майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
18 травня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/527/26
Господарський суд Житомирської області у складі судді Кудряшової Ю.В.,
розглянувши матеріали позовної заяви
Фізичної особи-підприємця Рижкова Сергія Миколайовича
до SAUNPARADIES-MANUFAKTUR UG
про стягнення 5 065,75 євро,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5 065,75 Євро.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем контракту № 01/11 від 01.11.2024 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
З огляду на вище викладене, позовну заяву слід прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі.
Враховуючи предмет позову, суд дійшов висновку, що розгляд справи слід здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Судом встановлено, що відповідач по справі - SAUNPARADIES-MANUFAKTUR UG є нерезидентом, яке не має свого представництва на території України, а тому для належного повідомлення відповідача про розгляд справи судові документи відповідачу необхідно вручити через компетентний орган запитуваної Держави за місцезнаходженням відповідача.
Вирішуючи питання щодо підсудності даного спору господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ч. 1 ст. 55 Конституції України).
Разом з тим, Конституційний Суд України констатував, що "частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод" (пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп); "Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України" (абз. 3 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 07.05.2002 року №8-рп/2002); "в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади можуть здійснювати функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин" (абз. 4 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 10.01.2008 року N 1-рп/2008).
Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
При цьому, гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 6 ст. 55 Конституції України).
Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до міжнародного комерційного арбітражу.
Так, господарським судом з матеріалів позовної заяви, а саме з тексту контракту від №01/11 від 01.11.2024 встановлено, що позивач та відповідач домовились про те, що всі суперечки та розбіжності між сторонами, що виникають з цього договору або у зв'язку з ним, які неможливо вирішити шляхом проведення переговорів, повинні бути врегульовані одним арбітром відповідно до Правил врегулювання та арбітражу Міжнародної торгової палати (п. 8 контракту).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" (в редакції, чинній на момент укладення контракту) "арбітраж" - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки № 1 і № 2 до цього Закону).
У постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 16.06.2023 року у справі №926/4889/22, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що міжнародний комерційний арбітраж не є державним органом, його не віднесено до системи судоустрою, він не здійснює правосуддя.
Водночас, відповідно до положень ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Згідно із ч. 5 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Відтак, гарантуючи право на звернення до господарського суду, законодавець одночасно визначає, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається (ч. 6 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, наслідки укладання сторонами такої угоди визначені у ч. 1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України та п. 5 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Стаття 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" застосовуються і в тих випадках, коли місце арбітражу знаходиться за кордоном (ст. 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж").
Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Укладання між сторонами угоди про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду після відкриття провадження у справі, крім випадків, коли суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана, є підставою закриття провадження у справі (п. 5 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, якщо вже є рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, прийняте в межах його компетенції в Україні щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого документа на примусове виконання такого рішення; є рішення суду іноземної держави або міжнародного комерційного арбітражу, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, - суддя відмовляє у відкритті провадження у справі (п. 4 та 5 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України) або закриває провадження у справі, якщо суд встановить такі обставини після відкриття провадження у справі (п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).
Відтак, за змістом вищенаведених норм, наявність арбітражної угоди (застереження) сама по собі не виключає можливість розгляду судом спору Господарським судом Житомирської області.
Відповідно до ст. 365 ГПК України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Частиною 1 ст. 367 ГПК України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно, зокрема, вручити документи на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Враховуючи, що відповідач є резидентом Німеччини, слід зазначити, що до правовідносин по повідомленню іноземної сторони про розгляд справи, у якій вона виступає відповідачем (врученню судового доручення) необхідно застосовувати положення відповідно до Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, до якої приєднались і Німеччина.
Отже, з метою належного вручення даної ухвали останньому, судові документи підлягають надісланню до Компетентного органу Німеччини, яким у розумінні ст. ст. 2, 6 та 18 Конвенції є - Northrhine-Westphalia (Nordrhein-Westfalen), Prasident des Oberlandesgerichts Dusseldorf, Cecilienallee 3, 40474 Dusseldorf (згідно з інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права http://www.hcch.net, для їх подальшого вручення відповідачу у справі. При цьому документи, що підлягають врученню відповідачу згідно з дорученням Господарського суду Житомирської області, слід скласти та вручити в нотаріально засвідченому перекладі на німецьку мову.
З огляду на зазначене, керуючись ч. 1 ст. 41 та п. 7 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на позивача обов'язок надати суду посвідчений нотаріально переклад на німецьку мову у двох примірниках: позовної заяви, прохання про вручення за кордоном судових та позасудових документів, підтвердження про вручення документа, короткого викладу документа, що підлягає врученню, а також даної ухвали від 18.05.2026.
Згідно з п. 2.2. ІІ розділу Наказу Міністерства юстиції України від 27.06.2008 № 1092/5/54 "Про затвердження Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень", у разі надіслання судом України доручення для виконання за кордоном цивільна справа, у зв'язку з якою складається доручення, призначається до розгляду з урахуванням розумних строків пересилання документів та виконання направленого доручення за кордоном. У разі можливості судом України призначається дата наступного судового засідання, на яке може прибути особа, що викликається.
Суд також враховує, що відповідно до ч. 2 пункту b) статті 15 Конвенції, кожна договірна держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови, зокрема, з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку звернення з судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
З вищенаведених підстав, суд вважає за необхідне прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання та зупинити провадження у справі у зв'язку зі зверненням з судовим дорученням про вручення виклику до суду.
Згідно з п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України, одним із основних принципів господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Положеннями ч. 4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За приписами ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Враховуючи необхідність реалізації конституційного принципу захисту прав і свобод людини і громадянина (ст. 55 Конституції України), суд вважає за необхідне здійснювати розгляд справи, керуючись, як ст.ст. 2, 15 ГПК України, так і положеннями вказаної Конвенції та конституційних засад, які мають найвищу юридичну силу (ст. 8 Конституції України).
Керуючись ст. 2, 11, 15, 176, 234, 235 ГПК України, ст.ст. 3, 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (Гаазькою конвенцію 1965 року), господарський суд, -
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
2. Здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
3. Підготовче засідання призначити на 24 грудня 2020 р. о 10:00.
Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Житомирської області за адресою: м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65 в залі судових засідань № 412.
У разі якщо виклик (повідомлення) не буде вручено своєчасно відповідачу, судом призначається дата наступного підготовчого засідання (резервна дата) на "21" січня 2027 р. о 10:30.
4. Зобов'язати позивача на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах здійснити переклад на німецьку мову позовної заяви від 09.05.2026, цієї ухвали господарського суду Житомирської області від 18.05.2026, прохання про вручення, підтвердження про вручення та короткий виклад документів, що підлягають врученню (судовий та позасудовий документи). Нотаріально посвідчити переклад вказаних документів в двох примірниках та надати до канцелярії господарського суду в строк до 15.06.2026 для подальшого скерування відповідному органу Німеччини.
5. Після надходження від позивача вищезазначених документів надіслати їх безпосередньо до компетентного органу Німеччини - до Northrhine-Westphalia (Nordrhein-Westfalen), Prasident des Oberlandesgerichts Dusseldorf, Cecilienallee 3, 40474 Dusseldorf.
6. Позивачу надати:
- інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини.
7. Відповідачу:
- відповідно до ст. 165 ГПК України подати суду відзив на позовну заяву у строк до 17.12.2026. Одночасно копію відзиву та доданих до нього документів надіслати позивачу, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання;
- надати суду докази на підтвердження статусу юридичної особи і повного найменування;
- подати всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову у строк до 17.12.2026.
8. Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені документами відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України.
9. Зупинити провадження у справі № 906/527/26 до судового засідання 24.12.2026 у зв'язку із зверненням господарського суду із судовим дорученням до компетентного органу Німеччини про вручення виклику до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 18.05.2026 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Кудряшова Ю.В.
Список розсилки:
1 - позивачу (рек. з повід.)
2, 3 - Prasident des Oberlandesgerichts Dusseldorf (рек. з повід.)
Northrhine-Westphalia (Nordrhein-Westfalen),
Cecilienallee 3,
40474 Dusseldorf