ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.05.2026Справа № 910/12251/25 (755/24173/25)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" (14017, м.Чернігів, вул. Жабинського,13, ідентифікаційний номер 39700642)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення 46 634,07 грн.
в межах справи №910/12251/25
За заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Суддя Мандичев Д.В.
Представники учасників: не викликались.
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/12251/25 про непратопросможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Товариство з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 46 634,07 грн.
Ухвалою суду від 11.12.2025 року відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
27.01.2026 року до суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у справі мотивоване тим, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.11.2025 року у справі №910/12251/25 відкрите провадження у справі про неплатоспроможність гр. ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04.02.2026 у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі №755/24173/25 -відмовлено. Цивільну справу №755/24173/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛІОН ПЛЮС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - передати на розгляд Господарського суду м. Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2026 прийнято справу №755/24173/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 46 634,07грн. до розгляду в межах справи №910/12251/25; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Ухвала про прийняття справи до розгляду доставлена до електронного кабінету позивача 06.03.2026 о 16:34 год., що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи від 06.03.2026.
Також, дана ухвала суду доставлена до електронного кабінету відповідача 06.03.2026 о 16:34 год., що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи від 06.03.2026.
Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2026, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
17.12.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір кредитної лінії № 607974588, відповідно до умов пункту 2.1. якого Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у формі Кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила).
Згідно умов Договору грошові кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на рахунок, використовуючи реквізити платіжної картки, вказаної Позичальником в особистому кабінеті, що відбувається не пізніше, ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання Позичальником чергового траншу за Договором.
На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає днів. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору (п. 3.1 Договору).
Згідно п. 3.2 Договору сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Відповідно до п. 5.3. Договору Позичальник несе відповідальність за правильність наданих Кредитодавцю реквізитів для зарахування суми кредиту, підтверджує, що за наданими реквізитами сума кредиту буде зарахована на його власний рахунок.
У розділі 7 Договору встановлено, що Позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту (у разі її наявності).
Пунктом 7.3 Договору визначено, що Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту 16.01.2030.
Комісію за надання кредиту Позичальник зобов'язаний сплатити не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування, визначеного на момент укладення Договору, а саме 16.01.2025 року. У випадку отримання протягом Дисконтного періоду кредитування додаткових Траншів, Комісія, що нараховується за видачу таких Траншів, повинна бути сплачена Позичальником в першу після отримання Траншу обов'язкову дату платежу по Договору, але не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування (визначеного на момент укладення відповідної Додаткової угоди з урахуванням можливих Пролонгацій). (пункт 7.5 Договору).
Відповідно до пункту 8.1 Договору Позичальник за користування кредитними коштами зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту в розмірі та порядку, що встановлені цим договором.
Згідно з пунктом 8.2. Договору проценти за користування Кредитом є платою за користування Позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних Кредитодавцю. Процентна ставка за користування Кредитом є Базовою процентною ставкою. Процентна ставка за Договором є фіксованою і не підлягає зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. Разом з тим, Кредитодавець має право в односторонньому порядку зменшити загальну вартість Кредиту для Позичальника, що не є зміною істотних умов цього Договору. У разі якщо Позичальник не здійснить повного дострокового погашення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду кредитування, то зобов'язання Позичальника по оплаті процентів за користування Кредитом визначаються шляхом множення Базової процентної ставки на фактичну кількість днів користування Кредитом (від дати видачі першого Траншу до закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання). Фактичне значення загальних витрат за Договором та загальна вартість Кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки Позичальника і прораховується в порядку описаному нижче.
У пункті 8.3. Договору вказано, що базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним. що становить 357,70 (триста п'ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.
Розмір Комісії, що нараховується за надання першого Траншу за цим Договором становить 765 грн 00 коп. (п. 8.5. Договору).
На виконання умов Договору згідно з підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» відповідачу перераховані грошові кошти в розмірі 15 300,00 грн. на картку НОМЕР_2 із зазначенням у призначенні платежу договору від 17.12.2024 № 607974588.
У подальшому, 22.04.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (Новий кредитор) укладено Договір факторингу № МВ-ТП/32.
Згідно з п. 4.1. Договору факторингу наявне право вимоги переходить від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» із моменту підписання Реєстру прав вимоги.
Із Реєстру боржників за кредитними договорами вбачається, що ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги, зокрема, до відповідача за кредитним договором від 17.12.2024 № 607974588.
Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача за кредитним договором від 17.12.2024 № 607974588 становить 46 634,07 грн., з яких: 15 298,70 грн. - заборгованість за кредитом, 31 335,37 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звертається (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, окрім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Так, данні електронного підпису відповідача, а саме: ПІБ, ІНН, Одноразовий ідентифікатор, час його направлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та введення відповідачем, номер телефону на який відповідач отримав алфавітно цифрову послідовність, містяться в Договорі в розділі 15 «Реквізити сторін» та на окремій сторінці до Договору щодо даних про електронні підписи сторін (сторінка 28 Договору).
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Факт видачі боржнику кредитних коштів за Договором № 607974588 підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід» щодо перерахування грошових коштів у розмірі 15 300,00 грн. на картку НОМЕР_2 із зазначенням у призначенні платежу договору від 17.12.2024 № 607974588.
Натомість, відповідач не надав до суду доказів повного та своєчасного повернення кредиту за Договором № 607974588 у сумі 15 298,70 грн., а також сплати процентів за користування кредитом у сумі 31 335,37 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Отже, на підставі Договору факторингу від 22.04.2025 № МВ-ТП/32 права вимоги до боржника за Договором кредитної лінії від 17.12.2024 № 607974588 перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс».
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Щодо заявлених до розподілу 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу, суд зауважує наступне.
Згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 123 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Положення статті 126 ГПК України передбачають, що для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Із матеріалів справи слідує, що між Адвокатським об'єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій» та позивачем, як клієнтом, укладено договір про надання правової допомоги від 02.12.2024 № 5.
Згідно з пунктом 4.1 договору правова допомога, що надається Адвокатським об'єднанням, клієнтом оплачується в розмірі та обсязі, погодженому в додатках до договору.
09.10.2025 складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг до договору на суму 5 000,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 09.10.2025 № 125 позивачем сплачено на користь Адвокатського об'єднання «Ліга юридичних технологій та інновацій» грошові кошти в сумі 5 000,00 грн.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, частина 5 статті 129 ГПК України містить критерій обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відтак, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 910/7765/20.
Судом прийнято до уваги, що загальна ціна позову та розмір гонорару адвоката свідчить про необґрунтованість та непропорційність цих витрат до предмета спору.
У той же час, розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, суд дійшов висновку не присуджувати позивачу всі витрати на професійну правову допомогу та визначити для розподілу 2 000,00 грн., відмовивши в решті заявленої позивачем суми.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" (14017, м.Чернігів, вул. Жабинського,13, ідентифікаційний номер 39700642) 15 298 (п'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. 70 коп. заборгованості за кредитом, 31 335 (тридцять одну тисячу триста тридцять п'ять) грн. 37 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судових витрат по сплаті судового збору, витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.05.2026
Суддя Д.В. Мандичев