ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.04.2026Справа № 910/5779/24
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу № 910/5779/24
за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"
до Акціонерного товариства "Київметробуд"
про стягнення 1 879 551 131,92 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Кравченко Т.В.;
від відповідача: не з'явився.
Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Київметробуд" про стягнення 1 879 551 131,92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором № 744-ДБМ-18 від 20.11.2018 в частині виконання передплачених позивачем робіт, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 879 551 131,92 грн та штраф - 415 599 579,58 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5779/24, справу вирішено розглядати за правилами загального провадження, підготовче засідання призначено на 20.06.2024.
31.05.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про призначення комплексної експертизи, судової будівельно-технічної експертизи та економічної експертизи.
Ухвалою суду від 20.06.2024 відкладено підготовче провадження у справі на 04.07.2024, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.
04.07.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить поновити строк на подання відзиву та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Присутній у судовому засіданні 04.07.2024 представник позивача підтримав подане клопотання про призначення комплексної експертизи, судової будівельно-технічної експертизи та економічної експертизи, а також повідомив, що не зміг ознайомитися з відзивом до початку судового засідання.
Представник відповідача просив поновити строк на подання відзиву, долучити відзив на позовну заяву до справи та відмовити у задоволенні клопотання позивача про призначення судової експертизи, оскільки аналогічна судова експертиза вже призначена судом у справі № 910/8512/23.
Суд задовольнив клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, долучив відзив на позовну заяву та за клопотанням представника позивача, на підставі ч.5 ст.183 ГПК України, у підготовчому засіданні оголосив перерву до 11.07.2024.
08.07.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/5779/24 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/8512/23.
10.07.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли відповідь на відзив та додаткові пояснення до клопотання про призначення комплексної експертизи, судової будівельно-технічної експертизи та економічної експертизи.
Присутній у судовому засіданні 04.07.2024 представник позивача підтримав раніше подане клопотання про призначення комплексної експертизи, судової будівельно-технічної експертизи та економічної експертизи та просив його задовольнити.
Представник відповідача заперечив щодо призначення у справі судової експертизи та просив задовольнити клопотання про зупинення провадження у справі № 910/5779/24 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/8512/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/5779/24 задоволено клопотання Комунального підприємства "Київський метрополітен" про призначення комплексної експертизи, судової будівельно-технічної експертизи та економічної експертизи.
Призначено у справі № 910/5779/24 комплексну експертизу, судову будівельно-технічну експертизу та економічну експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідній судово-експертній установі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі №910/5779/24 - залишено без змін
13.11.2024 матеріали справи № 910/5779/24 разом з ухвалою суду від 11.07.2024 про призначення комплексної судової будівельно-технічної експертизи та економічної експертизи направлено до Науково-дослідної судово-експертної установи.
04.12.2024 на адресу суду надійшло клопотання Голови комісії судових експертів про надання додаткових матеріалів для проведення судової експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2024 поновлено провадження у справі № 910/5779/24. Зобов'язано учасників справи у строк до 01.01.2025 надати суду оригінали або належним чином засвідчені копії додаткових документів, необхідних для проведення судової експертизи, а саме: висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1626/11-2023 від 14.11.2023 з додатками; робочої документації, що включає проектні креслення, проекти виконання робіт, технологічні карти, робочі кошториси тощо на обсяги фактично виконаних робіт які зафіксовані у Висновку експерта № 1626/11-2023 від 14.11.2023; інформаційних моделей (обмінних файлів) по будові "Будівництво дільниці Сирецько-Печерської лінії метрополітену від станції "Сирець" на житловий масив Виноградар з електродепо у Подільському районі" (дільниця від станції "Сирець" до станції "Проспект Правди" з двома станціями ("Мостицька" та "Проспект Правди") та дільницею вилочного відгалуження в бік станції "Виноградар" (І черга будівництва)", створених в ПК АВК-5 у форматі *.imd по робочих кошторисах на фактично виконані роботи; первинно-облікових документів по вартості матеріальних ресурсів, використаних при виконанні робіт, обсяги яких установлені у Висновку експерта № 1626/11-2023 від 14.11.2023; протоколів чи листів погодження цін на матеріальні ресурси на відповідний період (в залежності від прийнятого порядку погодження цін між сторонами договору підряду); комплекту виконавчої документації на погоджені та прийняті сторонами обсяги виконаних робіт (акти КБ-2в, КБ-3 тощо). Провадження у справі № 910/5779/24 зупинити на час проведення судової експертизи.
Оскільки приписи чинного Господарського процесуального кодексу України не визначають порядку вирішення питання щодо розгляду клопотань судових експертів лише за участю представників учасників справи, суд дійшов висновку про можливість розглянути вказане клопотання без виклику повноважних представників учасників справи.
26.10.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про долучення додаткових копій документів, необхідних для проведення судової експертизи.
02.01.2025 матеріали справи передано до Науково-дослідної судово-експертної установи.
16.01.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява, в порядку ст. 119 ГПК України, у який відповідач просить встановити новий строк для надання документів, витребуваних ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2024.
17.01.2025 на адресу суду повернуто матеріали справи № 910/5779/24 разом з клопотанням Голови комісії судових експертів про надання додаткових матеріалів для проведення судової експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 поновлено провадження у справі № 910/5779/24 та викликано представників сторін для розгляду клопотання судового експерта про надання додаткових доказів по справі та заяви відповідача про встановлення нового строку для надання документів, витребуваних ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2024. При цьому, суд зобов'язав відповідача надати суду у строк до 04.02.2025 докази на підтвердження поважності пропуску строку щодо подання витребуваних ухвалою суду від 06.12.2024 документів, а також перелік документів, які наявні у відповідача та можуть бути передані до експертної установи на виконання ухвали суду від 06.12.2024.
У судовому засіданні 06.02.2025 суд повідомив учасників справи, що налаштування підсистеми "Електронний суд" не надають можливості завантажувати та роздруковувати документи належної якості, у тексті яких містяться різні таблиці та креслення, у зв'язку з чим на клопотання судового експерта не був повністю наданий Висновок експерта №1626/11-2023 від 14.11.2023, а також частина роздрукованих креслень є нечитабельною, що викликало повторне звернення судового експерта з клопотанням про надання додаткових матеріалів для проведення судової експертизи.
Представник позивача не заперечував щодо надання документів на клопотання судового експерта в електронному вигляді. При цьому, представник зазначив щодо відсутності в КП "Київський метрополітен" інформаційних моделей (обмінних файлів) по будові "Будівництво дільниці Сирецько-Печерської лінії метрополітену від станції "Сирець" на житловий масив Виноградар з електродепо у Подільському районі" (дільниця від станції "Сирець" до станції "Проспект Правди" з двома станціями ("Мостицька" та "Проспект Правди") та дільницею вилочного відгалуження в бік станції "Виноградар" (І черга будівництва)", створених в ПК АВК-5 у форматі *.imd по робочих кошторисах на фактично виконані роботи, про що зазначалось у заяві від 26.12.2024, яка подавалась на виконання вимог ухвали суду від 06.12.2024.
Представник відповідача вимоги ухвали від 20.01.2025 не виконав та жодних доказів на підтвердження поважності пропуску строку щодо ненадання витребуваних ухвалою суду від 06.12.2024 документів, а також перелік документів, які наявні у відповідача та можуть бути передані до експертної установи на виконання ухвали суду від 06.12.2024, суду не надав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 зобов'язано учасників справи у строк до 18.02.2025 подати суду в електронному вигляді на флеш-носії додаткові документи, необхідні для проведення судової експертизи. Зупинено провадження у справі №910/5779/24 на час проведення судової експертизи.
17.02.2025 від позивача через канцелярію суду надійшли заяви про долучення додаткових документів, необхідних для проведення судової експертизи.
26.02.2025 матеріали справи передано до Науково-дослідної судово-експертної установи.
27.05.2025 на адресу суду надійшло клопотання Голови комісії судових експертів про надання доступу експертів до результатів виконаних робіт на об'єкті "Будівництво дільниці Сирецько-Печерської лінії метрополітену від станції "Сирець" на житловий масив Виноградар з електродепо у Подільському районі" (дільниця від станції "Сирець" до станції "Проспект Правди" з двома станціями ("Мостицька" та "Проспект Правди") та дільницею вилочного відгалуження в бік станції "Виноградар" (І черга будівництва)" та створення належних умов для роботи експертів у робочий час з 17.06.2025 по 19.06.2025 у присутності всіх зацікавлених осіб.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 поновлено провадження у справі № 910/5779/24 для розгляду клопотання Голови комісії судових експертів Науково-дослідної судово-експертної установи. Зобов'язано Комунальне підприємство "Київський метрополітен" забезпечити безперешкодний доступ експертів Науково-дослідного судово-експертної установи до результатів виконаних робіт на об'єкті "Будівництво дільниці Сирецько-Печерської лінії метрополітену від станції "Сирець" на житловий масив Виноградар з електродепо у Подільському районі" (дільниця від станції "Сирець" до станції "Проспект Правди" з двома станціями ("Мостицька" та "Проспект Правди") та дільницею вилочного відгалуження в бік станції "Виноградар" (І черга будівництва)" з метою їх обстеження в обсягах визначених у Висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1626/11-2023 від 14.11.2023 у присутності всіх зацікавлених сторін під час обстеження, яке відбудеться з 17.06.2025 по 19.06.2025 у робочий час. Провадження у справі № 910/5779/24 зупинено на час проведення експертизи.
02.01.2026 Науково-дослідною судово-експертною установою повернуто на адресу Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5779/24 разом з висновком експертів № 02/01/26-1 за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та економічної судової експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 поновлено провадження у справі № 910/5779/24 та призначено підготовче засідання у справі на 12.02.2026.
Представники сторін у підготовче засідання 12.02.02.2026 не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 відкладено підготовче засідання у справі на 05.03.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 відкладено підготовче засідання у справі на 05.03.2026.
03.03.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про стягнення витрат за проведення комплексної судової експертизи.
Присутній у судовому засіданні 05.03.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача у засідання суду не з'явився, будь-яких клопотань процесуального характеру суду не подавав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 відкладено підготовче засідання у справі на 19.03.2026.
Присутній у судовому засіданні 19.03.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив призначити справу до судового розгляду.
Представник відповідача у засідання суду не з'явився, будь-яких клопотань процесуального характеру суду не подавав.
Ураховуючи відсутність будь-яких інших заяв та клопотань учасників справи, оскільки судом здійснені усі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. У судовому засіданні 19.03.2026 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.04.2026, яка занесена до протоколу судового засідання.
Присутній у судовому засіданні 23.04.2026 представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як установлено судом, позивач і відповідач мають зареєстровані електронні кабінети у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Відповідно ухвали суду від 13.01.2026, 12.02.2026, 05.03.2026 та від 19.03.2026 в електронному вигляді були доставлені до електронних кабінетів сторін, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа, залученими до матеріалів справи.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи вважається днем вручення судового рішення. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З огляду на приписи ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається, що сторони отримали ухвали суду від 13.01.2026, 12.02.2026, 05.03.2026 та від 19.03.2026.
При цьому, судом також ураховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач також не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі №910/5779/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
З огляду на вищевикладене, суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
У судовому засіданні 23.04.2026, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
20.11.2018 між Комунальним підприємство "Київський метрополітен" (за договором - Замовник) та Публічним акціонерним товариством "Київметробуд", що змінило своє найменування на Акціонерне товариство "Київметробуд", (за договором - Підрядник) за результатами процедури закупівлі "Відкриті торги" було укладено Договір № 744-ДБМ-18 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов'язується відповідно до проектної документації на свій ризик виконати будівельні роботи: "Будівництво дільниці Сирецько-Печерської лінії метрополітену від станції "Сирець" на житловий масив Виноградар з електродепо у Подільському районі" (дільниця від станції "Сирець" до станції "Проспект Правди" з двома станціями ("Мостицька" та "Проспект Правди") та дільницею вилочного відгалуження в бік станції "Виноградар" (І черга будівництва)), (код 45221000-2 "Будівництво мостів і тунелів, шахт і метрополітенів" за ДК 021 - 2015), (далі - роботи), у встановлений договором строк, а замовник зобов'язується надати підряднику фронт робіт, передати дозвільну та затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти виконані належним чином роботи та оплатити, а по завершенні усіх робіт прийняти від підрядника об'єкт будівництва.
Пунктом 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 12 від 24.11.2021) передбачено, що Підрядник розпочинає виконання будівельних робіт після підписання Договору з наступного дня після отримання письмового повідомлення від Замовника про початок виконання робіт і завершує та передає готовий об'єкт Замовнику - 23.12.2022 року, за умови доведення відповідних цільових бюджетних призначень.
Відповідно до п. 3.2 Договору, договірна ціна є динамічною і становить 5 981 268 736,07 грн, у тому числі ПДВ 20% 996 878 122,68 грн.
Згідно пунктів 15.3, 15.5 Договору, в редакції додаткової угоди № 5 від 20.12.2018, Замовник здійснює Підряднику попередню оплату у порядку та розмірі, встановленому постановами Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764 та від 23.04.2014 №117, а Підрядник використовує отриману від Замовника попередню оплату, що підтверджується оформленням відповідних двосторонніх документів (Актів № КБ-2в та Довідок № КБ-3).
Попередня оплата позивачем була сплачена у розмірі 4 001 930 216 грн двома платежами: 20.12.2018 у сумі 2 587 995 000,0 грн та 26.12.2019 у сумі 1 413 935 216,0 грн, що сторонами не заперечувалось.
З матеріалів справи убачається, що строк виконання робіт щодо попередньої оплати протягом Договору сторонами періодично змінювався, як і сам строк Договору.
Відповідно до п. 15.4, 15.5 Договору (в редакції додаткової угоди № 11 від 21.12.2020), граничний термін виконання Підрядником зобов'язань за Договором у розмірі одержаної від Замовника попередньої оплати - не більше 34 (тридцять чотири) місяців (визначається в межах строку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764) з моменту перерахування попередньої оплати, з оформленням відповідних двосторонніх документів. Термін виконання Підрядником зобов'язань за Договором у розмірі отриманої попередньої оплати від Замовника у 2019 році не повинен перевищувати строк виконання робіт за Договором.
Згідно з п. 15.5 Договору (в редакції додаткової угоди № 11 від 21.12.2020), використання Підрядником попередньої оплати, перерахованої Замовником, здійснюється протягом 34 (тридцяти чотирьох) місяців (визначається в межах строку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764), з моменту її перерахування, Термін виконання Підрядником зобов'язань за Договором у розмірі отриманої попередньої оплати від Замовника у 2019 році не повинен перевищувати строк виконання робіт за Договором.
Таким чином, остаточний термін виконання Підрядником зобов'язань за Договором у розмірі одержаного ним: першого авансу у сумі 2 587 995 000,0 грн. становив 20 жовтня 2021 року; другого авансу у сумі 1 413 935 216,80 грн - 27 жовтня 2022 року.
У п. 14.2 Договору (у редакції Додаткової угоди № 4 від 11.12.2018) визначено, що Сторонами щомісячно, для визначення вартості виконаних обсягів робіт, передбачених Календарним планом виконання та фінансування робіт і проведення взаєморозрахунків за виконані роботи здійснюється здавання та приймання обсягів фактично виконаних Підрядником будівельних робіт шляхом підписання Актів № КБ-2в та Довідок № КБ-3 (з урахуванням положень, передбачених пунктами 13.6, 13.7 Договору).
Відповідно до п. 13.6 Договору (внесений Додатковою угодою від 11.12.2018 № 4), для приймання обсягів фактично виконаних Підрядником будівельних робіт, проведення взаєморозрахунків, здійснення замовником контролю використання отриманих від замовника авансових платежів за Договором, контролю обсягів та видів виконаних Підрядником робіт, Підрядник щомісячно, до 5го числа місяця, що слідує за звітним, надає Замовнику Акти № КБ-2в та Довідки № КБ-3.
Отже, як вбачається зі змісту пунктів 13.6 та 14.2 Договору, сторони погодили щомісячне здавання - приймання договірних робіт шляхом двостороннього підписання Актів № КБ-2в та Довідок № КБ-3.
Проте, як зазначає позивач, у порушення умов Договору відповідачем було передано позивачу шляхом двостороннього підписання Актів № КБ-2в та Довідок № КБ-3 виконаних договірних робіт лише на суму 44 131 884,92 грн., що підтверджується Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати № 1/07 за липень 2021 року.
Позивач, керуючись п.4.2.6 Договору та ст. 615 ЦК України, у зв'язку з повільним виконанням будівельних робіт, що унеможливлює їх виконання у строк, визначений умовами договору, 17.11.2023 надіслав на адресу відповідача Повідомлення про відмову від Договору № 744-ДБМ-18 від 20.11.2018 у частині, що стосується виконання будівельних робіт.
Умовами абзацу другого п. 17.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 11.12.2018) визначено, що Підрядник несе відповідальність за порушення зі своєї вини таких зобов'язань за цим Договором і у таких сумах: за порушення строків закінчення виконання певного виду робіт, передбаченого Календарним планом виконання та фінансування робіт (додаток 2 до Договору), звільнення будівельного майданчика з прибиранням сміття, здачі закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Таким чином, оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором № 744-ДБМ-18 від 20.11.2018 у встановлений строк та не передав Замовнику завершений об'єкт будівництва, позивач просить суд стягнути з відповідача за період з 24.12.2022 по 21.06.2023 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення, що становить 1 463 951 552,34 грн та штраф за прострочення понад 30 (тридцять) днів у розмірі 7% вартості невиконаних робіт, який складає 415 599 579,58 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що саме позивач відмовляється підписувати акти приймання-передачі виконаних робіт у порядку, встановленому законодавством, відтак, вина відповідача у відсутності підписаних актів, якими підтверджується факт виконання робіт за договором, немає. Відповідно нарахування штрафних санкцій за невиконання умов договору, в разі наявності прострочення кредитора не є обґрунтованим.
Крім того, слід врахувати, що для передання позивачу готового об'єкту будівництва відповідач повинен був отримати передбачене умовами договору фінансування, однак позивач здійснив фінансування всього на 70% від запланованого, що також підтверджує відсутність вини відповідача у порушенні строків завершення будівництва з порушенням.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Внаслідок укладення Договору № 744-ДБМ-18 від 20.11.2018 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки, які підпадають під правове врегулювання договору будівельного підряду.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України , зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Частиною 1 статті 889 ЦК України визначено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Як установлено судом та убачається з зібраних у справі доказів, позивачем на виконання умов укладеного договору було проведено авансування робіт на суму 4 001 930 216 грн двома платежами: 20.12.2018 у сумі 2 587 995 000,0 грн та 26.12.2019 у сумі 1 413 935 216,0 грн, що сторонами не заперечувалось.
Пункт 13.6 Договору встановлює, що для приймання обсягів фактично виконаних Підрядником будівельних робіт, проведення взаєморозрахунків, здійснення Замовником контролю використання Підрядником отриманих від Замовника авансових платежів за Договором, контролю обсягів та видів виконаних Підрядником робіт, Підрядник щомісячно, до 5-го числа місяця, що слідує за звітним, надає Замовнику Акти № КБ-2в та Довідки № КБ-3.
Пунктом 12.5 Договору (у редакції Додаткової угоди № 4 від 11.12.2018) визначено, що Підрядник щомісячно, при наданні Замовнику на умовах Договору Актів № КБ-2в та Довідок № КБ-3, надає Замовнику оригінали або належним чином оформлені (завірені Підрядником) копії документів, що підтверджують походження та якість використаних матеріальних ресурсів (включно з обладнанням, устаткуванням), зокрема паспорти виробника, сертифікати відповідності, свідоцтва про визнання сертифікату відповідності іноземного виробника.
Згідно з п. 14.3 Договору (у редакції Додаткової угоди № 4 від 11.12.2018), довідки № КБ-3 та акти № КБ-2в (з урахуванням положень, передбачених пунктами 13.6, 13.7 Договору) складаються щомісячно, підписуються та передаються Підрядником у 3 (трьох) примірниках та на електронних флеш носіях разом з відомістю змонтованого обладнання, належним чином оформленою виконавчою документацією та видатковими накладними на придбання матеріальних ресурсів та іншими документами, що підтверджують фактичні витрати та у відповідності до вимог, визначених в п. 12.5 Договору, на розгляд та підписання Замовнику.
Отже, для підтвердження обсягів фактично виконаних будівельних робіт, подальшого проведення взаєморозрахунків, здійснення Замовником контролю використання Підрядником авансових платежів за Договором, Підрядник зобов'язаний надати Замовнику акти форми № КБ-2в та довідки форми № КБ-3 з додаванням документації, визначеної пунктами 12.5 та 14.3 Договору.
Як свідчать матеріали справи, 01.10.2021 відповідачем було отримано лист №24/08-651, відповідно до якого позивач вимагав у строк до 06.10.2021 надати акти виконаних робіт та наявні документи, що підтверджують суми використаних коштів.
У відповідь на лист позивача від 01.10.2021 №24/08-651, відповідач супровідним листом за вих. №1036 від 04.10.2021 надіслав рекомендованою поштою на адресу КП «Київський метрополітен» для розгляду та підписання Акти виконаних робіт форми №КБ-2в у кількості 55 примірників с №268 до №323 на загальну суму 2 855 863 860,10 грн.
Додатково до листа від 04.10.2021 на адресу КП «Київський метрополітен» відповідач передав для узгодження та підписання акти виконаних робіт форми №КБ-2в на загальну суму 82 589 518,90 грн. Вище вказані документи були надіслані 04.10.2021 поштовою службою «Нова Пошта» та отримані позивачем 05.10.2021.
13.10.2021 від Замовника було отримано лист №24/08-685 з переліком недоліків та зауважень щодо поданого пакету документів.
05.11.2021 відповідач супровідним листом за вих. № 1231 повторно направив на адресу позивача виправлені акти виконаних робіт та виконавчої документації.
Натомість, позивач листом від 24.11.2021 за вих. № 24/08- 798 «Про надання мотивованої відмови та повернення на доопрацювання актів КБ-2в та довідок КБ-3» надав відповідачу мотивовану відмову від приймання робіт шляхом підписання згаданих вищевказаних актів та довідок.
За змістом ч. 4 ст. 882 ЦК України, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин за аналогією права (ч. 1 ст. 8 ЦК України), передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Правова позиція щодо застосування судами частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України є сталою в судовій практиці Верховного Суду. Так, зокрема, стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, правовий висновок викладено, зокрема, у пункті 6.3 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 та інших. Вона полягає в тому, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором". Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 05.02.2020 у справі № 904/2082/19, від 21.09.2019 у справі № 917/1489/18, від 17.03.2021 у справі №910/11592/19, від 17.08.2021 у справі № 910/16308/20.
Положення статті 882 Цивільного кодексу України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини підряду, зокрема, з положеннями частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України.
Якщо замовник у порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі №921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18).
Таким чином, для встановлення наявності підстав для оплати робіт за договором підряду, які оформлені актом прийняття - передачі робіт, підписаним однією стороною договору (підрядником), необхідним є встановлення та оцінка таких істотних обставин для цього, як обґрунтованість відмови замовника від підписання актів виконаних робіт та реального виконання робіт за договором підряду у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. Отже, встановлення наведених обставин входить до предмету доказування у цій справі.
Отже, судом було установлено наявність спору між сторонами щодо обсягу та вартості виконаних/невиконаних підрядником робіт за Договором № 744-ДБМ-18 від 20.11.2018.
Відтак, з метою повного та всебічного вирішення спору у справі №910/5779/24, для здійснення правомірного та обґрунтованого розрахунку штрафних санкцій, які підлягають стягненню на користь позивача, виходячи з вартості невиконаних робіт, суду було необхідно визначити вартість робіт, які не були виконані Підрядником у встановлений термін.
При цьому, для отримання достовірної інформації про вартість виконаних відповідачем робіт необхідно встановити розмір вартості цих робіт з урахуванням цін, що були використані на будівельні матеріали та експлуатацію машин і механізмів тривалого проміжку часу; перевірити обсяги фактично виконаних робіт у співставленні з їх вартістю; - наукові, науково-дослідні, технологічні та вишукувальні роботи. Для виконання вищевказаних досліджень необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право.
Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Частиною першою статті 99 ГПК України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Оскільки суд не наділений спеціальними знаннями у сфері економіки та будівництва, які дають можливість встановити дійсну вартість виконаних відповідачем з урахуванням цін, що були використані на будівельні матеріали та експлуатацію машин і механізмів, а також перевірити обсяги фактично виконаних робіт у співставленні з їх вартістю, суд задовольнив клопотання позивача про призначення комплексної судової експертизи.
02.01.2026 на адресу Господарського суду міста Києва від Науково-дослідної судово-експертної установи надійшов висновок експертів № 02/01/26-1 за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та економічної судової експертизи.
На поставлене судом питання: яка вартість фактично виконаних робіт на об'єкті «Будівництво дільниці Сирецько-Печерської лінії метрополітену від станції "Сирець" на житловий масив Виноградар з електродепо у Подільському районі" (дільниця від станції "Сирець" до станції "Проспект Правди" з двома станціями ("Мостицька" та "Проспект Правди") та дільницею вилочного відгалуження в бік станції "Виноградар" (І черга будівництва)» згідно обсягів, визначених у Висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1626/11-2023 від 14.11.2023, та погодженої Договірної ціни, експертами у висновку зазначено, що за результатами проведеного дослідження встановлено, що вартість фактично виконаних робіт за договором № 744-ДБМ-18 від 20.11.2018 на об'єкті «Будівництво дільниці Сирецько-Печерської лінії метрополітену від станції "Сирець" на житловий масив Виноградар з електродепо у Подільському районі" (дільниця від станції "Сирець" до станції "Проспект Правди" з двома станціями ("Мостицька" та "Проспект Правди") та дільницею вилочного відгалуження в бік станції "Виноградар" (І черга будівництва)», яка розрахована на основі кошторисної документації, складає 1 701 381 187 грн.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд зазначає, що рішення у конкретній справі приймається господарським судом за результатами дослідження безпосередньо цим судом належних і допустимих доказів, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи. Виходячи із принципу диспозитивності господарського судочинства, місцевий господарський суд наділений виключною компетенцією щодо оцінки доказів при розгляді справи по суті, як суд першої інстанції. Така оцінка повинна ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні доказів у судовому процесі, з врахуванням сукупності всіх обставин. У випадку якщо суд приходить до висновку, що для надання оцінки певним обставинам справи необхідні спеціальні знання, суд вправі призначити судову експертизу.
Під час розгляду справи суд першої інстанції повинен діяти незалежно та неупереджено, здійснюючи оцінку доказів відповідно до своїх внутрішніх переконань, безпосередньо, повно, всебічно, об'єктивно в їх сукупності, керуючись законом.
Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27.10.1993 (n. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 (n. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе становище, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень. Крім того, принцип змагальності тісно пов'язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, "без якого змагальність як принцип не існує". Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Дульський проти України" від 01.06.2006 (заява №61679/00), зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та визначає строк для їх отримання.
Відповідачем не надано власного висновку, складеного суб'єктом оціночної діяльності або судовим експертом, або інших доказів, які б підтверджували інший розмір вартості виконаних за Договором № 744-ДБМ-18 від 20.11.2018 робіт.
Під час розгляду справи сторони будь-яких зауважень або пояснень до висновку експертів, складеного за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та економічної судової експертизи у справі № 910/5779/24, суду не подавали.
За наведених вище обставин, суд приймає в якості належного та допустимого доказу на підтвердження розміру фактично виконаних за Договором № 744-ДБМ-18 від 20.11.2018 робіт Висновок експертів Науково-дослідної судово-експертної установи №02/01/26-1, складений за результатами проведення комплексної будівельно-технічної та економічної судової експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2024.
Таким чином, з огляду на вищенаведені обставини та зібрані докази, суд приходить до висновку, що в порушення умов Договору № 744-ДБМ-18 від 20.11.2018 (зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами) відповідач не виконав роботи у визначений строк роботи на загальну суму 4 279 887 549,07 грн.
Умовами абзацу другого п. 17.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 11.12.2018) визначено, що Підрядник несе відповідальність за порушення зі своєї вини таких зобов'язань за цим Договором і у таких сумах: за порушення строків закінчення виконання певного виду робіт, передбаченого Календарним планом виконання та фінансування робіт (додаток 2 до Договору), звільнення будівельного майданчика з прибиранням сміття, здачі закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
За приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України (у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин), штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до частин першої та другої статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Крім того, частиною шостою статті 232 ГК України передбачалось, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Приписами частини шостої статті 232 ГК України було передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.
При цьому, слід звернути увагу, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Зважаючи на вищезазначене, суд зазначає, що приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 ЦК України має бути визначений. При цьому, перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.
У постанові від 09.03.2021 у справі №924/441/20 Верховний Суд дійшов висновку, що приписами частини 6 статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень ст. ст. 251, 252 ЦК України має бути визначений. При цьому, перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін. Зазначене стосується і строку позовної давності, який за своєю суттю є строком, згідно положень ст. 256 ЦК України, і також може бути збільшений за домовленістю сторін, але обов'язково повинен мати конкретно визначений період, зважаючи на положення ст. 251, 252 ЦК України.
Отже, ураховуючи сплив строку щодо виконання відповідачем робіт за Договором № 744-ДБМ-18 від 20.11.2018 (зі змінами та доповненнями) 23.12.2022, суд визнає правомірним нарахування пені, починаючи з 24.12.2022 та на протязі шести місяців, враховуючи відсутність в умовах договору погодження сторонами збільшеного строку нарахування пені.
Крім того, суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов'язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов'язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.
Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19, від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі № 910/1972/20.
Водночас, під час розрахунку пені та штрафу судом ураховано встановлені вище обставини, щодо невиконання відповідачем робіт за договором на загальну суму 4 279 887 549,07 грн.
Отже, за розрахунками суду розмір штрафу становить 299 592 128,43 грн, а пеня за період з 24.12.2022 по 21.06.23 складає 1 067 040 457,44 грн.
За таких обставин, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи встановлені судом обставини, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів повного та належного виконання відповідачем зобов'язань за Договором №744-ДБМ-18 від 20.11.2018, що фактично призвело до його прострочення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору та витрат за проведення судової експертизи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
При цьому, судом ураховано, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Так як позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становив на дату звернення до суду 847 840,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Як убачається з платіжної інструкції № 5577 від 09.05.2024, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 059 800,00 грн, тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, у зв'язку з чим на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у розмірі 211 960,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Київметробуд» (03065, м. Київ, вул. Світлогірська, 2/25, код ЄДРПОУ 01387432) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 35, код ЄДРПОУ 03328913) пеню у розмірі 1 067 040 457 грн 44 коп., штраф - 299 592 128 грн 43 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 616 469 грн 41 коп. та витрати за проведення судової експертизи в розмірі 37 239 452 грн 19 коп.
3. В іншій частині вимог - в позові відмовити.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили
5. Повернути на підставі даного рішення з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 35, код ЄДРПОУ 03328913) судовий збір у розмірі 211 960,00 грн, сплачений на підставі платіжної інструкції № 5577 від 09.05.2024.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано: 21.05.2026.
Суддя А.І. Привалов