21.05.2026 року м.Дніпро Справа № 904/972/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Чередка А.Є.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2025 (суддя Іванова Т.В.)
у справі № 904/972/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Харківтранс"
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод"
про стягнення заборгованості за договором поставки №23/1837 від 10.08.2023 у загальному розмірі 94 300,45 грн.
06.03.2025 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Харківтранс" до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" надійшла позовна заява про стягнення заборгованості за договором поставки №23/1837 від 10.08.2023 у загальному розмірі 94 300,45 грн., відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Харківтранс" суму пені у розмірі 85 093,39 грн та три відсотки річних в розмірі 9 207,06 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2025 у справі № 904/972/25 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Харківтранс" 85 093,39 грн. (вісімдесят п'ять тисяч дев'яносто три гривні тридцять дев'ять копійок) пені, 9 207,06 грн. (дев'ять тисяч двісті сім гривень нуль шість копійок) 3% річних та 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням Публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2025 року в справі №904/972/25 в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 85 093,39 грн. скасувати, та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в стягненні пені у розмірі 85 093,39 грн. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник посилається, що позивач у позовній заяві, аргументуючи право на нарахування пені та розмір нарахованої пені посилається на п. 7.2. Договору, яким встановлено, що у випадку порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення. В зв'язку з тим, що п. 7.2 Договору не встановлений конкретний розмір пені, а є лише обмеження щодо максимального її розміру, суд не мав права самостійно визначити розмір пенi, а саме: у максимальному значенні ставки НБУ у подвійному розмірі. Жодних доказів про те, що позивач та відповідач визначили у спірному договорі конкретний розмір пені, позивачем не надано та ніяким чином не підтверджено.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2025 у справі № 904/972/25 у порядку письмового провадження без з повідомлення (виклику) учасників справи, згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір у справі № 912/1712/25 з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та є малозначним, з огляду на відсутність виняткових обставин справи для призначення судового засідання.
30.11.2025 через систему «Електронний суд» позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому представник зазначив, що нарахування пені у визначеному в позові розмірі є правом позивача, що випливає з умов укладеного договору, та є прямим наслідком порушення відповідачем господарського зобов'язання. Судом беззаперечно встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки №23/1837 від 10.08.2023 щодо своєчасної оплати поставленого товару. Цей факт не спростовується і самим відповідачем. Скаржник в апеляційній скарзі не наводить конкретних арифметичних помилок у розрахунку, а фактично намагається заперечити саме право Позивача на застосування штрафних санкцій, що суперечить принципу свободи договору та нормам цивільного законодавства.
24.12.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, де зазначено, що у пункті 7.2 Договору не встановлено конкретний розмір пені, а є лише обмеження щодо максимального розміру. суд, при прийнятті рішення, не мав права самостійно встановлювати розмір пені - брати її максимальний розмір, а саме подвійну облікову ставку НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення, в зв'язку з тим, що позивач і відповідач не обумовили в договорі розмір пені, що позивачем в ході розгляду даної справи не було спростовано, та, відповідно, належними та допустимими доказами доведено позивачем протилежне. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що відсутні законні підстави для стягнення пені у розмірі 85 093,39 грн. та позов в даній справі не підлягав задоволенню. суд першої інстанції, задовольняючи позов, незаконно при розрахунку пені самостійно обрав граничні обмеження її максимального розміру у вираженні значення подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення, як начебто розмір пені, визначений позивачем та відповідачем.
Відповідно до ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 10.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія Харківтранс", як постачальником, та Публічним акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", як покупцем, укладено договір поставки №23/1837 (а.с. 12-15; том 1), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення, надалі - Товар, найменування, асортимент, кількість, ціна, умови та строки поставки товару зазначаються у специфікаціях, які оформлюються у вигляді додатків i складають невід'ємну частину цього договору.
3а взаємною згодою сторін процесі виконання цього договору можуть бути змінені найменування, асортимент, кількість, ціна, умови та строки поставки товару, які внесені до положень цього договору та додатків до нього. Будь-які зміни мають бути оформлені у вигляді додаткових угод (пункт 1.2. договору).
Відповідно до пункту 2.1. договору ціна за одиницю виміру товару, що поставляться за цим, договором, визначається у гривнях, не враховує податок на додану вартість, порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України, та зазначається у специфікаціях.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що ціна договору визначається з урахуванням базисних умов поставки, викладених у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року, та зазначається у специфікаціях.
Згідно пункту 2.3. договору ціна за одиницю виміру товару, яка зазначена в узгоджених сторонами специфікаціях, є фіксованою i не підлягає збільшенню, якщо інше не передбачено у специфікаціях до цього договору.
3агальна сума цього договору визначається як загальна вартість товару, поставленого за весь період дії цього договору на підставі оформлених сторонами специфікацій? (пункт 2.4. договору).
Товар за цим договором поставляться на умовах, викладених у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року, та зазначених у специфікаціях (пункт 3.1. договору).
Товар передається постачальником покупцю на підставі видаткової накладної з відмоткою покупця про приймання товару, якщо інше не передбачено відповідною Специфікацію (пункт 3.5. договору). Датою поставки товару i датою переходу права власності на товар є дата, зазначена покупцем у видатковій накладній при прийманні товару. Сторони у специфікації можуть обумовити інші умови визначення дати поставки товару i дати переходу права власності на товар (пункт 3.6. договору).
Розрахунки за цим договором покупцем здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в порядку та строки, зазначені у специфікаціях. При здійсненні оплати на умовах передплати покупець перераховує грошові кошти у розмірі вартості узгодженої партії товару. При здійсненні оплати з відстрочкою платежу покупець перераховує грошові кошти за фактично прийняту вагy/кількість товару (пункт 4.1. договору).
Згідно із пунктом 4.2. договору покупець здійснює оплату товару на підставі наданих постачальником документів: оригіналу рахунка-фактури при здійсненні оплати на умовах передплати; оригіналу рахунка-фактури та податкової накладної при здійсненні оплати з відстрочкою платежу. У разі ненадання постачальником вказаних документів або їх надання таким чином, що робить неможливим здійснення покупцем оплати товару в строки, зазначені у специфікаціях, а також документів, передбачених пунктом 3.7 цього договору та/або передбачених у відповідний специфікації. Покупець звільняється від відповідальності, штрафні санкції за порушення строків оплати не застосовуються, три відсотки річних та індекс інфляції не нараховуються та не виплачується покупцем.
Покупець має право збільшити строк оплати товару пропорційно часу прострочення надання постачальником всіх товаросупроводжувальних документів, передбачених даним договором (пункт 4.3. договору).
У випадку невиконання, або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором, винна сторона несе відповідальність, визначену цим договором та/або чинним законодавством України, з відшкодуванням добросовісній стороні фактично заподіяного збитку (пункт 7.1. договору).
Відповідно до пункту 7.2. договору у випадку порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Крім того сторонами підписано специфікації №№ 1-28 (а.с. 16-43; том 1), які виступають додатками до цього договору і є його невід'ємною частиною.
Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.
Позивачем відповідно до умов договору та спірних специфікацій здійснено поставку на суму у загальному розмірі 3 010 396,00 грн, що підтверджується наступним:
- відповідно до специфікації №1 від 11.08.2023 (а.с. 16; том 1) та видаткової накладної №223 від 19.09.2023 (а.с. 44; том 1) позивач поставив на адресу відповідача товару на загальну суму 28 548,00 грн;
- відповідно до умов специфікації №2 від 05.09.2023 (а.с. 17; том 1) та видаткової накладної №233 від 10.10.2023 (а.с. 45; том 1) позивач поставив на адресу відповідача товару на загальну суму 14 112,00 грн;
- відповідно до умов специфікації №3 від 25.09.2023 (а.с. 18; том 1) та видаткової накладної №257 від 17.11.2023 (а.с. 48; том 1) позивач поставив на адресу відповідача товару на загальну суму 180 288,00 грн;
- відповідно до умов специфікації №4 від 09.10.2023 (а.с. 19; том 1) та видаткової накладної №241 від 26.10.2023 (а.с. 46; том 1) позивач поставив на адресу відповідача товару на загальну суму 1 656,00 грн;
- відповідно до умов специфікації №5 від 09.10.2023 (а.с. 20; том 1) та видаткової накладної №242 від 26.10.2023 (а.с. 47; том 1) позивач поставив на адресу відповідача товару на загальну суму 3 72,00 грн;
- відповідно до умов специфікації №6 від 23.11.2023 (а.с. 21; том 1) та видаткових накладних №2 від 02.01.2024 (а.с. 49; том 1) та №3 від 03.01.2024 (а.с. 160; том 1) позивач поставив на адресу відповідача товару на загальну суму 216 000,00 грн;
- відповідно до умов специфікації №7 від 21.12.2023 (а.с. 22; том 1) та видаткових накладних №39 від 26.01.2024 (а.с. 161; том1), №49 від 02.02.2024 (а.с. 50; том 1), №50 від 02.02.2024 (а.с. 51; том 1), №51 від 02.02.2024 (а.с. 52; том 1) та №68 від 23.02.2024 (а.с. 53; том 1) позивач поставив на адресу відповідача товару на загальну суму 724 356,00 грн;
- відповідно до умов специфікації №8 від 15.01.2024 (а.с. 23; том 1) видаткових накладних №78 від 05.03.2024 (а.с. 54; том 1) та №79 від 05.03.2024 (а.с. 55; том 1) позивач поставив на адресу відповідача товару на загальну суму 238 800,00 грн;
- відповідно до умов специфікації №9 від 26.02.2024 (а.с. 24; том 1) та видаткової накладної №88 від 11.03.2023 (а.с. 56; том 1) позивач поставив на адресу відповідача товару на загальну суму 3 880,80 грн;
- відповідно до умов специфікації №10 від 26.02.2024 (а.с. 25; том 1) та видаткових накладних №119 від 03.04.2024 (а.с. 60; том 1), №120 від 05.04.2024 (а.с. 61; том 1), №121 від 05.04.2024 (а.с. 62; том 1), №122 від 05.04.2024 (а.с. 63; том 1), №123 від 08.04.2024 (а.с. 64; том 1) позивач поставив на адресу відповідача товару на загальну суму 477 600,00 грн;
- відповідно до умов специфікації №11 від 06.03.2024 (а.с.26; том 1) та видаткової накладної №89 від 11.03.2024 (а.с. 57; том 1) позивач поставив на адресу відповідача товару на загальну суму 6 028,80 грн;
- відповідно до умов специфікації №12 від 06.03.2024 (а.с. 27; том 1) та видаткових накладних №90 від 11.03.2024 (а.с. 58; том 1), №94 від 15.03.2024 (а.с. 59; том 1) позивач поставив на адресу відповідача товару на загальну суму 12 720,00 грн;
- відповідно до умов специфікації №13 від 21.03.2024 (а.с. 28; том 1) та видаткової накладної №137 від 18.04.2024 (а.с. 65; том 1) позивач поставив на адресу відповідача товару на загальну суму 14 520,00 грн;
- відповідно до умов специфікації №14 від 21.03.2024 (а.с. 29; том 1) та видаткових накладних №183 від 17.05.2024 (а.с. 70; том 1), №198 від 04.06.2024 (а.с. 72; том 1), №212 від 10.06.2024 (а.с. 76; том 1) позивач поставив на адресу відповідача товару на загальну суму 357 600,00 грн;
- відповідно до умов специфікації №15 від 25.03.2024 (а.с. 30; том 1) та видаткових накладних №150 від 30.04.2024 (а.с. 66; том 1), №176 від 10.05.2024 (а.с. 67; том 1), №182 від 17.05.2024 (а.с. 69; том 1), №194 від 31.05.2024 (а.с.71; том 1) позивач поставив на адресу відповідача товару на загальну суму 154 330,80 грн;
- відповідно до умов специфікації №16 від 07.05.2024 (а.с.31; том 1) та видаткової накладної №196 від 31.05.2024 (а.с. 162; том 1) позивач поставив на адресу відповідача товару на загальну суму 1 344,00 грн;
- відповідно до умов специфікації №17 від 07.05.2024 (а.с. 32; том 1) та видаткової накладної №199 від 04.06.2024 (а.с. 73; том 1) позивач поставив на адресу відповідача товару на загальну суму 57 504,00 грн;
- відповідно до умов специфікації №18 від 13.05.2024 (а.с. 33; том 1) та видаткової накладної №181 від 17.05.2024 (а.с. 68; том 1) позивач поставив на адресу відповідача товару на загальну суму 3 186,00 грн;
- відповідно до умов специфікації №19 від 14.05.2024 (а.с. 34; том 1) та видаткових накладних №200 від 04.06.2024 (а.с. 74; том 1); №211 від 10.06.2024 (а.с. 75; том 1); №261 від 12.07.2024 (а.с. 77; том 1) позивач поставив на адресу відповідача товару на загальну суму 52 190,40 грн;
- відповідно до умов специфікації №20 від 14.05.2024 (а.с. 35; том 1) та видаткової накладної №277 від 19.07.2024 позивач поставив на адресу відповідача товару на загальну суму 14 049,60 грн;
- відповідно до умов специфікації №21 від 12.06.2024 (а.с. 36; том 1) та видаткової накладної №263 від 12.07.2024 (а.с. 78; том 1) позивач поставив на адресу відповідача товару на загальну суму 3 924,00 грн;
- відповідно до умов специфікації №22 від 26.06.2024 (а.с. 37; том 1) та видаткових накладних №265 від 12.07.2024 (а.с. 79; том 1); №276 від 19.07.2024 (а.с.81; том 1); №316 від 13.08.2024 (а.с. 83; том 1); №317 від 13.08.2024 (а.с. 84; том 1) позивач поставив на адресу відповідача товару на загальну суму 414 120,00 грн;
- відповідно до умов специфікації №23 від 08.07.2024 (а.с 38; том 1) та видаткової накладної №266 від 15.07.2024 (а.с. 80; том 1) позивач поставив на адресу відповідача товару на загальну суму 1 926,00 грн;
- відповідно до умов специфікації №24 від 31.07.2024 (а.с. 39; том 1) та видаткових накладних №414 від 22.10.2024 (а.с. 89; том 1); №436 від 28.10.2024 (а.с. 88; том 1) позивач поставив на адресу відповідача товару на загальну суму 29 952,00 грн;
- відповідно до умов специфікації №25 від 27.09.2024 (а.с. 40; том 1) та видаткових накладних №415 від 22.10.2024 (а.с. 87; том 1); №450 від 31.10.2024 (а.с. 90; том 1) позивач поставив на адресу відповідача товару на загальну суму 7 389,60 грн;
- відповідно до умов специфікації №27 від 17.12.2024 (а.с. 42; том 1) та видаткової накладної №19 від 16.01.2025 (а.с. 163; том 1) позивач поставив на адресу відповідача товару на загальну суму 15 340,80 грн;
- відповідно до умов специфікації №28 від 06.01.2025 (а.с. 43; том 1) та видаткової накладної №20 від 16.01.2025 (а.с. 164; том 1) позивач поставив на адресу відповідача товару на загальну суму 3 820,80 грн.
Відповідно умов специфікацій: №1 від 11.08.2023, №2 від 05.09.2023, №3 від 25.09.2023, №4 від 09.10.2023, №5 від 09.10.2023, №6 від 23.11.2023, №7 від 21.12.2023, №8 від 15.01.2024, №9 від 26.02.2024, №10 від 26.02.2024, №11 від 06.03.2024, №13 від 21.03.2024, №14 від 21.03.2023, №15 від 25.03.2024, №16 від 07.05.2024, №17 від 07.05.2024, №18 від13.05.2024, №19 від 14.05.2024, №20 від 14.05.2024, №21 від 12.06.2024, №22 від 26.06.2024, №23 від 08.07.2024, №24 від 31.07.2024, №25 від 27.09.2024, №27 від 17.12.2024, №28 від 06.01.2025 передбачено, що оплата поставленого товару відбувається на протязі 10-ти календарних днів, з моменту його постачання. Також відповідно до умов специфікації №12 від 06.03.2023 передбачено, що оплата поставленого товару відбувається на протязі 20-ти календарних днів з моменту його постачання.
Однак всупереч умов вказаного договору та специфікацій відповідач не здійснив своєчасної оплати поставленого позивачем товару. У зв'язку із чим, позивач нарахував відповідачу пеню та три відсотки річних на загальну суму 94 300,45 грн.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини. За змістом, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 Господарського кодексу України та частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України, який на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визнавались господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Факт оплати відповідачем поставленого позивачем товару підтверджується банківськими виписками про рух коштів за період з 01.01.2023 по 31.12.2024 (а.с. 91-92; том 1). Крім того суд зазначає, що позивачем не оспорюється оплата відповідачем поставленого товару, позовні вимоги позивача ґрунтуються на простроченні строків такої оплати, що у свою чергу призвело до нарахування пені передбаченої пунктом 7.2. договору поставки №23/1837 від 10.08.2023 та 3% річних передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.
Позивачем правомірно застосовано положення пункту 7.2. договору поставки №23/1837 від 10.08.2023 та норми статті 625 Цивільного кодексу України, як міру відповідальності за прострочення відповідачем строку оплати поставленого товару.
Доводи відповідача про те, що законом не передбачено розмір пені, а з пункту 7.2. Договору не вбачається можливим встановити точний розмір та базу нарахування пені колегією суддів відхиляються, оскільки зазначений пункт договору містить наступну узгоджену сторонами умову: «7.2. У випадку порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення». Тому доводи апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи доказів про те, що позивач та відповідач визначили у спірному договорі конкретний розмір пені, колегією суддів також відхиляються, адже у пункті 7.2. договору поставки №23/1837 від 10.08.2023 сторонами розмір пені є встановленим, тому як облікова ставка НБУ має конкретне кількісне вираження (у відповідному періоді) як от: з 15.09.2023 вона становила 20% річних (згідно з рішенням Правління НБУ від 14 вересня 2023 року № 323-рш "Про розмір облікової ставки"); з 27.10.2023 - 16% річних (згідно з рішенням Правління НБУ від 26 жовтня 2023 року № 382-рш "Про розмір облікової ставки", і т.д. Отже, в укладеному договорі сторони домовилися про сплату пені покупцем у випадку прострочення оплати, встановили її розмір (не більше подвійної облікової ставки НБУ), та надали можливість дискреційного обрання Постачальником розміру такої пені, передбачивши її максимальний розмір.
Вказане узгоджується з нормами статті 627 Цивільного кодексу України, якою закріплено принцип свободи договору, за яким відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Необхідно зазначити, що свобода договору передбачає не лише право сторін вільно виявляти волю на вступ у договірні відносини, але включає також можливість визначати змість договору, у тому числі і визначати способи забезпечення договірних зобов'язань та гарантії прав сторін. Така свобода обмежується рамками чинних нормативних актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін повинні відповідати вимогам розумності, добросовісності та справедливості.
Господарським судом вірно, під час перевірки розрахунку позивача щодо нарахованих сум пені у розмірі 85 093,39 грн та 3% річних у розмірі 9 207,06 грн, встановлено, що він здійснений з невірним визначенням строків настання грошового зобов'язання та періодів такого нарахування, виходячи з вибору продавця застосувати саме максимальний розмір пені.
Отже, здійснивши розрахунок заявлених позовних вимог з урахуванням вірних періодів вказаної заборгованості та дати настання грошового зобов'язання господарським судом першої інстанції вірно встановлено, що фактичний розмір пені становить 183 915,20 грн., 3 % річних становить 21 510,06 грн., що значно перевищує заявлені позивачем суми.
Враховуючи, що згідно з частиною 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягають нарахування у розмірі, заявленому позивачем, а саме: 85 093,39 грн. пеня та 9 207,06 грн. 3% річних.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 85 093,39 грн пені підлягають задоволенню у повному обсязі.
З огляду на встановлені вище обставини справи та зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Відтак, переглянувши оскаржуване рішення, колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
У цій справі, з урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 275-279 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2025 року в справі №904/972/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2025 року в справі №904/972/25 - залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя М.О.Дармін
Суддя А.Є. Чередко