02 лютого 2011 р. № 5/67
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБожок В.С.,
суддівКостенко Т.Ф.,
Сибіги О.М.
розглянувши матеріали
касаційної скаргиСуб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4, м.Лубни, Полтавська обл.
на постановуХарківського апеляційного господарського суду
від 02.12.2010 року
у справі господарського суду Полтавської області
за позовомСуб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4, м.Лубни, Полтавська обл.
до
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів1. Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_5, м. Лубни, Полтавська обл.,
2. Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_6, м. Лубни, Полтавська обл.
Підприємства „Лубенський ринок Полтавської облспоживспілки”, м. Лубни, Полтавська обл.
1. Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕНРОНПЛ”, м. Полтава,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Абсолют”, м. Лубни, Полтавська обл.
прозвільнення майна з чужого незаконного володіння
за участю представників
позивача: ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_1, виданий 19.06.2002 р.,
відповідача-1: ОСОБА_5, паспорт НОМЕР_2, виданий 05.10.2001 р.,
відповідача-2: не з'явились,
третьої особи на стороні позивача: не з'явились,
третьої особи на стороні відповідачів-1: не з'явились,
третьої особи на стороні відповідачів-2: не з'явились
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_7 та суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_6 про витребування з чужого незаконного володіння відповідачів металевого контейнера, придбаного позивачем 25.08.2001 року згідно з накладною № 34 у ТОВ „Абсолют”, що розташований на торговому місці НОМЕР_3 Лубенського ринку за адресою: м. Лубни Полтавської області, вул. Радянська, 42/1, зобов'язання відповідачів повернути зазначене майно позивачу, звільнити його від свого товару, передати позивачу ключі від нього та не чинити перешкод у користуванні цим майном.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.09.2010 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 року у справі № 5/67 у задоволенні позову було відмовлено.
Вищезазначені судові рішення мотивовані тим, що позивач належним чином не довів правомірність своїх вимог з огляду на те, що спірне майно не визначено індивідуальними ознаками.
Не погоджуючись із прийнятими судовими актами, суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_4 (далі за текстом -СПД-ФО ОСОБА_4.) звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідачами та третіми особами відзивів на касаційну скаргу подано не було. Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечив та просив судові акти попередніх інстанцій залишити без змін. Представник позивача в судовому засіданні просив судові рішення скасувати та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з мотивів, викладених у касаційній скарзі.
Підприємство „Лубенський ринок Полтавської Облспоживспілки” направило до суду касаційної інстанції клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач-2 та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.01.2005 року підприємством „Лубенський ринок Полтавської ОСС” та позивачем СПД-ФО ОСОБА_4 було укладено Договір про надання торгового місця для торгівлі, згідно з умовами якого СПД-ФО ОСОБА_4 було надано право користуватися торговим місцем площею 15,0 кв.м. на території Лубенського ринку відповідно до комплексного плану підприємства „Лубенський ринок Полтавської ОСС” за визначеним номером 21 строком до 01.10.2005 року.
Пунктом 9.4 вказаного договору передбачено, що по закінченні дії договору він продовжується на наступний термін за згодою сторін.
Як вірно було встановлено господарськими судами, сторонами зазначеного договору в подальшому з приводу того ж предмету були укладені аналогічні договори: 01.12.2005 року № 13; 01.11.2006 року № 134; 01.11.2007 року № 473; 01.01.2009 року № 44; 01.01.2010 року № 98.
Пунктом 1.3 вищевказаних договорів визначено, що торгове місце призначене для розміщення товару, торговельного обладнання (контейнер, переобладнаний під торгівлю чи палатка).
Пунктом 13 Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 року за № 57/188/84/105, визначено поняття „торговельне місце”, як площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю та здійснення продажу продукції, зокрема, у контейнерах.
СПД-ФО ОСОБА_4 вказує, що нею на місці НОМЕР_3 на території Лубенського ринку було встановлено контейнер металевий двадцятитонний, який вона придбала по накладній № 34 від 25.08.2001 року у товариства з обмеженою відповідальністю „Абсолют” (далі за текстом -ТОВ „Абсолют”) і який оплатила по квитанції від 23.08.2001 року на суму 1300,00 грн.
Також позивачем зазначено, що нею регулярно сплачується платня за користування торговим місцем НОМЕР_3 (фіскальні чеки знаходяться в матеріалах справи).
В подальшому за усною домовленістю з СПД-ФО ОСОБА_6 позивач надала йому для торгівлі місце НОМЕР_3, а сама перемістилась для торгівлі в контейнер № 146.
СПД-ФО ОСОБА_6 здійснював торгівлю товаром, який належить СПД-ФО підприємцю ОСОБА_7
Восени 2008 року позивач звільнила контейнер НОМЕР_4 і перейшла на місце НОМЕР_5, яке оформлено на підприємця ОСОБА_8
СПД-ФО ОСОБА_4 у травні 2009 року звернулась з вимогою до відповідачів звільнити контейнер, розташований на торговому місці НОМЕР_3, однак відповідачі їй в цьому відмовили.
Факт здійснення торгівлі ОСОБА_4 на місці НОМЕР_5 станом на 08.06.2010 року підтверджується листом підприємства „Лубенський ринок Полтавської облспоживспілки” за № 71 від 08.06.2010 року (т. 1 а. с. 70).
В якості доказів належності їй на праві власності спірного майна позивач надала судам накладну № 34 від 25.08.2001 року, згідно з якою вона отримала контейнер металевий 20-тонний вартістю 1300,00 грн. від ТОВ „Абсолют”, та квитанцію до прибуткового касового ордера № 31 від 23.08.2001 року.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач також подала докази звернення за захистом своїх прав до Лубенського МР ГУМВС України в Полтавській області з проханням порушити кримінальну справу проти відповідачів за ст. 191 КК України.
В порушенні кримінальної справи позивачу було відмовлено.
На запит позивача до підприємства „Лубенський ринок Полтавської облспоживспілки” їй було направлено відповідь, в якій було зазначено, що підприємство за відносини, які виникли між власником контейнера та орендарем торгового місця в разі передачі контейнера в суборенду, відповідальності не несе.
Відповідачі в обгрунтування своїх заперечень зазначили, що доводи позивача про те, що спірний контейнер придбаний нею у ТОВ „Абсолют” згідно з накладною № 34 від 25.08.2001 року не відповідають дійсності, оскільки контейнер, розташований на торговому місці НОМЕР_3, було придбано відповідачем-1 у товариства з обмеженою відповідальністю „ЕНРОНПЛ” (далі за текстом -ТОВ "ЕНРОНПЛ") по договору купівлі-продажу від 04.06.2007 року.
В матеріалах справи міститься договір купівлі-продажу від 04.06.2007 року, з якого вбачається, що ТОВ „ЕНРОНПЛ” передало, а СПД-ФО ОСОБА_7 придбав металевий контейнер, заводський НОМЕР_6, 1990 року виробництва за ціною 9000,00 грн.
Крім того, в матеріалах справи знаходяться: прибутковий касовий ордер від 04.06.2007 року, з якого вбачається, що ТОВ „ЕНРОНПЛ” прийняло від СПД-ФО ОСОБА_7 9000,00 грн. за контейнер на підставі договору купівлі-продажу від 04.06.2007 року; квитанцію до цього прибуткового ордеру від 04.06.2007 року та видаткову накладну № ЦБК-029634 від 04.06.2007 року, з якої вбачається, що ТОВ "ЕНРОНПЛ" передало, а ПП ОСОБА_7 отримав контейнер НОМЕР_6, 1990 року виробництва вартістю 9000,00 грн.
Також відповідачами на підтвердження того, що на торговому місці НОМЕР_3 знаходиться саме той контейнер, який було придбано відповідачем-1 по зазначеному договору купівлі-продажу, було надано Акт, складений комісією у складі працівників підприємства „Лубенський ринок Полтавської облспоживспілки”: завідуючого господарством ОСОБА_10, головним бухгалтером ОСОБА_11, заступником головного бухгалтера ОСОБА_12
В данному Акті зазначено, що за результатами огляду контейнера, який знаходиться на торговому місці НОМЕР_3 підприємства „Лубенський ринок Полтавської облспоживспілки” комісією встановлено, що цей контейнер має номер заводу виробника 67479 09.1990 року, перебивання номеру та заміни таблички не було.
Зазначений Акт підписаний членами комісії та затверджений директором підприємства „Лубенський ринок Полтавської облспоживспілки” ОСОБА_13 04.06.2010 року.
Перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи в їх сукупності, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Витребувати з чужого незаконного володіння можна лише індивідуально визначене майно, власник може вимагати повернення власнику саме того майна, що вибуло з його володіння.
Частиною першою статті 184 Цивільного кодексу України передбачено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.
Частиною другою зазначеної статті встановлено, що річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.
Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
Однак, всупереч наведеним правовим нормам позивач просив витребувати річ, яка не визначена індивідуальними ознаками, оскільки в позові зазначені лише родові ознаки речі, а саме: контейнер металевий, 20-ти-тонний.
Також не вбачається індивідуальних ознак речі, яку просить витребувати позивач, (зокрема, заводський номер контейнеру, тощо) з наданої на підтвердження позовних вимог накладної № 34 від 25.08.2001 року.
Номер торгового місця, на якому розташований контейнер, матеріал з якого він зроблений, його вантажомісткість не є ознаками, які індивідуалізують контейнер, придбаний позивачем по накладній № 34 від 25.08.2001 року, з поміж інших контейнерів, що розташовані на території підприємства „Лубенський ринок Полтавської облспожипспілки”, оскільки є родовими ознаками майна.
В той же час доказами, які містяться в матеріалах справи, зокрема, договором купівлі-продажу від 04.06.2007 року, прибутковим касовим ордером від 04.06.2007 року, квитанцією до цього прибуткового ордеру від 04.06.2007 року, видатковою накладною № ЦБК-029634 від 04.06.2007 року, Актом обстеження торгового місця від 04.06.2010 року, підтверджено, що контейнер, який знаходиться на торговому місці НОМЕР_3, є саме тим контейнером, який було придбано відповідачем-1 по договору купівлі-продажу від 04.06.2007 року, а також в цих документах визначено індивідуальні ознаки речі: заводський НОМЕР_6 1990 року виробництва.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується с висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач належним чином не довів правомірність своїх вимог, з огляду на те, що спірне майно не визначено індивідуальними ознаками.
Також суд касаційної інстанції зазначає, що доводи, викладені в касаційній скарзі позивача, вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді та обгрунтовано ним відхилені.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 року у справі № 5/67 залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 року у справі № 5/67 залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
О.М. Сибіга