вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"19" травня 2026 р. Cправа № 902/1277/25(142/35/26)
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (код ЄДРПОУ 41084239)
до: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 117 500,00 грн.
в межах справи № 902/1277/25
за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
Представники сторін не з'явились
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1277/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 04.11.2025 року відкрито провадження у справі № 902/1277/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Белінську Н.О.
Ухвалою від 23.02.2026 року встановлено перелік та розмір визнаних судом вимог кредиторів у справі №902/1277/25, що підлягають внесенню арбітражним керуючим (керуючою реструктуризацією) Белінською Н.О. до реєстру вимог кредиторів боржника - ОСОБА_1 . Призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 13.04.2026 року.
Ухвалою від 13.04.2026 року задоволено заяву арбітражного керуючого Белінської Н.О. № 02-896/3663 від 06.04.2026 року про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі № 902/1277/25. Затверджено план реструктуризації боргів у справі № 902/1277/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , станом на 16.03.2026 року, який погоджений боржником та схвалений кредиторами згідно протоколу зборів кредиторів у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (шляхом опитування, протокол № 2 від 31.03.2026 року), на умовах визначених у ньому. Припинено повноваження арбітражного керуючого Белінської Н.О. як керуючого реструктуризацією боржника - фізичної особи ОСОБА_1 у справі № 902/1277/25.
При цьому, 02.04.2026 року до суду від Піщанського районного суду Вінницької області надійшла за підсудністю справа № 142/35/26 за позовом ТОВ "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення 117 500,00 грн.
Так, ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 09.02.2026 року відкрито провадження у справі № 142/35/26. Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 02.03.2026 року постановлено матеріали цивільної справи за позовом ТОВ "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передати на розгляд Господарського суду Вінницької області, в провадженні якого перебуває справа № 902/1277/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1277/25(142/35/26) від 02.04.2026 року, вказану справу передано на розгляд судді Тісецькому С.С.
Ухвалою від 07.04.2026 року прийнято до свого провадження справу № 902/1277/25(142/35/26) за позовом ТОВ "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення 117 500,00 грн., в межах справи № 902/1277/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .. Призначено справу № 902/1277/25(142/35/26) за позовом ТОВ "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення 117 500,00 грн., в межах справи № 902/1277/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 - до розгляду на 19.05.2026 року.
В судове засідання на визначену дату позивач та відповідач повноважних представників не направили.
Натомість, 13.05.2026 року до суду від відповідача надійшов відзив б/н від 13.05.2026 року на позовну заяву.
Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, ухвалою суду від 07.04.2026 року, копії якої були надіслані до електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду електронні адреси.
Згідно із ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від учасників справи до суду не надійшло.
З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що сторони належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка сторін є підставою до розгляду справи за їх відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи дійшов наступного висновку з огляду на таке.
Так, за змістом позовної заяви та наявних матеріалів справи вбачається, що 04.05.2025 року між ТОВ "Бізнес Позика" (Далі - Позивач, ТОВ "Бізпозика") та ОСОБА_1 (далі - Позичальник, Відповідач) укладено договір № 536725-КС-001 про надання кредиту (далі - договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".
ТОВ "Бізпозика" 04.05.2025 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 536725-КС-001 про надання кредиту.
04.05.2025 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 536725-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ "Бізпозика" направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-4689, на номер телефон; НОМЕР_2 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті котрий Боржником було введено/відправлено).
Таким чином, 04.05.2024 року між ТОВ "Бізпозика" та ОСОБА_1 було укладено договір № 536725-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом Україні "Про електронну комерцію".
Відповідно до п. 1 договору кредиту, ТОВ "Бізпозика" надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 41 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (далі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та оплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, а разом - Договір).
Також, згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1 процентів за кожен день користування Кредитом.
Відповідно до пункту 2 договору протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі за текстом - "Проценти за користування кредитом"), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
Відповідно до п. 5.1. Правил, які у відповідності до пункту 10 Кредитного договору є його невід'ємною частиною, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов Кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту Позичальнику до закінчення терміну дії Договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування.
В свою чергу, ТОВ "Бізпозика" свої зобов'язання за договором кредиту виконало, надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 41 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_3 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів та платіжним дорученням.
Однак, до теперішнього часу Боржник свої зобов'язання за кредитним договором 536725-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за вказаним договором Позичальника, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Так, відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 536725-КС-001, Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату на загальну суму 21 490,00 грн.
Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, Відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог Позивача за договором про надання кредиту.
Водночас, оскільки, ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у нього станом на 07.01.2026 року утворилась заборгованість за договором № 536725-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 117 500,00 грн, що складається з:
суми прострочених платежів по тілу кредиту - 41 000,00 грн;
суми прострочених платежів по процентах - 53 550,00 грн;
суми заборгованості по відсотках згідно ст. 625 ЦК України - 19 680,00 грн.;
суми прострочених платежів за комісією - 3 270,00 грн.
На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 536725-КС-001 про надання кредиту від 04.05.2025 року, що становить 117 500,00 грн, яка складається із вказаних вище сум прострочених платежів.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує щодо позовних вимог в повному обсязі, зокрема, з наступних підстав.
З моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність щодо Відповідача діє спеціальний правовий режим задоволення вимог кредиторів, відповідно до якого реалізація будь-яких грошових вимог до боржника можлива виключно у межах відповідної процедури та у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, Позивачем заявлено до стягнення як основну суму заборгованості за тілом кредиту у розмірі 41 000,00 грн, так і додаткові платежі, а саме: 53 550,00 грн - заборгованість платежів по процентах, 19 680,00 грн- заборгованість по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ та 3270, 00 грн - заборгованість за прострочені платежі за комісією.
Водночас, звернення Позивача з вимогами про стягнення додаткових платежів під час дії мораторію суперечить вимогам законодавства, оскільки на цей період забороняється нарахування та стягнення будь-яких таких платежів, у тому числі процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших фінансових санкцій.
У зв'язку з чим, заявлення Позивачем до стягнення процентів та інших додаткових платежів під час дії мораторію суперечить спеціальному правовому режиму, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства, а наведені обставини мають істотне значення для правильного вирішення справи та підлягають врахуванню судом під час перегляду даної справи.
Під час розгляду справи №902/1277/25 про неплатоспроможність судом встановлено наявність заборгованості Відповідача перед фінансовими установами, у тому числі перед Позивачем, що підтверджує наявність у Позивача грошових вимог до боржника та обумовлює обов'язок їх заявлення і розгляду виключно у межах справи про неплатоспроможність.
Однак, Позивач будучи обізнаним про відкриття провадження у справі №902/1277/25 про неплатоспроможність Відповідача, не скористався передбаченим законом обов'язком на заявлення грошових вимог у межах відповідної справи у порядку, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства.
Натомість, Позивач звернувся до суду з позовом у порядку позовного провадження, чим фактично намагається обійти спеціальну процедуру розгляду вимог кредиторів, встановленою Кодексом України з процедури з банкрутства, та отримати задоволення своїх вимог поза межами справи про неплатоспроможність, в окремому позовному провадженні.
Такий спосіб захисту є неналежним, оскільки суперечить спеціальному правовому регулюванню, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства та призводить до обходу процедури розгляду вимог кредиторів.
Крім того, розгляд даного спору у порядку позовного провадження створює ризик порушення прав інших кредиторів, зокрема щодо дотримання принципу рівності кредиторів та черговості задоволення їх вимог.
Фактично, Позивач намагається отримати процесуальну перевагу порівняно з іншими кредиторами, що суперечить основоположним принципам процедури банкрутства, де діє спеціальний правовий режим.
За таких обставин, заявлені Позивачем вимоги не підлягають розгляду у порядку позовного провадження та мають бути реалізовані виключно у межах справи про неплатоспроможність у відповідності до вимог Закону.
Позивач будучи обізнаним про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, не скористався наданим законом правом та не виконав свій обов'язок щодо подання заяви з грошовими вимогами до Відповідача у встановлений Кодексом України з процедур банкрутства строк.
Невиконання Позивачем процесуального обов'язку щодо належного та своєчасного заявлення грошових вимог у межах справи про неплатоспроможність не може бути підставою для їх подальшого стягнення в окремому позовному провадженні.
Заявлені Позивачем вимоги можуть бути реалізовані виключно у межах провадження у справі про неплатоспроможність Відповідача, що перебуває на розгляді Господарського суду Вінницької області, та у порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства та з урахуванням затвердженого плану реструктуризації боргів Відповідача - лише у порядку та спосіб, визначені таким планом.
Крім того, станом на теперішній час Відповідач виконує затверджений Господарським судом Вінницької області план реструктуризації боргів, який є обов'язковим як для боржника, так і для кредиторів. Відтак, будь-які грошові вимоги до Відповідача можуть бути задоволені виключно у порядку та спосіб, визначені таким планом реструктуризації, а їх стягнення поза межами відповідної процедури суперечить спеціальному правовому режиму, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства.
Таким чином, законодавством встановлено імперативний порядок реалізації грошових вимог кредиторів, який виключає можливість їх задоволення поза межами справи про неплатоспроможність, у тому числі шляхом звернення до суду з окремим позовом.
Відтак обраний Позивачем спосіб звернення до суду суперечить вимогам чинного законодавства.
Позовні вимоги Позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 117 500,00 грн є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки мають бути заявлені та розглянуті виключно у межах справи про неплатоспроможність Відповідача з урахуванням затвердженого Господарським судом Вінницької області плану реструктуризації боргів, а не в порядку окремого позовного провадження.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2021 року у справі № 910/17743/18, Суд зауважив, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №911/2548/18).
Як вбачається із матеріалів справи № 902/1277/25, Позивач - ТОВ "Бізнес Позика" станом на дату розгляду справи № 902/1277/25(142/35/26), не звертався до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1277/25 про неплатоспроможність Відповідача - ОСОБА_1 ..
Водночас, як зауважив Верховний суд у своїй постанові від 23.09.2021 року у справі №904/4455/19, зважаючи на притаманну позовному провадженню автономію в межах справи про банкрутство, незаявлення позивачем грошових вимог до боржника у справі про банкрутство не може вважатися відмовою від таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ (п. 117).
У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів статті 7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство (п. 118).
Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами цієї справи, 04.05.2025 року між ТОВ "Бізнес Позика" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір № 536725-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), яким передбачені, зокрема, такі умови :
Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 41 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих коштів ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЗНЕС ПОЗИКА" (надалі - Правила) (п. 2.1.).
Строк, на який надається Кредит: 24 тижнів (п. 2.3.).
Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку (п. 2.4.).
Комісія за надання Кредиту (надалі - Комісія): 8 200,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір комісії встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку (п. 2.5.).
Загальний розмір наданого Кредиту: 41 000,00 грн (п. 2.7.). Строк дії Договору: до 19.10.2025 року (п. 2.8.). Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 101 337,90 грн (п.2.9.). Загальні витрати за Кредитом: 60 337,90 грн (п. 2.10.). Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 6 924,81 процентів (п. 2.11.). Денна процентна ставка: 0,87 процентів (п.2.12.).
Дата видачі Кредиту 04.05.2025 (п. 2.13.). Дата повернення Кредиту 19.10.2025 (п.2.14.).
Кредитодавець зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення Договору надати Позичальнику Кредит вказаній в п. 2.1. Договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити платіжного засобу, який зазначений в розділі 12 Договору (п.4.1.).
Позичальник зобов'язаний повернути Кредит, сплатити Проценти за користування Кредитом та інші платежі, передбачені Договором, до строку (терміну) дії Договору (п. 5.2.3).
Закінчення строку (терміну) дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення та/або невиконання Договору, які мали місце під час дії Договору (п. 7.2.).
Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до дати вказаної в п. 2.8. Договору (п. 11.1.).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Стаття 643 ЦК України визначає, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно ч. 1 ,ч. 2 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування", кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.
Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв'язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.
Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.
Приписами ч.ч. 1-3 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Як вбачається із змісту вказаного вище договору № 536725-КС-001 про надання кредиту від 04.05.2025 року, у розділі 12 "Реквізити та підписи сторін" цього договору зазначено, що зі сторони Кредитодавця - ТОВ "Бізнес Позика" договір підписано директором Гайворонська М.М. кваліфікованим електронним підписом (04.05.2025 19:49:18), а зі сторони Позичальника - Дзюбана І.М. договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4689 04.05.2025 19:49:15, що узгоджується із наведеними нормами Закону України "Про електронну комерцію".
При цьому, суд зважає також на те, що в матеріалах цієї справи наявні також копії, зокрема, таких документів: Пропозиція (оферта) укласти договір № 536725-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 04.05.2025 року; Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір 536725-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 04.05.2025 року (підписана Дзюбаном І.М. електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4689 04.05.2025 19:49:15); Паспорт споживчого кредиту (підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0707 04.05.2025 19:48:43); Анкета Клієнта від 07.01.2026 року).
Суд, надавши оцінку договору № 536725-КС-001 про надання кредиту від 04.05.2025 року та наявним у справі доказам, дійшов висновку, що цей договір, який укладено між Позивачем та Відповідачем, відповідає вимогам законодавства щодо його оформлення в електронній формі та за своїм змістом і правовою природою є кредитним договором.
Водночас, судом встановлено, що згідно долученої до позову копії підтвердження ТОВ "ПрофітГід" щодо здійснення переказу грошових коштів, яке адресовано ТОВ "Бізнес Позика", підтверджено, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю "ПрофітГід" було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної інструкції bb395128-2907-11f0-b90e-000c29d57ed2_1; Надавач платіжних послуг - ТОВ "ПрофітГід", код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України № 21/991-рк від 29.05.2023 року; Платник - ТОВ БІЗНЕС ПОЗИКА (код 41084239); Номер транзакції 44637-73672-80403; Дата / час здійснення переказу коштів - 04/05/2025 19:49; Сума переказу, грн 41 000,00; Номер платіжної картки отримувача НОМЕР_4 ; Емітент платіжної картки отримувача - PRIVAT BANK; Код авторизації - 010143; Koд RRN - 512419473713; Призначення переказу : Перерах. коштів Дзюбан І.М. ІПН НОМЕР_1 зг. до кредитного дог. № 536725-КС-001 від 04.05.2025 Без ПДВ.
Слід зазначити, що згадане вище підтвердження, підписано кваліфікованим електронним підписом ТОВ "ПрофітГід".
Принагідно, суд звертає увагу на те, що згадана вище у цьому підтвердженні ТОВ "ПрофітГід" платіжна картка отримувача НОМЕР_4 , вказана у Розділі 12 "Реквізити та підписи Сторін" договору № 536725-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 04.05.2025 року як номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_3.
Крім цього, суд зауважує, що матеріали цієї справи не містять заперечень Відповідача щодо отримання кредитних коштів від ТОВ "Бізнес Позика" по договору 536725-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 04.05.2025 року.
Відповідно до п. 53 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги", переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.
Згідно п. 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого Постановою Правління Національного банку України 03.11.2021 № 113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХХХ******ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Отже, зважаючи на описані вище обставини, матеріалами справи підтверджується укладення між ТОВ "Бізнес Позика" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) кредитного договору № 536725-КС-001 від 04.05.2025 року, та надання Кредитодавцем кредиту згідно цього договору Позичальнику в сумі 41 000,00 грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Приписами ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема : доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до п. 10, п. 11 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", у договорі про споживчий кредит зазначаються : порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.7.2024 року у справі № 910/10895/22, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Судом встановлено, що згідно наявного у справі розрахунку заборгованості за кредитним договором № 536725-КС-001 від 04.05.2026 року станом на 07.01.2026 року, загальна сума боргу становить 117 500,00 грн, що складається з:
суми прострочених платежів по тілу кредиту - 41 000,00 грн;
суми прострочених платежів по процентах - 53 550,00 грн;
суми заборгованості по відсотках згідно ст. 625 ЦК України - 19 680,00 грн.;
суми прострочених платежів за комісією - 3 270,00 грн.
При цьому, суд зауважує, що згідно розрахунку заборгованості нарахування пред'явлених до стягнення сум здійснено за період з 04.05.2025 року по 07.01.2026 року. Водночас, заявлені до стягнення з відповідача суми у згаданих вище розмірах фактично нараховано відповідно описаних вище умов кредитного договору - по 19.10.2025 року та далі є незмінними, тобто нарахування здійснено до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ухвала від 04.11.2025 року).
Крім того, з цього розрахунку заборгованості вбачається, що Відповідач здійснив часткову оплату за договором на загальну суму 21 490,00 грн, з яких: 15 740,00 грн зараховано на погашення відсотків; 4 930,00 грн зараховано на погашення комісії; 820,00 грн зараховано на погашення відсотків за ст. 625 ЦК України..
Отже, суд перевіривши згаданий вище розрахунок заборгованості за кредитним договором №536725-КС-001 від 04.05.2025 року станом на 07.01.2026 року, дійшов висновку, що визначена у цьому розрахунку сума заборгованості в розмірі 117 500,00 грн є правомірною.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що заявлена Позивачем до стягнення з Відповідача заборгованість за договором №536725-КС-001 від 04.05.2025 року у розмірі 117 500,00 грн підтверджується наявними у справі доказами та не погашена і не спростована Відповідачем (доказів протилежного матеріали справи не містять), а тому позов у цій справі підлягає задоволенню.
Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з мотивів наведених вище.
Обґрунтованість та правомірність заявлених вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.
При цьому, судом не приймаються заперечення відповідача щодо позовних вимог, оскільки наведені у відзиві обставини не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, не спростовують заявлених позовних вимог та не є підставою для відмови в задоволенні позову.
Також, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн, підлягають покладенню на Відповідача згідно вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Задоволити позов ТОВ "Бізнес Позика" до Дзюбана І.М. про стягнення 117 500,00 грн. у справі № 902/1277/25(142/35/26), в межах справи № 902/1277/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , повністю.
2. Стягнути з Дзюбана Ігоря Мироновича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (код ЄДРПОУ 41084239; бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133) 117 500,00 грн - заборгованість за договором №536725-КС-001 про надання кредиту від 04.05.2025 року; а також 2 662,40 грн - витрат на сплату судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення суду надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ТОВ "Бізнес Позика" - office@bizpozyka.com; представнику ТОВ "Бізнес Позика" - Дармограй А.Т. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 21 травня 2026 р.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.:
1 - до справи.