ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.05.2026Справа № 910/5619/25
За позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Інвест" м. Києва,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Український банківський консалтинг" м. Києва
до Акціонерного товариства "Укрнафта" м. Києва
про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 1717076,90 грн.,
Суддя Паламар П.І.
Секретар судового засідання Григоряк М.С.
Представники:
від позивачів: Бєлкін Л.М.,
від відповідача: Михалевич М.М.
у травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Інвест", Товариство з обмеженою відповідальністю "Український банківський консалтинг" спільно звернулися в суд з указаним позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта".
Ухвалою суду від 24 вересня 2025 р. відповідача Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" замінено його правонаступником Акціонерним товариством "Укрнафта".
Позивачі зазначали, що вони протягом 2021 року були акціонерами Акціонерного товариства "Укрнафта" як правонаступника Публічного акціонерного товариства "Укрнафта".
Зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Інвест" (далі-позивач 1.) належали на праві власності 15504 простих іменних акцій товариства відповідача, Товариству з обмеженою відповідальністю "Український банківський консалтинг" (далі-позивач 2.) належали на праві власності 15994 простих іменних акцій товариства відповідача.
Згідно абз. 2 п. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.
Відповідно до положень ст. 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" відповідач у строк до 1 липня 2022 року мав сплатити акціонерам частину чистого прибутку за 2021 рік, зокрема, позивачу 1. у розмірі 625278,80 грн., позивачу 2. у розмірі 628908,52 грн.
Посилаючись на те, що відповідач не виплатив частину чистого прибутку, прострочивши встановлене законом зобов'язання, позивачі просили задовольнити позов, стягнувши з відповідача на користь:
позивача 1. 625278,80 грн. боргу, 177634,67 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 53140 грн. три проценти річних за прострочення цієї суми за період 2 липня 2022-30 квітня 2025 років;
позивача 2. 628908,52 грн. боргу, 178665,91 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 53449 грн. три проценти річних за прострочення цієї суми за період 2 липня 2022-30 квітня 2025 років.
Також позивачі просили покласти на відповідача понесені ним витрати з оплати судового збору, у т.ч. 40000 грн. по оплаті послуг адвоката з попереднього розрахунку (4000 грн. за одну годину надання правової допомоги).
У судовому засіданні представник позивачів підтримав заявлені вимоги.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог. Вказував, що згідно п.п. 12, 15, 27 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із законом та/або статутом товариства. Загальні збори учасників ПАТ "Укрнафта" не приймали рішення щодо розподілу прибутку товариства за результатами 2021 року. Застосування ж статті 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" як самостійної підстави для виплати частини чистого прибутку напряму буде суперечити положенням Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки питання розподілу прибутку є виключними повноваженнями загальних зборів.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 1 Закону України "Про акціонерні товариства" окреслено сферу застосування цього закону, а саме визначено, що цей закон визначає порядок створення, діяльності, припинення та виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів.
За змістом ч. 2 ст. 1 Закону України "Про акціонерні товариства" порядок створення, діяльності, припинення та виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, встановлених спеціальними законами щодо таких акціонерних товариств: 1) державна керуюча холдингова компанія; 2) державні акціонерні товариства та державні холдингові компанії, єдиним засновником та акціонером яких є держава; 3) товариства, що перебувають у процесі приватизації та корпоратизації, - у період до виконання плану приватизації (розміщення акцій); 4) товариства, більше 50 відсотків акцій яких належать державі або територіальній громаді; 5) фінансові установи.
Частиною 3 ст. 1 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що управління акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави або територіальної громади, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 172 ГК України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) відносини, пов'язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються Законом України "Про управління об'єктами державної власності", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Акціонерне товариство "Укрнафта" згідно пунктів 1.1, 1.3 статуту в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів акціонерів від 6 грудня 2022 р. (далі - Статут), засноване відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23 лютого 1994 р. № 57 шляхом перетворення державного підприємства "Виробниче об'єднання "Укрнафта" у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" № 210/93 від 15 червня 1993 р., з подальшою, згідно рішення загальних зборів акціонерів від 22 березня 2011 р., зміною типу і назви Товариства з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта".
Товариство утворене і діє на підставі чинного законодавства України, цього статуту та внутрішніх документів товариства (пункт 1.5 Статуту).
Пунктами 3.1 та 3.2 Статуту визначено, що акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції відповідно до положень цього Статуту та вимог чинного законодавства України. Кожною простою акцією товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право, зокрема, на отримання дивідендів. Акціонери можуть мати інші права, передбачені законодавством України та статутом товариства.
Акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього товариства. Акції товариства можуть купуватися та продаватися на фондовій біржі. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами власника цінних паперів є виписка з рахунку в цінних паперах власника, яка видається депозитарною установою на вимогу власника цінних паперів або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах. Виписка з рахунка в цінних паперах не є цінним папером, а її передача від однієї особи до іншої не є вчиненням правочину щодо цінних паперів і не тягне за собою переходу прав на цінні папери та прав за цінними паперами (п.п. 6.1, 6.16 Статуту).
Пунктом 6.17 Статуту встановлено, що облік прав власності на акції товариства здійснюється відповідно до законодавства про депозитарну систему України.
Отже, акціонерами Акціонерного товариства "Укрнафта" є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції відповідно до положень Статуту та вимог чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 6.18 Статуту дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватись пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способів та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.
Для кожної виплати дивідендів наглядова рада товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок і строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням наглядової ради ПАТ "Укрнафта", передбаченим першим реченням цього пункту, але не раніше ніж через 10 робочих днів після прийняття такого рішення наглядовою радою товариства (п. 6.20 Статуту).
Пунктами 6.21, 6.22 Статуту передбачено, що товариство в порядку, встановленому наглядовою радою товариства, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок і строк їх виплати. Для кожної виплати дивідендів наглядова рада товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строки їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, не може передувати даті прийняття рішення про виплату дивідендів.
Судом встановлено, що позивачі протягом 2021 року були акціонерами Акціонерного товариства "Укрнафта".
Зокрема, позивачу 1. належали на праві власності 15504 простих іменних акцій товариства відповідача, позивачу 2. належали на праві власності 15994 простих іменних акцій товариства відповідача.
Це підтверджується наявними у матеріалах справи виписками про стан рахунку в цінних паперах станом на 1 липня 2022 року.
Заявлені вимоги стосуються виконання відповідачем зобов'язання, встановленого положеннями статті 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з виплати позивачам частини чистого прибутку за 2021 рік відповідно до кількості належних їм акцій.
На час виникнення спірних правовідносин Акціонерне товариство "Укрнафта" було публічним акціонерним товариством, статутний капітал якого поділений на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства", п. 1.4 Статуту).
Статутний капітал відповідача був поділений на 54228510 шт. простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн. (пункти 5.1, 5.2 статуту), Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (частка держави у статутному капіталі якого становить 100%) належить 27114256 акцій відповідача ПАТ "Укрнафта", тобто 50% плюс 1 акція.
Отже, відповідач належить до господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100%.
Відносини, пов'язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються Законом України "Про управління об'єктами державної власності", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Відповідно до абзаців 1, 4, 6 частини п'ятої статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов'язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів, якщо інше не встановлено законом.
Господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із ч. 1 ст. 4 БК України закон про Державний бюджет України та нормативно правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання БК та інших законів України, інших законів, що регулюють бюджетні відносини, є частиною бюджетного законодавства України.
Бюджетний кодекс визначає бюджетні кошти як належні відповідно до законодавства надходження до бюджету та витрати бюджету (п. 11 ст. 2 БК України). Доходами бюджету є податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ) (п. 23 ст. 2 БК України). Дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність відносяться до неподаткових надходжень (п. 17 ч. 2 ст. 29 БК України), які є доходами загального фонду Державного бюджету України, які щорічно затверджуються Законом України про Державний бюджет на відповідний рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.
Постановами Кабінету Міністрів України щорічно затверджується норматив відрахувань частки чистого прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів.
Розмір дивідендів за 2021 рік було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 8 березня 2022 р. №230 "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2021 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави".
Ці норми передбачають обов'язок таких товариств приймати рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, а в разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів до 1 травня, сплачувати до Державного бюджету України та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.
До 2021 року порядок направлення частини чистого прибутку на частку держави на виплату до Державного бюджету у разі неприйняття рішення про виплату дивідендів був передбачений абзацом 8 частини п'ятої статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".
Абзацом восьмим частини п'ятої статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" встановлювалося, що господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним. На суму таких коштів податковими органами нараховується пеня у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 липня 2020 р. у справі № 3-313/2019 цю норму визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Рішенням Конституційного Суду України при визнанні таким, що не відповідає Конституції України абзацу 8 ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" щодо отримання державою частини чистого прибутку господарської організації державного сектора економіки у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів, неконституційною є саме та ситуація, коли відповідна частина прибутку акціонерного товариства сплачується тільки державі, але не сплачується "іншим учасникам товариства". У рішенні зазначено, що нормативне регулювання ставить державу у привілейоване становище порівняно з іншими учасниками господарської організації державного сектора економіки, тобто є дискримінаційними, оскільки визначаючи правові основи управління об'єктами державної власності, законодавець не передбачив можливості спрямування частини чистого прибутку на користь таких учасників у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів.
Отже, з 22 липня 2020 року абзац восьмий частини п'ятої статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" втратив чинність через його неконституційність саме з огляду на встановлення обов'язку виплати прибутку акціонерного товариства державі при невиплаті прибутку іншим учасникам товариства.
Відповідно до статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Стаття 1 ЦК України передбачає, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; справедливість, добросовісність та розумність (ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Згідно з частинами 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України). Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Дії учасників цивільних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
В питанні розподілу чистого прибутку та виплати його частини акціонерам принцип рівності акціонерів є ключовим. Цей принцип реалізується через форму виплати (дивіденди або частина чистого прибутку), строк виплати і розмір.
Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства".
Пропорційний розподіл чистого прибутку між всіма акціонерами забезпечує баланс інтересів мажоритарного та міноритарних акціонерів.
Виплата дивідендів або частини чистого прибутку на користь одного акціонера (групи акціонерів) є формою зловживання правом.
Випадок, за якого держава як мажоритарний акціонер, володіючи пакетом акцій у обсязі понад 50 відсотків, зловживає своїми правами, ухиляючись від проведення зборів чи проводячи їх із зазначенням про те, що дивіденди не будуть сплачуватись, і паралельно отримує дохід від діяльності акціонерного товариства завдяки нормам бюджетного законодавства, не відповідає принципам справедливості та добросовісності, порушує рівність суб'єктів права перед законом.
Тому встановлений статтею 20 Закону України "Про державний бюджет України на 2022 рік" обов'язок сплати частини чистого прибутку до Державного бюджету та іншим акціонерам пропорційно кількості належних їм акцій у разі відсутності рішення загальних зборів про виплату дивідендів є спеціальним механізмом захисту майнових інтересів держави та акціонерів.
Положення статті 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлюють строк та механізм розподілу частини чистого прибутку товариств з корпоративними правами держави між акціонерами за відсутності прийнятого рішення загальних зборів в порядку Закону України "Про акціонерні товариства", з метою недопущення необґрунтованого зволікання акціонерним товариством з прийняттям відповідного рішення про розподіл дивідендів та захист "правомірних очікувань" держави та акціонерів на отримання частини прибутку. Відсутність волевиявлення загальних зборів акціонерів як вищого органу товариства компенсується законодавчими приписами з метою гарантованої реалізації державою та міноритарними акціонерами їх корпоративних прав на участь у розподілі чистого прибутку та отримання його частини і забезпечення рівного ставлення до акціонерів, яким належать акції одного типу.
Якщо зазначені у статті 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" суб'єкти не виконують свої зобов'язання щодо нарахування та виплати дивідендів до встановлених термінів, вони зобов'язані сплатити частину чистого прибутку і така норма не допускає дискреції у питаннях перерахування коштів лише до державного бюджету чи лише акціонерам та має бути беззастережно забезпечено базовий принцип корпоративного права - принцип рівності прав акціонерів.
Сукупний аналіз ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", статті 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та Закону України "Про акціонерні товариства" свідчить про їх взаємопов'язаність.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 квітня 2026 р. у справі № 910/6208/24.
Отже, позивачі як акціонери Акціонерного товариства "Укрнафта" мають право на частину чистого прибутку за 2021 рік відповідно до кількості належних їм акцій, виходячи із суми чистого прибутку, на підставі положень статті 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо прийняття рішення про виплату дивідендів у визначений законом строк.
Згідно поданого позивачем розрахунку, проведеного відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, які не можуть становити менше 90% (у 2021 році складає 40,330116 грн.) з розрахунку на 15504 акцій відповідач зобов'язаний виплатити позивачу 1. належну частину чистого прибутку за 2021 рік в сумі 625278,80 грн., з розрахунку на 15994 акцій відповідач зобов'язаний виплатити позивачу 2. належного частину чистого прибутку за 2021 рік в сумі 628908,52 грн.
Доказів належного перерахунку позивачам указаних сум суду не надано.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив виконання обов'язку з виплати частини чистого прибутку, з нього відповідно до вимог ст.ст. 116, 625 ЦК України підлягає стягненню:
на користь позивача 1. 625278,80 грн. боргу, 177634,67 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 53140 грн. три проценти річних за прострочення цієї суми за період 2 липня 2022-30 квітня 2025 років;
на користь позивача 2. 628908,52 грн. боргу, 178665,91 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 53449 грн. три проценти річних за прострочення цієї суми за період 2 липня 2022-30 квітня 2025 років.
Питання відшкодування витрат по оплаті правової допомоги адвоката підлягає вирішенню в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Оскільки позов задоволено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Український банківський консалтинг" м. Києва задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, 3-5, код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор-Інвест" (03115, м. Київ, вул. Хмельницька, 10, оф. 344, код 25270172) 625278,80 грн. боргу, 177634,67 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 53140 грн. три проценти річних з простроченої суми, 10272,64 грн. витрат по оплаті судового збору.
Стягнути з Акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, 3-5, код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український банківський консалтинг" (04128, м. Київ, вул. Стеценка, 19/91, оф. 18, код 40983419) 628908,52 грн. боргу, 178665,91 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 53449 грн. три проценти річних з простроченої суми, 10332,28 грн. витрат по оплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.
Повне судове рішення складене 21 травня 2026 року.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар