27 січня 2011 р. № 27/329
Вищий господарський суд України у складі колегії
суддів:Грейц К.В. -головуючого,
Бакуліної С.В.,
Сибіга О.М.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Веста-Сервіс"
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 05.10.2010
у справі № 27/329
Господарського суду міста Києва
за позовомПриватного підприємства "Веста-Сервіс"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл"
третя особа Приватне підприємство "Будівельна компанія "Олександрія"
простягнення суми
за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл"
до1). Приватного підприємства "Веста-Сервіс"
2). Приватного підприємства "Будівельна компанія "Олександрія"
провизнання недійсним договору №02-06/14 від 02.06.2007
за участю представників:
позивача - Олійника В.В.
відповідача - не з'явились
третьої особи - не з'явились
Приватне підприємство "Веста-сервіс" (далі -позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості, яка виникла за договором № 11/2005-01 від 01.11.2005, укладеним відповідачем з Приватним підприємством "Будівельна компанія "Олександрія" (далі -третя особа), в сумі 610000 грн. основного боргу, 68324,28 грн. встановленого індексу інфляції, 20305,48 грн. 3% річних, право вимоги якої перейшло до позивача за договором уступки права вимоги від 02.06.2007 № 02-06/14, укладеним ним з третьою особою.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав зустрічний позов до позивача та третьої особи про визнання недійсним укладеного між ними договору уступки права вимоги №02-06/14 від 02.06.2007.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2010 (суддя Дідиченко М.А.) первісні позовні вимоги задоволено частково, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" на користь Приватного підприємства "Веста-Сервіс" заборгованість у розмірі 610000 грн., 3% річних у сумі 20305,48 грн., збитки від інфляції у розмірі 68320 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено. В задоволення зустрічного позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 (колегія суддів у складі головуючого судді Сотнікова С.В., суддів Дзюбка П.О., Суліма В.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2010 скасовано в частині задоволення первісного позову і в цій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2010 залишено без змін.
Позивач, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, в поданій касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2010, посилаючись на порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, 901-907 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", п. п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, ст. ст. 34, 35, 38, 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Відповідач та третя особа не використали процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача по касаційній скарзі, переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.11.2005 між Приватним підприємством "Будівельна Компанія "Олександрія" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" (замовник) укладено договір № 11/2005-01, за умовами якого виконавець на власний ризик відповідно до умов цього договору надає послугу з прибирання від снігу території готельного комплексу "Русь" у період з 2 листопада 2005 року по 31 січня 2006 року, а замовник приймає та оплачує надані послуги відповідно до умов договору (п. 1.1 договору); загальна вартість робіт за цим договором складає 610000 грн. (п. 4.1 договору); замовник оплачує надані послуги протягом 90 днів з моменту підписання акту прийому-передачі наданих послуг (п. 5.1. договору); здача-приймання наданих послуг здійснюється сторонами за актом прийому-передачі наданих послуг (п. 8.1 договору).
На виконання своїх зобов'язань за договором Приватне підприємство "Будівельна компанія "Олександрія" (виконавець) надало послуги з прибирання від снігу території Готельного комплексу "Русь" на загальну суму 610000 грн., що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг від 31.01.2006 до договору № 11/2005-01 від 01.011.2005, який підписано повноважними представниками виконавця і замовника та скріплено їх печатками. В пункті 3 акта зазначається, що сторони не мають жодних претензій щодо виконання договору від 01.11.2005 № 11/2005-01.
Втім, відповідач у встановлений договором строк до 01.05.2006 не розрахувався за надані послуги, заборгувавши 610000 грн.
02.06.2007 між Приватним підприємством "Веста-Сервіс" (новий кредитор) та Приватним підприємством "Будівельна компанія "Олександрія" (первісний кредитор) укладено договір № 02-06/14 відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всіх прав, належних первісному кредиторові на підставі основного договору №11/2005-01 від 01.11.2005, укладеного первісним кредитором з боржником - ТОВ "Русь Інтернешнл" (п. 1.1 договору); новий кредитор набув права вимагати від боржника сплати заборгованості за основним договором, яка на момент укладення цього договору складає 610000 грн., та санкцій за неналежне виконання боржником, у тому числі й права на стягнення штрафних санкцій та суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення (п. 1.2 договору).
На підставі зазначених договорів та приписів норм ст. ст. 512 -516, 530, 612, 625, 901 - 907 Цивільного кодексу України позивачем пред'явлено даний позов.
Вирішуючи спір у справі в частині первісного позову, суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків щодо його підставності і ґрунтовності.
Так, місцевий господарський суд, задовольняючи первісні позовні вимоги, виходив з їх законності і доведеності належними документами і доказами, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено та по-суті відповідачем не спростовано, отже, первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 610000 грн., як і 3% річних за період прострочення з 02.05.2006 по 10.07.2007, що становить 20305,48 грн., а щодо інфляційних втрат за період з травня 2006р. по травень 2007р., то за перерахунком суду позов в цій частині підлягає задоволенню частково на суму 68320 грн., відтак місцевий господарський суд, посилаючись також на приписи ч. 3 ст. 92, ст. 203, ч. ч. 1, 3 ст. 215, ст. ст. 513-515, 526, 625, 901, 903, 1077 Цивільного кодексу України, ст. 350 Господарського кодексу України, п. 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999 № 17, ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновків про наявність правових підстав для задоволення первісного позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" на користь Приватного підприємства "Веста-Сервіс" заборгованості у розмірі 610000 грн., 3% річних у сумі 20305,48 грн., збитків від інфляції у розмірі 68320 грн., а також відмови в іншій частині первісних позовних вимог та у зустрічному позові.
Щодо зустрічного позову відповідача про визнання недійсним договору від 02.06.2007 №02-06/14 відступлення права вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності правових підстав для задоволення зустрічного позову, адже, спірний договір є договором відступлення права вимоги, його укладено у відповідності до статей 512 - 519 Цивільного кодексу України, які регулюють заміну кредитора у зобов'язанні, і не є договором факторингу, як вважає відповідач, оскільки факторингом є фінансування клієнта банком шляхом купівлі фактором права грошової вимоги, банк набуває права вимоги на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові, втім, позивач не є банківською установою.
Суд має право визнати договір недійсним виключно з підстав, зазначених у ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, натомість відповідачем не надано жодних доказів наявності обставин і підстав для визнання договору відступлення права вимоги № 02-06/14 від 02.06.2007 недійсним, тому зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів враховує, що висновки суду першої інстанції, з якими погодився суд апеляційної інстанції, щодо відсутності правових підстав для задоволення зустрічного позову відповідача та визнання недійсним договору від 02.06.2007 №02-06/14 відступлення права вимоги, не оскаржені відповідачем в касаційному порядку, а також за змістом і сутністю даної касаційної скарги позивача фактично не є предметом касаційного оскарження, адже, позивач не посилається на порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права судами попередніх інстанцій, що свідчить про відсутність встановлених статтею 11110 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування або зміни рішення або постанови в частині зустрічних позовних вимог.
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, апеляційний господарський суд вирішив, що акт прийому-передачі наданих послуг від 31.01.2006 до договору № 11/2005-01 від 01.011.2005 не може бути беззаперечним доказом фактичного надання третьою особою послуг та приймання їх відповідачем, що, в свою чергу, виключає обов'язок відповідача по їх прийняттю та оплаті.
Крім того, в своїй постанові суд апеляційної інстанції погодився із запереченнями відповідача проти первісних позовних вимог, за змістом яких третя особа не надавала послуги, які є предметом договору № 11/2005-01 від 01.11.2005, оскільки такі роботи відповідач здійснював власними силами, що він підтверджує наданими на виконання вимог апеляційного господарського суду видатковою накладною № КсРА-0000502 від 31.12.2003 на придбання комунальної машини з ковшем, копіями подорожніх листів за період з 21.11.2005 по 27.01.2006, графіками виходу на роботу, розрахунковими листками працівника Гурського С.М.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з цими висновками апеляційного господарського суду, з огляду на таке.
Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, зміст, вартість послуг, порядок їх прийняття і оплати визначено умовами договору № 11/2005-01 від 01.011.2005, дійсність якого була підтверджена в судовому порядку у справі № 8/16 господарського суду м. Києва між тими ж сторонами, що, в свою чергу, підтверджує повноваження осіб, які його підписали і які також підписали акт прийому-передачі наданих послуг від 31.01.2006, причому, в пункті 3 цього акту зазначається, що сторони не мають жодних претензій щодо виконання договору від 01.11.2005 № 11/2005-01, втім, вказані обставини апеляційним господарським судом враховані не були, що призвело до помилкового висновку про недоведеність фактичного надання послуг за договором, натомість, місцевий господарський суд надав цим обставинам належну правову оцінку.
Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача про виконання цих робіт власними силами були прийняті до уваги судом апеляційної інстанції з порушенням вимог ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України і без встановлення обставин виконання робіт працівниками відповідача, які б виключали можливість надання послуги з прибирання снігу на території Готельного комплексу "Русь" третьою особою.
З врахуванням викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що в порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104 України апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду про підставність і ґрунтовність первісних позовних вимог належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства, а здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини, як наслідок, постанова апеляційного господарського суду не відповідає вимогам ст. 105 ГПК України.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізував правовідносини сторін і на підставі встановлених фактичних обставин та правильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини, мотивовано частково задовольнив первісні позовні вимоги.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Веста-Сервіс" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 у справі №27/329 Господарського суду міста Києва скасувати в частині первісного позову і в цій частині залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2010.
В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 залишити без змін.
Головуючий суддя К.В. Грейц
С у д д і С.В. Бакуліна
О.М.Сибіга