Справа № 209/3075/26
Провадження № 2/209/2346/26
про залишення позовної заяви без руху
21 травня 2026 року м. Кам'янське
Суддя Дніпровського районного суду міста Кам'янського Левицька Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна,
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Кошеленко Марію Геннадіївну звернувся до Дніпровського районного суду міста Кам'янського через підсистему «Електронний суд» з позовом до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна у якому просить суд зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема з квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та скасувати запис про арешт нерухомого майна, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, накладений постановою.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить нерухоме майно, а саме: квартира, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.04.2026.
ОСОБА_1 , як дружина є спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України та звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Відповідно до постанови приватного нотаріуса Кам'янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Геращенко Ганни від 22.06.2023 про відмову у вчинені нотаріальної дії, через наявний арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 відповідно до постанови відділу державної виконавчої служби у Радянському районі 08.06.2001.
На адреси Київського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було направлено адвокатські запити для отримання інформації про виконавче провадження та арешт на нерухоме майно. Водночас стороною позивача отримано відповіді з яких встановлюється про не можливість зняття арешту та надати будь-які відомості про виконавче провадження, яким накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через знищення архівних справ. Наявність арешту унеможливлює видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, що фактично позбавляє мене можливості реалізувати моє право на спадкування.
Перевіривши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог статей 175, 177 ЦПК України, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Порядок реалізації права на звернення до суду визначений нормами ЦПК України, якими встановлено вимоги до форми, змісту позовної заяви та документів, що додаються до неї. Дотримання таких вимог є необхідним для вирішення питання про відкриття провадження у справі, визначення складу учасників справи, характеру спірних правовідносин, предмета та підстав позову, а також забезпечення реалізації відповідачем права на захист.
Відповідно до частини другої статті 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Згідно з пунктами 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом або договором, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Із позовної заяви вбачається, що позивач просить зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_2 та скасувати запис про обтяження, накладений постановою відділу державної виконавчої служби у Радянському районі міста Києва від 08 червня 2001 року.
При цьому відповідачем у справі визначено Солом'янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Водночас, відповідно до відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві встановлено, що у жовтні 2001 року Радянський район міста Києва було приєднано до Шевченківського району міста Києва, а виконавчі провадження та архівні матеріали відділу державної виконавчої служби у Радянському районі міста Києва були передані до відділу державної виконавчої служби у Шевченківському районі міста Києва.
За таких обставин, позовна заява не містить належного обґрунтування визначення саме Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відповідачем у справі, а також не містить відомостей щодо передачі матеріалів виконавчого провадження чи правонаступництва саме цього органу державної виконавчої служби у спірних правовідносинах.
Крім того, заявлені позовні вимоги про скасування запису про арешт нерухомого майна не містять достатніх відомостей для індивідуалізації відповідного обтяження, оскільки у позовній заяві не зазначено реєстраційного номера запису про обтяження, дати державної реєстрації та інших ідентифікуючих відомостей щодо запису, скасування якого просить позивач.
При цьому зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів убачається, що частина відповідних відомостей може бути відсутня у зв'язку зі знищенням матеріалів виконавчого провадження.
Відтак, позивачу необхідно уточнити зміст позовних вимог, зазначити усі наявні у нього відомості щодо спірного обтяження, а також надати пояснення щодо неможливості отримання інших відомостей.
Суд також враховує, що позивач обґрунтовує заявлені вимоги порушенням її спадкових прав після смерті ОСОБА_2 .
Разом із тим позовна заява не містить відомостей щодо наявності або відсутності інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , не зазначено, чи заведено спадкову справу та чи зверталися інші особи із заявами про прийняття спадщини.
Також позивач зазначає про відсутність інформації щодо особи, в інтересах якої накладено арешт на нерухоме майно спадкодавця, посилаючись на знищення матеріалів виконавчого провадження.
Водночас позовна заява не містить достатніх відомостей щодо осіб, права чи інтереси яких можуть бути пов'язані із накладеним арештом, а також щодо їх можливого процесуального статусу у справі.
Верховний Суд у постановах від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) та від 20 січня 2021 року в справі № 203/2/19 (провадження № 61-6983св20) вказав, що визначення у позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
У ч. 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідача й обґрунтованості позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 14.08.2019 року у справі за №519/77/18, від 15.04.2020 року у справі за №474/106/18.
Від змісту позовної заяви залежить позиція відповідача, який, як і позивач, має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.
В будь-якому випадку для повного, об'єктивного розгляду справи необхідно встановити: у зв'язку з чим накладався арешт на майно; ким і коли; чи відпали підстави перебування майна під забороною. Крім того, не залучення осіб, в інтересах яких накладено арешт, та інших осіб, заінтересованих в розгляді, може бути порушенням їх прав та потягнути скасування рішення про звільнення майна з під арешту.
Крім того, позивачу необхідно зазначити докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, або надати пояснення щодо неможливості отримання відповідних доказів чи відомостей для вирішення питання про їх витребування у порядку статті 84 ЦПК України.
Таким чином, у зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам статей 175, 177 ЦПК України, позивачу необхідно усунути недоліки, зазначені у мотивувальній частині цієї ухвали, шляхом подання до суду уточненої позовної заяви.
Також суд зазначає, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно з практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
При цьому враховую позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, пункту 55 справи «Креуз проти Польщі», що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuzv. Poland» № 28249/95).
Одночасно суд зазначає, що ст. 129 Конституції України гарантовано, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.
Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред'явлення позову до суду.
Отже, процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для заявника, оскільки в контексті п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню.
З огляду на встановлені обставини та наведені вимоги закону, подану позовну заяву слід залишати без руху та надати позивачу строк для усунення виявлених недоліків.
Якщо позивач, відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день її первісного подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Додатково суд роз'яснює, відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України у випадку повернення позовної заяви позивачу це не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 175, 177, 185, 258, 260, 261 ЦПК України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не перевищує десяти днів з дня отримання ним копії ухвали.
Роз'яснити заявнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк заява відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України вважається неподаною та повертається заявнику.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА