Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311
Іменем України
20.01.2011Справа №5002-18/5776-2010
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Трейд» (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська,2; 98100, м. Феодосія, вул. Федька, 131)
До відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1
Про стягнення 15782,46 грн.
Суддя І.К. Осоченко
Від позивача - Чепурнова І.В. - представник, дов. від 31.12.2010 року.
Від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авант Трейд» - позивач, звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відповідача, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 13872,68 грн. основного бору, пеню у розмірі 436,99 грн., штраф у розмірі 971,09 грн., 3% річних у розмірі 85,52 грн., інфляційну суму у розмірі 416,18 грн., всього на суму 15782,46 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статті 526, 625 Цивільного кодексу України, статей 193 Господарського кодексу України, та мотивовані тим, що 19.04.2020 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 556, згідно умов якого позивач взяв на себе обов'язки передати у власність відповідача алкогольні напої, які належать позивачу, а відповідач - прийняти та оплатити їх. Позивач повністю виконав взяті на себе обов'язки шляхом поставки товару у квітні - серпні 2010 р. на загальну суму 54987,54 грн., що підтверджуються видатковими накладними.
Відповідно до умов договору розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженими сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або домовленості сторін.
Таким чином, згідно умов договору, відповідач повинен був здійснити остаточну оплату отриманого товару в строк до 11 вересня 2010 року. Однак відповідачем була здійснена оплата отриманого від позивача товару та повернуто частину товару на загальну суму 41114,86 грн. Тобто за відповідачем залишився борг у сумі 13872,68 грн.
Згідно договору у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити пеню; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 7 % від суми боргу. Несвоєчасна сплата відповідачем коштів за поставлений товар і стала підставою для звернення позивача до суду.
20.01.2011 року через канцелярію господарського суду від позивача надійшли доповнення до позовної заяви за вих. № 20/01 від 20.01.2011 року, в яких позивач вказує те, що відповідач оплатив заборгованість за поставлений товар у сумі 13872,68 грн. та судові витрати.
Суд залучає таке доповнення до матеріалів справи.
Відповідач в судове засідання двічі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Слухання справи відкладалося у порядку передбаченому статтею 77 ГПК України.
Враховуючи, що участь у судових засіданнях є правом відповідача, яким він не скористався, а не його обов'язок, суд вважає можливим розглянути дану справу за відсутністю відповідача у порядку ст. 75 ГПК України на підставі матеріалів, які наявні у справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
19.04.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авант Трейд» (постачальник) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки № 556.
Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник взяв на себе обов'язки передати у власність покупця алкогольні напої (далі - Товар), які належать постачальнику, а покупець - прийняти та оплатити їх.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивач повністю виконав взяті на себе обов'язки шляхом поставки Товару у квітні-серпні 2010 р. на загальну суму 54987,54 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:
- від 20.04.2010 р. № 296799 на суму 2715,48 грн.;
- від 20.04.2010 р. № 296800 на суму 17,94 грн.;
- від 30.04.2010 р. № 297407 на суму 858,96 грн.;
- від 30.07.2010 р. № 302930 на суму 1361,82 грн.;
- від 10.08.2010 р. № 303802 на суму 523,80 грн.;
- від 10.08.2010 р. № 303833 на суму 1087,20 грн.;
- від 13.08.2010 р. №304113 на суму 721,98 грн.;
- від 16.08.2010 р. № 304336 на суму 428,76 грн.;
- від 24.08.2010 р. № 304949 на суму 1292,58 грн.;
- від 24.08.2010 р. № 304950 на суму 653,76 грн.;
- від 28.08.2010 р. № 305340 на суму 33386,58 грн.;
- від 28.08.2010 р. № 305341 на суму 8592,84 грн.;
- від 28.08.2010 р. № 305418 на суму 921,60 грн.;
- від 28.08.2010 р. № 305419 на суму 2514,24 грн.
Вказаний товар був отриманий відповідачем, про що свідчать підписи фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. у вищевказаних видаткових накладних.
Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Відповідно до умов договору, а саме п.6.1, розрахунки за Товар здійснюються покупцем протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженими сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.
Судом встановлено, що відповідачем була здійснена оплата отриманого від позивача Товару та повернуто частину Товару на загальну суму 41114,86 грн.
Тобто на момент звернення позивача до суду за відповідачем рахувався борг у сумі 13872,68 грн. по оплаті наступних видаткових накладних:
- від 28.08.2010 р. № 305340 на суму 33386,58 грн. (не оплачена сума у розмірі 9915,92 грн.);
- від 28.08.2010 р. № 305341 на суму 8592,84 грн. (не оплачена сума у розмірі 3956,76 грн.).
Таким чином, згідно з пунктом 6.1 договору, відповідач повинен був здійснити остаточну оплату отриманого товару в строк до 1 вересня 2010 року. Не сплата вказаних коштів стала підставою для звернення позивача до суду за стягненням заборгованості у примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що у процесі вирішення спору відповідач погасив заборгованість у сумі 13872,68 грн. за поставлений товар, а саме: 27.11.2010 року сплатив 80,00 грн., 01.12.2010 року - 200,00 грн., 02.12.2010 року - 1850,00 грн., 15.12.2010 року - 7000,00 грн., 19.01.2011 року - 4742,68 грн., що вказано позивачем у його доповненнях до позовної заяви за вих. № 20/01 від 20.01.2011 року, у зв'язку із чим провадження у справі у цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача інфляційну суму у розмірі 416,18 грн., вказуючи період нарахування інфляційної суми з 11.09.2010 року по 25.11.2010 року та розраховуючи інфляційну суму за вересень і жовтень 2010 року.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до умов договору, а саме п. 6.1, розрахунки за Товар здійснюються покупцем протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня отримання товару.
Оскільки підставою для звернення позивача до суду стало виникнення заборгованості за поставку товару по накладним від 28.08.2010 року, то враховуючи положення пункту 6.1 договору, кошти повинні бути сплачені відповідачем у строк до 11.09.2010 року.
Перевіривши розрахунок суми інфляції, суд зазначає наступне.
Відповідно до листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, «при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня».
Отже позивач вірно розрахував інфляційну суму за вересень і жовтень 2010 року, у зв'язку із чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційної суми у розмірі 416,18 грн. підлягають задоволенню.
Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 85,52 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, відповідно до якого позивач просить стягнути 3% річних за 75 днів прострочки виконання зобов'язання, а саме: з 11.09.2010 року по 25.11.2010 року, суд знаходить його вірним, у зв'язку із чим, з відповідача підлягає стягненню 3% річних за період з 11.09.2010 року по 25.11.2010 року у сумі 85,52 грн.
У своїй позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 436,99 грн. та штраф у сумі 971,09 грн.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.
Відповідно до п.7.1 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, пунктом 7.1 договору у порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більш ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі сім відсотків від суми боргу.
Перевіривши у судовому засіданні розрахунок суми пені, наданий позивачем, відповідно до якого позивач просить стягнути пеню за 75 днів прострочки виконання зобов'язання, а саме: з 11.09.2010 року по 25.11.2010 року, та розрахунок штрафу (13872,68 х 7%=971,09), суд знаходить їх вірним, у зв'язку із чим, з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 436,99 грн. та штраф у сумі 971,09 грн.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
У доповненні позивача до позовної заяви, яке надійшло через канцелярію суду 20.01.2011 року, позивачем вказано, що відповідач відшкодував позивачеві витрати по оплаті державного мита у сумі 157,82 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., у зв'язку із чим у частині стягнення судових витрат провадження у справі підлягає припиненню.
В судовому засіданні 20.01.2011 року судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 21.01.2011 року.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Трейд» (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2; код ЄДРПО України 36899012), 3% річних у сумі 85,52 грн., інфляційну суму у розмірі 416,18 грн., пеню у сумі 436,99 грн., штраф у сумі 971,09 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. У частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 13872,68 грн., державного мита у сумі 157,82 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. провадження у справі припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.