ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.04.2026Справа № 910/13766/25
За позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій
у м. Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МС-Білд»
про стягнення 6.067.854,62 грн
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Ключерова В.С.
за участю представників сторін
від позивача Фартушний С.І., самопредставництво
від відповідача Жбанов К.Р., ордер серії АІ № 1983569 від 27.08.2025
05.11.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «МС-Білд» про стягнення 6.067.854,62 грн збитків.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір № 314Г/12-23 від 08.12.2023 про виконання будівельних, монтажних та інших робіт на об'єкті «Будівництво пожежно-рятувального посту на території міста Києва за адресою: Дарницький р-н, вул. Соломії Крушельницької». Позивач здійснив приймання виконаних відповідачем підрядних робіт та передав їх на експертне дослідження відповідно до договору № 25-51/СТД від 28.05.2025, укладеного з ТОВ «БМВС-Експертс». Відповідно до висновків експертів № 25-50/1/ТД від 14.07.2025 та № 25-50/СТД від 28.07.2025 за результатами проведених експертних досліджень встановлено, що обсяг фактично виконаних відповідачем робіт є меншим за обсяги, зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в. У зв'язку з цим позивач зазнав збитків у вигляді надмірно сплачених коштів. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків у розмірі 6.067.854,62 грн.
11.11.2026 від відповідача до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху та зобов'язання позивача надіслати відповідачу через «Електронний суд» або засобами поштового зв'язку належної якості висновки експерта, що додані до позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13766/25 від 12.11.2025 вказану вище позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
25.11.2025 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 відкрито провадження у справі № 910/13766/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13.01.2026.
26.12.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що на виконання договору було виконано роботи на загальну суму 20.727.931,57 грн, що підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт та які повністю сплачені позивачем. При цьому, у встановленому договором порядку будь-яких зауважень, претензій або заперечень щодо обсягів, вартості чи якості виконаних робіт від замовника не надходило, акти виконаних робіт не поверталися для доопрацювання та були прийняті без застережень, що свідчить про належне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань у відповідній частині. Саме позивач повинен довести факт завдання збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинно- наслідковий зв'язок між цивільним правопорушенням та завданням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв'язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони. Вважає, що подані позивачем експертні висновки не є безумовними та достатніми доказами завдання збитків. У відзиві на ведений попередній розрахунок судових витрат, що становить 685.000,00 грн (50.000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу та 635.000,00 витрати на проведення експертизи).
30.12.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.
12.01.2026 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів.
13.01.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив.
13.01.2026 у підготовчому засіданні відповідачем заявлено усне клопотання про продовження строку підготовчого провадження та оголошення перерви для надання часу для подачі до суду висновку експерта.
13.01.2026 у підготовчому засіданні, відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 03.02.2026.
03.02.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів.
Позивач у підготовче засідання 03.02.2026 не з'явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13766/25 від 03.02.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/13766/25 на 30 (тридцять) днів; підготовче засідання призначено на 10.02.2026.
09.02.2026 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі, в яких просить суд не брати до уваги як доказ у справі висновок експертів № С2318/02-2026 від 02.02.2026.
10.02.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення.
10.02.2026 у підготовчому засіданні позивачем заявлено усне клопотання про продовження строку підготовчого провадження та відкладення розгляду справи.
10.02.2026 у підготовчому засіданні, відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 03.03.2026.
02.03.2026 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів.
03.03.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів.
03.03.2026 у підготовчому засіданні, відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 10.03.2026.
09.03.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання позивача про долучення доказів.
10.03.2026 у підготовчому засіданні постановлено протокольну ухвалу про задоволення клопотання позивача та відповідача про долучення доказів до матеріалі справи.
10.03.2026 у підготовчому засіданні постановлено протокольну ухвалу відповідно до ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження по справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 31.03.2026.
30.03.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів та розподіл понесених судових витрат.
Позивач у судовому засіданні 31.03.2026 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач у судовому засіданні 31.03.2026 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
31.03.2026 у судовому засіданні, відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 07.04.2026.
31.03.2026 від представника відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронній формі.
06.04.2026 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів та розподіл понесених судових витрат.
07.04.2026 у судовому засіданні, відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 28.04.2026.
28.04.2026 у судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, Господарський суд міста Києва, -
08.12.2023 між Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МС-Білд» (генпідрядник, відповідач) укладено договір про виконання робіт № 31Г/12-23 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а генпідрядник зобов'язується відповідно до проектної документації та умов цього договору виконання будівельних, монтажних та інших робіт на об'єкті «Будівництво пожежно-рятувального посту на території міста Києва за адресою: Дарницький район, Соломії Крушельницької» за ДК 021:2015 код 45210000-2 Будівництво будівель (далі - об'єкт), що виконується за рахунок коштів державного бюджету України.
Спір виник у зв'язку з тим, що обсяг фактично виконаних відповідачем робіт за договором є меншим за обсяги, зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, у зв'язку з чим позивач зазнав збитків у вигляді надмірно сплачених коштів за ці роботи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 14.1. договору договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2024 або до передачі об'єкта будівництва замовнику, а у випадку невиконання сторонами зобов'язань, передбачених договором - діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно з п. 2.2. договору генпідрядник зобов'язується виконати роботи на протязі 12 місяців з дати підписання договору та здати об'єкт замовнику у строк до 06.12.2024. Календарний графік виконання робіт складає генпідрядник та передає його замовнику для узгодження під час підписання договору.
Датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником за актом (п. 2.7. договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або спроби її визначення.
Згідно п. 3.2. договору загальна сума договору становить 75.154.192,02 грн, у тому числі ПДВ - 12.525.698,67 грн. Сума бюджетних асигнувань на 2023 рік становить 26.006.173,27 грн у тому числі ПДВ - 4.334.362,21 грн. Сума планового фінансування на 2024 рік становить 49.148.018,75 грн у тому числі ПДВ - 8.191.336,46 грн.
Додатковими угодами № 1 від 12.12.2023 та № 2 від 2 від 27.12.2023 внесено зміни до договору в частині реквізитів генпідрядника та викладено додаток № 2 до договору (календарний графік виконання робіт) та додаток № 3 (графі фінансування робіт по договору) у нових редакціях.
Додатковою угодою № 3 від 17.05.2024 сторонами внесено зміни до п. 2.2 договору встановивши, що загальна сума договору становить 74.838.148,24 грн у тому числі ПДВ - 12.473.024,71 грн; сума бюджетних асигнувань на 2023 рік становить 15.406764,82 грн у тому числі ПДВ - 2.567.794,14 грн; сума планового фінансування на 2024 рік становить 59.431.383,42 грн у тому числі ПДВ - 9.905.230,57 грн.
Додатковою угодою № 4 від 22.05.2024 сторонами внесено зміни до п. 2.2 договору встановивши, що загальна сума договору становить 74.838.148,24 грн у тому числі ПДВ - 12.473.024,71 грн; внесено зміни до п. 14.1. договору встановивши, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 03.01.2025 або до передачі об'єкта будівництва замовнику, а у випадку невиконання сторонами зобов'язань, передбачених договором - діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
За умовами п. 4.2 договору відповідно до абзацу 2 п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1764 від 27.12.2001 (із змінами), згідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 1070 від 04.12.2019 (зі змінами) після підписання договору замовник має право надати генпідряднику попередню оплату у 2023 році у розмірі до 30% від суми фінансування передбаченої на 2023 рік, що становить 7.560.000,00 грн, в тому числі ПДВ 1.260.000,00 грн на строк до 22.12.2023. Попередня оплата здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з дня отримання замовником рахунку на попередню оплату.
Додатковою угодою № 5 від 17.07.2024 сторонами внесено зміни до п. 4.2. договору та виклали його в такій редакції: Відповідно до абзацу 2 п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1764 від 27.12.2001 (із змінами), після підписання договору замовник має право надати генпідряднику попередню оплату у 2024 році у розмірі 30% від суми фінансування передбаченої на 2024 рік, що становить 7.600.000,00 грн, в тому числі ПДВ 1.266.666,67 грн.
Відповідно до п. 4.5. договору розрахунки за виконані відповідно до нього договору роботи здійснюються в безготівковій формі за рахунок бюджетних коштів на підставі актів виконаних будівельних робіт, підписаних повноважними представниками сторін та скріплених печатками, та довідки про вартість виконаних будівельних робіт витрат (форма КБ-2В, КБ-3).
Пунктом 9.1. договору передбачено, що здача-приймання виконаних робіт по об'єкту здійснюється відповідно до чинних нормативно-правових актів, якими регламентовано прийняття закінчених об'єктів в експлуатацію та за наявності всіх погоджень, підтверджуючих розрахунків, пакета документів на матеріальні ресурси та виконавчу документацію, передбачену нормативними документами.
Відповідно до п. 9.3. договору генпідрядник надає замовнику, не пізніше 20 числа звітного місяця в друкованому та електронному вигляді (програмний комплекс АВК, тощо) підписану, відповідальною особою за виконання робіт, документацію зазначену в п. 4.6. договору.
Згідно з п. 4.6. договору для приймання та проведення розрахунків за виконані робити генпідрядник надає замовнику повний пакет документів, у тому числі:
1. Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма КБ-2В) - у двох екземплярах.
2. Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2В) у двох екземплярах.
3. Підсумкова відомість ресурсів - у двох екземплярах.
4. Загальний журнал робіт, заповнений згідно ДБН А.3.1-5:2016 (надається після завершення будівельних робіт з актом приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в)).
5. Виконавчі схеми (надаються після завершення будівельних робіт з актом приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в)).
6. Акти на закриття прихованих робіт.
7. Фотофіксація об'єкту капітального ремонту до початку, в період проведення та кінцевий результат будівельних робіт і надається щомісяця під час надання замовнику актів приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-3в)).
У разі невірного складання або відсутності хоча б одного документу всі інші документи замовником не приймаються та до сплати не передаються.
Вищезазначені документи надаються також в електронному вигляді на USB-флеш-накопичувач (формат pdf або аналог).
Відповідно до п. 4.7. договору документ про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються генпідрядником, який забезпечує їх надання замовнику, не пізніше 20-го числа звітного місяця, для перевірки та підписання.
Згідно з п. 4.8. договору після виконання генпідрядником робіт (повністю або частково) та надання замовнику документів, зазначених із пп. 4.6. договору, замовник встановленим порядком, на підставі підписаних актів виконаних робіт, приймає ці роботи, якщо вони повністю відповідають визначеним умовами договору щодо якості та об'єму, в іншому випадку акти повертаються генпідряднику для усунення зауважень та коригування.
Замовник здійснює оплату за виконані в повному обсязі генпідрядником роботи шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок генпідрядника в межах отриманого бюджетного фінансування при наявності коштів на рахунку протягом 10 (десяти) банківських днів (п. 4.9. договору).
Відповідно до п. 4.11. договору у разі виявлення невідповідності пред'явлених до оплати робіт встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що підлягає сплаті та повертає акти генпідряднику на доопрацювання.
Пунктом 4.12. договору передбачено, що у разі виявлення завищення у розрахунках за виконані роботи (форма № КБ-2в акт приймання виконаних будівельних робіт» та форма № КБ-3 довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат), які були оплачені за попередні періоди, безперечних помилок та порушень норм визначення вартості будівництва, генпідрядник зобов'язаний повернути суму виявленого порушення, протягом 10 днів з дня отримання повідомлення від замовника.
Згідно з п. 4.13. договору замовник має право відмовитись від приймання робіт та їх оплати за умови, якщо вони не відповідають вимогам затвердженої проектної документації на роботи, чинному законодавству (державні будівельні норми, правила, стандарти тощо), цінам на будівельні матеріали, а також умовам договору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виконано, а позивачем прийнято роботи за договором, що підтверджується підписаними сторонами наступними документами
за грудень 2023 року
акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в № 1 від 22.12.2023 на суму 3.505.256,98 грн
акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в № 2 від 22.12.2023 на суму 5.087.945,96 грн
акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в № 3 від 22.12.2023 на суму 1.313.714,05 грн;
акт вартості устаткування придбання якого покладено на виконавця робіт № 4 від 22.12.2023 на суму 906.199,97 грн
акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в № 5 від 22.12.2023 на суму 1.987.197,71 грн;
акт вартості устаткування придбання якого покладено на виконавця робіт № 6 від 22.12.2023 на суму 2.606.450,15 грн;
довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат КБ-3 за грудень 2023 року від 22.12.2023 на загальну суму 15.406.764,82 грн.
за травень 2024 року
акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в № 1 від 22.05.2024 на суму (від'ємну) - 4.818.971,03 грн
акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 від 22.05.2024 на від'ємну суму (від'ємну) - 7.075.143,68 грн;
акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в № 3 від 22.05.2024 на суму 6.357.659,20 грн;
акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в № 4 від 22.05.2024 на суму 10.857.522,26 грн;
довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат КБ-3 за травень 2024 року від 22.05.2024 на загальну суму 5.321.166,75 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено оплату виконаних робіт на загальну суму 28.327.931,57 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: № 11 від 18.07.2024 на суму 7.600.000,00 грн (попередня оплата); № 64 від 26.12.2023 на суму 1.987.197,71 грн (акт № 5 від 22.12.2023); № 53 від 26.12.2023 на суму 2.606.450,15 грн (акт № 6 від 22.12.2023); № 55 від 26.12.2023 на суму 3.253.116,96 грн (акт № 2 від 22.12.2023); № 27 від 14.12.2023 на суму 7.560.000,00 грн (попередня оплата); № 2 від 23.05.2024 на суму 5.321.166,75 грн (акти № 1, 2, 3, 4 від 22.05.2024).
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 зроблено висновок, що збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц зроблено висновок, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі № 916/334/22 дійшов висновків про те, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
Так, звертаючись до суду з даним позовом позивач посилається на:
висновок експерта Закалюжного Олега Петровича, складеного 14.07.2025 за № 25-50/1/ТД яким встановлено середньо ринкову вартість товарів/матеріалів, зазначених в первинній звітній документації, а саме в актах приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в на території України станом на дату їх підписання;
висновок експерта Шутовського Олександра Віталійовича, складеного 28.07.2025 за № 25-50/СТД яким встановлено, що обсяги та вартість фактично виконаних будівельних робіт не відповідають первинній звітній документації (формам КБ-2в та КБ-3) та проектно-кошторисній документації, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва та загальна вартість невідповідностей становить 3.096.034,45 грн без ПДВ та 3.715.241,34 грн з ПДВ;
висновок експерта Сиромятнікова Романа Михайловича, складеного 26.08.2025 за № 25-140/ЕДЕ яким встановлено, що збитки задані під час виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті «Будівництво пожежно-рятувального посту на території міста Києва за адресою: Дарницький район, Соломії Крушельницької» за результатами з урахуванням висновків будівельно-технічного та товарознавчого досліджень складають 5.056.545,52 грн без ПДВ (6.067.854,62 грн з ПДВ).
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 849 Цивільного кодексу України передбачені права замовника під час виконання роботи, а саме: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Згідно з ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Тобто положення чинного цивільного законодавства України зобов'язують замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Разом з тим матеріали справи свідчать, що під час прийняття робіт у позивача, як замовника, не виникло будь-яких претензій щодо обсягу, вартості та якості виконаних робіт, що могло бути підставою для відмови від підписання актів. При цьому позивач оглянув та прийняв роботи за актами приймання виконаних робіт, які підписані та скріпленні печатками обох сторін.
Позивачем не надані докази, які б свідчили про те, що недоліки, які були виявлені ним після підписання актів виконаних робіт, є такими, що не могли бути встановлені при звичайному способі прийняття робіт.
Слід врахувати, що відповідно до ч. 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а згідно з ч. 3 статті 632 Цивільного кодексу України - зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Більше того, відповідно до частини 2 статті 845 Цивільного кодексу України якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.
Отже, враховуючи, що позивачем були прийняті виконані відповідачем роботи за договором підряду без зауважень та оплачені в повному обсязі, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів наявності зауважень з боку позивача щодо робіт, виконаних відповідачем у грудні 2023 року та травні 2024 року до проведених експертних досліджень, позивач тим самим погодився з їх кількістю, вартістю та об'ємом виконання, тому господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин протиправної поведінки відповідача у вигляді завищення обсягу фактично виконаних підрядних робіт, та відповідно про недоведеність позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 6.067.854,62 грн.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Стосовно розподілу витрат відповідача на правову допомогу в розмірі 50.000,00 грн та 635.000,00 грн витрат на проведення експертизи слід зазначити наступне.
Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані із проведенням експертизи.
Частина 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У відзиві відповідачем наведено розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу, яка станом на день подання позову становить 8.200,00 грн.
За приписами ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
06.06.2025 між Адвокатським об'єднанням «Адвокатська група сприяння бізнесу» (Об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МС-Білд» (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 06-06/25 (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого Об'єднання зобов'язується надавати клієнту правову допомогу (далі - послуги) відповідно до його доручень, а клієнт зобов'язується такі послуги оплачувати та здійснювати повне сприяння Об'єднанню у виконанні покладених на нього обов'язків.
12.12.2025 між Адвокатським об'єднанням «Адвокатська група сприяння бізнесу» (Об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МС-Білд» (клієнт) укладено додаткову угоду № 6 до договору (далі - додаткова угода № 6), згідно п. 1 якої клієнт доручає, а Об'єднання бере на себе зобов'язання надати клієнту комплексну правову допомогу з представництва інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва у справі № 910/13766/25, в тому числі щодо аналізу позовної заяви, збору доказів, підготовки та подання відзиву на позов разом з доказами, та всіх інших необхідних документів (процесуальних та по суті справи), а також стягнення понесених судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу (далі - окреме лоручення).
27.08.2025 Адвокатським об'єднанням «Адвокатська група сприяння бізнесу» адвокату Жбанову Кирилу Руслановичу видано ордер серії АІ № 1983569 на представництво Товариства з обмеженою відповідальністю «МС-Білд».
Підтвердженням того, що Жбанов Кирило Русланович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11481/10 від 25.03.2024.
Згідно з п. 3 додаткової угоди № 6 вартість послуг Об'єднання з виконання окремого доручення. Зазначеного в п. 1 додаткової угоди, узгоджена сторонами. Є фіксованою та становить 50.000,00 грн.
Оплата вартості послуг Об'єднання з виконання окремого доручення здійснюється клієнтом на підставі наданого Об'єднанням відповідного рахунку на оплату та/або двостороннього акту наданих послуг, протягом 10 (десяти) банківських днів після його отримання (п. 4 додаткової угоди № 6).
Об'єднанням виставлено відповідачу рахунок на оплату № 02/24 від 24.02.2026 на суму 50.000,00 грн, який сплачено відповідачем у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 2231 від 27.02.2026.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Позивач заперечує щодо розміру витрат відповідача на оплату правничої допомоги, оскільки сума розрахована за комплексну правову допомогу без детального опису наданих послуг, що унеможливлює надати оцінку співмірності заявлених витрат з фактично наданими послугами, а отже відповідачем не доведено співмірність фіксованого гонорару зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17).
Суд зауважує, що дана справа є такою, що не потребує якихось нових знань, окрім тих, що має адвокат в силу своєї професійної освіти.
Тому суд вважає, що встановлена Об'єднанням фіксована вартість надання правової допомоги у даному спорі в сумі 50.000,00 грн визначена поза розумними межами, а заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу в означеному розмірі в будь-якому разі є надмірною.
Здійснивши аналіз поданих відповідачем доказів в обґрунтування витрат на правову допомогу, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також наявність заперечень позивача щодо розміру витрат відповідача, суд вважає, що заявлені до стягнення відповідачем з позивача витрати в розмірі 50.000,00 грн, не відповідають вказаним критеріям, оскільки є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, а їх відшкодування матиме надмірний характер для позивача, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, а тому заявлені відповідачем до стягнення витрати підлягають зменшенню.
Враховуючи те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг та їх сплату, а також неспівмірність розміру витрат із складністю справи, суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати відповідача на правову допомогу покладаються на позивача частково в сумі 10.000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Стаття 98 Господарського процесуального кодексу України визначає, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Отже, висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи;
Однак, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
Відповідач просить стягнути з позивача витрати на проведення експертного висновку № С2318/02-2026 від 02.02.2026, що підтверджується платіжними інструкціями № 1814 від 19.12.2025 на суму 444.500,00 грн та № 2221 від 26.02.2026 на суму 190.500,00 грн, та актом прийому-передачі наданих послуг згідно договору № 15/11-25-01-Се від 15.11.2025 про надання послуг, укладеного між ТОВ «МС-Білд» та ТОВ «Агенція консалтингових послуг».
Оскільки висновок експерта № С2318/02-2026 від 02.02.2026 не був врахований судом при вирішенні спору та не був покладений в основу судового рішення, за таких обставин понесені відповідачем витрати на експертизу не можуть вважатися необхідними витратами, пов'язаними з розглядом справи, а тому не підлягають компенсації за рахунок позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. В позові відмовити повністю.
2. Стягнути з Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 13; код ЄДРПОУ 38620155) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МС-Білд» (08203, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Варшавська, 95-В, прим. 12; код ЄДРПОУ 41795711) 10.000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 20.05.2026.
СуддяВ.В. Сівакова