ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.05.2026Справа № 908/19/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Запорізького державного медико-фармацевтичного університету
до Приватного підприємства «Адванта»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
про стягнення 84 366, 91 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Запорізький державний медико-фармацевтичний університет (далі-позивач) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства «Адванта» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості по оплаті за освітні послуги у розмірі 84 366, 91 грн, що по курсу НБУ станом на 24.04.2025 є еквівалентом 2021, 61 дол. США, з яких: 78 757, 62 грн - основного боргу (еквівалент по курсу НБУ 1890, 00 дол. США) та 5 609, 29 грн - 3 % річних (еквівалент по курсу НБУ 134, 61 дол. США).
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.01.2026 позовну заяву Запорізького державного медико-фармацевтичного університету до Приватного підприємства «Адванта» про стягнення 84 366,91 грн. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва.
02.02.2026 позовна заява Запорізького державного медико-фармацевтичного університету надійшла до Господарського суду міста Києва та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Щербакова С.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 позовну заяву Запорізького державного медико-фармацевтичного університету - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
13.02.2026 до суду надійшла заява Запорізького державного медико-фармацевтичного університету про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 . Також встановлено відповідачу строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подачі заяви з обгрунтованими запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
Крім того, судом повідомлено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (частина 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно ч. 6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). ч. 5 ст. ст.6 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (зі змінами), підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Так, відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно п. 2, ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Тож, судом було надіслано ухвалу від 17.02.2026 про відкриття провадження у даній справі в електронний кабінет відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 17.02.2026 отримана відповідачем 18.02.2026, що підтверджується довідкою Господарського суду міста Києва про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, відповідно до якої документ (ухвала суду від 17.02.2026) доставлено в електронний кабінет відповідача 17.02.2026 о 18:59 год.
Крім того, з метою повідомлення третьої особи про розгляд справи судом та про її право подати письмові пояснення на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду у даній справі були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження третьої особи, а саме: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 38, проте до суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду.
Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.
Суд також зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, Господарський суд зазначає, що відповідач та третя особа мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 17.02.2026 також у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
02.05.2018 між Запорізьким державним медичним університетом (далі - Університет) та Приватним підприємством "Адванта" (далі - координатор набору) було укладено договір про навчання іноземних громадян №41/18, предметом якого є виконання зобов'язань координатора набору з набору іноземців-кандидатів на навчання в Університеті.
У п. 2.1. договору сторони погодили, що метою цієї угоди є навчання іноземних громадян та підготовка із них фахівців за напрямом діяльності університету. Для її досягнення сторони за договором наступним чином визначили свої взаємопов'язані та взаємообумовлені функції:
- університет приймає на себе зобов'язання надати освітні послуги іноземним громадянам за освітніми програмами України для здобуття ними вищої освіти з обраної спеціальності;
- координатор набору приймає на себе зобов'язання за власний рахунок провести відбір іноземних громадян для навчання в університеті, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Відповідно до п. 3.1.1 договору, університет зобов'язується укласти індивідуальні договори про навчання між університетом та іноземними громадянами, відібраними для навчання.
Згідно п. 3.2.4 договору, університет має право відраховувати особу, яка навчається, в установленому чинним законодавством та даним договором порядку із наступних підстав: академічна неуспішність; пропуски занять без поважних причин більше 30 днів за семестр; медичні протипоказання, підтверджені належним офіційним документом; власне бажання особи, яка навчається; несплата за навчання в порядку, передбаченому цією угодою; порушення законів України чи Правил внутрішнього розпорядку університету або невиконання інших суттєвих умов цієї угоди; виявлена фіктивність документів, які послужили підставою для зарахування на навчання.
Відповідно до п. 4.1.6 договору координатор набору зобов'язується, зокрема, забезпечити укладення індивідуальних договорів про навчання між координатором набору та іноземними громадянами, відібраними для навчання; та забезпечити відшкодування університету у повному обсязі витрат, які поніс останній у результаті вимушеного виконання дій, котрі є обов'язком координатора набору за даним контрактом.
Координатор набору зобов'язується завчасно та без затримки письмово повідомити університет про обставини, що зумовлюють неможливість виконання чи належного виконання зобов'язань за цією угодою та прийняти всі можливі та залежні від координатору набору заходи щодо виконання своїх зобов'язань та мінімізації збитків для університету (п. 4.1.7 договору).
Пунктом 5.15 договору (в редакції Додаткової угоди №3 від 17.07.2019 року) передбачено, що оплата за навчання здійснюється в формі безготівкового розрахунку на указаний розрахунковий рахунок Університету студентом відповідно до умов укладених індивідуальних договорів. За бажанням студента, оплата може бути здійснена кординатором набору або третьою особою. Оплата здійснюється в наступному порядку кожного семестру згідно з п.5.16 договору (п.5.15. додаткової угоди).
Відповідно до п.5.16.1 договору (в редакції додаткової угоди №3 від 17.07.2019) оплата проводиться студентами зарахованими на навчання з 01.09, відповідно до курсу навчання, а саме: для студентів 1 курсу за другий семестр - до 15.02 відповідного навчального року, для студентів 2-4 курсів за парні семестри - до 15.02 відповідного навчального року.
У відповідності до п. 7.2 договору строк дії договору з 02.05.2018 по 02.05.2024.
Так, 12.09.2019 року між Запорізьким державним медичним університетом (виконавець, правонаступником якого є Запорізький державний медико-фармацевтичний університет), Приватним підприємством «АДВАНТА» (координатор набору) та ОСОБА_1 (студент) було укладено договір про надання освітніх послуг іноземним громадянам №19-428, предметом якого є надання освітніх послуг. Виконавець бере на себе зобов'язання за рахунок коштів студента або координатора набору або третьої особи здійснити надання освітніх послуг студенту з формою навчання денна, українська мова, освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр, за спеціальністю "фармація", І та ІІ міжнародні факультети, строк надання освітніх послуг: 01.09.2019-01.08.2024.
Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору №19-428, координатор набору зобов'язаний: за бажанням студента своєчасно вносити плату за освітні послуги в розмірі, згідно строків та порядку відповідно до умов цього договору; своєчасно інформувати виконавця про причини пропуску строків оплати з студентом або координатором набору за цим договором та надавати документальне підтвердження поважних причин їх пропуску.
Вартість освітньої послуги встановлюється відповідно до умов договору №41/18 від 02.05.2018, зі змінами та доповненнями до нього (п. 5.2 договору №19-428).
Згідно з п. 5.3 договору №19-428 оплата за навчання студента за цим договором здійснюється: - студентом в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця, в національній валюті України (по курсу Національного банку України на дату оплати), або в іноземній валюті (USD, EUR); - за бажанням студента оплата за навчання може бути здійснена координатором набору, або третьою особою на розрахунковий рахунок виконавця: нерезидентом в національній валюті України (по курсу Національного банку України на дату оплати), або в іноземній валюті (USD, EUR); резидентом в національній валюті України (по курсу Національного банку України на дату оплати). Оплата здійснюється кожного семестру.
Відповідно до п. 5.4 договору №19-428 оплата за перший рік навчання здійснюється в розмірах, передбачених п. 5.2 цього договору в наступні терміни: за перший семестр: до 22.09.2019; за другий семестр: до 15 лютого поточного року.
Згідно з п. 5.5 договору №19-428 оплата за навчання на наступних курсах здійснюється в розмірах, передбачених п. 5.2 договору, в наступні терміни: за непарні семестри: до 05 жовтня поточного року; за парні семестри: до 15 лютого поточного року.
Відповідно до п. 6.2 договору №19-428 при порушенні строків оплати, передбачених цим договором, студент або координатор набору зобов'язаний сплатити заборгованість та пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочення, включаючи день фактичного погашення заборгованості або день відрахування студента. При простроченні оплати більше ніж 30 (тридцяти) календарних днів виконавець має право на дострокове розірвання цього договору без укладення додаткової угоди до цього договору та відрахування студента. Датою розірвання цього договору та відрахування студента є дата, зазначена у відповідному наказі виконавця. При цьому студент/координатор набору зобов'язаний відшкодувати виконавцю вартість фактично отриманих освітніх послуг за цим договором, а також сплатити вищезазначену пеню за прострочення виконання грошових зобов'язань, нараховану на момент відрахування, на підставі рахунку виконавця у триденний строк з дня дострокового розірвання цього договору та відрахування студента.
Пунктом 6.4 договору №19-428 передбачено, що при достроковому розірванні цього договору студент зобов'язаний відшкодувати виконавцю вартість фактично отриманих освітніх послуг за цим договором.
Цей договір набуває чинності від дати його підписання сторонами та діє протягом строку, зазначеному в п. 1.1. цього договору, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його невиконання (п. 8.1 Договору №19-428).
Відповідно до наказу Запорізького державного медико - фармацевтичного університету №89-с від 03.02.2023 року призупинено надання освітніх послуг та нарахування оплати за них іноземним студентам, які перебувають за межами України та зазначені у Додатку №1. Згідно з Додатком №1 до наказу до нього включено ОСОБА_1.
Наказом Запорізького державного медико - фармацевтичного університету №202 від 08.09.2022 року зменшено вартість платних освітніх послуг для іноземних громадян з 01.09.2022 року і до завершення дії воєнного стану в Україні за діючими наказами в частині вартості на платні освітні послуги для іноземних громадян, на 30% застосовуючи правила заокруглення до одного долара США.
Відповідно до наказу Запорізького державного медико - фармацевтичного університету №105-с від 05.02.2024 ОСОБА_1 відраховано з університету з 05.02.2024 за порушення умов договору про навчання.
Як зазначає позивач, за навчання студента ОСОБА_1 за спеціальністю «Фармація» необхідно було сплатити кошти у загальному розмірі 9 990, 00 дол. США, а саме: за 1 курс - 2700, 00 дол. США, за 2 курс - 2700, 00 дол. США, за 3 курс - 2700, 00 дол. США та за 4 курс - 1890, 00 дол. США.
Проте, фактично за навчання студента було сплачено 8100, 00 дол. США, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 1890, 00 дол. США (9990, 00 дол. США - 8100, 00 дол. США).
Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що за студентом обліковується заборгованість за платні освітні послуги у розмірі 1890,00 доларів США, яку відповідно до умов договору № 41/18 від 02.05.2018 зобов'язаний сплатити координатор набору, відтак, заборгованість Приватного підприємства «АДВАНТА» перед позивачем складає 1890,00 доларів США.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 5609, 28 грн., що еквівалентно 134,61 доларів США, за період з 05.10.2022 по 24.04.2025.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Судом встановлено, що 12.09.2019 року між Запорізьким державним медичним університетом (виконавець, правонаступником якого є Запорізький державний медико-фармацевтичний університет), Приватним підприємством «АДВАНТА» (координатор набору) та ОСОБА_1 (студент) було укладено договір про надання освітніх послуг іноземним громадянам №19-428.
Відповідно до п. 1.3 договору №19-428 зарахування студента до Запорізького державного медичного університету на навчання проводиться наказом ректора, серед іншого, за умови, що студент (Координатор набору або третя особа зі згоди студента) здійснили оплату навчання студента в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору.
Проте, у зв'язку з порушенням умов договору про надання освітніх послуг - академічну заборгованість, наказом Запорізького державного медико - фармацевтичного університету №105-с від 05.02.2024 ОСОБА_1 було відраховано з університету з 05.02.2024.
Вартість освітньої послуги встановлюється відповідно до умов договору №41/18 від 02.05.2018, зі змінами та доповненнями до нього (п. 5.2 Договору №19-428).
Згідно з п. 5.3 Договору №19-428 оплата за навчання студента за цим договором здійснюється: - студентом в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця, в національній валюті України (по курсу Національного банку України на дату оплати), або в іноземній валюті (USD, EUR); - за бажанням студента оплата за навчання може бути здійснена координатором набору, або третьою особою на розрахунковий рахунок виконавця: нерезидентом в національній валюті України (по курсу Національного банку України на дату оплати), або в іноземній валюті (USD, EUR); резидентом в національній валюті України (по курсу Національного банку України на дату оплати). Оплата здійснюється кожного семестру.
Відповідно до п. 5.4 Договору №19-428 оплата за перший рік навчання здійснюється в розмірах, передбачених п. 5.2 цього договору в наступні терміни: за перший семестр: до 19.09.2019; за другий семестр: до 15 лютого поточного року.
Згідно з п. 5.5 Договору №19-428 оплата за навчання на наступних курсах здійснюється в розмірах, передбачених п. 5.2 договору, в наступні терміни: за непарні семестри: до 05 жовтня поточного року; за парні семестри: до 15 лютого поточного року.
За навчання Студента «фармація», денна форма навчання, українська форма викладання відповідно п.5.1. Додаткової угоди № 3 від 17.07.2019 року до Договору про навчання іноземних громадян №41/18 від 02.05.2018 року та Договору про надання освітніх послуги іноземним громадянам №19-428 від 12.09.2019 року має бути сплачена сума у розмірі 9990 доларів США.
Проте, за навчання студентом було сплачено 8100 доларів США, що підтверджується довідкою Запорізького державного медико - фармацевтичного університету №25 від 24.04.2025.
Разом з тим, умовами укладених між сторонами договорів визначено, що оплата за навчання може проводитися, як студентом, так і координатором набору.
При цьому, у п. 3.2. договору №19-428 від 12.09.2019 визначено обов'язок координатора набору своєчасно інформувати виконавця про причини пропуску строків оплати з студентом або координатором набору за цим договором та надавати документальне підтвердження поважних причин їх пропуску.
За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Враховуючи вищенаведене, з урахуванням п.5.4 договору та положень ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний був оплатити надані послуги за перший та другий семестр відповідного навчального року у строк до 05.10.2022 та до 15.02.2023 відповідно.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про навчання іноземних громадян №41/18 від 02.05.2018 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1890, 00 доларів США, що еквівалентно 78 757,62 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 134,61 доларів США, що еквівалентно 5609, 29 грн - 3 % річних за період з 05.10.2022 по 24.04.2025.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України- стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.
Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначені розміру нарахування 3% річних.
За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 134,35 доларів США, що еквівалентно 5602,63 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 05.10.2022 по 24.04.2025, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Тож, позовні вимоги Запорізького державного медико-фармацевтичного університету підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Запорізького державного медико - фармацевтичного університету - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «АДВАНТА» (04119, місто Київ, вул. Дегтярівська, будинок 21 літера "А", офіс 107/4, ідентифікаційний код - 34268353) на користь Запорізького державного медико - фармацевтичного університету (69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, бульв. Марії Примаченко, будинок 26, ідентифікаційний код - 45030873) заборгованість у розмірі 1 890 (одна тисяча вісімсот дев'яносто) доларів США 00 центів, що еквівалентно 78 757 грн. 62 коп., 3% річних у сумі 134 (сто тридцять чотири) доларів США 35 (тридцять п'ять) центів, що еквівалентно 5 602 грн. 63 коп. та судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 21 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. О. Щербаков