Справа № 183/5309/26
№ 1-кп/183/1918/26
13 травня 2026 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №42025222750000854 від 29 серпня 2025 року щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Єлизаветівка Лозівського району Харківської області, громадянина України, маючого середню освіту, військовослужбовця військової служби за контрактом, на час вчинення кримінального правопорушення зарахований у розпоряджання командира військової частини НОМЕР_1 , y військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
-останній раз 01.02.2023 Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст.ст. 185 ч. 3, 185 ч.2, 70 ч. 1, 70 ч. 4 КК України до 5 років позбавлення волі; 04.09.2024 Первомайським міськрайонним судом Харківської області звільнений умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом на невідбутий строк 8 місяців 2 дні,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю сторін кримінального провадження: (в режимі відеоконференції)
прокурора ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
Відповідно до клопотання та доданих документів ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за наступних обставин.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 зараховано у розпоряджання командира військової частини НОМЕР_1 , як кандидата з підписання контракту з числа умовно достроково звільнених.
Відповідно до приписів ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на момент вчинення злочину, солдат ОСОБА_4 вважався військовослужбовцем за контрактом, на особливий період.
Вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують солдата ОСОБА_4 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
Згідно вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов'язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.
Проте, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, маючи об'єктивні можливості продовжувати військову службу, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, за відсутності поважних причин, 15.02.2025 року близько 08 години 00 хвилин самовільно залишив місце служби, місце тимчасового розташування підрозділу військової частини в АДРЕСА_2 , та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
31.03.2026 року солдат ОСОБА_4 добровільно та з власної ініціативи прибув до розташування військової частини НОМЕР_2 та повідомив про себе і вчинений ним злочин.
В судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання та звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, оскільки останній вперше вчинив злочин, бажає продовжити службу у Збройних силах України, надав письмову згоду командира військової частини НОМЕР_2 про проходження служби у вказаній військовій частині.
Підозрюваний ОСОБА_4 просив звільнити його від кримінальної відповідальності, бажає продовжити службу у Збройних силах України.
Суд, вислухавши клопотання прокурора, думку підозрюваного, дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 КК України, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - у самовільному залишенні місця служби без поважних причин тривалістю понад три доби, вчиненому військовослужбовцем в умовах воєнного стану.
Як вбачається з наданих до суду матеріалів, ОСОБА_4 раніше судимий, однак не притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 407, 408 КК України. Підозрюваним надана письмова згода командира військової частини НОМЕР_2 на продовження військової служби солдату ОСОБА_4 у означеній військовій частині.
Згідно ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. У разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
Таким чином суд вважає, що всі умови, визначені ч. 5 ст. 401 КК України виконані, тому ОСОБА_4 може бути звільнений від кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. За наведених обставин, суд вважає, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ч. 5 ст. 401 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. 288 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Єлизаветівка Лозівського району Харківської області, від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
Кримінальне провадження № 42025222750000854 від 29 серпня 2025 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
На підставі ч. 3 ст. 288 КПК України суд зобов'язує командира військової частини НОМЕР_2 після набрання ухвалою законної сили невідкладно поновити ОСОБА_4 на військовій службі.
Зобов'язати ОСОБА_4 не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили прибути до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1