28 січня 2011 р. № 48/429
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого,
Волковицької Н.О., Рогач Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Франсуа-Україна"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 року
у справі№ 48/429
господарського суду міста Києва
за позовомІноземного підприємства "Foster Carers LTD"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Франсуа-Україна"
простягнення грошових коштів
за участю представників:
позивачаБауман Ю.Т., дов. від 05.07.10
відповідачаХімка М.І., дов. від 04.09.10
Іноземне підприємство "Foster Carers LTD", від імені та за рахунок якого діє Адвокатське об'єднання "Всеукраїнське адвокатське об'єднання "Альянс", звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Франсуа-Україна" грошових коштів у сумі 524616,43 долари США (в тому числі 500000 дол. США боргу та 24616,43 дол. США відсотків), посилаючись на статті 526, 553, 554, 1049 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що позивач набув за договором з поручителем, який виконав за відповідача його зобов'язання за договором позики перед третьою особою -кредитором, право вимоги до відповідача зі сторони поручителя.
Відповідач у відзиві на позов заявив клопотання про припинення провадження у даній справі з огляду на наявність в договорі позики арбітражного застереження про передачу спорів на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, відповідно до його регламенту.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2010 року (суддя Бойко Р.В.) позов задоволено частково; з відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість у сумі 523858 доларів 13 центів США, а також 25698,80 грн. судових витрат; в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 року (судді: Андрієнко В.В.- головуючий, Буравльов С.І., Вербицька О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості; доводи апеляційної скарги щодо допущених судом першої інстанції процесуальних порушень відхилено, як такі, що спростовуються матеріалами справи.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Франсуа-Україна" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову в даній справі, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення господарськими судами норм матеріального права, прийняття судових рішень без достатніх правових підстав, без повного та всебічного дослідження всіх матеріалів справи та її обставин, з численними порушеннями прав та законних інтересів відповідача, оскільки рішення прийнято на підставі договору позики, оригінал якого суду не надавався та існування якого ставиться відповідачем під сумнів; судами було безпідставно відхилено та залишено без уваги подані відповідачем клопотання про припинення провадження по справі з огляду на арбітражне застереження, про витребування у позивача оригіналу договору позики, про проведення судової експертизи, про витребування у оригіналу сертифікату, доданого до позовної заяви, про переклад відповідних аркушів справи на державну українську мову, про залучення до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на стороні позивача.
Позивач відхилив доводи касаційної скарги, зазначаючи про законність та обґрунтованість судових рішень.
У судовому засіданні від 25.01.2011 року було оголошено перерву до 28.01.2011 року на 09 год. 10 хв., про що представники сторін повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Місцевим господарським судом встановлено, що 10.06.2005 року Іноземним підприємством "APPAREL LTD" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Франсуа-Україна" (позичальник) було укладено договір позики № 01, за пунктом 1.1 якого позикодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 500000 дол. США строком на 5 років з дати отримання всієї суми позики зі сплатою 1% річних на умовах, визначених цим договором.
За пунктами 2.2-2.5 договору моментом (днем) надання позики вважається день перерахування в повній або частковій сумі позики на рахунок позичальника, визначений у пункті 2.1 договору; моментом (днем) повернення позики вважається день зарахування на рахунок позикодавця суми позики, винагороди позикодавця та можливих штрафних санкцій, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов цього договору. Нарахування відсотків за користування позикою здійснюється за фактичну кількість днів користування вказаною позикою; сплата відсотків здійснюється раз на рік у валюті позики не пізніше останнього дня місяця, в якому нараховуються відсотки.
Судом встановлено, що на виконання договору у період з 09 по 12 серпня 2005 року позикодавець перерахував на рахунок позичальника, визначений пунктами 2.1, 9 договору, 500000 дол. США.
15.12.2005 року Іноземним підприємством "APPAREL LTD" (кредитор) та компанією "LYDDEN GROUP INC." (новий кредитор) укладено контракт № MCCH-STRTR-225-12/2005, за яким кредитор відступив новому кредитору права вимогии за договором позики № 01 від 10.06.2005 року (в тому числі право вимагати повернення позики, відсотків, інших зобов'язань за договором.
25.07.2006 року компанією "LYDDEN GROUP INC." (кредитор) та компанією "GERALDI HOLDING CORP." (поручитель) було укладено договір позики, за яким поручитель поручається перед компанією "LYDDEN GROUP INC." за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Франсуа-Україна" зобов'язання з повернення грошових коштів в розмірі 500000 дол. США та сплати відсотків за договором позики № 01 від 10.06.2005 року та контрактом № MCCH-STRTR-225-12/2005 від 25.07.2006 року; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи суму боргу, відсотків, сплату пені, відшкодування збитків та інших платежів, передбачених законодавством України.
Місцевий господарський суд встановив, що 10.05.2010 року компанія "LYDDEN GROUP INC." звернулася до поручителя компанії "GERALDI HOLDING CORP." з вимогою виконати забезпечене поручителем зобов'язання, оскільки відповідач не виконав вимогу про дострокове повернення позики та відсотків за договором, викладену в листі від 15.04.2010 року. Компанія "GERALDI HOLDING CORP." платіжними дорученнями від 12.05.2010 року № 75111 та від 19.05.2010 року № 75214 перерахувала компанії "LYDDEN GROUP INC." 524616,43 дол. США з призначенням платежу оплата за договором поруки від 25.07.2006 року.
20.05.2010 року компанією "GERALDI HOLDING CORP." (кредитор) та Іноземним підприємством "Foster Carers LTD" (новий кредитор) укладено контракт, відповідно до пункту 1.1 якого кредитор відступає новому кредитору права вимоги, які належать кредитору, та стає кредитором по договору позики № 01 від 10.06.2005 року, укладеному між "APPAREL LTD" та Іноземним підприємством "Foster Carers LTD". Листом від 31.05.2010 року компанія "GERALDI HOLDING CORP." повідомила відповідача про відступлення права вимоги та направила копії підтверджуючих документів.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач не виконав зобов'язання достроково повернути кошти за договором позики, та що вказане зобов'язання відповідно до умов договору та приписів законодавства було виконано поручителем, який відтак набув право вимоги до відповідача сплаченої ним кредитору суми згідно зі статтями 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України.
Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з обставинами, встановленими місцевим господарським судом, та застосованими нормами матеріального та процесуального права, відхиливши доводи апеляційної скарги про допущені процесуальні порушення, як необґрунтовані.
Розглянувши доводи касаційної скарги, судова колегія зазначає, що статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено не тільки процесуальні права, але й процесуальні обов'язки сторони процесу; сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи. За статтею 38 Господарського процесуального України (в редакції з 30.07.2010 року) господарський суд може витребувати докази ухвалою за клопотанням сторони або прокурора.
З матеріалів справи вбачається, що розгляд даної справи місцевим господарським судом тривав з 30.07.2010 року до 13.10.2010 року (по 30.09.2010 року в межах строку вирішення спору та 15 днів з продовженням строку вирішення спору за клопотанням сторін); клопотання про витребування у позивача оригіналів документів, надання можливості здійснення перекладу з російську на українську мову аркушів справи подані відповідачем 13.10.2010 року; розгляд судом справи після закінчення процесуальних строків, визначених Господарським процесуальним кодексом України, є процесуальним порушенням.
Звернення відповідача з клопотанням про припинення провадження у справі з посиланням на арбітражне застереження, що міститься в умовах договору позики та з клопотанням про призначення судової експертизи цього ж договору, як такого, що не існує в природі, є взаємно виключними, а відтак формальними, не обґрунтованими належно.
З наведеного вбачається безпідставність доводів касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права, прав та законних інтересів відповідача.
Водночас, розглянувши доводи касаційної скарги про неповне з'ясування судами істотних обставин справи, судова колегія враховує, що відповідно до частини 2 статті 553 Цивільного кодексу України поручитель відповідає за кредитором за порушення зобов'язання боржником, відтак судам належало на підставі матеріалів справи повно та достовірно з'ясувати, в чому саме полягає порушення боржником основного зобов'язання за договором позики.
Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та порядку, що встановлені договором.
Статтею 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено договором; судами встановлено, що відповідні норми містяться також у пункті 4.2 договору позики.
Разом з тим виникнення у кредитора права вимагати дострокового повернення позики не є рівнозначним реалізації ним такого права; відтак обов'язок достроково повернути позику виникає у боржника тоді, коли кредитор цим правом скористався, а не тоді, коли таке право у кредитора виникло.
Посилаючись на лист компанії "LYDDEN GROUP INC." від 15.04.2010 року (т.1, а.с.28), як на доказ звернення кредитора до боржника з вимогою про дострокове повернення позики, суди попередніх інстанцій не з'ясували, в зв'язку з чим у кредитора виникло право на дострокове повернення позики (з огляду невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, інших підстав, передбачених договором) та якими доказами в такому разі це підтверджується; висновки судів щодо звернення кредитора до боржника з вимогою про дострокове повернення позики не ґрунтуються на аналізі змісту листа від 15.04.2010 року в судових рішеннях.
Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди всупереч статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; неналежним чином проаналізували спірні правовідносини сторін.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Судові рішення вказаним вимогам не відповідають з наведених вище підстав. Допущені судами процесуальні порушення унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні господарського суду першої та апеляційної інстанції, судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду.
Під час розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Франсуа-Україна" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 року у справі № 48/429 Господарського суду міста Києва, прийняту за результатами перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2010 року та рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2010 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач