про зупинення провадження
19.05.2026м. СумиСправа № 920/647/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Резніченко О.Ю., розглянувши клопотання б/н б/д (Вх.№2096 від 04.05.2026) представника відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Європейська енергосервісна компанія» про розподіл судових витрат по справі №920/647/25
за позовом: Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі:
1. Сумської міської ради;
2. Сумської міської військової адміністрації Сумського району Сумської області;
3. Північно-Східного офісу Держаудитслужби
до відповідачів: 1. Сумського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 26 Сумської міської ради
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська енергосервісна компанія"
про визнання недійсним енергосервісного договору, стягнення 1356199 грн 76 коп.
Суть питання, що вирішується ухвалою суду. Мотиви, з яких суд дійшов вищезазначеного висновку. Законодавство, що підлягає застосуванню.
Відповідно до ухвали Господарського суду Сумської області від 04.05.2026 у справі №920/647/25 прийнято відмову прокурора від позову, викладену у заяві вх.№2059, 2060 від 01.05.2026; закрито провадження у справі №920/647/25 у зв'язку з відмовою прокурора від позову.
04.05.2026 представник відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Європейська енергосервісна компанія» звернувся до суду з клопотанням про розподіл судових витрат б/н б/д (Вх.№2096 від 04.05.2026), в якому просить суд стягнути з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська енергосервісна компанія» судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у розмірі 60 000 грн.
Ухвалою суду від 04.05.2026 призначено розгляд клопотання представника відповідача 2 б/н б/д (Вх.№2096 від 04.05.2026) про розподіл судових витрат на 19.05.2026 без виклику сторін.
15.05.2026 представником позивача 2 подано до суду пояснення щодо клопотання про розподіл судових витрат та їх стягнення з позивача від 15.05.2026 (вх.№2577).
18.05.2026 прокурором подано до суду пояснення щодо клопотання про розподіл судових витрат №51-4666вих-26 від 18.05.2026 (вх.№2603).
18.05.2026 представником відповідача 2 подано до суду додаткові пояснення щодо визначення належного суб'єкта стягнення судових витрат від 18.05.2026 (вх.№2611) у яких просить судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000, 00 грн стягнути повністю та виключно з Окружної прокуратури міста Суми на користь відповідача 2.
В обгрунтування поданого клопотання представник ТОВ “Європейська енергосервісна компанія» посилається, зокрема на необгрунтованість дій позивача.
Судом установлено, що згідно з ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 30.04.2026 прийнято до розгляду справу №697/1266/20.
Так, приймаючи справу до розгляду Велика Палата Верховного Суду, колегія суддів зазначила наступне:
«Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина п'ята статті 142 ЦПК України).
Аналогічні норми містяться й у частинах третій та п'ятій статті 130 ГПК України.
У постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 755/3436/20 (провадження № 61-20476св21) Касаційний цивільний суд сформував правовий висновок про те, що частина п'ята статті 142 ЦПК України вказує на можливість відшкодування понесених відповідачем витрат внаслідок необґрунтованих дій позивача незалежно від підстав закриття провадження (частина перша статті 255 ЦПК України). Натомість частиною третьою статті 142 ЦПК України визначено безумовне право відповідача на відшкодування витрат лише у одному випадку, а саме при відмові позивача від позову. Дане право відповідача є обов'язковим, виникає виключно у єдиному випадку закриття провадження, а саме при відмові позивача від позову, і ніяким чином не пов'язується із наявністю чи відсутністю необґрунтованих дій позивача».
Разом з цим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 липня 2025 року в справі № 904/5087/22 зазначено, що у випадку відмови позивача від позову, відповідач вправі заявити про відшкодування йому понесених витрат і це право закріплено, зокрема, в частині третій статті 130 ГПК України. Водночас механізм реалізації закріпленого у частині третій статті 130 ГПК України права на відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи (до яких належать, зокрема, і судовий збір, і витрати на професійну правничу допомогу), закріплений у частині п'ятій статті 130 ГПК України, відповідно до якої у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Отже, у випадку відмови позивача від позову і закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України у відповідача згідно з частиною третьою статті 130 ГПК України виникає право на відшкодування йому понесених витрат (і судового збору, і пов'язаних з розглядом справи), при цьому розподіл витрат, пов'язаних з розглядом справи, здійснюється у відповідності до вимог частини п'ятої статті 130 ГПК України.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів Касаційного цивільного суду дійшла висновку про необхідність відступлення від висновку Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 31 липня 2025 року у справі № 904/5087/22, та просить сформулювати новий правовий висновок, відповідно до якого у разі закриття провадження внаслідок відмови позивача від позову застосуванню підлягає саме частина третя статті 142 ЦПК України (частина третя статті 130 ГПК України), яка передбачає право відповідача на компенсацію витрат як загальне правило. При цьому відповідач не зобов'язаний доводити необґрунтованість дій позивача.».
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках, перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Враховуючи наведене, а також те, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, перш за все, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрям, в якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи, суд вважає за необхідне зупинити розгляд заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 697/1266/20.
Керуючись ст. ст. 228, 234, 235, 254 ГПК України, суд
1. Зупинити провадження у справі щодо розгляду клопотання про розподіл судових витрат б/н б/д (Вх.№2096 від 04.05.2026) представника відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Європейська енергосервісна компанія» по справі №920/647/25 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №697/1266/20.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.
Ухвала підписана суддею 21.05.2026.
СуддяО.Ю. Резніченко