Єдиний унікальний номер: 343/1126/26
Номер провадження: 1-кс/343/217/26
про застосування запобіжного заходу
21 травня 2026 року м. Долина
Слідчий суддя Долинського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 у режимі відеоконференції з підозрюваним та його захисником, розглянувши клопотання слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026091160000151 від 18.05.2026 щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,
за участю: прокурора Долинського відділу Калуського окружної прокуратури ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном 60 днів.
Клопотання обґрунтовує таким.
18 травня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено, що він підозрюється у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 17.05.2026 приблизно в 19 годин 00 хвилин водій ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується довідкою КНП "Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради" № 1657 від 17.05.2026, керуючи технічно справним мотоциклом "Kovi 250", без державних номерних знаків, не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії, у світлу пору доби рухався разом із пасажиром ОСОБА_7 у напрямку с. Слобода-Долинська Калуського району Івано-Франківської області автодорогою С-090522 зі двохстороннім рухом, із сухим асфальтним покриттям без горбів, напливів чи вибоїн, яка має по одній смузі в протилежних напрямках руху, які між собою не розділено дорожньою розміткою відповідно до ПДР. Знаходячись між населеними пунктами Рахиня і Слобода-Долинська Калуського району Івано-Франківської області, поза межами населеного пункту, із заокругленням праворуч, перевозячи пасажира ОСОБА_7 , ігноруючи власний стан, ОСОБА_4 не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху, яка б забезпечувала можливість постійного контролю за транспортним засобом, проявив неуважність та, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, внаслідок чого, без причин технічного характеру допустив виїзд на смугу зустрічного руху, по якій в цей час рухався автомобіль "Volkswagen Golf", номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_8 , де і відбулося зіткнення.
Внаслідок зіткнення водій мотоцикла ОСОБА_4 та пасажир мотоцикла ОСОБА_7 від ударів до виступаючих елементів кузова автомобіля та асфальтного покриття отримали тілесні ушкодження.
Таким чином, водій ОСОБА_4 порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме:
- пункту 1.2, відповідно до якого в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів;
- пункту 1.3, згідно з яким учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;
- пункту 1.5, відповідно до якого дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган;
- пункту 1.10, згідно з яким для водія безпечна швидкість - це швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах; дорожні умови - сукупність факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину похилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан; дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом; небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку.
- підпункту "б" пункту 2.3, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- підпункту "д" пункту 2.3, згідно з яким водій зобов'язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
- пункту 2.9, відповідно до якого забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- пункту 10.1, згідно з яким водій перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
- пункту 11.1, відповідно до якого кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними;
- пункту 11.3, який регламентує, що на дорогах зі двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу;
- пункту 12.1, відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
- п. 12.3, який вказує, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
У результаті допущених порушень водієм ОСОБА_4 вказаних вимог Правил дорожнього руху відбулась дорожньо-транспортна пригода, у ході якої пасажир ОСОБА_7 отримав тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої третини кісток лівої гомілки, закритий перелом середньої третини правої ключиці, яке, відповідно до п. 2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 6 від 17.01.1995, належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Копію клопотання та матеріалів про застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 отримав у присутності захисника 20.05.2026 о 10:40 год, що підтверджується протоколом вручення підозрюваному клопотання про застосування запобіжного заходу та додатків до нього.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримала з підстав, викладених у ньому, просила застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Наявність ризиків належним чином обґрунтовані, враховуючи свідоме ігнорування підозрюваним вимог закону, про що свідчить те, що він, не маючи посвідчення водія відповідної категорії, перебуваючи у стані сп'яніння, керував транспортним засобом. Така поведінка ОСОБА_4 становить небезпеку для суспільства, а тому запобіжний захід саме у виді тримання під вартою може запобігти наявним ризикам.
Захисник, який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, просив у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу відмовити. Зазначив, що його підзахисний підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, вчиненого з необрежності. Він не притягувався до кримінальної відповідальності та не підозрюється у вчиненні інших злочинів. Потерпілий не має претензій до його підзахисного, про що подав відповідну заяву. Прокурор, підтримуючи клопотання про обрання запобіжного заходу, не врахував вказане вище та не довів існування ризиків, зазначених у клопотанні, його ж обґрунтування зводяться до цитування положень КПК України. На даний час ОСОБА_4 перебуває на стаціонарному лікуванні, де, з огляду на медичну документацію та отримані травми, які є тяжкими, він буде перебувати ще протягом 40 днів, так як в даний час є лежачим, а відтак необгрунтованим є застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Якщо ж суд дійде висновку про необхідність застосування запобіжного заходу, просить застосувати такий, який не пов'язаний з триманням під вартою, врахувавши стан здоров'я його підзахисного.
Підозрюваний, який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за станом здоров'я з медичного зкладу, підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя доходить такого висновку.
Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього Кодексу, віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити зазначені дії (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Запобіжні заходи під час досудового розслідування можуть застосовуватися до особи, яка набула процесуального статусу підозрюваного. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру; особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення; або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).
Витягом з ЄРДР від 18.05.2026 встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026091160000151 розпочате. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, що підтверджується письмовим повідомленням про підозру з відміткою останнього про його отримання 18.05.2026 о 19:10.
Отже, відповідно до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Згідно із ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, перевіряючи обґрунтованість підозри пред'явленої ОСОБА_4 слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на її обґрунтованість, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 17.05.2026 з додатком, протоколами допитів свідка ОСОБА_8 від 18.05.2026, свідка ОСОБА_9 від 18.0.05.2026, свідка ОСОБА_7 від 18.05.2026, копіями медичних документів.
Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Слід зазначити, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення. Тобто, слідчий суддя не може вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
За вказаних вище обставин слідчий суддя вважає підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, обґрунтованою, докази можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного злочину достатніми.
Стосовно ризиків кримінального провадження слідчий суддя вважає за потрібне зазначити таке.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися.
На переконання слідчого, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до п'яти років. Вказаний ризик додатково підтверджується тим, що кримінальне правопорушення було вчинене підозрюваним у стані алкогольного сп'яніння та за відсутності відповідної категорії посвідчення водія, що свідчить про свідоме ігнорування вимог законодавства та правил безпеки. Окрім цього, ОСОБА_4 не має постійного місця роботи, стабільного джерела доходу, утриманців та інших міцних соціальних зв'язків, які б стримували його від намірів ухилятися від органів досудового розслідування та суду;
- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема на ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , шляхом вмовлянь, переконань, погроз чи іншим способом з метою зміни або спотворення їх показань. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що особа, яка потерпіла від кримінального правопорушення, - ОСОБА_7 перебуває у товариських стосунках із підозрюваним, у зв'язку з чим останній має реальну можливість контактувати з ним та впливати на його процесуальну поведінку. Крім того, у кримінальному провадженні наявні інші свідки, анкетні дані яких стали або можуть стати відомими підозрюваному під час досудового розслідування;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом неявки за викликами слідчого, прокурора чи суду, затягування проведення процесуальних дій та створення умов, які можуть ускладнити проведення досудового розслідування у розумні строки.
Слідчий суддя бере до уваги той факт, що ризик переховування від органів досудового розслідування і його потенційне ув'язнення в майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим. Однак слідчий суддя не встановив жодних обставин, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_4 має намір переховуватися від органів досудового розслідування. Він будь-яких дій по переховуванню не вчиняв. Тобто існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, не доведено стороною обвинувачення.
Щодо ризику впливу на потерпілого та свідків, то слідчий суддя зазначає, що такі не були допитані судом, потерпілий перебуває у товаристських стосунках із підозрюваним та на даний час звернувся із заявою до суду, поданою через захисника підозрюваного, про не обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, пов'язаного з позбавленням волі, тому останній може незаконно впливати на них із метою дачі показань чи вчинення інших дій на його користь.
Ризик незаконного впливу вказаних осіб об'єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілим, свідками, у кримінальному провадженні. Так, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
За вказаних вище обставин, слідчий суддя вважає, що на даний час існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підставами вважати, що ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є те, що він підозрюється у вчиненні злочину, який відноситься до категорії нетяжких злочинів, тому усвідомлює неминучість покарання за вказаний злочин у разі доведення його винуватості, що може спонукати його перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто вдатися до поведінки, яка здатна ускладнити, затягнути належний хід досудового розслідування.
Щодо можливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначає таке.
Так, більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, особисте зобов'язання, особиста порука, застава.
У клопотанні слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не забезпечать можливості запобігти існуючим ризикам.
При обранні запобіжного заходу враховуються всі обставини, визначені в ст. 178 КПК України, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, в якому він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; відсутність постійного місця роботи, стабільного джерела доходу, утриманців та інших міцних соціальних зв'язків; вчинення злочину у воєнний час.
Відповідно до ч. 2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Частиною 4 статі 194 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Окрему увагу сторони обвинувачення слідчий суддя звертає на норму п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, згідно із якою, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Доказів того, що ОСОБА_4 переховувався від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав кримінальному провадженню або йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину, немає. ОСОБА_4 не судимий, підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років (ч. 1 ст. 286-1 КК України).
Відтак, ураховуючи, що прокурор довів існування обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також з огляду на існування можливості запобігти вказаним ризикам, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, фактичну неможливість визначену законом обрання йому такого запобіжного заходу на підставі ч. 2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вирішуючи, на підставі ч. 4 ст. 194 КПК України, питання про обрання більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя доходить висновку, що домашній арешт зможе в повній мірі запобігти вказаним ризикам, оскільки створює в достатній мірі стримувальні чинники.
Згідно із ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покаранняу виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).
При оцінці пропорційності застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту для запобігання встановленим ризикам та з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що досліджені під час судового засідання матеріали, беручи до уваги відомості про особу підозрюваного, свідчать, що менш суворий запобіжний захід, ніж домашній арешт, може негативно вплинути на здійснення судового розгляду, зокрема шляхом неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків. Також слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні нетяжкого необережного злочину. На даний час перебуває на стаціонарному лікуванні.
Перебування підозрюваного на стаціонарному лікуванні саме по собі не перешкоджає застосуванню домашнього арешту, оскільки місце його фактичного перебування в період лікування є відомим та може бути перевірене уповноваженими органами. Після завершення стаціонарного лікування підозрюваний зобов'язаний невідклатно повернутися до місця проживання та надалі дотримуватися встановлених судом обмежень та покладених процесуальних обов'язків. А у разі необхідності отримання медичної допомоги або проходження лікування, що тягне за собою неможливість вчинити певну процесуальну дію, він зобов'язаний про це завчасно повідомити уповноважений орган контролю та діяти відповідно до умов запобіжного заходу.
Таким чином, на думку слідчого судді запобігти існуючим ризикам можливо шляхом застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 домашнього арешту, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою та у визначений час; не відлучатися за межі Івано-Франківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З огляду на викладене, враховуючи обґрунтовану підозру та наявність ризиків, передбачених п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про те, що на даному етапі кримінального провадження саме запобіжний захід у вигляді домашнього арешту буде необхідним та достатнім для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 процесуальних обов'язків і таким, що не суперечить вимогам ч. 1, 2 ст. 178, ст. 181 КПК України та позицій Європейського суду з прав людини.
Також, керуючись нормою п. 2 ч. 3 ст. 202 КПК України, ОСОБА_4 слід негайно звільнити з-під варти.
На підставі викладеного, ст. 176-178, 181, 183, 184, 193, 194, 198 КПК України, керуючись ст. 196, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
у задоволенні клопотання слідчого СВ відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано Франківській області ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026091160000151 від 18.05.2026 щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, відмовити.
Негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 19:00 год до 07:00 год, на строк 2 (два) місяці, тобто до 22 липня 2026 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою та у визначений час;
- не відлучатися за межі Івано-Франківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Копію ухвали про обрання запобіжного заходу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 .
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що, відповідно до ч. 5 ст. 181 Кримінально процесуального кодексу України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього зобов'язань.
Копію ухвали направити підозрюваному та іншим учасникам провадження негайно після її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1