ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.05.2026Справа № 910/11735/25
за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тісо»
про стягнення 37465822,61 грн.
Суддя: Людмила ШКУРДОВА.
Секретар с/з (помічник судді): Дмитро БОЖКО.
Представники сторін: згідно з протоколом судового засідання.
Заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тісо» про стягнення 37465822,61 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що відповідач у період незаконного володіння державним майном, розташованим по вул. Ямській, 72-А у м. Києві, неправомірно ним розпоряджався, зокрема передавав його в оренду, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача 2377378,37 грн. доходів, одержаних за період незаконного володіння державним майном з 03.01.2020 р. по 08.08.2024 р., інфляційних втрат у розмірі 11595732,42 грн. та 3% річних у розмірі 2492711,82 грн.
Рух справи відображено у процесуальних документах суду та заявах по суті спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 р. відкрито провадження у справі № 910/11735/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що:
- висновки прокурора про преюдиційність обставин щодо недобросовісності ТОВ «Тісо», як набувача приміщення є такими, що не відповідають дійсності, оскільки судами у справі № 910/1052/35 не встановлювався статус ТОВ «Тісо» як добросовісного чи недобросовісного набувача;
- Фонд державного майна України повідомив відповідачу, що приміщення, яке було предметом судового розгляду у справі № 910/1052/23, не могло знаходитись на праві власності у держави;
- посилання прокурора на те, що ТОВ «Тісо» набуло право власності на приміщення на підставі підробленої довідки не можуть прийматися судом до уваги, оскільки на даний час прокурором не надано ані інформації щодо осіб, які підробили дану довідку, ані жодної іншої інформації, яка б підтверджувала обставини обізнаності ТОВ «Тісо» про недобросовісне набуття права власності на приміщення;
- прокурором у позовній заяві вказана сума орендних платежів без вирахування податку на додану вартість, який складає 20% від вартості оренди приміщення;
- прокурором не доведено обставин отримання відповідачем доходів від здачі в оренду приміщення, оскільки усі кошти, отримані від оренди, йшли на обслуговування та підтримання у належному стані приміщення;
- рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/1052/23 набрало законної сили 28.01.2025 р., і саме з цієї дати ТОВ «Тісо» було обізнане про відсутність правової підстави володіння приміщенням, у зв'язку з чим прокурором невірно обрано дату 03.01.2020 р., як початок перебігу нарахування 3% річних та інфляційних втрат;
- розрахунки при витребуванні майна із чужого незаконного володіння не є грошовим зобов'язанням за своєю природою, а отже, до них не може застосовуватися положення ст. 625 Цивільного кодексу України.
Заперечуючи проти доводів відповідача, прокурор зазначає, що:
- доводи відповідача про недоведеність його недобросовісності при набутті майна, яке у нього витребувано на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України судовими рішеннями у справі № 910/1052/23, не відповідають обставинам справи;
- з огляду на те, що відповідач заволодів державним майном незаконно, за відсутності належних правових підстав, про що він міг не знати під час звернення до державного реєстратора для реєстрації не існуючого права на нерухоме майно, отримані ним доходи від такого майна після 08.11.2018 р. (дати державної реєстрації), є такими, що отримані без достатньої правової підстави;
- є безпідставними та не мають значення для вирішення даної справи посилання відповідача на те, що ТОВ «Тісо» є збитковим, оскільки позовними вимогами прокурора є стягнення конкретних отриманих орендних платежів за договором оренди нерухомого майна від 16.12.2019 р., а не доходів від здійснення в цілому господарської діяльності ТОВ «Тісо»;
- оскільки відповідач заволодів державним майном внаслідок порушення вимог закону, а отже знав або мав знати про володіння цим майном без достатньої правової підстави з моменту заволодіння майном, а саме - з дати державної реєстрації прав на нього 08.11.2018 р., прокурором обґрунтовано нараховано 3% річних та інфляційних витрат з наступного дня після неправомірного отримання кожного орендного платежу за договором № 16/12-2019-ОР від 16.12.2019 р.
17.02.2026 р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/11735/25 до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 12.05.2026 р. проголошено скорочене рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
У лютому 2023 р. Перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" та Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент", в якому просив, зокрема, витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Тісо" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України нежитлову будівлю - виробничого корпусу № 2, літера "Б", загальною площею 904 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Тісо", як нежитлові приміщення, загальною площею 905,46 кв.м, що є частиною приміщень нежитлової будівлі літери Г, загальною площею 2215,3 кв.м, яка входить до складу майнового комплексу, загальною площею 8631,1 кв.м (літера А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К, Д, Н), по вул. Ямській, 72 у м. Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1716205780000).
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що оскільки внаслідок проведення 08.11.2018 р. та 05.12.2018 р. державної реєстрації за ТОВ «Тісо» права власності на майновий комплекс по вул. Ямській, 72 у м. Києві до складу цього комплексу незаконно було включено спірне державне майно, а саме: приміщення виробничого корпусу № 2, загальною площею 904,00 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А, такі реєстраційні дії підлягають скасуванню, спірне майно - витребуванню з незаконного володіння ТОВ «Тісо».
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 р. у справі № 910/1052/23, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 28.01.2025 р., яке набрало законної сили 28.01.2025 р., витребувано у ТОВ "Тісо" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України нежитлову будівлю - виробничий корпус № 2, літера "Б", загальною площею 904 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "Тісо", як нежитлові приміщення, загальною площею 905,46 кв.м, що є частиною приміщень нежитлової будівлі літери "Г", загальною площею 2215,3 кв.м, яка входить до складу майнового комплексу, загальною площею 8631,1 кв.м (літери А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К, Д, Н) по вул. Ямській, 72 у м. Києві (реєстраційний номер нерухомого майна № 1716205780000).
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що:
- при порівнянні технічного паспорту нежитлової будівлі державної форми власності загальною площею 904 кв.м, виготовленого КП КМР "Бюро технічної інвентаризації" на замовлення Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення, а також поданого ТОВ "Тісо" для здійснення реєстраційної дії технічного паспорту, виготовленого ТОВ "Бюро технічної інвентаризації оформлення землі та нерухомості", вбачається, що площа нежитлової будівлі літера "Г" (1312,5 кв.м), право власності на яку зареєстровано за ТОВ "Тісо", фактично збільшено за рахунок спірного державного майна - приміщення виробничого корпусу № 2, загальною площею 904 кв.м;
- згідно з проведеною в рамках кримінального провадження № 42021102060000079 судовою будівельно-технічною експертизою від 21.04.2022 р. нежитлові приміщення виробничого корпусу № 2 (в технічному паспорті КМ БТІ - літера "Б") загальною площею 904,0 кв.м, що є державною власністю, та нежитлові приміщення загальною площею 905,46 кв.м, що є частиною приміщень нежитлової будівлі літери "Г", загальною площею 2215,3 кв.м, зареєстровані за ТОВ "Тісо", є одним і тим же об'єктом нерухомості.
У постанові Верховного Суду від 28.01.2025 р. у справі № 910/1052/23 зазначено, що:
- будь-яких правовстановлюючих документів, які підтверджують законність факту набуття ТОВ "Тісо" спірної площі нерухомого майна, як-то договори, на підставі яких було набуто цю площу, або документи, що підтверджують факт проведення будівельних робіт в установленому законом порядку, матеріали справи не містять;
- Верховний Суд погоджується із висновками суду першої інстанції, який, враховуючи встановлений факт реєстрації права власності ТОВ "Тісо" на нежитлові приміщення виробничого корпусу № 2, літера "Б", площею 904,0 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А, у складі будівлі літери "Г" по вул. Ямській, 72 у м. Києві, загальною площею 2215,3 кв.м, без відповідної на те правової підстави, та те, що ТОВ "Тісо" не надало доказів, які свідчать про приватизацію ним цілісного майнового комплексу в установленому законом порядку чи наявності інших правових підстав набуття ним права власності на зазначене державне майно, дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про витребування у ТОВ "Тісо" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України спірного державного майна.
03.03.2025 р. Господарським судом міста Києва видано відповідні накази на примусове виконання вказаного рішення.
Станом на момент звернення прокурора до суду з позовом у справі № 910/11735/25 рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 виконано.
Так, державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в ході примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 р., 16.06.2025 р. складено акт вилучення та передачі майна стягувачу, згідно з яким нежитлову будівлю по вул. Ямській, 72-А у м. Києві вилучено у ТОВ "Тісо" та передано Кабінету Міністрів України.
Право власності на нерухоме майно загальною площею 905,46 кв.м зареєстровано за державою в особі Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, який розпорядженням Кабінету Міністрів України № 469-р від 13.05.2025 р. визначений суб'єктом управління повернутого у власність держави майна.
Звертаючись до суду з позовом у даній справі № 910/11735/25, прокурор зазначає, що у зв'язку з тим, що ТОВ «Тісо» у період незаконного володіння державним майном, розташованим по вул. Ямській, 72А у м. Києві, неправомірно ним розпоряджалось, зокрема передаючи його в оренду Підприємству з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» за договором оренди № 16/12-2019-ОР від 16.12.2019 р., з відповідача на користь позивача підлягають стягненню безпідставно одержані доходи за користування цим майном у період з 03.01.2020 р. по 08.08.2024 р. на підставі ст.ст. 390, 1214 Цивільного кодексу України.
Щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Господарського-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, суд зазначає наступне.
Згідно з абз.абз. 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до приписів ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, звертаючись з позовом до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягають інтереси держави, обґрунтовує необхідність їх захисту у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а також має довести підстави для представництва, однією з яких є відсутність органу державної влади, до компетенції якого віднесенні повноваження здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах.
Заступник керівника Київської міської прокуратури наголошує на тому, що позбавлення власника спірного нерухомого майна можливості його ефективно використовувати підриває економічні інтереси держави та спричиняє державі збитки, а бездіяльність уповноваженого органу державної влади із вказаного питання обумовлює необхідність звернення саме прокурора до суду в інтересах держави в особі цього органу.
Стягнення з відповідача на користь держави доходів, отриманих за період незаконного використання державного майна, процентів та інфляційних втрат за користування безпідставно набутими грошовими коштами, безумовно слугуватиме інтересам держави.
Уповноваженим органом на здійснення захисту інтересів держави у даній справі є Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України, який розпорядженням Кабінету Міністрів України № 469-р від 13.05.2025 р. визначено суб'єктом управління повернутого у власність держави спірного майна.
Листом № 15/3-546вих-25 від 29.08.2025 р. Київська міська прокуратура, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», звернулась до Господарського-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, в якому повідомила, що прокуратурою установлено наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру внаслідок неправомірного використанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Тісо» державного майна - нежитлової будівлі - виробничого корпусу № 2, літера "Б", загальною площею 904 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А.
Листом № 24-969 від 04.09.2025 р. Господарського-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України повідомив прокуратуру, що заходи, спрямовані на поновлення порушеного права держави, не вживалися, відповідний позов до суду не подавався. У листі також викладено пропозицію звернутися з відповідним позовом прокурору самостійно.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Заступник керівника Київської міської прокуратури, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Господарського-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, вказав, у чому полягає порушення інтересів держави, та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Щодо встановлених судом фактичних обставин справи та законодавства, що підлягає застосуванню.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України ).
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.
Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За приписами ч.ч. 1-2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, за загальним правилом цивільні права, зокрема право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.
Суд зазначає, що обставини належності нежитлової будівлі - виробничого корпусу № 2, літера "Б", загальною площею 904 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А, до державної власності та незаконності володіння ним ТОВ «Тісо» вже безпосередньо досліджено та встановлено судом у справі № 910/1052/23, у зв'язку з чим вказані обставини, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають повторному доказуванню під час розгляду даної справи № 910/11735/25.
Так, судами під час розгляду справи № 910/1052/23 було встановлено, що у період з 11.02.1991 р. по 17.03.2004 р. Український союз об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) був органом управління майном Заводу "Побутмаш". До складу державного нерухомого майна вказаного заводу, що перебувало на балансі останнього, входив виробничий корпус № 2, загальною площею 840 кв.м, з прилеглою територією, які розміщені за адресою: вул. Ямська, 72 у м. Києві.
За даними інвентаризаційної справи № 37665 від 08.10.2007 р., заведеної на замовлення Укрсоюзсервісу КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації», виробничий корпус № 2 по вул. Ямській, 72-А складався з 2-х поверхів, загальною площею 904 кв.м (загальна площа вказаної будівлі збільшилась на 64 кв.м, оскільки раніше було помилково не враховано площу сходових клітин).
Майно майнового комплексу Завод "Побутмаш" було приватизовано у 2000 р., однак будівля, яка у 1992 р. передана на баланс Укрсоюзсервісу, до приватизаційної маси не включалась, що вбачається із договору купівлі-продажу майнового комплексу (нежилих будівель) № 707 від 31.08.2000 р., укладеного між Фондом та ТОВ "Тісо", за умовами якого останнє в рамках процедури приватизації придбало майновий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72, загальною площею 3010,7 кв.м, що складався з конкретного переліку нежитлових будівель літер: АА, Б, В, Г, Ж, З, К, І, Л, М. Площа виробничого корпусу літери "Г", який було передано Товариству в рамках цієї угоди, складала лише 207,4 кв.м. Спірний виробничий корпус № 2 по вул. Ямській, 72-А у м. Києві, який не увійшов до приватизаційної маси майна державного підприємства, залишився у державній власності та перебував на балансі та у фактичному користуванні Укрсоюзсервісу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2012 р. у справі № 5011-62/6746-2012 за ТОВ "Тісо" визнано право власності на майновий комплекс по вул. Ямській, 72 у м. Києві, загальною площею 6522,7 кв.м, а саме: літера "А", загальною площею 2763,8 кв.м, літера "А1", загальною площею 426,3 кв.м, літера "А2", загальною площею 599,2 кв.м, літера "Б", загальною площею 1312,4 кв.м, літера "Г", загальною площею 1312,5 кв.м, літера "Ж", загальною площею 24,4 кв.м, літера "К", загальною площею 84,1 кв.м. Також рішенням встановлено, що ТОВ "Тісо" набуло право власності на об?єкт, що виник у результаті проведеної ним реконструкції існуючих будівель по вул. Ямській, 72 у м. Києві, внаслідок чого існуюча площа майнового комплексу - 3010,7 кв.м збільшилася до 6522,7 кв.м, що підтверджується копією технічного паспорту, виготовленого 10.02.2008 р. КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» на майновий комплекс, загальною площею 6522,7 кв.м.
На підставі вказаного судового рішення 24.05.2018 р. державним реєстратором за ТОВ "Тісо" було зареєстровано право власності на майновий комплекс, загальною площею 6522,7 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72.
08.11.2018 р. ТОВ "Тісо" подало до Київської філії Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості" заяву про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 31075840, на підставі якої державним реєстратором внесено зміни до запису про реєстрацію права власності на об?єкт нерухомого майна, а саме: збільшено площу нежитлової будівлі літера "Г" з 1312,5 кв.м до 2215,3 кв.м, та відповідно, збільшено загальну площу об?єкта нерухомості - до 7425,5 кв.м.
Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.12.2022 р. підставою внесення вказаних змін стала довідка про показники об?єкта нерухомого майна № 041118 від 04.11.2018 р., видана ТОВ "Бюро технічної інвентаризації оформлення землі та нерухомості", а також технічний паспорт на об?єкт нерухомого майна, виготовлений цим же суб'єктом господарювання 16.01.2018 р. У зазначеній довідці вказано, що загальна площа нежитлової будівлі літера "Г" по вул. Ямській, 72 у м. Києві збільшилась з 1312,5 кв.м до 2215,3 кв.м за рахунок помилково не включеної до загальної площі частини будівлі, що не належить до категорії самочинного будівництва та не потребує введення в експлуатацію.
05.12.2018 р. державним реєстратором на підставі висновку щодо технічної можливості об'єднання об'єктів нерухомого майна від 03.12.20218 р. за № 0312188 та заяви ТОВ "Тісо" від 05.12.2018 р. відкрито новий розділ та проведено державну реєстрацію права власності останнього на нерухоме майно - майновий комплекс, загальною площею 8631,1 кв.м (літери А, А1, А2, Б, В, Г, Ж, К, Д, Н), по вул. Ямській, 72 у м. Києві.
Таким чином, ТОВ «Тісо» зареєструвало право власності на нежитлові приміщення виробничого корпусу № 2, літера "Б", площею 904,0 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А, у складі будівлі літери "Г" по вул. Ямській, 72 у м. Києві, загальною площею 2215,3 кв.м без відповідної на те правової підстави, та не надало доказів, які свідчать про приватизацію ним спірного майна у встановленому законом порядку чи наявності інших правих підстав набуття ним права власності на зазначене майно. Матеріалами справи № 910/1052/23 підтверджено, що рішення про приватизацію та відчуження спірного майна не приймалось.
У даному випадку суд зазначає, що обставини справи № 910/1052/23 свідчать про те, що ТОВ «Тісо», реєструючи право власності на спірне майно, не могло не знати про відсутність правових підстав для реєстрації права власності, а відтак є недобросовісним набувачем, від якого і було витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України нежитлові приміщення виробничого корпусу № 2, літера "Б", площею 904,0 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А.
При цьому, судом враховано, що, починаючи з 2006 р. (після набрання чинності Закону України "Про управління об'єктами державної власності"), Кабінетом Міністрів України, який є суб'єктом управління об'єктами державної власності, питання щодо зміни органу управління спірним майном не ініціювалося; Кабінет Міністрів України був обізнаний про те, що спірне майно залишається в управлінні Укрсоюзсервісу, однак заходів, спрямованих на визначення належного органу управління не вжив, що фактично створило передумови для залишення вказаного майна поза контролем держави; Кабінет Міністрів України не виконав покладених на нього державою обов'язків щодо належного управління спірним державним майном та не визначив інший орган його управління після припинення з 17.03.2004 р. повноважень Укрсоюзсервісу з управління зазначеним об'єктом державної власності.
Згідно з ч. 1 ст. 390 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.
Як встановлено судом, 16.12.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тісо» (орендодавець) та Підприємством з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» (орендар) укладено договір оренди № 16/12-2019-ОР, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бацуцею А.Б. та зареєстрований в реєстрі за № 582, за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) нежитлові офісні приміщення, знаходяться в будинку № 72, розташованому по вул. Ямській у м. Києві у складі майнового комплексу, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1716205780000, на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 1.2 договору загальна площа нежитлового приміщення - 905,45 кв.м, яка складається із офісних приміщень площею 448,7 кв.м, поверх 1 (літера «Г»), офісних приміщень площею 446,86 кв.м, поверх 2 (літера «Г»), антресоль 9,9 кв.м. (літера «Г»).
Відповідно до п. 4.1 договору строк оренди починається з моменту прийняття об'єкту оренди за актом приймання-передачі та діє 5 років до 15.12.2024 р. включно.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що розмір орендної плати визначається із розрахунку 469,96 грн. за користування одним квадратним метром об'єкта оренди разом з ПДВ - 78,33 грн. за місяць оренди, що еквівалентно 20 доларам США за офіційним курсом гривні до долару США, встановленим НБУ станом на 16.12.2019 р. (1 долар США = 23,497996 грн.)
Умовами п. 5.1.1 договору визначено, що у випадку зміни офіційного курсу гривні до долару США, встановленого НБУ, розмір щомісячної орендної плати підлягав корегуванню пропорційно курсу гривні до долару США станом на 25 число місяця, що передує розрахунковому. Орендна плата за користування об'єктом оренди за кожен місяць оренди становить 425529,98 грн., у тому числі ПДВ (20%) 70921,66 грн., що було еквівалентно 18109,20 доларами США за офіційним курсом гривні до долару США, встановленим НБУ станом на 16.12.2019 р. (1 долар США=23,497996 грн). У випадку зміни офіційного курсу гривні до долару США, встановленого НБУ, розмір щомісячної орендної плати підлягає корегуванню пропорційно курсу гривні до долара США на 25 число місяця, що передує розрахунковому плати підлягав корегуванню.
У пунктах 5.1.2 та 5.1.3 договору сторони домовились, що протягом перших 20 місяців та 17 днів оренди, тобто до 03.09.2021 р., орендодавець не має право збільшувати розмір орендної плати. Після настання вказаного строку кожна зі сторін має право запропонувати зміну розміру орендної плати за погодженням з іншою стороною.
Відповідно до п. 5.1.4 договору до орендної плати не включаються наступні платежі: компенсація за користування електричною енергією, компенсація за користування тепловою енергією.
Згідно з п. 5.1.6 договору до орендної плати включається: вартість користування водопроводом та каналізацією, вартість прибирання території загального користування, вартість вивозу сміття, вартість дератизації, витрати на технічне обслуговування систем водозабезпечення та водовідведення, витрати на технічне обслуговування системи електрозабезпечення, витрати на благоустрій прилеглої території загального користування, податок на землю та вартість користування земельною ділянкою для обслуговування прибудинкової території об'єкту оренди, користування 13 паркомісцями, що знаходяться на огородженій стоянці для автомобілів біля входу до об'єкту оренди, витрати на страхування об'єкту оренди, охорона зовнішнього периметру, обслуговування розсувної двері у вхідній групі об'єкту оренди.
За умовами п. 5.2 договору орендна плата за користування об'єктом оренди розраховується за фактичний період оренди, тобто з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди до його повернення за актом повернення об'єкту оренди.
Пунктом 5.3 договору визначено, що орендна плата сплачується у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця шляхом попередньої оплати не пізніше 5 банківського дня кожного місяця, за який оплачується орендна плата, на підставі рахунку орендодавця.
У відповідності з п. 8.6 договору об'єкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту приймання-передачі.
05.10.2022 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Тісо» та Підприємством з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» укладено договір про внесення змін та доповнень до договору оренди № 16/12-2019-ОР від 16.12.2019 р., за умовами якого:
- сторони домовились здійснити поліпшення прилеглої території, а саме улаштування асфальтобетонного покриття на території, яка прилягає до орендованого приміщення;
- вартість робіт та матеріалів становить 400000,00 грн. з ПДВ, вартість робіт з розмітки становить 15000,00 грн. з ПДВ;
- витрати, понесені орендарем на улаштування асфальтобетонного покриття та розмітки у загальній сумі 415000,00 грн. з ПДВ, будуть компенсовані орендодавцем шляхом вирахування відповідних витрачених сум із суми орендної плати, яка підлягає сплаті за договором оренди, рівними частинами у сумі 69166,67 грн. протягом наступний 6 місяців оренди, починаючи з жовтня 2020 р. по березень 2021 р.
Із долучених до матеріалів справи листів сторін договору № 151-01 від 31.05.2022 р., № 31-05 від 31.05.2022 р., № 360-03 від 26.12.2022 р., б/н від 27.12.2022 р. слідує, що сторонами узгоджувалось зменшення розміру орендної плати, зокрема, у період з 01.06.2022 р. по 31.12.2022 р. до 351,0588 грн. (12 доларів США), та у період з 01.01.2023 р. до закінчення воєнного стану до 365,69 грн. (10 доларів США) за користування одним квадратним метром об'єкта оренди.
Листом № 142-02 від 21.05.2024 р. орендар просив орендодавця погодити дострокове розірвання договору оренди № 16/12-2019-ОР від 16.12.2019 р.
03.09.2024 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Тісо» та Підприємством з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» підписано акт здачі-приймання (повернення) нежитлового приміщення з оренди за договором оренди № 16/12-2019-ОР від 16.12.2019 р., за яким орендар повернув орендодавцю об'єкт оренди - нежитлові офісні приміщення, знаходяться в будинку № 72, розташованому по вул. Ямській у м. Києві у складі майнового комплексу загальною площею 905,45 кв.м, які складаються з: 448,7 кв.м поверх 1 (літера «Г»), 446,86 кв.м поверх 2 (літера «Г»), антресоль 9,9 кв.м. (літера «Г»).
Факт тотожності переданих за договором оренди № 16/12-2019-ОР від 16.12.2019 р. приміщень та нежитлових приміщень виробничого корпусу № 2, загальною площею 904,00 кв.м по вул. Ямській, 72-А у м. Києві, які витребувано на користь держави, підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 р. у справі № 910/1052/23.
Як вбачається з реєстру сплачених Підприємством з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» на користь ТОВ «Тісо» платежів, копій рахунків на оплату та платіжних інструкцій, за період з січня 2020 р. по серпень 2024 р. орендодавець отримав від орендаря 23377378,37 грн. орендних платежів за користування державним майном - нежитловою будівлею виробничого корпусу № 2, літера «Б», загальною площею 904 кв.м по вул. Ямській, 72-А у м. Києві, які прокурор просить суд стягнути з відповідача на підставі ст.ст. 390, 1214 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.
Оскільки право власності на державне майно було зареєстровано ТОВ «Тісо» на підставі довідки про показники об'єкта нерухомого майна № 041118 від 04.11.2018 р. та технічного паспорту, виданих ТОВ «Бюро технічної інвентаризації оформлення землі та нерухомості», за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів (договорів, актів про введення об'єкту в експлуатацію тощо), які б підтвердили факт набуття товариством зазначеного майна, то суд дійшов висновку, що відповідачу було відомо про володіння спірним майном без достатньої правової підстави з моменту внесення 08.11.2018 р. змін до запису про реєстрацію права власності на майновий комплекс (рішення про внесення змін до запису № 43945130), яким збільшено площу нежитлової будівлі літера «Г» з 1312,5 кв.м до 2215, 3 кв.м та, відповідно, і загальну площу об'єкта - до 7425,5 кв.м., а відтак отримані ним доходи від такого майна після 08.11.2018 р. (дати державної реєстрації), є такими, що отримані без достатньої правової підстави, і підлягають стягненню на користь позивача.
Водночас, обов'язок повернути спірне нерухоме майно та відшкодувати державі в особі Господарського-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України доходи, отримані від безпідставно набутого майна за увесь час його користуванням, виник у відповідача саме з дати набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/1052/23, оскільки моментом, коли ТОВ «Тісо» дізналось про належність спірного майна саме до державної власності є винесення постанови Верховного Суду у справі 910/1052/23 від 28.01.2025 р.
Як було зазначено раніше, Кабінет Міністрів України був обізнаний про те, що спірне майно залишається в управлінні Укрсоюзсервісу, однак заходів, спрямованих на визначення належного органу управління не вжив, що фактично створило передумови для залишення вказаного майна поза контролем держави.
З листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву № 30-03/8055 від 11.10.2021 р., наданого у відповідь на запит представника ТОВ «Тісо», вбачається, що інформація щодо виділення об'єктів до приватизації майнового комплексу (нежилі будівлі) загальною площею 3010,70 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72 з присвоєнням їм адреси: м. Київ, вул. Ямська, 72А в Регіональному відділенні відсутня; в управлінні Регіонального відділення не перебувають об'єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А.
Лише після набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/1052/23 право власності на спірне нерухоме майно загальною площею 905,46 кв.м було зареєстровано за державою в особі Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, який розпорядженням Кабінету Міністрів України № 469-р від 13.05.2025 р. визначений суб'єктом управління повернутого у власність держави майна.
До моменту звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі уповноваженого органу як у справі № 910/1052/23, так і у даній справі № 910/11735/25, ані Кабінет Міністрів України, ані Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України, ані будь-який інший суб'єкт управління об'єктами державної власності не зверталися до ТОВ «Тісо» з вимогою повернути державне майно та відшкодувати доходи, отримані за час користування належним державі майном.
Щодо визначення суми доходів, які підлягають відшкодуванню державі в особі Господарського-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України.
За змістом ч. 3 ст. 390 Цивільного кодексу України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів.
На підтвердження понесених витрат на утримання спірного майна відповідачем надано до матеріалів справи аудиторський звіт про фактичні результати виконання узгоджених процедур щодо фінансової інформації ТОВ «Тісо», з метою визначення частки витрат на утримання частини майнового комплексу площею 902,8 кв.м (частина нежитлової будівлі «Г») по вул. Ямська, 72 у м. Києві у загальній сумі витрат на утримання усього майнового комплексу площею 8631,1 кв.м за період з 01.01.2019 р. по 31.05.2025 р.
Із даного звіту слідує, що загальна площа майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72, становить 8631,1 кв.м, а площа досліджуваної частини становить 10,46% від загальної площі майнового комплексу. Розрахунок цільової частки витрат здійснювався шляхом застосування визначеної частки площі (10,46%) до сформованої бази розподілу витрат. На кожен звітний рік визначено суму витрат, що пропорційно припадає на відповідну частину майнового комплексу.
Аудитором було встановлено, що упродовж 2019-2021 р.р. на нежитлову будівлю «Г» було понесено витрати на загальну суму 12415312,49 грн., а за період з 01.01.2019 р. по 31.05.2025 р. визначено пропорційну частку операційних витрат, які підлягають розподілу на весь майновий комплекс. Операційні витрати, що припадають на площу 902,8 кв.м нежитлової будівлі «Г», становлять 5352478,89 грн. Сукупний обсяг зазначених витрат за період з 01.01.2019 р. по 31.05.2025 р. становить 17767791,38 грн.
Згідно із вказаним звітом розмір прямих витрат відповідача на утримання частини майнового комплексу площею 902,8 кв.м, зокрема, на будівельні та монтажні роботи, будівельні матеріали, інженерні системи та обладнання, транспортні та логістичні послуги, оренду та тимчасову інфраструктуру, проектні, експертні та дозвільні роботи, благоустрій та зовнішні конструкції, адміністративно експлуатаційні витрати становить 12415312,49 грн. (таблиці 8, 14 звіту). Також аудитором визначено пропорційну частку операційних витрат, що припадає на площу 902,8 кв.м нежитлової будівлі літ. «Г», у розмірі 5352478,89 грн. (таблиці 11, 14 звіту та таблиці 1, 2, 3 додатку 1 до звіту).
При цьому, до операційних витрат на увесь майновий комплекс площею 8631,1 кв.м у загальній сумі 64185527,72 грн., які були розподілені, аудитором включено, зокрема, комунальні послуги (опалення, освітлення, водопостачання, електропостачання), суми нарахованих податків і зборів, установлених ПКУ, інших обов'язкових платежів, винагороду за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, витрати на оплату праці (адміністративного персоналу), витрати на страхування, витрати на врегулювання спорів у судах тощо (таблиці 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12 звіту).
Дослідивши звіт аудитора, суд зазначає, що неможливо встановити на якій підставі останній дійшов висновку про те, що витрати ТОВ «Тісо», деталізовані у таблицях 1, 2, 3 додатку 1 до висновку, на придбання будівельних товарів у розмірі 4592957,07 грн. у 2019 р., 5443592,70 грн. у 2020 р. та 2378762,72 грн. у 2021 р. (разом 12415312,49 грн.), є прямими витратами саме на будівлю літ. «Г» по вул. Ямській, 72 у м. Києві, а не на інше майно, належне відповідачу.
Із долучених відповідачем видаткових накладних не вбачається інформація про придбання товарів/послуг саме з метою обслуговування будівлі літ. «Г», а не всього майнового комплексу загальною площею 8631,1 кв.м., у зв'язку з чим суд вважає, що витрати за період з 01.01.2019 р. по 31.05.2025 р. у розмірі 1298641,69 грн. припадають на увесь майновий комплекс, частка державного майна в якому становить 10,46% (1298641,69 грн.).
Суд зазначає, що утримання майна - це обов'язок власника (користувача) забезпечувати належний стан, збереження, ремонт, догляд, а також оплату витрат, пов'язаних із цим майном, щоб воно не руйнувалося, не створювало небезпеки та відповідало санітарним/технічним нормам.
Оскільки ТОВ «Тісо» несло загальні витрати на збереження і утримання всього майнового комплексу, у тому числі державного майна, частка якого становить 10,46% від усієї площі будівлі, суд дійшов висновку, що загальна вартість прямих та операційних витрат, понесених ТОВ «Тісо» на утримання, зокрема державного майна площею 902,8 кв.м, та які останнє не повинне відшкодовувати позивачу, становить 6651120,58 грн.
Також судом враховано, що відповідач є платником податку на додану вартість (20%), який останній сплачував до державного бюджету, що підтверджується податковою звітністю ТОВ «Тісо» за період 2020-2024 р.р. (долучено до відзиву).
Водночас, прокурором неправомірно включені суми ПДВ до доходів, отриманих відповідачем від передачі безпідставно набутого майна в оренду Підприємству з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ».
Із долучених прокурором до матеріалів справи рахунків на оплату та платіжних інструкцій, на підставі яких було сплачено орендні платежі за 2020-2024 р.р., вбачається, що сума ПДВ, яку в подальшому ТОВ «Тісо» перерахувало до державного бюджету, становить 3896229,73 грн. Вказана сума, за висновком суду, не підлягає відшкодуванню позивачу в порядку ст.ст. 390, 1214 Цивільного кодексу України.
Натомість, суд дійшов висновку, що відповідач, всупереч вимогам ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів прокурора в частині стягнення решти доходів від безпідставно набутого майна у сумі 12830028,06 грн. (23377378,37-6651120,58-3896229,73) не спростував, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 11595732,42 грн. та 3% річних у розмірі 2492711,82 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Закріплення законодавцем у ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України норм, якими урегульоване право кредитора на нарахування інфляційних втрат та відсотків річних за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, до якого віднесене в тому числі і кондикційне зобов'язання, покликано забезпечити недопущення безпідставного збагачення однієї сторони зобов'язання за рахунок іншої.
Згідно з ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України об'єктом кондикції є не лише майно, а й грошові кошти, що безпідставно утримані чи набуті.
Кондикційне зобов'язання (зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) за своєю природою відноситься до недоговірних зобов'язань, строк виконання яких не визначається, погоджується за аналогією договірних зобов'язань.
Як зазначалось раніше, лише після набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/1052/23 право власності на спірне нерухоме майно загальною площею 905,46 кв.м було зареєстровано за державою в особі Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, який розпорядженням Кабінету Міністрів України № 469-р від 13.05.2025 р. визначений суб'єктом управління повернутого у власність держави майна.
До моменту звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі уповноваженого органу у даній справі № 910/11735/25 ані Кабінет Міністрів України, ані Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабінету Міністрів України, ані будь-який інший суб'єкт управління об'єктами державної власності не зверталися до ТОВ «Тісо» з вимогою відшкодувати доходи, отримані за час користування належним державі майном.
Обов'язок відшкодувати державі в особі Господарського-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України доходи, отримані від безпідставно набутого майна за увесь час його користуванням, виник у відповідача саме з дати набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/1052/23 - з 28.01.2025 р.
Судове рішення у цьому випадку дозволяє кваліфікувати зобов'язання як кондикційне, надає можливість внести ясність, визначеність у правовідносини сторін, констатувати про безпідставність набуття (отримання) грошових коштів особою та підтверджує відсутність юридичних підстав для їх збереження надалі такою особою, а тому з моменту набрання ним законної сили особа в конкретному випадку достеменно може вважатися обізнаною про своє володіння чужим майном без достатньої правової підстави і обов'язок повернути майно іншій особі.
У спірних правовідносинах виникнення прострочення виконання зобов'язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна та, відповідно, можливість нарахування інфляційних втрат і 3% річних за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання може бути пов'язана з набранням законної сили судовим рішенням, яким установлено факт безпідставності отримання майна, оскільки саме з цього моменту боржник у зобов'язанні стає достеменно поінформованим про наявність свого зобов'язання по відношенню до кредитора щодо повернення безпідставно отриманого майна.
Як зазначалось раніше, у листі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву № 30-03/8055 від 11.10.2021 р., наданого у відповідь на запит представника ТОВ «Тісо», наголошувалось на тому, що інформація щодо виділення об'єктів до приватизації майнового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72 з присвоєнням їм адреси: м. Київ, вул. Ямська, 72А в Регіональному відділенні відсутня; в управлінні Регіонального відділення не перебувають об'єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А.
У даному випадку, Кабінет Міністрів України, як суб'єкт управління об'єктами державної власності, заходів, спрямованих на визначення належного органу управління державним майном за адресою: м. Київ, вул. Ямська, 72-А, не вжив, що фактично створило передумови для залишення вказаного майна поза контролем держави до моменту звернення прокурора до суду з позовом у справі № 910/1052/23.
Лише після набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/1052/23 право власності на нерухоме майно загальною площею 905,46 кв.м було зареєстровано за державою в особі Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, і саме з цього моменту ТОВ «Тісо» стало достеменно поінформованим про належність спірного майна саме до державної власності.
За приписами ст.ст. 79, 86 Господарського кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Перевіривши надані прокурором розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи відсутність контр-розрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є необґрунтованими, оскільки прокурором помилково включено сплачену відповідачем суму ПДВ та суму понесених відповідачем витрат на утримання майна до вказаних розрахунків, а також неправильно визначено початок прострочення виконання зобов'язання з повернення грошових коштів.
За перерахунком суду, за період з 29.01.2025 р. по 09.09.2025 р. з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 613544,98 грн. інфляційних втрат та 236213,12 грн. 3% річних., нарахованих на суму доходів від безпідставно набутого майна у розмірі 12830028,06 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Господарського-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України.
Решта долучених до матеріалів справи документів та висловлених учасниками процесу пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.
Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тісо» (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72, код 23536097) на користь держави в особі Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 12/2, код 00019442) 12830028 (дванадцять мільйонів вісімсот тридцять тисяч двадцять вісім) грн. 06 коп. доходів від безпідставно набутого майна, 613544 (шістсот тринадцять тисяч п'ятсот сорок чотири) грн. 98 коп. інфляційних втрат, 236213 (двісті тридцять шість тисяч двісті тринадцять) грн. 12 коп. 3% річних.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тісо» (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72, код 23536097) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9, код 02910019) 164157 (сто шістдесят чотири тисячі сто п'ятдесят сім) грн. 43 коп. витрат зі сплати судового збору.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до суду апеляційної інстанції.
Суддя Людмила ШКУРДОВА
Повне рішення складено та підписано 21.05.2026 р.