пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
19 травня 2026 року Справа № 903/245/26
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ГАРДІАН"
до відповідача: Луцьке спеціальне комунальне автотранспортне підприємство "ЛУЦЬКСПЕЦКОМУНТРАНС"
про стягнення 25 614,54 грн,
Суддя Шум М.С.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
встановив: представник Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ГАРДІАН" сформував в системі «Електронний суд» позов до Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства "ЛУЦЬКСПЕЦКОМУНТРАНС" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 25 614.54 грн.
Ухвалою суду від 17.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду від 17.03.2026 була надіслана та доставлена до електронного кабінету відповідача 17.03.2026, про що свідчать довідки про доставку електронного листа (а.с. 42).
Відповідач відзиву на позов до господарського суду не подав, позову не оспорив.
Клопотань та заяв від сторін не надійшло.
Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки суд виконав обов'язок щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:
Між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» (надалі - ТДВ «СК «Гардіан», позивач) та Луцьким спеціальним комунальним автотранспортним підприємство "ЛУЦЬКСПЕЦКОМУНТРАНС" (надалі відповідач) було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № 215515743
18.01.2024 відбулася дорожньо - транспортна пригода, в результаті порушення ПДР водія автомобіля «КАМАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , що підтверджується: постановою Рожищенського районного суду по справі №167/96/24 від 15.02.2024 .
Відповідно до умов договору страхування Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "ГАРДІАН" відшкодувало витрати на ремонт автомобіля в сумі 25 614,54 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №7370 від 21.05.2024 (а.с. 30).
Згідно ст. 108 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
На момент ДТП автомобіль марки «КАМАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 страхувальником котрого є Луцьке спеціальне комунальне автотранспортне підприємство "ЛУЦЬКСПЕЦКОМУНТРАНС" був застрахований ТзДВ "Страхова компанія "ГАРДІАН" Поліс №215515743 (Поліс).
Матеріалами справи встановлено, що ТзДВ "Страхова компанія "ГАРДІАН" було перераховано на розрахунковий рахунок потерпілої сторони грошові кошти в межах ліміту по полісу №215515743 .
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З урахуванням вищевикладеного, та враховуючи той факт, що винний у вчиненні вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди, громадянин ОСОБА_1 , працював водієм на момент ДТП у Луцькому спеціальному комунальному автотранспортному підприємстві "ЛУЦЬКСПЕЦКОМУНТРАНС", що встановлено Постановою Рожищенського районного суду по справі №167/99/24 від 04.04.2024 та під час дорожньо-транспортної пригоди виконував свої трудові обов'язки, що підтверджується подорожнім листом №00000000784 від 18.01.2024, то саме, Луцьке спеціальне комунальне автотранспортне підприємство "ЛУЦЬКСПЕЦКОМУНТРАНС" зобов'язане відшкодувати шкоду, завдану своїм працівником.
Отже, в зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ГАРДІАН" набуває право вимоги до Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства "ЛУЦЬКСПЕЦКОМУНТРАНС", як до роботодавця винної особи у дорожньо-транспортній пригоді, що відбулася 18.01.2024.
Додатково судом встановлено, що 23.07.2025 позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію №33358/Г/ІНС про відшкодування шкоди в порядку регресу .
Зазначену вимогу боржник залишив без відповіді та реагування, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача шкоди в порядку регресу в розмірі 25 614.54 грн.
Відповідно до ст. 6 Закону Україну «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон № 1961-IV) страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Верховний Суд у постановах від 16.12.2020 у справі № 462/1696/15-ц, від 16.12.2020 у справі № 757/13525/18-ц з врахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду зазначив, що обов'язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика. Якщо потерпілому недостатньо сплаченого страховиком відшкодування для повного відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.
Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. За загальними правилом ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Згідно з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно зі ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суд у постанові від 6 липня 2018 року у справі № 924/675/17, дійшов висновку, що звіт про оцінку транспортного засобу - лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати.
Позивач документально підтвердив розмір і оплату проведеного ремонту, вартість якого визначена виконавцем робіт (СТО), що підтверджується долученими до матеріалів справи документами (а.с. 19-28).
Згідно з положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За приписами ст. 27 Закону України “Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно зі ст. 993 ЦК України та 27 Закону України “Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006-15-ц).
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ГАРДІАН" до Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства "ЛУЦЬКСПЕЦКОМУНТРАНС" про стягнення з відповідача шкоди в порядку регресу в розмірі 25 614.54 грн. - підлягають до задоволення
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно ст. 1187 ч.2 Цивільного кодексу України “шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку».
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 2 662,40 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства "ЛУЦЬКСПЕЦКОМУНТРАНС" (43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Дубнівська, будинок 64, код ЄДРПОУ 30659101) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» (місто Київ, вулиця Саксаганського, 96 код ЄДРПОУ 35417298) 25 614.54 грн. збитків та 2 662,40 грн. витрат пов'язаних з оплатою судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя Микола ШУМ