Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 305
Іменем України
20.01.2011Справа №5002-30/5498-2010
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламаре» (ЄДРПОУ 35353245), м. Київ, вул. Печенізька, 8 (м. Ялта, вул. Руданського, 23).
До відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Краснодарський», Сакський район, с. Іллінка, вул. Леніна, 4 (ЄДРПОУ 00857516).
Про визнання недійсним договору та стягнення 59912,16 грн.
Суддя Ловягіна Ю.Ю.
Від позивача - не з'явився.
Від відповідача - Куц І.Я., ліквідатор на підставі ухвали господарського суду у справі №2-17/2711-2006 від 25.10.2010р.
За участю Фонду майна АРК - Мельников І.В., представник за дов. від 13.01.2011р. № 13-Д, у справі.
Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламаре» (ЄДРПОУ 35353245), м. Київ звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Краснодарський», Сакський район, с. Іллінка (ЄДРПОУ 00857516) про визнання біржового договору купівлі-продажу незавершених будівництвом артсвердловин від 19.02.2009р. недійсним з моменту укладення, як такий, що було укладено під впливом оману з боку відповідача та стягнення збитків, які були спричинені позивачу внаслідок укладання правочинну під впливом оману - 59912,16 грн. в порядку ст. 230 ЦК України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Сільськогосподарський виробничий кооператив «Краснодарський» при укладенні біржового договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом водозабірних споруд - 2-х термальних артсвердловин ввело в оману позивача щодо предмету договору - передача у власність покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламаре» незавершеного будівництвом водозабірних споруд термальних артсвердловин, тоді як за вимогами ст. 331 ЦК України право власності на об'єкти незавершеного будівництва виникає з моменту державної реєстрації права власності та введення його в експлуатацію. Оскільки водозабірні споруди не завершені будівництвом не були здані в експлуатацію, то й бути предметом даного договору вони не повинні були. Вважаючи, що даний договір був укладений під впливом оману, позивач просить визнати його недійсним з моменту укладення та стягнути з відповідача збитки, спричинені позивачу внаслідок укладання правочинну під впливом оману в сумі 59912,16 грн. в порядку ст. 230 ЦК України.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з тих підстав, що продаж Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Краснодарський» двох термальних свердловин в с. Іллінка Сакського району відбувся у повній відповідності з вимогами чинного законодавства України, з умовами договору, зокрема з предметом договору, позивач був ознайомлений заздалегідь, що підтверджується його заявою, та умовами договору. Щодо права власності СВК на свердловини, зазначив, що належність продавцеві зазначених свердловин підтверджується паспортами на них та листом №05-19 від 03.02.2009р. Казенного підприємства «Південекогеоцентр» Державної геологічної служби Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
Фонд майна АР Крим у своїх письмових поясненнях по справі зазначив, що у процесі приватизації у статутний капітал Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Краснодарськи», Сакський район не увійшло, але залишилось на балансі майно, що належить Автономній Республіці Крим - незавершене будівництво артезіанських свердловин, які розташовані в с. Іллінка Сакськогоь району і мають балансову вартість 34510,0 грн. Більш детальніші пояснення чи додаткові докази надати не може, оскільки усі документи з цього приводу знаходяться в архіві на зберіганні.
У судових засіданнях приймав участь ліквідатор Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Краснодарський», який надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що господарським судом АРК вже було розглянуто договір купівлі - продажу від 19.02.2009р. щодо законності його укладання у справі № 2-7\5829-2009, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Строк вирішення спору був продовжено ухвалою господарського суду АР Крим від 11.01.2011р. до 26.01.2011р.
Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та Фонду майна АР Крим, суд -
19 лютого 2009 року між членом Таврійської товарно-сировинної біржі в особі брокера Петрова Миколи Львовича, що діє в інтересах Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Краснодарський» в особі ліквідатора Куц Ігоря Ярославовича (продавець) та членом Таврійської товарно-сировинної біржі Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламаре» в особі ОСОБА_1 (покупець) був укладений біржовий договір купівлі-продажу незавершених будівництвом водозабірних споруд - двох термальних артезіанських свердловин (а.с 26).
Предмет договору обумовлений сторонами в п. 1.1, згідно з яким продавець зобов'язується передати у власність покупця - ТОВ «Рекламаре», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість незавершених будівництвом водозабірних споруд - двох термальних артсвердловин, що пробурені в 1987 році: свердловини №1 (121) та свердловини №2 (123), що розташовані в с. Іллінка Сакського району. Об'єкт належить Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Краснодарський» на підставі паспортів термальних артсвердловин №1 (121), №2 (123), виданих державною геологічною службою казенного підприємства «Південекогеоцентр».
Крім того, в пункті 1.1. вказано, що державна реєстрація об'єкту незавершеного будівництва в Євпаторійському МБРТІ не проводилася. Об'єкт належить СВК «Краснодарський» на підставі паспортів термальних артсвердловин №1 (121), №2 (123), виданих державною геологічною службою казенного підприємства «Південекогеоцентр».
В пункті 1.4 договору сторони обумовили, що згідно зі звітом про незалежну оцінку ліквідаційної вартості об'єкта від 27.01.2009р., виконаним підприємством «Северин-Консалтинг», сумарна ліквідаційна вартість незавершених будівництвом водозабірних споруд складає 209635,00грн. без урахування ПДВ.
Біржова сума цього договору складає 209635,00грн. без урахування ПДВ (п. 1.5 договору).
Відповідно до пункту 3.2 договору покупець протягом 7 банківських днів з моменту укладення угоди на біржових торгах сплачує суму вартості об'єкту продавцю.
Статтею 15 Закону України «Про товарну біржу»визначено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, та вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Водозабірні споруди, які є предметом спірного договору, були включені до ліквідаційної маси СВК «Краснодарський» в рамках справи про банкрутство 2-17/2711-2005. Буріння свердловин здійснювалося на договірних засадах за рахунок коштів СВК, відповідно до листа №05-19 від 03.02.2009р. (а.с. 78) казенного підприємства «Південекогеоцентр» Державної геологічної служби Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
Належність Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Краснодарський» водозабірних споруд - двох термальних артсвердловин, що пробурені в 1987 році: свердловини №1 (121) та свердловини №2 (123), що розташовані в с. Іллінка Сакського району, підтверджується паспортами термальних артсвердловин №1 (121), №2 (123), виданих державною геологічною службою казенного підприємства «Південекогеоцентр» (а.с. 84-105).
Продаж Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Краснодарський» двох термальних свердловин відбувся у відповідності з вимогами чинного законодавства України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламаре» в позовній заяві посилається на те, що договір був укладений під впливом оману, оскільки відповідач не повідомив, що він ще не є власником об'єкту продажу, а тому не мав права продавати вищезазначене майно до завершення будівництва об'єкту та введення його в експлуатацію, тільки після чого він мав набути право власності.
Наполягаючи на своїх вимогах, позивач просить суд визнати біржовий договір купівлі-продажу незавершених будівництвом артсвердловин від 19.02.2009р. недійсним з моменту укладення, як такий, що було укладено під впливом оману з боку відповідача на підставі ст. 230 ЦК України.
Дослідивши надані докази, суд вважає що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступного.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 230 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину.
Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.
При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.
Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.
Обман може відбуватися як у вигляді активної поведінки або повідомлення про будь-які обставини, яких насправді немає (повідомлення недостовірних відомостей про предмет договору, надання підробних документів про право власності на продавану річ, про право на вчинення такого правочину), так і у вигляді свідомого замовчування обставин, які можуть перешкодити укладенню правочину.
Суб'єктом введення в оману може бути як сторона правочину, так і третя особа, яка діяла з відома або на прохання сторони правочину. Якщо ж обман здійснений третьою особою за власною ініціативою, підстав для визнання правочину недійсним немає.
Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Позивач пред'явив позов про визнання оспорюваного договору недійсним на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України як правочину, що укладений під впливом обману. Аналізуючи приведені норми, суд вважає, що доказів, що позивача умисне введено в оману відповідачем під час укладення договору, не надано.
Посилання позивача, що відповідачем введено його в оману, шляхом приховування інформації, що продані незавершені будівництвом водозабірні споруди - дві термальні артезіанські свердловини не є його власністю, оскільки відповідно до норм чинного законодавства України повинні бути введеними в експлуатацію, після чого таке право у відповідача мало бути виникнути, не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи. Так в пункті 1.1 договору сторони прописали, що продається об'єкт незавершеного будівництва.
Також не приймаються до уваги посилання позивача на відсутність у СВК «Краснодарський» правовстановлюючих документів на термальні свердловини в с. Іллінка Сакського району, оскільки з огляду на приписи статті 331 Цивільного кодексу України правовстановлюючі документи на об'єкти незавершеного будівництва не можуть бути наявні в продавця, позаяк до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У даному випадку, як вже було зазначено вище, право власності СВК на свердловини підтверджується паспортами цих свердловин та листом №05-19 від 03.02.2009 р. Казенного підприємства Південекогеоцентр»Державної геологічної служби Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, згідно якого буріння свердловин здійснювалося на договірних засадах за рахунок коштів СВК «Краснодарський".
Крім того, в судовому засіданні 11.01.2011 р. представник позивача посилався на те, що на його думку листом Фонду майна АР Крим від 11.01.2011 р. підтверджується, що одна свердловина балансовою вартістю 34510,0 грн. не передавалася у власність відповідачу. (а.с. 114, 119).
Відповідач пояснив, що так, дійсно, Племсовхозу «Краснодарський» був переданий на баланс один об'єкт незавершеного будівництва - свердловина (рік будівництва 1993). Однак вказана свердловина згідно з актом прийому передачі від 05.04.2004 р. (а.с. 120) передана в комунальну власність на баланс ЖКГ Сизовської сільської ради.
В матеріали справи відповідачем також наданий акт перевірки стану схоронності майна, яке належить Автономній Республіці Крим, яке не увійшло в процесі приватизації у статутний фонд КСП «Краснодарський» (правонаступник СПК «Краснодарський») від 27.11.2007 р., в якому вказано, що незавершене будівництво свердловина в с. Іллінка Сакського р-ну балансовою вартістю 34510,0 грн. передана в комунальну власність.
Суд дійшов висновку, що продані на підставі договору купівлі-продажу від 19 лютого 2009 р. свердловини належали відповідачу, і відповідач мав право ними розпоряджатися.
Також суд звертає увагу на те, що рік початку буріння проданих свердловин - 1987, а рік початку будівництва свердловини, що знаходилася на балансі відповідача - 1993.
Слід також вказати, під час розгляду справи № 2-7/5829-2009 господарським судом також встановлено, що продаж двох термальних свердловин в с. Іллінка Сакського р-ну відбувся у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, а тому зобов'язання підлягало виконанню на підставі ст. 525 ЦК України, ст. 193 ГК України. (рішення господарського суду АР Крим від 09.02.2010 р. набрало законної сили, постановою Вищого господарського суду України від 08.09.2010 р. - залишено в силі - а.с. 48 - 63)
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
На підставі ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено вимоги, щодо визнання договору недійсним, а тому відмовляє в задоволенні позову з підстав недоведеності.
Позовні вимоги щодо стягнення збитків, які були спричинені позивачу внаслідок укладання правочинну під впливом оману в сумі 59912,16 грн. також не підлягають задоволенню з підстав не доведеності безпосередньо самого факту оману.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 20 січня 2011 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 21 січня 2011 року.
Керуючись ст. 44, 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ловягіна Ю.Ю.