пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
21 травня 2026 року Справа № 903/112/26
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянувши матеріали справи
за заявою ОСОБА_1 , с. Піски-Річицькі, Ковельський р-н., Волинська обл.
про неплатоспроможність,
В засіданні приймали участь:
від заявника: н/з
від кредиторів: н/з
арбітражний керуючий: н/з
09.02.2026 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства. Призначити керуючим реструктуризацією боргів просить арбітражного керуючого Белінську Н.О.
Заява обґрунтована неможливістю здійснити погашення боргу перед 33-ма кредиторами в загальній сумі 616 021,79 грн.
Ухвалою суду від 11.02.2026 заяву ОСОБА_1 від 09.02.2026 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишено без руху. Встановлено заявнику не пізніше 10-ти календарних днів з дня отримання ухвали усунути недоліки заяви та подати суду належним чином підписані декларації про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства; належним чином підписаний проєкт плану реструктуризації боргів.
Ухвалою суду від 18.03.2026 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 та мораторій на задоволення вимог кредиторів. Керуючим реструктуризацією боргів боржника ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну. Призначено попереднє судове засідання на "06" травня 2026 р. о 10:30 год.
Оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 оприлюднене на офіційному веб-сайті Верховного Суду 18.03.2026.
Строк для подання заяв з грошовими вимогами до боржника - по 17.04.2026.
17.04.2026 надійшла заява ТОВ “ФК “Процент» з грошовими вимогами до боржника в сумі 5 324,80 грн витрат по сплаті судового збору та 29 120 грн боргу.
Ухвалою суду від 20.04.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ФК “Процент» від 17.04.2026 про грошові вимоги до боржника прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено у судовому засіданні на 06 травня 2026 року о 10:30 год. Зобов'язано керуючого реструктуризацією боргів боржника Белінську Наталію Олександрівну до 29.04.2026 подати суду: пояснення по суті заяви.
01.05.2026 надійшла заява ТОВ “Фінансова компанія “Ел.Ен.Груп» з грошовими вимогами до боржника в сумі 8256,50 грн боргу, 5324,80 грн витрат по сплаті судового збору та 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Від керуючої реструктуризацією боргів боржника ОСОБА_2 надійшли:
- 21.04.2026 заява про долучення акту опису майна боржника;
- 24.04.2026 звіт про результати перевірки декларацій боржника;
- 04.05.2026 заява про долучення доказів повідомлення кредиторів про призначення зборів кредиторів;
- 05.05.2026 заява про надання дозволу на залучення спеціаліста для здійснення оцінки транспортного засобу;
- 06.06.2026 повідомлення про результати вимог ТОВ “ФК “Процент».
29.04.2026 надійшло клопотання боржника про долучення виправлених декларацій про майновий стан.
У судовому засіданні ОСОБА_2 заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з надходження заяви ТОВ “Фінансова компанія “Ел.Ен.Груп» про грошові вимоги до боржника.
Враховуючи вищевикладене, клопотання Белінської Н.О., надходження заяви ТОВ “Фінансова компанія “Ел.Ен.Груп» про грошові вимоги до боржника, повідомлення Белінської Н.О. про результати розгляду грошових вимог ТОВ “ФК “Процент», клопотання про залучення спеціаліста безпосередньо перед судовим засіданням, з метою повного та всебічного розгляду справи, виконання мети попереднього засідання, суд протокольною ухвалою від 06.05.2026 розгляд справи відклав на 20.05.2026 о 10:15 год.
У повідомленнях від 05.05.2026, 11.05.2026 Белінська Н.О. визнає такі грошові вимоги до боржника:
- ТОВ “ФК “Процент» в сумі 5 324,80 грн витрат по сплаті судового збору та 14 910 грн боргу;
- ТОВ “Фінансова компанія “Ел.Ен.Груп» в сумі 8256,50 грн боргу, 5324,80 грн витрат по сплаті судового збору та 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Учасники справи правом участі у судовому засіданні не скористалися, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
В розрізі даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріях, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частиною 6 ст. 119 КУзПБ визначено, що з метою виявлення всіх кредиторів здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 122 КУзПБ, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб. Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 оприлюднене на офіційному веб-сайті Верховного Суду 18.03.2026.
Строк для подання заяв з грошовими вимогами до боржника - по 17.04.2026.
На адресу суду надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника:
- ТОВ “ФК “Процент» в сумі 5 324,80 грн витрат по сплаті судового збору та 29 120 грн боргу;
- ТОВ “Фінансова компанія “Ел.Ен.Груп» в сумі 8256,50 грн боргу, 5324,80 грн витрат по сплаті судового збору та 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 122 КУзПБ встановлено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частино 5 ст. 45 КУзПБ визначено, що розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.
Згідно з ч.6 ст. 45 КУзПБ кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч.1-2 ст.207 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з п.6 ч.1 ст. 4 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» надання кредиту є фінансовою послугою.
Відповідно до абз.4 п.4 ч.2 ст. 6 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» у разі, якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.
Аналогічна норма міститься у ч.2 ст. 29 Закону України “Про платіжні послуги».
Таким чином, ДКБО відповідно до ст.6 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» та ч.2 ст.29 Закону України “Про платіжні послуги» є публічною частиною договору, до якої приєднався боржник, підписавши Заяву про приєднання до ДКБО, яка є індивідуальною частиною договору.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Згідно ч. 1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання.
Відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 в справі № 910/10254/18, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Згідно з статтею 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 120 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника строк виконання всіх грошових зобов'язань боржника вважається таким, що настав.
Частиною 2 ст. 133 КУзПБ визначено, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Згідно з ч.4 ст. 133 КУзПБ вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
У заяві від 17.04.2026 ТОВ «ФК «Процент» просить визнати його грошові вимоги до боржника в сумі 29120 грн, з яких: 7000 грн заборгованість за кредитом, 8120 грн - процентів за користування кредитом, 14000 грн штрафу.
24.11.2025 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір №44694, згідно умов якого товариство надає позичальнику грошові кошти в сумі 7000 грн строком на 730 днів, шляхом переказу на електронний платіжний засіб, що належить позичальникові, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 365,00%) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою. У випадку невиконання чи не належного виконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати суми процентів за користування кредитом, позичальник зобов'язаний сплатити товариству штраф в розмірі, визначеному п. 3.5 договору.
Кредитний договір був підписаний Боржником 24.11.2025 10:38:56 шляхом введення одноразового ідентифікатора 225119 в особистому кабінеті в ІКС Кредитора на Сайті https://procent.com.ua .
У постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду №904/4592/15 від 07.06.2018 року вказано, що в межах справи про банкрутство, суд, встановлюючи грошові вимоги кредиторів, виходить із дійсності правочину до визнання в установленому законом порядку його недійсним.
Згідно з частиною другою статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до положень статтей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Згідно ч. 1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання.
За статтею 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 120 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника строк виконання всіх грошових зобов'язань боржника вважається таким, що настав.
Отримання кредиту боржником в сумі 7000 грн підтверджується довідкою платіжної установи від 14.04.2026.
Докази погашення заборгованості боржником в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України позичальник свої зобов'язання не виконав.
У заяві з грошовими вимогами до боржника ТОВ «ФК «Процент» просить визнати вимоги в сумі 8 120 грн процентів за користування кредитом.
В той же час, згідно розрахунку товариства, долученого до заяви заборгованість з процентів за користування кредитом становить 7910 грн, яка і є підставною.
Враховуючи вищевикладене, заявлені грошові вимоги ТОВ «ФК «Процент» в загальній сумі 14910 грн (7000 грн заборгованість за тілом кредиту, 7910 грн заборгованість за простроченими відсотками) є обґрунтованими вимогами, визнані керуючим реструктуризацією боргів боржника, підтверджені матеріалами справи, підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів в сумі в сумі 5324,80 грн - з включенням до першої черги задоволення (судовий збір), в сумі 14 910 грн - друга черга.
У грошових вимогах до боржника в сумі 210 грн процентів за користування кредитом слід відмовити у зв'язку з арифметичною помилкою при їх обрахунку товариством.
Крім того, ТОВ «ФК «Процент» просить визнати грошові вимоги до боржника в сумі 14000 грн штрафу.
Пунктом 18 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на момент розгляду даної справи.
Судом прийнятий до уваги лист Національного Банку України «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування», в якому вказано, що положення п.6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування» не застосовуються до договорів споживчого кредиту, які укладено після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" №3498-IX.
Водночас, у даному випадку підлягають застосовуванню безпосередньо норми Цивільного кодексу України, оскільки він має вищу юридичну силу.
Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, беручи до уваги, що відповідно до наданих кредитором розрахунків заборгованості прострочення боржника за кредитним договором сталося у період дії воєнного стану на всій території України, а відтак, ОСОБА_1 звільняється від обов'язків сплати на користь кредитора штрафу за таке прострочення, а саме штраф у сумі 14000 грн підлягає списанню, у зв'язку з чим, безпідставними є заявлені ТОВ «ФК «Процент» вимоги в частині нарахованої кредитором вказаної суми штрафу.
У заяві від 01.05.2026 ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» просить визнати його грошові вимоги до боржника в сумі 5324,80 грн - судовий збір, 3500 грн заборгованості за тілом кредиту, 4756,50 грн - заборгованість по відсотках, 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
05.12.2025 між ТОВ «ФК «КІФ» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 1532127, згідно умов якого Товариство надає Клієнту Кредит у гривні, а Клієнт зобов'язується одержати та повернути Кредит, сплатити передбачені цим Договором проценти та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума Кредиту складає - 3500,00 гривень. Тип Кредиту - Кредит. Строк пільгового кредитування - 30 дні (в) (день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості Кредиту для Клієнта та реальної річної процентної ставки за цим Договором (далі за текстом - «Графік платежів»), що є Додатком №1 до Договору. Тип процентної ставки - фіксована. За користуванням Кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: Пільгова процентна ставка (знижка) у розмірі 1,35% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду (30 календарних днів з 05.12.2025 по 03.01.2026. Стандартна процента ставка у розмірі 1.59% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується з першого дня Стандартного періоду (60 календарних днів з 04.01.2026 по 05.03.2026. Відповідно до п.4.1. Кредитного договору видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта та/або операції за яким можуть здійснюватися з використанням реквізитів платіжної картки, реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки.
Договір підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Отримання кредиту в сумі 3500 грн підтверджується листом щодо здійснення переказу грошових коштів.
18.03.2026 між ТОВ «ФК «КІФ» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» підписано договір факторингу № 18032026, згідно умов якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.
Згідно витягу з реєстру №1 права вимоги новому кредитору ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» передано право вимоги до ОСОБА_1 за договором №1532127 від 05.12.2025 на суму 3500 тіла кредиту, 4756,50 грн процентів за користування кредитом.
Докази оплати заборгованості боржником відсутні.
Таким чином, грошові вимоги ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» в сумі 8256,50 грн (3500 грн тіло кредиту, 4756,50 грн процентів за користування кредитом) підтверджені матеріалами справи, не заперечені боржником, визнаються керуючою реструктуризацією боргів, підставні та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів до другої черги без права вирішального голосу на зборах кредиторів.
ТОВ "ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП " також просить визнати грошові вимоги в сумі 7000 витрат на правничу допомогу.
За частиною першою статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
КУзПБ за своєю правовою природою є специфічним комплексним нормативно-правовим актом, який за ознакою предметної сфери регулювання об'єднує значну кількість норм різної галузевої належності, включаючи в собі як норми процесуального права (зокрема норми щодо порядку здійснення провадження у справах про банкрутство, вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень) так і норми матеріального права.
Така специфіка КУзПБ як нормативно-правового акта під час застосування закріплених в ньому норм зумовлює необхідність урахування особливостей регулювання розгляду тих чи інших питань, що виникають в межах такої справи.
Отже у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, адже розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства, та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбачених КУзПБ.
Тобто норми ГПК України є загальними по відношенню до норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, які є спеціальними й мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.
Верховний Суд неодноразово у своїй практиці під час вирішення питання співвідношення загальної та спеціальної норми звертав увагу на необхідності застосування спеціального закону перед загальним, зазначаючи, що при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною (див. з-поміж іншого постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 263/15749/16-а, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21).
Про необхідність застосування наведеного принципу зазначено також у рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 у справі № 5-р (II)/2020, в якому зауважено, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі "Ніколова проти Болгарії", від 24.06.2021 у справі "Шкіря проти України").
Отже під час розгляду справ про банкрутство щодо вирішення питань, які виникають у цій справі підлягають застосуванню положення КУзПБ, які є спеціальними стосовно норм ГПК України.
У гл. 8 роз. I ГПК України закріплений інститут судових витрат.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (див. п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Статтею 123 ГПК України, яка визначає види судових витрат, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 126 ГПК України).
Порядок розподілу судових витрат визначений у ст. ст. 129 - 130 ГПК України. Так, за ч. 4 ст. 129 ГПК України розподіл інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи та встановлює, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру заявлених вимог.
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
Частинами 1 - 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тобто, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру і погодинної оплати (див. п. 4.20 постанови Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 910/6138/24).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
15.04.2026 між АО «Квадра Право» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено договір про надання правової допомоги №15042026, згідно умов якого АО надає правову допомогу клієнту з приводу надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг процесуальних та інших документів правового характеру, захисту прав та законних інтересів клієнта у справах про банкрутство згідно реєстру боржників (п.1.1). Вартість послуг щодо надання правової допомоги за цим договором визначається за домовленістю сторін та складається, зокрема підготовка, подання до відповідного господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника та супроводження справи до затвердження плану реструктуризації - 7 000 грн (п. 2.1). Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2027 (п. 4.1).
24.04.2026 АО «Квадра Право» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» підписано детальний опис виконаних робіт, акт прийому-передачі правової допомоги, згідно яких АО надано правову допомогу клієнту з підготовки, подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 та супроводження справи. загальна вартість наданих послуг становить 7 000 грн.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у п. 6.35 постанови від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 сформулював висновок про те, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Усталеним у судовій практиці є те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію "реальності" адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію "розумності" їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує і ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права, Велика Палата Верховного Суду, Верховний Суд також неодноразово зазначали таке:
- нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (див. п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19);
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18);
- у разі недотримання вимог ч. 5 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22);
- витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України (див. п. 6.5 постанови об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.03.2019 у справі № 922/445/19).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Дослідивши заяву ТОВ «ФК Ел.Ен.Груп» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надані докази в їх сукупності, відсутність заперечень боржниці, визнання їх керуючою реструктуризацією боргів, предмет спору та складність справи, об'єм фактично наданих послуг, з метою дотримання співмірності, обґрунтованості та пропорційності при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які є доведеними, документально обґрунтованими, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.
Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з наданими адвокатом послугами.
Суд також звертає увагу на сталу і послідовну практику Верховного суду, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена, у зв'язку з чим посилання відповідача на відсутність доказів оплати витрат на правову допомогу, як на підставу недоведеності розміру, їх реальності та можливості оплати, не приймається судом до уваги.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 зі справи № 925/1137/19.
Судом враховано сталу практику Верховного Суду, згідно якої витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи про банкрутство, не відносяться до поточних вимог, відносяться до першої черги задоволення вимог кредиторів.
Враховуючи вищевикладене, заявлені грошові вимоги ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» в сумі 5324,80 грн витрат по сплаті судового збору, 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу підставні та підлягають включенню до першої черги задоволення.
Згідно зі ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду арбітражний керуючий згідно з цією ухвалою письмово повідомляє кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.
Участь кредиторів у зборах кредиторів, визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу та учасників зборів кредиторів з правом дорадчого голосу здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є: 1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; 2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника; 3) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Керуючись ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
постановив:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» від 17.04.2026 про визнання кредиторських вимог до ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 в сумі 5324,80 грн з включенням до першої черги задоволення (судові витрати), в сумі 14910 грн з включенням до другої черги.
3. У визнанні кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 в сумі 14210,00 грн відмовити.
4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» від 01.05.2026 про визнання кредиторських вимог до ОСОБА_1 задовольнити.
5. Визнати кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 в сумі 12 324,80 грн з включенням до першої черги задоволення (судові витрати), в сумі 8256,50 грн з включенням до другої черги, без права вирішального голосу на зборах кредиторів.
5. Керуючому реструктуризацією боргів боржника арбітражному керуючому Белінській Наталії Олександрівні провести збори кредиторів в порядку ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства.
6. Засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі відбудеться 18 червня 2026 року о 11:00 год.
7. Явку учасників справи у судове засідання визнати не обов'язковою.
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України. Ухвала суду підписана 21.05.2026.
Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя С. В. Бідюк