02 лютого 2011 р. № 20/121
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),
Коваленка В.М.,
Короткевича О.Є.,
розглянувши
касаційну скаргу приватного підприємства "Будівельник"
на рішеннявід 22.09.2010 р. господарського суду Рівненської області
та постановувід 23.11.2010 р. Львівського апеляційного господарського суду
у справі№ 20/121 господарського суду Рівненської області
за позовомприватного підприємства "РКС", м. Рівне
до приватного підприємства "Будівельник", м. Кузнецовськ Рівненської області
про стягнення 19 786,02 грн.
в судовому засіданні взяв участь представник
позивачаТищук К.П., довір.
Приватне підприємство "РКС" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до приватного підприємства "Будівельник" (далі - відповідач) про стягнення 19 786,02 грн. пені за прострочення виконання робіт за договором генпідряду від 19.10.2009 р. № 373.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.09.2010 р. у справі № 20/121 (суддя Василишин А.Р.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 19 786,02 грн. пені та судові витрати.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 р. (судді: Д. Новосад -головуючий, О. Михалюк, Г. Мельник) вказане рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 220, 612 Цивільного кодексу України, ст. ст. 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України). Скаржник посилається на те, що позивач змінив строк виконання робіт за договором у акті готовності об'єкта до експлуатації від 04.12.2009 р. № 365, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.10.2009 р. між сторонами був укладений договір генпідряду № 373, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався виконати і здати в строк роботи з утеплення та зовнішнього опорядження фасаду та дахової котельні згідно проектної документації на об'єкт "Реконструкція існуючого готелю під житловий будинок з влаштуванням магазинів господарчих та продовольчих товарів в селі Зоря Рівненської області" загальною вартістю 210 000 грн., а позивач -оплатити виконані роботи на умовах договору.
У пунктах 1.4, 4.7 договору сторони встановили строк виконання робіт до 01.12.2009 р.
На виконання умов договору 20.10.2009 р. позивач сплатив відповідачу аванс у сумі 147 000 грн.
Однак, у порушення приписів ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, відповідач передбачені договором роботи у встановлений строк не виконав.
У зв'язку з чим позивач, керуючись п. 6.5 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 19 786, 02 грн. за період з 01.12.2009 р. по 01.06.2010 р., яка є предметом позовних вимог.
Враховуючи встановлення факту прострочення відповідачем виконання робіт за договором, суди попередніх інстанцій, з посиланням на норми ст.ст. 611, 883 Цивільного кодексу України та умови договору, дійшли правомірних висновків про необхідність задоволення позову.
Стосовно доводів касаційної скарги колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій не було встановлено факту внесення сторонами у встановленому порядку (ст. 654 ЦК України) змін до договору щодо перенесення строків виконання робіт, які є істотною умовою договору підряду.
Крім того, як вбачається, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором і на момент подачі позовної заяви у даній справі, про що свідчать приписи та постанови про накладення штрафу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області, застосовані до позивача у зв'язку з не закінченням робіт, передбачених умовами укладеного з відповідачем договору (а.с. 27-31, том 1).
Відтак, доводи касаційної скарги не спростовують висновків попередніх судових інстанцій.
За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам чинного законодавства.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 611, 883 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Будівельник" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Рівненської області 22.09.2010 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 р. у справі № 20/121 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич