06.05.2026 року м.Дніпро Справа № 904/1871/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач),
суддів Дармін М.О., Кошля А.О.
секретар судового засідання: Солодова І.М.
За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
Представники позивача: Харитонов Є.Б. (в залі суду) - самопредставництво;
Пономаренко Д.О. (в залі суду) - самопредставництво
Представники відповідача: Солодухін М.В. (в залі суду) - самопредставництво, виписка з ЄДР; Скосар Л.В. (в залі суду) - самопредставництво, виписка з ЄДР; Оніщенко В.М. (в залі суду) - самопредставництво, виписка з ЄДР
Представник третьої особи 1: не з'явився
Представник третьої особи 2: Охріменко Андрій Анатолійович (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - адвокат, довіреність
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2025 (повний текст рішення складено та підписано 14.07.2025, суддя Колісник І.І.) у справі № 904/1871/24
за позовом Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпро
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Кривбасводоканал", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про скасування рішення адміністративної колегії № 54/1-р/к від 25.01.2024,
В квітні 2024 Державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання" (далі - позивач, ДПП "Кривбаспромводопостачання", ДПП "КПВП", Підприємство) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач, Відділення) про скасування рішення адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/1-р/к від 25.01.2024 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення адміністративної колегії, рішення 54/1-р/к, рішення), що прийняте за результатом розгляду нею справи № 54/1-20. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн позивач просить покласти на відповідача.
При цьому, посилаючись на положення статті 60 Закону України № 2210-III від 11 січня 2001 року (із змін. і доп.) "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210-III), позивачем заявлено також про зупинення виконання рішення адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/1-р/к від 25.01.2024 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" на час розгляду цієї справи.
Позивач зазначає, що оскаржуване ним рішення адміністративної колегії було прийнято відповідачем за наслідками розгляду справи № 54/1-20 з висновками про те, що у період 2019 - 2021 років позивачем застосовано завищену вартість послуг з постачання технічної напірної води шляхом включення понаднормативних витрат електричної енергії на основні та допоміжні виробничі процеси при оптимальних режимах роботи устаткування, що призвело до зайво нарахованих КП "Кривбасводоканал" та сплачених ним коштів у сумі до 40626 тис. грн, з яких 13325 тис. грн - це кошти ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", а решта 27301 тис. грн - у складі витрат на послуги з централізованого водопостачання.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що рішення адміністративної колегії винесено за обставин невідповідності висновків фактичним обставинам та з грубим порушенням законодавства про захист економічної конкуренції щодо порядку розгляду справи.
Стосовно невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні адміністративної колегії.
Спростовуючи висновки адміністративної колегії щодо визначення Підприємства як такого, що займало монопольне становище на ринку послуг з постачання технічної напірної води до забірних пристроїв водопровідних комплексів, позивач акцентує увагу суду на тому, що 06.06.2023 російськими окупаційними військами було здійснено підрив Каховської ГЕС, внаслідок чого Каховське водосховище було спустошене. Ця техногенна катастрофа призвела до зупинки каналу Дніпро - Кривий Ріг.
З метою ліквідації указаних наслідків постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2023 № 566 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту з будівництва магістральних водогонів (Карачунівське водосховище - Кривий Ріг - Південне водосховище, Марганець - Нікополь, Хортиця (ДВС2) - Томаківка.
На місцевому рівні, зокрема Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" реалізовано перекачування(надходження) води з річки Інгулець у водосховище Південне, яке використовується КП "Кривбасводоканал" для здійснення своєї господарської діяльності.
Наповнення Південного водосховища здійснюється за альтернативною моделлю за схемою Макартівське водосховище - р. Саксагань - Кресівське водосховище - 33 канал - Південне водосховище.
Тобто перекачування води до Південного водосховища здійснювалося з інших джерел та вже іншими особами.
За вказаних обставин, на думку позивача, спростовуються викладені у розділі 3 та у пункті 1 резолютивної частини висновки оскаржуваного ним рішення адміністративної колегії щодо монопольного (домінуючого) становища позивача на ринку послуг з постачання технічної напірної води, оскільки викладене свідчить про наявну технічну можливість надання послуг з постачання технічної напірної води за допомогою гідротехнічних споруд шляхами, які є альтернативними по відношенню до послідовності дій позивача, що забезпечують рух води каналом Дніпро - Кривий Ріг; подача води та регулювання рівня води у штучно створених водних об'єктах (водосховищах, каналах) має товари-замінники.
Висновки відповідача щодо існування бар'єрів, які існували у певний проміжок часу для вступу потенційних конкурентів на ринок, а саме ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" та КП "Кривбасводоканал" у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, не відповідають дійсності, оскільки саме за рахунок власної матеріально-технічної бази (грошових коштів) дані підприємства побудували об'єкти, якими у межах територіальної громади міста Кривого Рогу наразі надаються послуги з перекидання технічної напірної води каналами та водогонами.
Щодо висновків відповідача про дії позивача, які полягали у встановленні та застосуванні у період 2019 - 2021 років завищеної вартості послуг з постачання технічної напірної води шляхом включення понаднормативних витрат електричної енергії на основні та допоміжні виробничі процеси при оптимальних режимах роботи устаткування.
Позивач зазначає, що державою не регулюється вартість послуг з постачання технічної води, а тому ціни на вказані послуги визначаються суб'єктами господарювання самостійно за угодою сторін.
З метою ведення статистичної облікової звітності Підприємство використовує калькуляції вартості робіт/надання послуг. Указані калькуляції робляться лише для визначення планових витрат підприємства при проведенні переговорної процедури при укладанні договору.
Підприємство при складанні калькуляцій, застосувавши аналогію закону, керувалося Порядком формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 869 (далі - Порядок формування тарифів).
Відповідно до пункту 11 Порядку формування тарифів розрахунки тарифів проводяться шляхом ділення суми планованих витрат повної собівартості та планованого прибутку на планований обсяг водопостачання.
Розрахунки за спожитий обсяг послуг здійснені Підприємством на підставі приладів обліку, встановлених на Радушанському водопровідному комплексі (згідно з умовами договору про надання послуг з технічної напірної води) та не враховують втрат, пов'язаних з випаровуванням та фільтрацією в каналі Дніпро-Кривий Ріг та Південному водосховищі.
Отже, при визначенні договірної ціни на послуги з технічної напірної води позивач керувався Порядком формування тарифів, врахувавши при цьому втрати, пов'язані з фільтрацією та випаровуванням води.
Позивачем проведений контррозрахунок за період 2019 - 2021 років, у якому відповідачем визнано Підприємство таким, що застосовувало понаднормові витрати електричної енергії.
Підсумовуючи викладене, позивач заявляє, що розрахунки відповідача норм питомих витрат електроенергії (ПВЕЕ) за період 2019 - 2021 р.р. здійснені без урахування обсягів втрат Підприємства на фільтрацію та випаровування по каналу Дніпро-Кривий Ріг та дзеркала Південного водосховища, які є прямими матеріальним витратами позивача при наданні послуг з перекидання води для КП "Кривбасводоканал", що є неможливим у водосховищах та каналах відкритого типу.
У розрахунках, наявних в оскаржуваному рішенні, відповідачем врахований плановий обсяг послуг, вказаний у калькуляції, який містить у собі лише плановий забір води Радушанським водопровідним комплексом, однак не включає обсяг перекачаної води у Південне водосховище, з якого здійснює водозабір КП "Кривбасводоканал" з урахуванням втрат на фільтрацію і випаровування по каналу Дніпро-Кривий Ріг та водному дзеркалу Південного водосховища.
Позивач зауважує, що при неврахуванні зазначених втрат Підприємство всупереч меті його створення надавало б послуги за збитковим тарифом, завдавши такими діями збитків державі.
Щодо порушення відповідачем порядку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Позивач звертає увагу суду на те, що розгляд справи № 54/1-20 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розпочато за розпорядженням адміністративної колегії Відділення від 27.01.2020 № 54/1-рп/к.
Оскаржуване рішення за результатами розгляду справи № 54/1-20 прийнято відповідачем 25.01.2024, що, на його думку, свідчить про порушення строку, визначеного частиною першою статті 37-1 Закону № 2210-III, згідно з якою справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розглядаються органами Антимонопольного комітету України протягом розумного строку, але не більше трьох років з дня прийняття розпорядження про початок розгляду справи, якщо інше не передбачено цим Законом.
Посилаючись на частину четверту статті 37-1 Закону № 2210-III, позивач вважає, що справа підлягала закриттю, оскільки за вказаною нормою закону якщо протягом граничних строків розгляду справи, передбачених частинами першою та другою цієї статті, органом Антимонопольного комітету України рішення не прийнято, справа підлягає закриттю на підставі абзацу сьомого частини першої статті 49 цього Закону.
Згідно з абзацом сьомим частини першої статті 49 Закону № 2210-III розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняття рішення по суті, якщо закінчилися строки розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені статтею 37-1 цього Закону.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2025, відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" до Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/1-р/к від 25.01.2024 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн за подання позову та в сумі 155000,00 грн за проведення економічної експертизи покладено на позивача.
Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», керівник (ТВО) Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання", звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 05.06.2025 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Судові витрати пов'язані із розглядом справи покласти на відповідача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим через неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, що зумовило неправильне застосування норм матеріального права.
Предметом справи є скасування рішення Відповідача від 25.01.2024, тому суду необхідно було з'ясувати наявність підстав для такого скасування згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Позивач, звертаючись до суду, обґрунтовував протиправність рішення Відповідача неповним з'ясуванням обставин, недоведеністю включення понаднормових витрат електроенергії до калькуляцій за 2019-2021 роки та невідповідністю висновків про отримання Позивачем неправомірної вигоди.
Відповідач у своєму рішенні провів перерахунок послуг, визначивши суму грошового зобов'язання, нібито неправомірно нарахованого Позивачем КП «Кривбасводоканал». При цьому Відповідач порівняв обсяги витрат електроенергії, включені Позивачем до калькуляцій, із затвердженими нормами питомих витрат (ПВЕЕ) і дійшов висновку про завищення вартості послуг через включення понаднормативних обсягів.
Суд першої інстанції погодився з цими доводами, однак Позивач наголошує, що Відповідач не врахував обсяги втрат води (фільтрація, випаровування), необхідні для надання договірного обсягу послуг, які об'єктивно потребують додаткової електроенергії.
Послуги з постачання технічної напірної води не є предметом державного регулювання, ціна встановлюється за згодою сторін, а жодним нормативним актом не заборонено включати витрати на електроенергію для компенсації втрат води, якщо це не перевищує загальновиробничих норм.
Позивач надав суду контррозрахунки та докази: дозвіл на спеціальне водокористування, плани подачі води, затверджені норми ПВЕЕ, форми звітності 2ТП-водгосп, а також висновок судово-економічної експертизи від 24.03.2025 №409/02-2025.
Експерт на підставі первинних бухгалтерських документів підтвердив, що надання послуг було збитковим у 2019 та 2021 роках, що виключає отримання неправомірної вигоди та завдання збитків третім особам, а також вказав на некоректність розрахунків Відповідача.
Суд першої інстанції без належного обґрунтування відхилив цей висновок, пославшись на те, що експерту не надано деякі листи третіх осіб, хоча експерт досліджував первинні документи, які мають пріоритетне значення.
Також суд помилково зазначив, що норми ПВЕЕ вже включають всі неминучі витрати і не потребують додаткового включення обсягів, не врахувавши, що договірний обсяг послуг вимірюється за приладами обліку без урахування втрат води по каналу та водосховищу, тому таке включення є об'єктивно необхідним.
Отже, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, не надав належної оцінки доказам Позивача та висновку експерта, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. У зв'язку з викладеним Позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.08.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/1871/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/1871/24.
18.08.2025 матеріали даної справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2025 апеляційну скаргу Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2025 у справі № 904/1871/24 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, на належні реквізити - надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
25.09.2025 (документ сформовано в системі «Електронний суд»; зареєстровано ЦАГС 26.09.2025) від керівника (ТВО) скаржника до ЦАГС надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору у розмірі 3633.60 грн, відповідно до платіжної інструкції від 23.09.2025.
Крім того, скаржник керуючись ст 266 ГПК України доповнює апеляційну скаргу та долучає докази, які не подані до суду першої інстанції, зокрема: - копію запиту ДПП "Кривбаспромводопостачання" вих № 13/573 від 13.08.2025 до оператора розподілу електроенергії АТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі» про загальні обсяги отриманих послуг з розподілу електричної енергії за вищевказаним договором за періоди з 2019, 2020 та 2021 роки; - копію відповіді на запит від АТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі» вих № 31420/1001 від 18.09.2025 щодо споживання електроенергії ДПП "Кривбаспромводопостачання" за період 2019-2021р.р.; - інформацію з Особистого кабінету споживача електричної енергії на підтвердження наявності особових рахунків ДПП "Кривбаспромводопостачання".
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2025 у справі № 904/1871/24. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 18.02.2026 о 10 год. 00 хв.
17.10.2025 від Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Зокрема відповідач зазначає, що твердження Позивача про те, що він правомірно включав до калькуляцій обсяги електроенергії з урахуванням втрат води, є хибними, оскільки норми питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів (ПВЕЕ), затверджені на 2019-2021 роки та погоджені уповноваженим органом, вже включають усі неминучі витрати енергії на основні та допоміжні виробничі процеси при оптимальних режимах роботи устаткування. Тому додаткове включення будь-яких обсягів понад ці норми є неправомірним.
Аналіз калькуляцій Позивача показав, що планові обсяги витрат електроенергії, включені для одного споживача (КП «Кривбасводоканал»), систематично перевищували як затверджені норми ПВЕЕ, так і фактичні витрати підприємства в цілому. Наприклад, у 2019 році до калькуляції для одного споживача включено 45 070,39 тис. кВт·год, тоді як фактичне загальне споживання всього підприємства за рік становило 44 922,204 тис. кВт·год, а у 2021 році включений обсяг (48 890,67 тис. кВт·год) перевищив загальне фактичне споживання підприємства (39 406,064 тис. кВт·год) на 24%. Загалом за три роки Позивач включив до калькуляцій для одного контрагента більше витрат електроенергії (132 012,28 тис. кВт·год), ніж фактично витратив на всі види діяльності (131 534,80 тис. кВт·год).
Щодо висновку експерта, наданого Позивачем, то він не спростовує висновків рішення Відповідача, оскільки експерт не досліджував усіх документів, які були в розпорядженні Відділення, зокрема заяви третіх осіб, листи самого Позивача та лист АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі».
Суд першої інстанції правильно зазначив, що висновок експерта не може бути взятий до уваги через неповноту досліджених матеріалів.
Крім того, суд першої інстанції діяв у межах своєї компетенції, не втручаючись у дискрецію органу Антимонопольного комітету, та правильно застосував стандарт доказування «баланс вірогідностей», оскільки Позивач не спростував висновків Відповідача.
Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.
16.02.2026 від Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" до ЦАГС надійшло клопотання про долучення доказів, які не були подані до суду першої інстанції.
Позивач просить долучити до матеріалів справи нові докази, а саме: копію запиту підприємства до оператора розподілу електроенергії АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» від 13.08.2025, копію відповіді оператора від 18.09.2025 №31420/1001 щодо обсягів споживання електроенергії за 2019-2021 роки, а також інформацію з особистого кабінету споживача про кількість особових рахунків.
Ці докази спростовують висновки Відповідача у рішенні №54/1-р/к від 25.01.2024 (зокрема пункт 209 щодо фактичних витрат ПВЕЕ) та висновки суду першої інстанції, оскільки попередній лист оператора від 20.07.2023 №35525/1001, яким керувався Відповідач, містив інформацію лише про один особовий рахунок Позивача (№100341, згодом №110000055267), тоді як у 2019-2021 роках підприємство мало п'ять особових рахунків.
Різниця між фактичним загальним споживанням, підтвердженим новим листом, та даними, використаними Відповідачем, становить понад 8,3 млн кВт·год, що в грошовому еквіваленті дорівнює 2 074 735,11 грн.
Крім того, Відповідач не врахував, що у січні-лютому 2019 року Позивач отримував послуги від постачальника «останньої надії» (ДПЗД «Укрінтеренерго»), тому оператор розподілу не відображав відповідні обсяги, однак вони були враховані у висновку експерта. Позивач не міг подати ці докази до суду першої інстанції, оскільки отримав їх лише 18.09.2025, вже після звернення з апеляційною скаргою.
Водночас ще під час розгляду в суді першої інстанції Позивач надавав висновок експерта від 24.03.2025, який на підставі первинних бухгалтерських документів (включаючи всі акти та рахунки за електропостачання) виявив невідповідність розрахунків Відповідача щодо обсягів фактичного споживання.
Однак суд першої інстанції не врахував цей висновок.
Таким чином, наявні виняткові обставини для прийняття нових доказів апеляційним судом, оскільки вони підтверджують неповне з'ясування обставин справи Відповідачем та судом першої інстанції, а їх неподання раніше зумовлене об'єктивними причинами (отримання лише після ухвалення рішення судом першої інстанції).
Позивач, як особа, що посилається на підстави для скасування рішення згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», зобов'язаний довести ці обставини, а подані докази мають вирішальне значення для правильного вирішення справи.
Згідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи раніше визначеному складу суду від 17.02.2026 (у зв'язку з перебування на лікарняному судді Кощеєва І.М.) у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кошля А.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2026 в судовому засіданні у справі № 904/1871/24 оголошено перерву до 02.04.2026 на 11:00 год.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді, доповідача Чус О.В. у відпустці, розгляд апеляційної скарги у справі №904/1871/24, призначений на 02 квітня 2026 року не відбувся.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2026 розгляд апеляційної скарги Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2025 у справі № 904/1871/24 призначено у судовому засіданні на 06.05.2026 о 11:00 год.
06.05.2026 секретар судового засідання Солодова І.М. під час підготовки до проведення засідання в режимі відеоконференції встановила працездатність комплексу технічних засобів відеозапису; зауважень щодо його роботи не було. У призначений час секретар судового засідання намагався вийти на зв'язок із представником третьої особи-1 - адвокатом Вдовенком М.В. - у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через сервіс відеоконференцзв'язку ЄСІТС. Однак представник третьої особи-1 був неактивним та на зв'язок не вийшов. За таких обставин провести судове засідання в режимі відеоконференції за участю представника третьої особи-1 неможливо, про що складено відповідний Акт.
У судовому засіданні 06.05.2026 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Щодо нових доказів, які не були подані до суду першої інстанції, а саме копії запиту підприємства до оператора розподілу електроенергії АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» від 13.08.2025, копії відповіді оператора від 18.09.2025 №31420/1001 щодо обсягів споживання електроенергії за 2019-2021 роки, а також інформації з особистого кабінету споживача про кількість особових рахунків - колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції відмовив у позові, а заявник апеляційної скарги просить долучити до матеріалів справи, зокрема, копію запиту від 13.08.2025 та копію відповіді оператора від 18.09.2025, які виготовлено після прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.12.2020 року у справі №908/1908/19.
Враховуючи викладене, колегія суддів розглядає справу за наявними на момент ухвалення оскаржуваного рішення доказами.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи, Адміністративна колегія Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за результатом розгляду справи № 54/1-20 про порушення Державним промисловим підприємством "Кривбаспромводопостачання" законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", прийняла рішення від 25.01.2024 № 54/1-р/к й постановила:
1. Визнати, що державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання" (ідентифікаційний код юридичної особи - 00191017) протягом періоду 2019-2022 років та січня-травня 2023 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з постачання технічної напірної води до забірних пристроїв водопровідних комплексів (водозабірних споруд) за допомогою гідротехнічних споруд шляхом послідовності дій, що забезпечують рух води каналом Дніпро-Кривий Ріг, подачу води та регулювання рівня води у штучно-створених водних об'єктах (водосховищах, каналах) в межах території Криворізького району Дніпропетровської області: м. Кривий Ріг, м. Апостолове, м. Зеленодольськ, с. Мар'янське, с. Грушівка, смт Радушне, с. Коломійцеве, с. Новопілля, де розташовані відповідні водні та виробничі об'єкти (канали, водосховища, насосні станції, гідротехнічні споруди), які закріплені за Підприємством на праві господарського відання, як таке, що не мало жодного конкурента.
2. Визнати дії державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" (ідентифікаційний код юридичної особи - 00191017), які полягали у встановленні та застосуванні для КП "Кривбасводоканал" у період 2019-2021 років завищеної вартості Послуг з постачання технічної напірної води шляхом включення понаднормативних витрат електричної енергії на основні та допоміжні виробничі процеси при оптимальних режимах роботи устаткування, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", визначеним пунктом 1 частини другої статті 13 цього Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання технічної напірної води до забірних пристроїв водопровідних комплексів (водозабірних споруд) за допомогою гідротехнічних споруд шляхом послідовності дій, що забезпечують рух води каналом Дніпро-Кривий Ріг, подачу води та регулювання рівня води у штучно-створених водних об'єктах (водосховищах, каналах), шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
3. За порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане в пункті 2 резолютивної частини рішення, накласти на державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання" (ідентифікаційний код юридичної особи - 00191017) штраф у розмірі 68000 грн (шістдесят вісім тисяч гривень).
4. Зобов'язати державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання" (ідентифікаційний код юридичної особи - 00191017) усунути наслідки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказаного у пункті 2 резолютивної частини рішення, у двомісячний термін.
Згідно з розділами 2, 3 рішення № 54/1-р/к сторонами у справі № 54/1-20 є:
заявник: Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" (ідентифікаційний код юридичної особи - 24432974);
заявник: Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" (ідентифікаційний код юридичної особи - 03341316);
відповідач: Державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання".
Предметом розгляду заяв ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" та КП "Кривбасводоканал" було питання обґрунтованості вартості послуг Підприємства з постачання технічної напірної води (до забірних пристроїв водопровідних комплексів (водозабірних споруд) за допомогою гідротехнічних споруд шляхом послідовності дій, що забезпечують рух води каналом Дніпро-Кривий Ріг, подачу води та регулювання рівня води у штучно-створених водних об'єктах (водосховищах, каналах).
При цьому особливість надання послуг з постачання технічної напірної води полягає в подачі води за допомогою насосних станцій Підприємства (НС-1, НС-2, НС-3, які обліковуються на балансі Підприємства, розташовані на території Криворізького району Дніпропетровської області; НС-5 Радушанського водопровідного комплексу, розташована на березі Південного водосховища на відстані 500 м від споруд комплексу) в штучно-створені водні об'єкти, в яких споживачі власними насосними станціями здійснюють забір води. До таких водних об'єктів відносяться канал Дніпро-Кривий Ріг (обліковується на балансі Підприємства, розташований на території Криворізького району Дніпропетровської області), Південне водосховище (обліковується на балансі Державного агентства водних ресурсів України, розташоване на території Криворізького району Дніпропетровської області, а також м. Кривий Ріг) та канал №33 (обліковується на балансі Підприємства, розташований на території м. Кривий Ріг).
Надання послуг з постачання технічної води до водозабірних споруд КП "Кривбасводоканал" складається з подачі за допомогою гідротехнічних споруд дніпровської води Каховського водосховища в Південне водосховище, наповнення його та підтримання рівня води, достатнього для виконання забору води насосними станціями споживача. Вода з Каховського водосховища проходить по каналу Дніпро-Кривий Ріг шлях довжиною 42,68 км через всі споруди каналу, піднімаючись на висоту більше 80 м трьома насосними станціями. В процесі надання послуги з подачі технічної води Підприємство здійснює послідовність дій, які забезпечують рух води каналом Дніпро-Кривий Ріг.
ДПП "Кривбаспромводопостачання" надає послуги з постачання технічної напірної води Водоканалу до забірних пристроїв Радушанського водопровідного комплексу, розміщеного за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Нікопольське шосе, 219). У свою чергу Водоканал постачає напірну технічну воду ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", вироблену за допомогою Радушанського водопровідного комплексу та транспортовану трьома водоводами до виробничих об'єктів ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".
Постановлене відповідачем за наслідком перевірки рішення від 25.01.2024 № 54/1-р/к року і є причиною спору.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виснував:
Щодо монопольного становища: Позивач не довів наявності значної конкуренції на ринку. Відповідач правильно встановив існування бар'єрів для входу (адміністративні, економічні, екологічні), а споживачі не мали альтернативи. Отже, позивач обґрунтовано визнаний таким, що займає монопольне становище у визначених територіальних і часових межах.
Щодо завищення вартості послуг: Затверджені позивачем норми ПВЕЕ (340, 300, 307 кВт·год/тис.мі) вже включають всі неминучі витрати електроенергії на основні та допоміжні процеси. Позивач безпідставно включив до калькуляцій понаднормативні обсяги, що призвело до завищення вартості послуг на загальну суму 51 721,47 тис. грн (з них 40 626 тис. грн зайво сплачено КП «Кривбасводоканал»). Доводи про необхідність врахування втрат води відхилені, оскільки норми ПВЕЕ вже враховують неминучі витрати.
Щодо висновку експерта: суд не прийняв його як належний доказ, оскільки експерт не досліджував всіх документів, якими керувався Антимонопольний комітет (зокрема заяви третіх осіб, листи позивача, дані АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі»), а питання нормативного підтвердження не є предметом експертизи (питання права).
Щодо строків розгляду справи: суд відхилив довід про порушення строків, оскільки справа була розпочата до 01.01.2024, а отже підлягала розгляду за старою редакцією Закону, яка не встановлювала граничних строків. Крім того, строк давності (5 років) зупиняється на час розгляду справи.
Щодо строку звернення до суду: позивач отримав рішення 17.02.2024 та звернувся з позовом 17.04.2024, тобто в межах двомісячного строку, тому заперечення відповідача про пропуск строку безпідставні.
Отже, Позивач не спростував висновків Антимонопольного комітету, дії якого кваліфіковані правильно як зловживання монопольним становищем (встановлення цін, неможливих за умов значної конкуренції). Штраф у 68 000 грн є законним та не перевищує меж, встановлених законом. Підстав для скасування рішення згідно зі ст. 59 Закону № 2210-III немає.
Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Предметом судового розгляду у цій справі є встановлення наявності / відсутності визначених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для скасування рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/1р/к від 25.01.2024 за результатами розгляду справи № 54/1-20.
Відповідно до статті 1 Закону № 2210-III, економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Відповідно до частини першої статті 12 цього Закону суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 2210-ІІІ зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
У частині другій вказаної статті наведені окремі види зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, яким, зокрема, визнається:
1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;
3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;
4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;
5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;
6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;
7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
За приписом частини третьої статті 13 Закону № 2210-ІІІ зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Згідно з пунктом 2.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії:
встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів) господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання;
складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;
складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);
визначення товарних меж ринку;
визначення територіальних (географічних) меж ринку;
встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку;
визначення обсягу товару, який обертається на ринку;
розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку;
складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;
визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;
встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.
При цьому згідно з пунктом 2.2 Методики етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики, можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.
За таких обставин для визначення монопольного становища допускається використання лише деяких етапів, передбачених пунктом 2.1 Методики.
Методикою визначено значення, зокрема, наступних термінів:
бар'єри вступу на ринок - це обставини, що перешкоджають новим суб'єктам господарювання почати конкурувати на рівних із суб'єктами господарювання, що вже діють на певному товарному ринку;
попит - певна кількість товару, яку споживачі готові або/та в змозі купити за певну ціну у межах певної території протягом певного періоду;
пропозиція - певна кількість товару, яку суб'єкт господарювання виробляє (або може виробити) і пропонує (або може пропонувати) для реалізації на ринку, чи реалізує (або може реалізувати) на ринку за запропонованою ціною у межах певної території протягом певного періоду;
ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція;
товар - будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права (зокрема цінні папери).
Відповідно до пункту 9.1 Методики потенційними конкурентами вважаються такі суб'єкти господарювання: які мають матеріально-технічну базу, кадри, технології тощо, але з різних причин не реалізують ці можливості; які виготовляють товари (товарні групи), що складають товарні межі ринку, але не реалізують їх на відповідному ринку; нові суб'єкти господарювання, які можуть вступити на ринок.
Згідно з пунктом 9.2 Методики бар'єрами для вступу потенційних конкурентів на відповідний ринок є: обмеження за попитом, пов'язані з високою насиченістю ринку товарами (товарними групами) та низькою платоспроможністю покупців; адміністративні обмеження; економічні та організаційні обмеження; екологічні обмеження; нерозвиненість ринкової інфраструктури; інші обмеження, що спричиняють суттєві витрати, необхідні для вступу на певний ринок товару (товарної групи).
Наявність хоча б одного бар'єру вступу на ринок, що не може бути подоланий суб'єктом господарювання протягом 1-2 років унаслідок неможливості компенсації за цей час витрат, необхідних для вступу на ринок, розглядається як ознака того, що суб'єкт господарювання не є потенційним конкурентом (п. 9.3 Методики).
Установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.
За загальним порядком доказування, визначеним статтями 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок з доведення у суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.
Водночас суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.
Господарські суди у розгляді цієї категорії справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 910/6999/17, від 19.06.2018 у справі № 910/3047/17, від 11.06.2019 у справі №915/523/18, від 05.03.2020 у справі № 910/2921/19.
У ході дослідження ринку відповідачем встановлено існування бар'єрів для вступу потенційних конкурентів, нових суб'єктів господарювання на ринок послуг у досліджуваних нею територіальних (географічних) та часових межах, що перелічені у пункті 100 рішення адміністративної колегії, а саме:
адміністративні обмеження - наявність затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку суб'єктів на здійснення діяльності з перерозподілу (перекидання) водних ресурсів, у тому числі в маловодні регіони;
економічні та організаційні обмеження - пов'язані з технологічними особливостями надання цих послуг, як то: необхідність будівництва нових водних об'єктів та гідротехнічних споруд, поруч з існуючими водними об'єктами та гідротехнічними спорудами, закріпленими за Підприємством на праві господарського відання; залучення відповідних обсягів коштів для цього будівництва; переміщення або будівництво нових водозабірних споруд споживачів; отримання споживачами нових дозволів на спеціальне водокористування;
екологічні обмеження, визначені Водним кодексом України та Земельним кодексом України.
Відповідно до пункту 3.8 розділу 3 рішення 54/1-р/к у межах досліджуваного ринку відповідачем не встановлено конкурентів ДПП "Кривбаспромводопостачання": не встановлено інших суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність з надання послуг з постачання технічної напірної води або мали технічну можливість надавати ці послуги юридичним особам у досліджуваних часових та територіальних межах.
У споживачів, зокрема у КП "Кривбасводоканал", відсутня можливість придбання технічної води в інших постачальників, товари замінники не існують, альтернатива послугам Підприємства відсутня.
Позивач не довів, що він зазнає значної конкуренції на ринку.
Відтак позивачем не спростована наявність бар'єрів вступу на ринок у досліджуваних Відділенням територіальних та часових межах, що доводить правильність його висновків, викладених у розділі 3 та у пункті 1 резолютивної частини рішення щодо визначення монопольного (домінуючого) становища позивача на ринку послуг.
Як доречно зазначив суд першої інстанції, у розумінні положень абзацу другого частини першої статті 12 Закону № 2210-ІІІ ДПП "Кривбаспромводопостачання" протягом 2019 - 2022 років та січня - травня 2023 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з постачання технічної напірної води до забірних пристроїв водопровідних комплексів (водозабірних споруд) за допомогою гідротехнічних споруд шляхом послідовності дій, що забезпечують рух води каналом Дніпро-Кривий Ріг, подачу води та регулювання рівня води у штучно-створених водних об'єктах (водосховищах, каналах) у межах території Криворізького району Дніпропетровської області: м. Кривий Ріг, м. Апостолове, м. Зеленодольськ, с. Мар'янське, с. Грушівка, смт Радушне, с.Коломійцеве, с. Новопілля, де розташовані відповідні водні та виробничі об'єкти (канали, водосховища, насосні станції, гідротехнічні споруди), які закріплені за Підприємством на праві господарського відання, як таке, що не мало жодного конкурента.
У розділі 4.2.4 рішення зазначено, що у період 2019 - 2022 років та січня - травня 2023 року ДПП "Кривбаспромводопостачання" здійснювало господарську діяльність з надання послуг з постачання технічної напірної води, послуг з постачання технічної безнапірної води та послуг з централізованого водопостачання.
"Алгоритм формування повної собівартості" за видами господарської діяльності Підприємства (послуг з постачання технічної напірної води, послуг з постачання технічної безнапірної води та послуг з централізованого водопостачання) у зазначений період визначено додатком № 5 до наказу по Підприємству від 01.02.2017 № 17 "Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства" та додатком № 5 до наказу по Підприємству від 02.09.2020 № 77 "Про внесення змін до наказу "Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства" від 01.02.2017 № 17".
Відповідачем проведено, а судом перевірено порівняльний аналіз:
переліку фактичних річних витрат ДПП "Кривбаспромводопостачання" в цілому по Підприємству, загальний обсяг фактичних річних витрат, їх співвідношення (питома вага кожної з витрат у складі загального обсягу фактичних річних витрат);
переліку фактичних річних витрат ДПП "Кривбаспромводопостачання", понесених з наданням послуг з постачання технічної напірної води, загальний обсяг фактичних річних витрат, їх співвідношення (питома вага кожної з витрат у складі загального обсягу фактичних річних витрат);
переліку планових річних витрат, включених Підприємством до калькуляцій вартості послуг з постачання технічної напірної води для КП "Кривбасводоканал", їх загальний обсяг, їх співвідношення (питома вага кожної з витрат у складі загального обсягу планових річних витрат);
обсягів фактично наданих послуг з постачання технічної напірної води у натуральному та грошовому виразі та встановлено:
- загальний обсяг фактичних річних витрат ДПП "Кривбаспромводопостачання", понесених з наданням послуг з постачання технічної напірної води, у складі загального обсягу фактичних річних витрат Підприємства становить: у 2019 році - 86,15%; у 2020 році - 85,73%; у 2021 році - 83,63%; у 2022 році - 88,51%;
- питома вага загальновиробничих й адміністративних витрат у складі загальних обсягів річних витрат (фактичних, планових) з послуги щодо постачання технічної напірної води становить:
загальновиробничі витрати: планові: на 2019 рік - 7,24%, на 2020 рік - 22,81%, на 2021 рік - 23,65%, на 2022 рік - 20,42%; фактичні: на 2019 рік - 17,89%, на 2020 рік - 21,50%, на 2021 рік - 26,26%, на 2022 рік - 18,56%; фактичні в цілому по Підприємству: на 2019 рік - 20,57%, на 2020 рік - 24,09%, на 2021 рік - 28,94%, на 2022 рік - 20,66%;
адміністративні витрати: планові: на 2019 рік - 5,62%, на 2020 рік - 13,12%, на 2021 рік - 12,20%, на 2022 рік - 10,23%; фактичні: на 2019 рік - 10,38%, на 2020 рік - 12,38%, на 2021 рік - 12,39%, на 2022 рік - 8,54%; фактичні в цілому по Підприємству: на 2019 рік - 10,36%, на 2020 рік - 12,35%, на 2021 рік - 12,29%, на 2022 рік - 8,55%.
Отже, як було встановлено, питома вага загальновиробничих й адміністративних витрат у складі загальних обсягів річних витрат (фактичних, планових) з послуги щодо постачання технічної напірної води майже дорівнює (або є нижчою) від питомої ваги цих витрат у складі загальних обсягів фактичних річних витрат у цілому по Підприємству.
Викладене дозволило Відділенню дійти висновку щодо відсутності перехресного субсидування витрат з іншої господарської діяльності Підприємства за рахунок досліджуваних послуг та завищення обсягів загальновиробничих й адміністративних витрат у складі вартості досліджуваних послуг.
Водночас Відділенням були проаналізовані, а судом перевірені загальні обсяги фактичних річних витрат, понесених ДПП "Кривбаспромводопостачання" під час надання послуг з постачання технічної напірної води у період 2019 - 2022 роки, на відповідність обсягам фактично наданих цих послуг споживачам та було встановлено, що у період 2019 - 2021 років обсяг наданих/виставлених Підприємством споживачам послуг з постачання технічної напірної води значно перевищував їхні фактичні витрати, зокрема по роках: 2019 рік - на 7 750,42 тис. грн; 2020 рік - на 28 786,85 тис. грн; 2021 рік - на 8 204,06 тис. грн.
У 2022 році обсяг наданих послуг з постачання технічної напірної води не перевищував їхніх фактичних витрат.
Основну питому вагу у складі витрат займає стаття "Електроенергія для технологічних потреб" від 50,90% до 83,74% у загальній сумі витрат (у "Повній собівартості").
Зокрема, у калькуляції з 01.01.2019 - 83,74%; у калькуляції з 16.02.2019 - 82,05%; у калькуляції з 01.06.2020 - 50,90%; у калькуляції з 01.01.2021 - 63,94%; у калькуляції з 01.08.2021 - 52,82%.
До калькуляцій включено витрати електричної енергії у натуральному та грошовому вимірі на 1 кВт*год у наступному розмірі: у калькуляції з 01.01.2019: 88253,26 тис.грн/44512,49 тис.кВт*год = 1,9827 грн/кВт*год; у калькуляції з 16.02.2019: 107644,98 тис.грн/45070,39 тис.кВт*год = 2,3884 грн/кВт*год; у калькуляції з 01.06.2020: 60742,34 тис.грн/38051,223 тис.кВт*год = 1,5963 грн/кВт*год; у калькуляції з 01.01.2021: 60275,58 тис.грн/31389,13 тис.кВт*год = 1,9203 грн/кВт*год; у калькуляції з 01.08.2021: 36680,26 тис.грн/17501,54 тис.кВт*год = 2,0958 грн/ кВт*год.
Підприємством розраховувалися, затверджувалися та погоджувалися уповноваженим органом - департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації загальновиробничі норми питомих витрат ПЕР на 2019, 2020 та 2021 роки, у тому числі загальновиробничі норми питомих витрат електричної енергії на одиницю виробленої продукції - наданих послуг з постачання технічної напірної води (кВт*год/тис.м3, далі - норми ПВЕЕ).
Ці норми розроблені відповідно до Методики розрахунку норм питомих витрат ПЕР №449, з урахуванням усіх витрат електричної енергії на основні та допоміжні виробничі процеси при оптимальних режимах роботи устаткування Підприємства на підставі даних за останні три роки роботи Підприємства, з урахуванням стану обладнання, наявної технології та організації виробництва.
Норми ПВЕЕ на надання послуг з постачання технічної напірної води (затверджені Підприємством) становлять: на 2019 - 340 кВт*год/тис.м3; на 2020 - 300 кВт*год/тис.м3; на 2021 - 307 кВт*год/тис.м3.
Порівнюючи обсяги витрат електричної енергії, включені ДПП "Кривбаспромводопостачання" до калькуляцій по статті "електроенергія для технологічного потреб", з обсягами цих витрат, які повинні були бути визначені із застосуванням затверджених норм ПВЕЕ, Відділенням встановлено, що у 2019 - 2021 роках до калькуляцій Підприємством включено понаднормативні обсяги витрат електричної енергії, а саме щодо калькуляції, введеної в дію:
01.01.2019 - перевищено показник планового обсягу витрат електричної енергії на 9315,52 тис.грн;
16.02.2019 - перевищено показник планового обсягу витрат електричної енергії на 12554,23тис.грн;
01.06.2020 - перевищено показник планового обсягу витрат електричної енергії на 12966,17 тис.грн;
01.01.2021 - перевищено показник планового обсягу витрат електричної енергії на 15078,65 тис.грн;
01.08.2021 - перевищено показник планового обсягу витрат електричної енергії на 1806,90 тис.грн.
Загальне перевищення становить 26791,85 тис.кВт*год на загальну суму 51721,47 тис. грн. Зокрема по калькуляціях:
до калькуляції, що діяла з 01.01.2019, включено обсяг витрат електричної енергії 44512,49 тис.кВт*год замість 39814,00 тис.кВт*год, в результаті чого даний обсяг витрат у натуральному виразі завищено на 4698,49 тис.кВт*год, відповідно у грошовому виразі завищено на 9 315,52 тис. грн;
до калькуляції з 16.02.2019 включено обсяг витрат електричної енергії 45070,39 тис.кВт*год замість 39814,00 тис.кВт*год, що призвело до завищення на 5256,39 тис.кВт*год, у грошовому виразі на 12 554,23 тис.грн;
до калькуляції з 01.06.2020 включено обсяг витрат електричної енергії 38051,223 тис.кВт*год замість 29928,75 тис.кВт*год, що призвело до завищення на 8122,47 тис.кВт*год, у грошовому виразі на 12 966,17 тис. грн;
до калькуляції з 01.01.2021 включено обсяг витрат електричної енергії 31389,13 тис.кВт*год замість 23536,77 тис.кВт*год, що призвело до завищення на 7852,36 тис.кВт*год, у грошовому виразі на 15 078,65 тис. грн;
до калькуляції з 01.08.2021 включено обсяг витрат електричної енергії 17501,54 тис.кВт*год замість 16639,40 тис.кВт*год, що призвело до завищення на 862,14 тис.кВт*год, у грошовому виразі на 1 806,90 тис. грн.
Через включення до калькуляцій обсягів витрат електричної енергії, які не відповідають затвердженим нормам ПВЕЕ (понаднормативні), ДПП "Кривбаспромводопостачання" визначило завищені розміри вартості послуг з постачання технічної напірної води.
Так, за наслідком порівняльного аналізу Відділенням встановлено, що у калькуляціях завищено вартість послуг з постачання технічної напірної води: у калькуляції з 01.01.2019 - на 0,09546 грн/1м3; у калькуляції з 16.02.2019 - на 0,12826 грн/1м3; у калькуляції з 01.06.2020 - на 0,21600 грн/1м3; у калькуляції з 01.01.2021 - на 0,24051 грн/1м3; у калькуляції з 01.08.2021 - на 0,04241 грн/1м3.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), листом від 11.05.2023, адресованим Антимонопольному комітету України, навела перелік постанов НКРЕКП, якими встановлено тарифи КП "Кривбасводоканал" на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, зокрема у період 2019 - 2021 років: постанова НКРЕКП від 21.12.2018 № 2003; постанова НКРЕКП від 04.02.2020 № 283; постанова НКРЕКП від 16.12.2020 № 2499; постанова НКРЕКП від 22.12.2021 № 2855.
За повідомленням НКРЕКП (лист від 11.05.2023) у зазначених постановах НКРЕКП у тариф на централізоване водопостачання було включено вартість на послуги з постачання технічної води, постачальником яких є ДПП "Кривбаспромводопостачання", за цінами відповідно до укладених договорів.
Відтак дії ДПП "Кривбаспромводопостачання", які полягають:
- у встановленні для КП "Кривбасводоканал" завищеної вартості послуг з постачання технічної напірної води шляхом включення до калькуляцій понаднормативних витрат на електричну енергію на основні та допоміжні виробничі процеси при оптимальних режимах роботи устаткування у період 2019 - 2021 років;
- у застосуванні завищеної вартості послуг з постачання технічної напірної води у період 2019 - 2021 років (шляхом нарахування та пред'явлення КП "Кривбасводоканал" до сплати рахунків за надані послуги за завищеною вартістю цих послуг), призвели до зайво сплачених КП "Кривбасводоканал" на користь ДПП "Кривбаспромводопостачання" коштів у сумі 40626063,97 грн, з яких 68% у складі витрат на послуги з централізованого водопостачання.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який, у свою чергу, визнав правильним висновок, викладений у пункті 2 резолютивної частини оскаржуваного рішення Відповідача.
Суд апеляційної інстанції вважає, що дії ДПП «Кривбаспромводопостачання» щодо встановлення та застосування у період 2019-2021 років для КП «Кривбасводоканал» завищеної вартості послуг з постачання технічної напірної води шляхом включення понаднормативних витрат електричної енергії на основні та допоміжні виробничі процеси при оптимальних режимах роботи устаткування, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Такі дії кваліфікуються за пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» як зловживання монопольним (домінуючим) становищем, передбачене пунктом 1 частини другої статті 13 цього Закону.
Порушення полягає у встановленні таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
При цьому монопольне становище Позивача мало місце на ринку послуг з постачання технічної напірної води до забірних пристроїв водопровідних комплексів (водозабірних споруд) за допомогою гідротехнічних споруд шляхом послідовності дій, що забезпечують рух води каналом Дніпро - Кривий Ріг, подачу води та регулювання рівня води у штучно створених водних об'єктах (водосховищах, каналах).
За вказаних обставин суд обґрунтовано відхилив доводи позивача.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності доводів Позивача про необхідність додаткового врахування втрат води (фільтрація та випаровування) при визначенні норм питомих витрат електроенергії.
Апеляційний суд виходить із того, що у період 2019- 2021 років нормування витрат паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) здійснювалося відповідно до Положення, затвердженого наказом Держкоменергозбереження № 112, та Методики № 449.
Відповідно до пункту 1.9 Положення та пункту 5 Методики № 449, нормуванню підлягають усі витрати ПЕР на основні та допоміжні виробничі процеси, які вже включають неминучі втрати енергії.
Норма питомої витрати ПЕР (пункт 1.10 Положення) є показником використання ресурсів на одиницю продукції, орієнтованим на прогресивне виробництво.
Загальновиробничі норми питомих витрат ПЕР на 2019- 2021 роки були розроблені самим Позивачем, погоджені уповноваженим органом (департаментом ЖКГ Дніпропетровської ОДА) та затверджені його керівником. У цих нормах у графі «Продукція, роботи, послуги» зазначено «технічна напірна вода», а обсяг виробництва вказаний у тис. мі. Отже, норми ПВЕЕ (340, 300, 307 кВт·год/тис. мі) вже враховують усі витрати електроенергії, включаючи неминучі втрати, і не потребують додаткового включення будь-яких обсягів понад цей показник.
Надані Позивачем докази (дозвіл на спеціальне водокористування, форми 2ТП-водгосп тощо) не спростовують цього висновку, оскільки норми ПВЕЕ розроблені саме на підставі Методики № 449 з урахуванням технологічних особливостей підприємства. Натомість, як вірно встановлено судом першої інстанції, у калькуляціях Позивача фактично враховані норми ПВЕЕ, які є більшими як за затверджені, так і за фактичні показники.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для врахування додаткових обсягів електроенергії понад затверджені норми ПВЕЕ.
Також, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що поданий Позивачем висновок судово-економічної експертизи від 24.03.2025 № 409/02-2025 не спростовує висновків оскаржуваного рішення Відповідача та не є належним доказом для його скасування.
Апеляційний суд виходить з того, що експерт не врахував усіх документів, які були в розпорядженні Відділення Антимонопольного комітету України, зокрема заяв третіх осіб, листів самого Позивача та листа АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», які стали підставою для прийняття рішення.
Основним джерелом інформації для Відділення був лист Підприємства від 15.05.2023 № 01/549, який містив показники фактичних та планових витрат, однак експерт його належним чином не дослідив.
Крім того, поставлене експерту питання стосувалося «нормативного підтвердження» висновків рішення, що відповідно до частини другої статті 98 Господарського процесуального кодексу України не може бути предметом експертного дослідження, оскільки оцінка правильності застосування норм права належить виключно до компетенції суду.
Згідно зі статтями 86 та 104 ГПК України, висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом у сукупності з іншими доказами.
Суд першої інстанції надав цьому доказу належну оцінку, вказавши на його недоліки, та обґрунтовано відхилив його. Отже, висновок експерта не спростовує висновків оскаржуваного рішення Відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що твердження Позивача щодо порушення Відповідачем строків розгляду справи № 54/1-20 є безпідставними. Апеляційний суд виходить з того, що розгляд цієї справи було розпочато розпорядженням адміністративної колегії Відділення від 27.01.2020, тобто до набрання чинності Законом України № 3295-IX від 09.08.2023, який набув чинності з 01.01.2024. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, справи, розгляд яких розпочато до дня набрання ним чинності, розглядаються за законодавством, що діяло раніше. Отже, справа № 54/1-20 підлягала розгляду відповідно до редакції Закону України «Про захист економічної конкуренції», яка діяла до 01.01.2024. Така редакція Закону № 2210-III не передбачала граничних строків розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Більше того, статтею 42 цього Закону (в редакції до 01.01.2024) встановлено, що строк давності притягнення до відповідальності становить п'ять років, а його перебіг зупиняється на час розгляду справи органом Антимонопольного комітету.
Таким чином, оскільки граничних строків розгляду справи законом не встановлювалося, а строк давності зупинявся, то посилання Позивача на необхідність закриття справи через сплив трирічного строку є помилковим.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно відхилив доводи Позивача про порушення Відповідачем процесуальних строків розгляду справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення Антимонопольного комітету України (територіального відділення) є законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону одним із основних завдань АМК є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, запобігання, виявлення і припинення порушень такого законодавства.
Апеляційний суд наголошує, що Антимонопольний комітет України, його адміністративні колегії, державні уповноважені, а також адміністративні колегії територіальних відділень є органами АМК, які відповідно до пунктів 1-5 частини першої статті 7 Закону мають повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проводити розслідування, приймати розпорядження та рішення, перевіряти суб'єктів господарювання, вимагати інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Частиною першою статті 19 Закону «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що під час розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи та посадові особи АМК керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання, політичних партій та інших об'єднань громадян.
Порядок розгляду справ визначений статтею 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції»: розгляд починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі, при цьому органи АМК збирають і аналізують докази, отримують пояснення осіб.
Відповідно до статті 48 цього Закону за результатами розгляду справи АМК приймає рішення, зокрема, про визнання вчинення порушення, про накладення штрафу, про припинення порушення тощо.
Колегія суддів зазначає, що статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено вичерпний перелік підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, а саме: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. При цьому порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення лише за умови, що воно призвело до прийняття неправильного рішення.
До того ж, керуючись правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.03.2019 у справі № 914/2554/16, відповідно до якої суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень органів АМК не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК. Суд, перевіряючи рішення АМК на відповідність статті 59 Закону, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) АМК поза межами перевірки за наявними обставинами.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому стаття 79 цього Кодексу встановлює для справ про захист економічної конкуренції стандарт доказування «баланс вірогідностей»: обставина вважається доведеною, якщо докази, надані на її підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Апеляційним судом встановлено, що під час розгляду справи позивач не спростував висновків відповідача, викладених в оскаржуваному рішенні, а тому кваліфікація дій позивача відповідачем є правильною. У зв'язку з цим апеляційний суд констатує відсутність жодної з підстав для скасування або зміни рішення АМК, передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Щодо накладеного штрафу.
Відповідно до статті 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 51 за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні на підставі звіту підприємства, дохід позивача за 9 місяців 2023 року склав 227 359,4 тис. грн. Визначений адміністративною колегією штраф у сумі 68 000 грн не перевищує десяти відсотків доходу позивача за 2023 рік, а тому є законним та співмірним.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване позивачем рішення відповідача щодо ДПП «Кривбаспромводопостачання» є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування, визначені статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відсутні.
Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, з огляду на таке.
Щодо неврахування втрат води.
Доводи скарги про необхідність додаткового включення до калькуляцій обсягів електроенергії на компенсацію втрат води є помилковими.
Затверджені самим Позивачем та погоджені уповноваженим органом норми ПВЕЕ (340, 300, 307 кВт·год/тис. мі) розроблені відповідно до Методики № 449 та положень чинного на той час нормативно-правового акта (наказ № 112), які прямо передбачають, що нормуванню підлягають усі витрати ПЕР на основні та допоміжні виробничі процеси, включаючи неминучі втрати енергії.
Отже, ці норми вже враховують технологічні втрати (фільтрацію, випаровування) і не потребують жодного додаткового нарахування понад встановлений показник.
Посилання на відсутність державного регулювання ціни на технічну воду не звільняє Позивача від обов'язку дотримуватися затверджених ним же норм ПВЕЕ при формуванні калькуляцій.
Щодо висновку експерта.
Висновок судово-економічної експертизи від 24.03.2025 № 409/02-2025 обґрунтовано не взято до уваги, оскільки експерт досліджував не всі матеріали справи, зокрема не надано заяв третіх осіб, листів самого Позивача та даних АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», які стали підставою для прийняття рішення.
Крім того, питання «нормативного підтвердження» висновків АМКУ стосується оцінки норм права, що відповідно до ч. 2 ст. 98 ГПК України не може бути предметом експертного дослідження. Відтак цей доказ не спростовує висновків оскаржуваного рішення.
Щодо порушення строків розгляду справи.
Твердження про необхідність закриття справи через сплив трьох років є безпідставним. Справу розпочато 27.01.2020, тобто до набрання чинності Законом № 3295-IX (з 01.01.2024), а тому вона підлягала розгляду за попередньою редакцією Закону № 2210-III, яка не встановлювала граничних строків розгляду. При цьому строк давності (5 років) зупинявся на час розгляду справи (ст. 42 Закону в попередній редакції).
Щодо монопольного становища та завищення вартості.
Позивач не спростував наявності бар'єрів для входу на ринок (адміністративні, економічні, екологічні) та не довів, що він зазнає значної конкуренції.
Факт включення понаднормативних витрат електроенергії підтверджений зіставленням даних калькуляцій із затвердженими нормами ПВЕЕ та фактичними витратами підприємства. Загальне перевищення становить 26 791,85 тис. кВт·год на суму 51 721,47 тис. грн, що призвело до зайвої сплати КП «Кривбасводоканал» 40 626 тис. грн.
Таким чином, усі доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку. Підстав для скасування рішення, передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2025 у справі № 904/1871/24.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст., 269, 270, 275-277,282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2025 у справі № 904/1871/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2025 у справі № 904/1871/24 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова підписана 20.05.2026.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя А.О. Кошля