133, 141, 263- 265, 273, 274-279, 354-355, 430 ЦПК України, ст.180-183, 191 СК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів доходу відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 квітня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 50 відсотків судового зборуу розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн 60 коп.
Іншу частину судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн 60 коп. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн 00 коп.
Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 .
Представник позивача: адвокат Гураш Михайло Васильович, адреса місцезнаходження: Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. Мазепи, 31 А.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 .
Суддя Т.А. Бурдун