8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/438/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Христенко І.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний майстер", м. Жмеринка
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіле", м.Харків
про стягнення 473691,00 грн
за участю представників:
позивача - Кучер М.М. (адвокат, ордер АВ № 1243731 від 05.02.2026 року);
відповідача - не з'явився.
11.02.2026 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясний майстер" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіле" про стягнення збитків у розмірі 473691,00 грн, завданих внаслідок невиконання зобов'язань із реєстрації податкової накладної.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.02.2026 року позовну заяву залишено без руху.
17.02.2026 року представник позивача надав до суду заяву про усунення недоліків (вх.№3985).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.02.2026 року відкрито провадження у справі №922/438/26 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.03.2026 року.
18.03.2026 року представник позивача надав до суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№6512).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.03.2026 року задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
24.03.2026 року представник відповідача надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№6990).
Протокольною ухвалою суду від 25.03.2026 року відкладено підготовче засідання на 07.04.2026 року.
07.04.2026 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№8247), в якому просив суд поновити строк на подання відзиву, та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів протиправної поведінки відповідача. Також, звертає увагу, що факт вчинення податкового правопорушення у справі про стягнення збитків з платника податків може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства, а подані у справі позивачем докази, які підтверджують виконання господарських операцій, не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов'язання.
Відповідач вважає, що за відсутності доказів звернення позивача до контролюючого органу зі скаргою та за відсутності матеріалів податкової перевірки контролюючим органом відповідача, наведені у відзиві доводи вказують на безпідставність та недоведеність позовних вимог ТОВ «М'ясний майстер», що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В судовому засіданні 07.04.2026 року було постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою суд, керуючись ч.5 ст.233, ч.1 ст.119 ГПК України задовольнив клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, прийнято відзив до розгляду та долучено до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 07.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.04.2026 року.
13.04.2026 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив (вх.№8690), в якій позов підтримує в повному обсязі. Позивач зауважував, що твердження відповідача про те, що факт порушення може бути встановлений виключно актом податкової перевірки, є юридично неправильним, оскільки предметом даного спору є: не податкове правопорушення, а цивільно-правова відповідальність за порушення господарського зобов'язання. За твердженнями позивача, у справі наявні всі елементи складу правопорушення: протиправна бездіяльність - доведена, збитки - підтверджені, причинний зв'язок - прямий, вина - наявна. Більше того, у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, а саме рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних, у яких прямо зазначено підставу такої відмови - ненадання або часткове надання Відповідачем пояснень та документів.
Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
28.04.2026 року представник позивача надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№10207).
Протокольною ухвалою суду від 28.04.2026 року відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 12.05.2026 року.
12.05.2026 року представник відповідача надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.11348).
Протокольною ухвалою суду від 12.05.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Представник позивача у судовому засіданні 12.05.2026 року позов підтримував та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 12.05.2026 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення позивача, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
16.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ЯСНИЙ МАЙСТЕР» (далі - Покупець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АБІЛЕ» (далі - Постачальник, Відповідач) було укладено Договір поставки №16/10/2023 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених даним Договором поставити (передати) Покупцю товар, (в подальшому по тексту - Обладнання), в асортименті, кількості, комплектності та за ціною, зазначеними у Додатках (Специфікаціях) та рахунках фактурах, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити Обладнання на умовах цього Договору.
Відповідно до пп. 3.3, 4.5 договору строк поставки обладнання становить 65 робочих днів з моменту укладання цього договору та внесення авансового платежу. Розрахунки за обладнання здійснюється покупцем наступним чином: авансовий платіж - 50% від суми договору протягом 2 (двох) банківських днів з моменту укладання договору. Решта - 50% за 3 (три) календарних дні до відвантаження обладнання (поставки обладнання).
16.10.2023 року між покупцем та постачальником підписано специфікацію (додаток №1) до вищезазначеного договору.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до його повного виконання. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п.8.1 та 8.2 Договору).
На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, а відповідачем було оплачено товар в розмірі 1148148,00 грн.
Загальна сума ПДВ що підлягає відшкодуванню, за всіма видатковими накладними, становить 473 691,00 грн.
Вищенаведені договірні та податкові зобов'язання обґрунтовуються та підтверджуються наступними документами: Рахунок на оплату товару № 1022112 від 01.10.2023 на суму 1148148,00 грн; Платіжна інструкція про оплату №12214 від 17.10.2023 на суму 574074,00 грн; Платіжна інструкція про оплату №14550 від 02.01.2024 на суму 574074,00 грн; Видаткова накладна №2 від 05.01.2024; Акт надання послуг №8/01 від 08.01.2024; Товаро-транспортна накладна №2 від 05.01.2024; Рахунок на оплату товару №1022213 від 30.11.2023 на суму 1204596,00грн; Платіжна інструкція про оплату №13633 від 04.12.2023 на суму 602298,00 грн; Платіжна інструкція про оплату №80 від 19.02.2024 на суму 602298,00грн; Видаткова накладна №28 від 20.02.2024; Товарно-транспортна накладна №Р28 від 20.02.2024; Акт надання послуг №21/02-2 від 21.02.2024; Рахунок на оплату №12506 від 07.02.2024 на суму 1 063 476,00 грн; Платіжна інструкція про оплату №15637 від 07.02.2024 на суму 531738,00 грн; Платіжна інструкція про оплату №1590 від 01.04.2024 на суму 531738,00 грн; Видаткова накладна №68 від 02.04.2024; Акт надання послуг №3/04-2 від 03.04.2024; Товарно-транспортна накладна №Р68 від 04.04.2024.
Із вищенаведених оплат, по платіжній інструкції про оплату №12214 від 17.10.2023 податок в сумі 95679,00 грн на додану вартість прийнято та зареєстровано тільки з суми 574074,00 грн, що підтверджується податковою накладною №572281.
Інші податкові накладні не зареєстровані в ЄРПН, що підтверджується наступними документами:
- Рішення про відмову в реєстрації податкової накладної № 10559182/45407113 від 04.12. 2023 на суму 602 298,00 грн;
- Рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №11901972/45407113 від 19.02.2024 на суму 602 298,00 грн;
- Рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №11901973/45407113 від 01.04.2024 на суму 531 738,00 грн;
- Рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №11901974/45407113 від 07.02.2024 на суму 531 738,00 грн;
- Рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №11901971/45407113 від 02.01.2024 на суму 574 074,00 грн.
Відповідно до п.п.6.1., 6.2., 6.4. Договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з договору, Сторони несуть відповідальність, визначену Договором та/або чинним в Україні законодавством.
Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом Договору.
Сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення Договору, якщо вона доведе, що вжила всіх від неї залежних заходів щодо належного виконання цього Договору.
Згідно з п.10.1 Договору усі правовідносини, що виникають з цього Договору або пов'язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього Договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Договору, регулюються цим Договором та відповідними нормами чинного законодавства України, а також звичаями ділового обороту, які застосовуються до таких правовідносин на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.
За твердженнями позивача, відповідачем порушено умову даного договору в частині вжиття всіх від неї залежних заходів щодо належного виконання умов Договору, а саме не здійснено жодних дій по розблокуванню та/або оскарженню рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Таким чином, як зазначено в позові, позивач втратив право на відшкодування податкового кредиту на загальну суму 473 691,00 грн.
18.11.2025 року Позивачем направлено претензію про стягнення з ТОВ «АБІЛЕ» суми ПДВ в розмірі 473 691,00 грн, факт отримання відповідачем претензії підтверджується квитанцією Укрпошти про вручення особисто відправлення за №2310400145837 від 26.11.2025 та підписом одержувача Чухненко.
Однак, відповіді на претензію відповідачем не надано, доказів на підтвердження того, що відповідач здійснив реєстрацію податкової накладної в ЄРПН на суму ПДВ у розмірі 473 691,00 грн не надано.
За твердженнями позивача, оскільки відповідач не зареєстрував податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений законом строк, позивач позбавлений права на податковий кредит у розмірі 473 691,00 грн.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Отже позивач просить суд стягнути з відповідача 473 691,00 грн збитків.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України, за якою зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Частиною 1 статті 172 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом, 16.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ЯСНИЙ МАЙСТЕР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АБІЛЕ» було укладено Договір поставки №16/10/2023, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених даним Договором поставити (передати) Покупцю товар, (в подальшому по тексту - Обладнання), в асортименті, кількості, комплектності та за ціною, зазначеними у Додатках (Специфікаціях) та рахунках фактурах, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити Обладнання на умовах цього Договору.
В рамках виконання договірних зобов'язань за 2024 рік відповідачем було погоджено поставки товару на суму всього 3416220,00 грн, в т.ч. 569370,00 грн ПДВ, що підтверджується відповідними видатковими накладними: №2 від 05.01.2024 на суму 1148148,00 грн в т.ч. 191358,00 грн ПДВ; №28 від 20.02.2024 на сум 1204596,00грн в т.ч. 200766,00 грн ПДВ; №68 від 02.04.2024 на суму 1063476,00 грн в т.ч. 177246,00 грн ПДВ.
Позивач, в свою чергу, здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями: Платіжна інструкція про оплату №12214 від 17.10.2023 на суму 574074,00 грн; Платіжна інструкція про оплату №14550 від 02.01.2024 на суму 574074,00 грн; Платіжна інструкція про оплату №13633 від 04.12.2023 на суму 602298,00 грн; Платіжна інструкція про оплату №80 від 19.02.2024 на суму 602298,00 грн; Платіжна інструкція про оплату №15637 від 07.02.2024 на суму 531738,00 грн; Платіжна інструкція про оплату №1590 від 01.04.2024 на суму 531738,00 грн
Судом установлено, що відповідачем зареєстровано лише одну податкову накладну на суму 574 074,00 грн, податок в сумі 95679,00 грн, що підтверджується податковою накладною 17102023 №572281.
Інші податкові накладні не зареєстровані в ЄРПН, що підтверджується рішеннями про відмову в реєстрації податкової накладної № 10559182/45407113 від 04.12. 2023 на суму 602 298,00 грн, №11901972/45407113 від 19.02.2024 на суму 602298,00 грн, №11901973/45407113 від 01.04.2024 на суму 531738,00 грн, №11901974/45407113 від 07.02.2024 на суму 531738,00 грн, №11901971/45407113 від 02.01.2024 на суму 574 074,00 грн.
За змістом вказаних рішень вбачається, що контролюючим органом прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, у зв'язку з ненаданням/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов'язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1)протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками, покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків презюмується.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.
Відповідно до підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України (далі -ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
За змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів І послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За приписами п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів І послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
За змістом ст.11,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», видаткові накладні №2 від 05.01.2024 на суму 1148148,00 грн в т.ч. 191358,00 грн ПДВ; №28 від 20.02.2024 на суму 1204596,00 грн в т.ч. 200766,00грн ПДВ; №68 від 02.04.2024 на суму 1063476,00 грн в т.ч. 177246,00 грн ПДВ - є первинними документами, що підтверджує здійснення господарської операції з поставки товару та відповідно до вищенаведених норм податкового законодавства така операція є підставою для виникнення у відповідача обов'язку скласти податкові накладні та внести їх в ЄРПН у строки, визначені ПК України.
Разом з цим, чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН покупцем послуг, отже, з огляду на положення статті 201 Податкового кодексу України саме на відповідача покладено обов'язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних.
При цьому, суд відхиляє твердження відповідача щодо відмови в позові, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту вчинення податкового правопорушення у справі про стягнення збитків з платника податків (акт або рішення контролюючого органу), з огляду на наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21, предметом позову у якій було стягнення з Державного бюджету України збитків, завданих протиправною поведінкою ГУ ДПС, яке заблокувало реєстрацію оформленої Продавцем Податкової накладної, що спричинило необхідність сплати ним на користь Покупця штрафних санкцій, Велика Палата Верховного Суду виснувала таке:
"з 1 січня 2015 року ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
Застосовуючи в контексті спірних правовідносин норми статей 22, 1166, 1173 ЦК України, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17, підпункту 114.3.2. пункту 114.2 статті 114 та пункту 201.10 статті 201 ПК України, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів / послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем у публічно-правових відносинах з державою обов'язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну.
Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів / послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 ПК України зумовлює лише обов'язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.
Об'єднана палата КГС ВС у постанові від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 виснувала, що згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Оскільки саме від продавця, який має законом визначений обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій".
Отже за висновком, наведеним у пункті 10.2. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, права покупця у випадку порушення продавцем свого обов'язку щодо належної реєстрації податкових накладних зводяться лише до можливості подання скарги, проте ініціювати проведення податкової перевірки контролюючим органом покупець не може.
Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 01.12.2023 № 926/3347/22 виснувала, що чинне законодавство не містить вимог щодо певних засобів доказування, якими можуть підтверджуватися обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних. Крім того, право позивача надавати докази щодо таких обставин (фактів) не може бути обмежене діями чи бездіяльністю контролюючого органу щодо проведення чи не проведення ним відповідної перевірки. В контексті доказування такої складової цивільного правопорушення як протиправна поведінка заподіювача збитків, відсутність матеріалів податкової перевірки (акта або рішення) відповідного контролюючого органу, не може звільняти продавця від відповідальності за завдані покупцю майнові збитки, а господарський суд у такому випадку має як самостійно оцінити надані докази, зокрема ті, що стосуються реєстрації податкових накладних, так і самостійно здійснити оцінку дій чи бездіяльності продавця, у тому числі щодо порушення ним податкового законодавства.
Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 дійшов висновків про те, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем. Хоча обов'язок відповідача зареєструвати податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, але саме невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Докази у вигляді податкових накладних, податкових декларацій, розрахунків коригування, рішення суду про стягнення боргу у зобов'язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов'язання.
Об'єднана палата у вказаній постанові зазначила, що в цілому, погоджуючись із зазначеними висновками щодо тягаря доказування, а також з тим, що рішення суду про стягнення боргу у зобов'язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов'язання, вважає за необхідне частково відступити від цих висновків шляхом уточнення. Зазначене уточнення полягає в тому, що обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних, можуть підтверджуватися не тільки матеріалами відповідної перевірки контролюючим органом, а й, зокрема, податковими накладними, розрахунками коригування тощо; господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності відповідача, зокрема стосовно відповідності його дій чи бездіяльності при виконанні зобов'язання податковому законодавству України, якщо це необхідно для вирішення спору.
Якщо відповідач не виконав встановлений законом обов'язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов'язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача.
Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/5556/21, об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18,від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21,від 31.01.2023 у справі № 904/72/22.
В пункті 5.27 постанови Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 зазначено висновок, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду звертає увагу, що як обов'язок платника податку скласти та зареєструвати податкову накладну, так і обов'язок особи, якою заподіяно шкоду, відшкодувати її (зокрема шляхом відшкодування збитків) передбачені законом (стаття 201 ПК, статті 1168, 1192 ЦК України), а тому не можуть встановлюватись договором (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 19.04.2023 у cправі № 910/17014/21 (пункт 6.21).
Отже відносини сторін врегульовані не умовами договору, а безпосередньо законом (Податковим кодексом України).
З вищенаведених обставин справи вбачається протиправна поведінка відповідача, яка полягала в тому, що ним не було вжито всіх залежних від нього заходів для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за договором поставки №16/10/2023 від 16.10.2023 року згідно з видатковими накладними за поставлений товар у розмірі 473 691,00 грн - ПДВ.
Зокрема, протиправна поведінка відповідача підтверджується матеріалами справи, оскільки контролюючим органом прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних у зв'язку з ненаданням/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.
Суд зауважує, що, як було наведено вище, за усталеною практикою Верховного Суду, нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації, щодо оскарження яких/якої не вжито жодних залежних від відповідача заходів, є достатнім доказом протиправної поведінки останнього, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором - позивач матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни і при цьому сам обов'язок платника податку скласти та зареєструвати податкову накладну, так і обов'язок особи, якою заподіяно шкоду, відшкодувати її (зокрема шляхом відшкодування збитків) передбачені законом (стаття 201 ПК України, статті 1168, 1192 ЦК України), а тому не можуть встановлюватись договором. Отже відносини сторін врегульовані не зазначеними умовами Договору поставки, а безпосередньо законом.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
ТОВ «М'ЯСНИЙ МАЙСТЕР» на адресу ТОВ «АБІЛЕ» направлено претензію вих. №3585 від 18.11.2025 року.
Доказів реєстрації податкових накладних відповідач не надав.
З урахуванням вимог п.198.6 ст.198 ПК України, відповідач повинен був скласти та зареєструвати податкові накладні, проте відповідач свого обов'язку не виконав, доказів протилежного матеріали справи не містять.
При цьому вказаний у п.198.6 ст.198 ПК України строк у 365 днів для можливості включення або коригування суми у відповідному розмірі до податкового кредиту в інші періоди є у даному випадку вичерпаним, що свідчить про втрату позивачем права на податковий кредит.
Тобто, допущені відповідачем порушення повною мірою позбавили позивача можливості включити суму ПДВ у розмірі 473691,00 грн до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання чи використати суму від'ємного значення у відповідності до приписів пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України
З огляду на те, що податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що в свою чергу призвело до неможливості включення суми податку на додану вартість в розмірі 473691,00 грн за операцією з поставки, суд дійшов висновку про наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками останнього.
Отже відповідач не виконав належним чином обов'язку, встановленого Податковим кодексом України.
Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини та наведені норми законодавства, вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками останнього.
Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17.
Отже суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення збитків у розмірі 473691,00 грн такими, що підтверджуються матеріалами справи, є правомірними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
З приводу інших аргументів, доводів та міркувань сторін, суд зазначає, що вони не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010).
Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже, підлягають повному задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76, 79, 80, 86, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіле" (адреса: 61071, м. Харків, вул.Кибальчича, буд.18; код ЄДРПОУ 45407113) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний майстер" (адреса: 23100, Вінницька обл., Жмеринський р-н, м. Жмеринка, вул.С.Тобілевич, буд. 3; код ЄДРПОУ 43084178) 473691,00 грн збитків, завданих внаслідок невиконання зобов'язань із реєстрації податкової накладної та 7105,37 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "21" травня 2026 р.
СуддяК.В. Аріт