ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.05.2026Справа № 910/3516/26
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" про забезпечення позову у справі № 910/3516/26
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛД ЛІДЕР"
про стягнення 1510014,86 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛД ЛІДЕР"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ"
про визнання договору, додаткової угоди та протоколу розбіжностей недійсними
Суддя: Людмила ШКУРДОВА.
Представники: без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛД ЛІДЕР" про стягнення 1510014,86 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № ДП-2188888/11/25 від 18.11.2025 р. в частині оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 1350194,80 грн. основного боргу, 122017,16 грн. пені, 25794,31 грн. інфляційних втрат, 12008,59 грн. 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3516/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
23.04.2026 р. до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛД ЛІДЕР" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" про визнання недійсним договору поставки № П-2188888/11/25 від 18.11.2025 р., додаткової угоди № 1 від 18.11.2025 р., протоколу узгодження розбіжностей від 18.11.2025 р. до договору поставки № П-2188888/11/25 від 18.11.2025 р.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач зазначає, що єдина поставка товару, яка мала місце між сторонами, відбулася відповідно до видаткової накладної № 95684810 на суму 132660,00 грн., а договір поставки № П-2188888/11/25 від 18.11.2025 р., додаткова угода № 1 від 18.11.2025 р. та протокол узгодження розбіжностей від 18.11.2025 р. до договору поставки сторонами не укладались та ТОВ "БІЛД ЛІДЕР" не підписувались, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання недійсними вказаних правочинів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2026 р. прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛД ЛІДЕР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" про визнання договору, додаткової угоди та протоколу розбіжностей недійсними до розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/3516/26.
19.05.2026 р. до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на кошти, як в національній валюті, так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у фінансових установах та/або банках, та на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "БІЛД ЛІДЕР" в межах ціни первісного позову у розмірі 151014,86 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд зазначає наступне.
У вказаній заяві позивач за первісним позовом стверджує про необхідність застосування заходів забезпечення поданого ним позову та посилається на те, що:
- відповідач вдається до затягування судового розгляду шляхом подання безпідставного зустрічного позову;
- з початку 2026 р. відповідач майже не бере участі в нових тендерних процедурах;
- підприємство відповідача, згідно його останньої фінансової звітності, не має істотної кількості обігових коштів, тоді як поточна кредиторська заборгованість за 2025 рік зросла майже в 100 разів;
- відповідач починає отримувати вхідні вимоги від своїх контрагентів, які останнім не задовольняються добровільно.
Зазначені обставини, на переконання позивача за первісним позовом, свідчать про існування загрози ефективному захисту і поновленню порушених прав та інтересів позивача у разі задоволення його позовної заяви без вжиття заходів забезпечення позову, оскільки їх невжиття й подальші дії відповідача унеможливлять виконання такого судового рішення.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться (буде знаходитись) справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі - задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Частиною 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться в нього чи інших осіб.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір щодо відповідного, зазначеного в заяві предмета та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, обов'язок доказування наведеного покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до вимог ст.ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Поряд з цим, слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
До того ж, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 15.09.2023 р. у справі № 917/453/23).
Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість існування загрози того, що в разі прийняття рішення судом його виконання буде неможливим, без наведення належного обґрунтування та без підтвердження таких посилань відповідними доказами, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.10.2023 р. у справі № 922/1864/23, від 11.01.2024 р. у справі № 916/3599/23.
У даному випадку, суд зазначає, що позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами обставин імовірності того, що майно та грошові кошти відповідача можуть зникнути з рахунків підприємства чи бути відчуженими на користь третіх осіб. Доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЛД ЛІДЕР" здійснює дії, спрямовані на зняття або витрачання коштів, продаж майна тощо, заявником суду також не надано. Будь-які відомості стосовно наявних у відповідача за первісним позовом активів, зокрема за 2026 рік, та наміру відчуження таких активів (пошук покупців нерухомості, пошук покупців корпоративних прав, укладення договорів стосовно відчуження активів, тощо), відсутні в матеріалах справи і позивачем за первісним позовом до заяви про вжиття заходів забезпечення позову додано не було.
Твердження заявника про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЛД ЛІДЕР" починає отримувати вхідні вимоги від своїх контрагентів, які останнім не задовольняються добровільно, є необґрунтованими, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" не надано доказів відкриття виконавчих проваджень, боржником за якими є відповідач за первісним позовом.
При цьому, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого ухилення Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛД ЛІДЕР" від виконання рішення суду у разі задоволення позову. Доказів того, що відповідач за первісним позовом здійснює дії, спрямовані на зняття або витрачання коштів, заявником не надано.
Оцінивши доведеність та обґрунтованість доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" щодо необхідності вжиття заявлених останнім заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і співмірності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв'язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 136, 137, 140, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" про забезпечення позову у справі № 910/3516/26 - відмовити.
Дана ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Людмила ШКУРДОВА