ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.05.2026Справа № 910/11260/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аско ДС» (вул.Новокостянтинівська, буд.1В, м.Київ, 04080; ідентифікаційний код 13494943)
до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» (вул.Білоруська, буд.3, м.Київ, 04050; ідентифікаційний код 20344871)
про стягнення 72 273,71 грн
За участі представників:
позивача: Богданов Є.В.;
відповідача: не з'явився;
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Аско ДС» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» про стягнення 72 273,71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неповною виплатою відповідачем страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
30.09.2025 від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про призначення експертизи.
У відзиві відповідач зазначає про те, що сума страхового відшкодування позивачем розрахована на підставі рахунку станції технічного обслуговування, який підтверджує лише можливу вартість ремонту. Крім того відповідач вважає, що при розрахунку суми страхового відшкодування позивач неправильно визначив значення коефіцієнту фізичного зносу складників пошкодженого автомобіля. Відтак, при розгляді претензії позивача відповідач самостійно розрахував коефіцієнт фізичного зносу та виключив із переліку робіт і запчастин ті, що не підтверджені наданими фотознімками. Цими ж обставинами обґрунтовується і клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи, яку відповідач просить провести з метою визначення дійсного матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.12.2025.
03.12.2025 від позивача надійшла заява про здійснення розгляду справи за відсутності представника позивача. У цій же заяві позивач зазначив, що у вирішенні клопотання про призначення експертизи він покладається на розсуд суду.
У підготовче засідання 04.12.2025 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився.
У підготовчому засіданні 04.12.2025 було оголошено перерву до 11.12.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 позивача повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 11.12.2025.
05.12.2025 від позивача надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 заяву позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволено.
У підготовче засідання 11.12.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився.
У підготовчому засіданні 11.12.2025 позивач надав пояснення щодо поданого відповідачем клопотання про призначення судової експертизи, не заперечував проти його задоволення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 задоволено клопотання Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» про призначення експертизи, призначено у справі № 910/11260/25 судову транспортно-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України, на вирішення якої поставлено наступне питання: «Яка вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Audi А1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 13.11.2024 у м.Львові на вул.Героїв Крут, 27, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та без урахування податку на додану вартість, станом на дату цієї дорожньо-транспортної пригоди, визначена без огляду вказаного автомобіля особисто експертом, який складає висновок?». Для проведення судової експертизи матеріали справи № 910/11260/25 надіслано до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, відповідно до статті 14 Закону України «Про судову експертизу» попереджено експертів, які будуть проводити судову експертизу, про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків, передбачену статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України. Провадження у справі № 910/11260/25 зупинено на час проведення судової експертизи.
Листом № 910/11260/25/301/25 від 22.12.2025 матеріали справи № 910/11260/25 було надіслано до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України.
14.01.2026 від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України надійшли лист № 19/111/21-85049-2025 від 31.12.2025 із рахунком на оплату проведення експертизи та клопотання експерта.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 поновлено провадження у справі № 910/11260/25, задоволено клопотання судового експерта та зобов'язано сторін надати суду додаткові матеріали для подальшого направлення судовому експерту, а саме:
- наявні копії звітів (актів) або висновків про оцінку КТЗ разом з додатками, які є невід'ємною їх частиною, виконаних раніше з метою визначення матеріального збитку, завданого власнику КТЗ - автомобіля «Audi А1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 13.11.2024;
- якісні цифрові кольорові фотографії (в електронному форматі) пошкодженого транспортного засобу «Audi А1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , виконаних при проведенні технічних оглядів, з можливістю ідентифікації автомобіля, визначенням його фактичного пробігу, дійсного технічного й експлуатаційного стану на момент ДТП, а також встановленням всіх пошкоджених складових та розмірів і характеру отриманих пошкоджень як зовнішніх, так і внутрішніх.
Крім того вказаною ухвалою було зобов'язано відповідача надати суду докази оплати судової експертизи та зупинено провадження у справі № 910/11260/25 на час її проведення.
20.01.2026 від позивача надішли додаткові матеріали, необхідні для проведення експертизи.
Листом № 910/11260/25/21/26 від 30.01.2026 матеріали справи № 910/11260/25 було надіслано до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України.
09.03.2026 від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України надійшов висновок експерта № СЕ-19/111-25/79553-АВ від 26.02.2026 за результатами проведеної судової транспортно-товарознавчої експертизи, а також матеріали справи № 910/11260/25.
24.03.2026 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення судових витрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 поновлено провадження у справі № 910/11260/25, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 16.04.2026.
У підготовче засідання 16.04.2026 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився.
У підготовчому засіданні 16.04.2026 представник позивача надав пояснення щодо висновку експерта, після чого суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.05.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 відповідача було повідомлено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.05.2026.
У судове засідання 21.05.2026 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явилися. Про дату, час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету відповідача. Явка представника відповідача обов'язковою судом не визнавалась і його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
У судовому засіданні 21.05.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Після закінчення судового засідання 21.05.2026 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд
13.11.2024 о 13 год. 45 хв. у місті Львові по вулиці Героїв Крут, 27 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Acura TSX», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Audi A1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .
Відповідно до постанови Сихівського районного суду міста Львова від 27.12.2024 у справі № 464/7944/24 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль «Audi A1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був застрахований у позивача на підставі договору В№462149 страхування наземного транспорту від 11.11.2024.
13.11.2024 страхувальник позивача звернувся до позивача із заявою-повідомленням про дорожньо-транспорту пригоду та пошкодження застрахованого транспортного засобу.
На замовлення позивача 15.11.2024 оцінювачем Корнятом Б.М., у присутності власника, було проведено огляд автомобіля «Audi A1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що складено протокол огляду колісного транспортного засобу (КТЗ) від 19.11.2024.
Згідно з наявним у матеріалах справи рахунком фізичної особи-підприємця Мойсеєць Т.О. № 26 від 18.11.2024, вартість ремонту автомобіля «Audi A1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 290 535,00 грн.
19.11.2024 страхувальник позивача звернувся до позивача із заявою про страхове відшкодування.
11.12.2024 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Аско ДС» та ОСОБА_2 було укладено угоду, за умовами якої сума страхового відшкодування по страховому випадку, який стався 13.11.2024, визначається на підставі угоди сторін та складає 240 535,00 грн. Франшиза становить 0,0%. Після отримання страхового відшкодування в сумі 240 535,00 грн усі претензії, які виникли у власника транспортного засобу до страховика у зв'язку із настанням страхового випадку, який стався 13.11.2024 вважаються задоволеними. Сторони також домовились, що страхове відшкодування виплачується шляхом зарахування в рахунок несплачених частин страхового платежу в сумі 25 899,00 грн згідно з договором В№ 462149 страхування наземного транспорту від 11.11.2024 та безпосередньо на рахунок власника транспортного засобу в сумі 214 636,00 грн.
На підставі страхового акту № 308/24 від 23.12.2024, відповідно до якого сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті, складає 240 535,00 грн, позивачем було здійснено виплату своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 240 535,00 грн, з яких 25 899,00 грн зараховано в рахунок несплачених частин страхового платежу, а 214 636,00 грн перераховано безпосередньо страхувальнику, що підтверджується платіжною інструкцією № 3446 від 25.12.2024.
Відповідно до Звіту № 308-24, складеного 07.05.2025 суб'єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем Черніковою Р.М., значення коефіцієнту фізичного зносу складників ремонту автомобіля «Audi A1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 0,52.
З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Acura TSX», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату ДТП була застрахована у відповідача відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 222495660 та договору № 007-9029911/07ДЦВ за програмою страхування відповідальності, яка виникає внаслідок використання наземного транспортного засобу «Автоцивілка плюс» від 01.08.2024 (договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності), позивач 14.01.2025 звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в сумі 240 535,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 285851 від 17.03.2025 відповідач сплатив позивачу страхове відшкодування в сумі 111 572,89 грн.
Листом від 24.03.2024 адвокат Богданов Є.В. в інтересах позивача направив відповідачу адвокатський запит, у якому просив надати детальний розрахунок страхового відшкодування з документами, на підставі яких визначено розмір збитку.
У відповідь, листом № 1287-25 від 23.04.2025 відповідач надав копії запитуваних документів.
Так, відповідно до страхового акта № 137124/1 від 13.03.2025 сума страхового відшкодування визначена у розмірі 111 572,89 грн, яка розрахована виходячи із вартості ремонту у сумі 210 683,24 грн (вартість замінених деталей - 177 680,80 грн, вартість робіт - 15 026,00 грн, вартість матеріалів - 17 976,44 грн) та значення коефіцієнту фізичного зносу складників 0,5578.
03.06.2025 позивач направив відповідачу заяву про доплату страхового відшкодування в сумі 72 273,71 грн.
Докази вручення відповідачу цієї заяви, як і докази її розгляду останнім у матеріалах справи відсутні.
З огляду на те, що відповідач не повністю виплатив позивачу страхове відшкодування, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 72 273,71 грн страхового відшкодування.
Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що він вважає правильним здійснений ним розрахунок суми страхового відшкодування виходячи із значення коефіцієнту фізичного зносу та доказів, зокрема фотознімків, наданих на підтвердження пошкоджень автомобіля «Audi A1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому підстав для доплати страхового відшкодування відповідач не вбачає.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
За визначенням, наведеним у пункті 69 частини 1 статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.
Згідно з частинами 4, 5 статті 89 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути: 1) життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; 2) майно на праві володіння, користування і розпорядження майном та/або можливі збитки чи витрати; 3) відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 92 Закону України «Про страхування» страховик за договором страхування зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.
Страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства (пункт 50 частини 1 статті 1 Закону України «Про страхування»).
Судом встановлено виконання позивачем умов договору В№462149 страхування наземного транспорту від 11.11.2024 та здійснення виплати, на підставі заяви страхувальника, страхового акту № 308/24 від 23.12.2024 та угоди від 11.12.2024, своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 240 535,00 грн, з яких 25 899,00 грн зараховано в рахунок несплачених частин страхового платежу, а 214 636,00 грн перераховано безпосередньо страхувальнику, що підтверджується платіжною інструкцією № 3446 від 25.12.2024.
Статтею 108 Закону України «Про страхування» визначено, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Аналогічні положення закріплено в статті 993 Цивільного кодексу України.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина фізичної особи ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 222495660 та договору № 007-9029911/07ДЦВ за програмою страхування відповідальності, яка виникає внаслідок використання наземного транспортного засобу «Автоцивілка плюс» від 01.08.2024 (договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності) цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Acura TSX», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату ДТП була застрахована у відповідача, відтак особою, відповідальною за завдану внаслідок ДТП шкоду, відповідно до положень Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування» та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у межах, визначених вказаними законами та договорами, є відповідач.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відтак, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню страховиком цивільно-правової відповідальності, підлягають застосуванню спеціальні норми закону, а саме пункт 22.1 статті 22 та стаття 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Наведеними нормами закону встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Частина 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Суд вважає, що проведення оцінки розміру завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395 (далі - Методика).
Відповідно до пункту 1.6 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин; строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.
Згідно з пунктом 7.38 Методики значення Ез (коефіцієнту фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
Одним із винятків стосовно використання зазначених вимог є випадок, коли складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини)) (підпункт «б» пункту 7.39 Методики).
З наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу CXM 867700 вбачається, що рік випуску автомобіля «Audi A1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - 2015, а перша реєстрація - 05.10.2017, тобто строк експлуатації вказаного автомобіля на дату ДТП перевищував 7 років, що свідчить про необхідність вирахування коефіцієнта фізичного зносу його складників для визначення розміру страхового відшкодування.
Оскільки сторони при визначенні розміру страхового відшкодування по різному визначили значення коефіцієнта фізичного зносу, як і розмір матеріального збитку, завданого власнику цього автомобіля, суд ухвалою від 11.12.2025 призначив у справі № 910/11260/25 судову транспортно-товарознавчу експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України, на вирішення якої поставив наступне питання: «Яка вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Audi А1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 13.11.2024 у м.Львові на вул.Героїв Крут, 27, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та без урахування податку на додану вартість, станом на дату цієї дорожньо-транспортної пригоди, визначена без огляду вказаного автомобіля особисто експертом, який складає висновок?».
Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України № СЕ-19/111-25/79553-АВ від 26.02.2026, складеного судовим експертом Старінновою В.А. за результатами проведення автотоварознавчої експертизи, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Audi А1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 13.11.2024 у м.Львові на вул.Героїв Крут, 27, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та без урахування податку на додану вартість, станом на дату цієї дорожньо-транспортної пригоди - 13.11.2024, визначена без огляду вказаного автомобіля особисто експертом, який складає висновок, складала 115 310,26 грн.
Згідно з частиною 1 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
При цьому за приписом частин 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Судом встановлено, що вищенаведений висновок експерта відповідає вимогам до висновку експерта, зокрема містить інформацію про те, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, тому є допустимим доказом.
У мотивувальній частині висновку зазначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля станом на дату ДТП складала 221 918,74 грн, з яких 177 680,80 грн - вартість нових складників, що підлягають заміні, 21 298,00 грн - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, 22 939,94 грн - вартість необхідних для ремонту матеріалів. Значення коефіцієнта фізичного зносу, за висновком експерта, становить 0,60.
Суд також враховує, що на сторінці 21 висновку експерта зазначено: «[…] відповідно Рахунку заміні підлягають: завіса капоту ліва, завіса капоту права, шланг системи охолодження, сайлент-блок гумовий. Відповідно до Протоколу заміні підлягають: завіса капоту ліва, завіса капоту права, шланг системи охолодження». Відповідно до Калькуляції дані пошкодження не враховуються. За результатом дослідження наявних Фотозображень отриманих пошкоджень, визначити дійсність та наявність пошкодження зазначених складових не видається за можливе, таким чином при складанні калькуляції відновлювального ремонту експертом не були враховані дані пошкодження […]».
Позивач вважає безпідставним виключення цих пошкоджень із калькуляції вартості відновлювального ремонту автомобіля «Audi А1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , оскільки вони підтверджені протоколом огляду колісного транспортного засобу (КТЗ) від 19.11.2024 та рахунком фізичної особи-підприємця Мойсеєць Т.О. № 26 від 18.11.2024.
Попри наведе позивач клопотання про призначення додаткової або повторної експертизи не заявив.
У цьому контексті суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, а звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу (постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17, від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18).
Суд відзначає, що рахунок фізичної особи-підприємця Мойсеєць Т.О. № 26 від 18.11.2024 не було оплачено, й, як свідчать обставини справи, відновлювальний ремонт автомобіля «Audi А1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не було здійснено. Відтак вказаний рахунок не є доказом реальної та остаточної вартості відновлювального ремонту.
Крім того відповідно до підпункту «ґ» пункту 5.5 розділу V Методики під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов'язковою їх фіксацією шляхом фотографування.
Отож оцінювач Корнят Б.М. під час огляду автомобіля «Audi A1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , мав забезпечити фотофіксацію пошкоджень, що ним були зазначені у протоколі огляду колісного транспортного засобу (КТЗ) від 19.11.2024. Натомість судовим експертом констатовано відсутність фотознімків спірних пошкоджень, у зв'язку з чим суд вважає недоведеним їх завдання у результаті ДТП, що мала місце 13.11.2024.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що вказані вище рахунок та протокол огляду не узгоджуються між собою, оскільки містять відмінний перелік складників та ремонтних операцій, необхідних для відновлення транспортного засобу, та повною мірою не підтверджені фотознімками, суд при визначені розміру страхового відшкодування, що його має сплатити позивачу відповідач, виходить із суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, яка становить 115 310,26 грн.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
За визначенням, наведеним у пункті 77 частини 1 статті 1 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.
У розрахунку страхового відшкодування до страхового акту № 137124/1 від 13.03.2025 зазначено, що згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 222495660 страхова сума становить 160 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн, а відповідно до договору № 007-9029911/07ДЦВ за програмою страхування відповідальності, яка виникає внаслідок використання наземного транспортного засобу «Автоцивілка плюс» від 01.08.2024 (договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності) ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 500 000,00 грн, франшиза не застосовується.
Оскільки, як свідчать обставини справи, відповідачем було перераховано позивачу 111 572,89 грн страхового відшкодування, позовна вимога про стягнення з відповідача доплати визнається судом обґрунтованою в сумі 3 737,37 грн. В іншій частині суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд встановив часткову обґрунтованість заявленого позову, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в розмірі 3 737,37 грн.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 125,27 грн - на відповідача, в розмірі 2 297,13 грн - на позивача.
Згідно з частиною 4 статті 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Суд встановив, що для оплати судової транспортно-товарознавчої експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у цій справі, Київський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр Міністерства внутрішніх справ України виставив відповідачу рахунок-фактуру № 25-674 від 31.12.2025 на суму 17 114,88 грн.
Проведення експертизи було оплачено відповідачем, що підтверджується платіжною інструкцією № 300685 від 13.01.2026 на суму 17 114,88 грн.
З огляду на результат вирішення справи, витрати, пов'язані із проведенням експертизи, в розмірі 12 836,16 грн, відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 885,03 грн - на відповідача, в розмірі 16 229,85 грн - на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» (вул.Білоруська, буд.3, м.Київ, 04050; ідентифікаційний код 20344871) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аско ДС» (вул.Новокостянтинівська, буд.1В, м.Київ, 04080; ідентифікаційний код 13494943) страхове відшкодування в розмірі 3 737 (три тисячі сімсот тридцять сім) грн 37 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 125 (сто двадцять п'ять) грн 27 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аско ДС» (вул.Новокостянтинівська, буд.1В, м.Київ, 04080; ідентифікаційний код 13494943) на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» (вул.Білоруська, буд.3, м.Київ, 04050; ідентифікаційний код 20344871) витрати, пов'язані із проведенням експертизи в розмірі 16 229 (шістнадцять тисяч двісті двадцять дев'ять) грн 85 коп.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21.05.2026.
Суддя Т.П. Капцова