вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" травня 2026 р. Справа№ 910/15980/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Спаських Н.М.
Горбасенка П.В.
секретаря судового засідання: Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 19.05.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера Інжиніринг Сістемз»
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 (повний текст складено 11.03.2026)
у справі № 910/15980/25 (суддя Князьков В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Гіскон»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера Інжиніринг Сістемз»
про стягнення 978 761,55 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Гіскон» (далі - позивач, ТОМ «Будівельна компанія Гіскон») звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера Інжиніринг Сістемз» (далі - відповідач, ТОВ «Атмосфера Інжиніринг Сістемз») про стягнення основного боргу в сумі 881 565,38 грн., інфляційних втрат в сумі 8 552,31 грн., 3% річних в сумі 7 821,52 грн. та пені в сумі 80 822,34 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що:
- між позивачем (підрядник) та відповідачем (генеральний підрядник) укладено Договір підряду №13/05/25-RYB1 на виконання робіт від 13.05.2025;
- оплата робіт та ресурсів за Договором здійснюється генпідрядником за фактично виконані належним чином роботи на підставі підписаних сторонами Актів виконаних робіт Ф№ КБ-2В, Довідок Ф№ КБ-3 в строк до 15-го числа місяця, наступного за звітним, за вирахуванням сум авансових платежів, сплачених у порядку та строки, передбачених цим Договором (п.3.4. Договору);
- на виконання умов Договору та додаткових угод до Договору підрядник виконав та за Актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати ф. КБ-3 від 30.05.2025, 30.06.2025 та 30.08.2025 передав генпідряднику, а генпідрядник прийняв виконані підрядником роботи загальною вартістю 5 240 349,57 грн.;
- сторони погодились, що 5% відсотків від вартості виконаних робіт залишається у якості відкладеного платежу (гарантійного фонду) та перераховується підряднику генпідрядником через 3 (три) місяці після підписання останнього Акту приймання-передачі виконаних робіт, за умови відсутності недоліків із сторони підрядника. Останній Акт та Довідка Ф№ КБ-3 підписані сторонами за Договором - 29.08.2025, відповідно, загальна сума відкладеного платежу (гарантійного фонду) за актами виконаних робіт становить 262 017,48 грн., яку генпідрядник мав сплатити до 29.11.2025;
- генпідрядником частково були взяті на себе зобов'язання за Договором та в період з 19.05.2025 по 28.08.2025 останнім були перераховані на банківський рахунок підрядника грошові кошти у сумі 4 358 784,19 грн. Разом з тим, свого зобов'язання щодо вчасної оплати вартості прийнятих генпідрядником виконаних підрядником робіт генпідрядник не дотримався та станом на дату подання позову заборгував підряднику грошові кошти у сумі 881 565,38 грн., з яких сума відкладеного платежу (гарантійного фонду) становить 262 017,48 грн.;
У відзиві на позовну заяву відповідач проти доводів позивача заперечив, зазначивши, що:
- у відповідності до п.п.10.2.1. Договору, підрядник зобов'язаний не рідше, ніж один раз на тиждень надавати генпідряднику звіт про оперативне фактичне виконання робіт по наданому генпідрядником тижнево-добовому завданню. Звіт надсилається електронною поштою з електронної адреси підрядника bkgiskon@gmail.com на електронну адресу генпідрядника r.oksenchuk@saga-development.com.ua, за формою, наведеною у Додатку № 4 до цього Договору. У разі систематичного (2 або більше разів підряд) ненадання підрядником звітів, генпідрядник має право затримати оплату робіт за період, в якому звіти підрядником не надавалися;
- за період дії Договору, позивачем не було подано жодного звіту, що надає відповідачу право притримати оплату виконаних згідно Договору робіт;
- беручи до уваги порушення позивачем умов п.п.10.2.1. Договору, відповідач скористався правом притримати оплату за виконані роботи, відтак, позовні вимоги є необґрунтованими.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зауважив на тому, що:
- в п.10.2.1. Договору зазначено, що підрядник зобов'язаний не рідше, ніж один раз на тиждень надавати генпідряднику звіт про оперативне фактичне виконання робіт по наданому генпідрядником тижнево-добовому завданню;
- проте жодного разу за період співпраці з відповідачем в розрізі всієї співпраці за Договором підряду №13/05/25-RYB1 на виконання робіт від 13.05.2025 позивач не отримував від відповідача жодного разу тижнево-добового завдання;
- відповідач щотижнево проводив наради безпосередньо на об'єкті;
- обов'язок підрядника прийняти виконані належним чином роботи та оплатити їх в установленому Договором порядку встановлено пунктом 11.2.1. Договору, таким чином, доводи відповідача є безпідставними щодо притримання оплати за виконані позивачем роботи.
В додаткових поясненнях позивач зазначив, що:
- оскільки відповідач підписав Акти КБ-2В та Довідки Ф№ КБ-3 без зауважень, він підтвердив реальність виконання робіт, що створює безумовний обов'язок їх оплатити;
- належне виконання робіт, підтверджене підписаними Актами КБ-2В та Довідками Ф№ КБ-3, є достатньою підставою для виникнення обов'язку з оплати, а неналежне документальне оформлення не може свідчити про невідповідність змісту самої операції. Наявність підписаного Акта прийняття-передачі роботи не позбавляє замовника права заперечувати щодо обсягу, але за умови висунення конкретних претензій до результату, яких у даному випадку не було;
- якщо відповідач прийняв роботу без перевірки або не заявив про недоліки (втому числі щодо звітності), він втрачає право посилатися на них у майбутньому як на підставу для відмови в оплаті (ч. 2, 3 ст. 853 ЦК України);
- підписання актів прийняття-передачі виконаних робіт сторонами свідчить про прийняття робіт, що згідно зі статтею 530 ЦК України робить це зобов'язання таким, що має бути виконане у встановлений термін незалежно від наявності тижнево-добових звітів
- затримка оплати відповідачем з посиланням на п. 10.2.1 Договору є неправомірною та такою, що суперечить принципу добросовісності.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказав, що:
- Договором не передбачено надання тижнево-добових завдань з пошти r.oksenchuk@saga-development.com.ua на пошту bkgiskon@gmail.com. Передбачено лише надання звітів підрядником з пошти bkgiskon@gmail.com на пошту r.oksenchuk@saga-development.com.ua, як це визначено п.п. 10.2.1. Договору;
- протягом всього періоду виконання підрядником робіт згідно Договору, тижнево-добові завдання надавалися генпідрядником на нарадах, які проводилися на об'єкті щотижня;
- позивач відвідував щотижневі наради, які проводив відповідач, та, відповідно, отримував від відповідача тижнево-добові завдання до виконання робіт, але жодного разу не подав звіт у відповідності до п.п.10.2.1. Договору.
В додаткових поясненнях відповідач зазначив, що:
- притримання оплати за виконані роботи здійснюється через невиконання позивачем взятих на себе зобов'язань за Договором, а саме через неподання тижнево-добових звітів у відповідності до п.п.10.2.1. Договору;
- твердження позивача про те, що ненадання тижнево-добових звітів є процедурним недоліком - маніпулятивне, так як за весь період виконання робіт не було подано жодного звіту. Тому це не процедурний недолік, а систематичне порушення умов Договору та невиконання взятих на себе зобов'язань позивачем;
- позивач був повністю ознайомлений з умовами Договору та узгодив їх до моменту підписання. Якщо позивач вважає, що такі умови Договору нівелюють «дух права», він повинен був до моменту підписання Договору скласти протокол розбіжностей та подати його відповідачу на погодження або надати зустрічну пропозицію у відповідності до ст. 646 ЦК України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/15980/25 позовні вимоги задоволено повністю.
При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановивши, що:
- на виконання умов укладеного Договору ТОВ «Будівельна компанія Гіскон» у травні-серпні 2025 року позивачем були виконані підрядні роботи на загальну суму 5 240 349,57 грн., що підтверджується наданими позивачем Актами виконаних будівельно-монтажних робіт та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, які складені, підписані та скріплені печатками обох сторін;
- у порушення умов укладеного договору ТОВ «Атмосфера Інжиніринг Сістемз» лише частково виконало свій обов'язок з оплати виконаних та прийнятих робіт, сплативши на користь позивача 4 358 784,19 грн.;
- сторонами за спірним договором були складені, підписані та скріплені печатками обох сторін Акти виконаних будівельно-монтажних робіт без будь-яких зауважень з боку відповідача, у тому числі щодо будь-яких порушень тижнево-добового завдання;
- матеріали справи не містять доказів інформування позивача з боку ТОВ «Атмосфера Інжиніринг Сістемз» про затримання оплати вартості послуг;
- відповідачем не представлено суду будь-яких доказів на спростування встановлених обставин,
дійшов висновку, що загальна сума заборгованості відповідача, яка становить вартість виконаних та неоплачених робіт, підлягає стягненню на користь позивача з ТОВ «Атмосфера Інжиніринг Сістемз» в розмірі 881 565,38 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за порушення відповідачем зобов'язання, суд першої інстанції встановив, що вказаний розрахунок є арифметично правильними, з огляду на що задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 80 822,34 грн. на підставі п.14.1 Договору.
Окрім цього, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем зобов'язання, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність стягнення з ТОВ «Атмосфера Інжиніринг Сістемз» 3 % річних у розмірі 7 821,52 грн. та інфляційних втрат у розмірі 8 552,31 грн. в межах, заявлених позивачем.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, 31.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Атмосфера Інжиніринг Сістемз» через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» (судом зареєстровано 01.04.2026) у встановлений процесуальний строк звернулось з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/15980/25 скасувати та залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Гіскон» без розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж доводи, що й в суді першої інстанції, наголосивши, що:
- протягом всього періоду виконання підрядником робіт генпідрядником здійснювалось фінансування, що підтверджується платіжними інструкціями та Актами приймання-передачі виконаних будівельних робіт, відповідач виконував зобов'язання за договором добросовісно;
- між сторонами склалися тривалі, стабільні та належним чином виконувані господарські правовідносини, які характеризуються взаємною довірою та добросовісністю, і які протягом усього періоду співпраці були економічно доцільними та взаємовигідними як для позивача, так і для відповідача;
- позивач долучив платіжні доручення, які засвідчують факт здійснення оплати за виконані роботи в межах іншого договору, а саме Договором підряду № Г-27/07/22-RYB 1 на виконання робіт від 27.07.2022 про виконання робіт з влаштування гідроізоляції, укладеного між сторонами, що додатково підтверджує належну попередню поведінку апелянта та виконання ним фінансових зобов'язань у рамках договірних правовідносин;
- ділова активність відповідача в рамках укладених з позивачем інших Договорів, зокрема, Договору підряду № Г-27/07/22-RYB від 27.07.2022, Договору субпідряду № 25/11/21/Р-ВП від 25.11.2021, Договору підряду № 10/08/21/P-11 від 10.08.2021, Договору підряду № Г-25/07/2023-НН від 25.07.2023, Договору субпідряду № 54/Р від 03.08.2020, Договору субпідряду № 76/Р від 27.10.2022, Договору субпідряду № 39/Р від 22.06.2020, Договору субпідряду № 58/Р від 10.08.2020, вказує на зацікавленість останнього у продовженні та подальшого розвитку господарських взаємовідносин з позивачем;
- позивач у позовній заяві, поданої до суду першої інстанції, самостійно акцентує увагу на здійсненні апелянтом оплати за виконання робіт протягом терміну їх виконання відповідно до календарного графіку та фінансування робіт до Додаткової угоди № 1 та календарного графіку та фінансування робіт № 1-2 до Додаткової угоди № 2 й у відповідності до положень п.п.10.2.1. Договору;
- апелянт зарекомендував себе як добросовісний, платоспроможний та надійний контрагент, співпраця з яким є економічно обґрунтованою та доцільною, а збереження ділових відносин - таким, що відповідає інтересам сторін;
- регулярна оплата робіт свідчить про відсутність будь-якого умислу ухилитися від виконання договору чи отримати необґрунтовану вигоду від відповідача, як підрядника за Договором;
- позиція відповідача протягом розгляду справи в суді першої інстанції оминає актуальні для судового розгляду справи положення Договору, які передбачають обов'язки підрядника щодо звітування про оперативне-фактичне виконання робіт за Договором, а у разі систематичного ненадання звітів, затримання оплати - як наслідок;
- за період дії Договору позивачу щотижня надавалися тижнево-добові завдання, утім за строк виконання робіт, позивачем не було подано жодного звіту, що надає апелянту право притримати оплату виконаних згідно п.10.2.1. Договору;
- притримання генпідрядником оплати за виконані роботи не є порушенням грошового зобов'язання, оскільки Договором прямо передбачено право генпідрядника здійснювати оплату лише за умови належного виконання підрядником усіх договірних обов'язків, у тому числі обов'язку щодо надання тижнево-добових звітів про хід виконання робіт. Ненадання таких звітів свідчить про невиконання підрядником умов Договору, у зв'язку з чим строк виконання грошового зобов'язання генпідрядника не настав;
- апелянт не визнає заявлені штрафні санкції за Договором, оскільки порушення грошових зобов'язань з боку генпідрядника відсутнє.
До апеляційної скарги відповідачем додані копії Договору підряду № Г-27/07/22-RYB від 27.07.2022 з платіжними інструкціями на виконання цього Договору, Договору субпідряду № 25/11/21/Р-ВП від 25.11.2021, Договору підряду № 10/08/21/P-11 від 10.08.2021, Договору підряду № Г-25/07/2023-НН від 25.07.2023, Договору субпідряду № 54/Р від 03.08.2020 з Додатковою угодою до цього Договору, Договору субпідряду № 76/Р від 27.10.2022, Договору субпідряду № 39/Р від 22.06.2020, Договору субпідряду № 58/Р від 10.08.2020.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 справа № 910/15980/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Спаських Н.М., Горбасенко П.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026:
- апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера Інжиніринг Сістемз» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/15980/25 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України;
- надано Товариству з обмеженою відповідальністю Атмосфера Інжиніринг Сістемз» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів сплати судового збору в сумі 17 617,71 грн.;
- попереджено Товариство з обмеженою відповідальністю Атмосфера Інжиніринг Сістемз», що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, дана апеляційна скарга буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню скаржнику.
Зазначену ухвалу скаржнику доставлено до електронного кабінету 07.04.2026 о 12 год. 03 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного документа, яка міститься в матеріалах справи.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржник 13.04.2026 подав заяву про усунення недоліків, в додатках до вказаної заяви міститься платіжна інструкція № 376 від 10.04.2026 про сплату 17 617,71 грн., в призначенні платежу вказано: «Судовий збір, за позовом ТОВ АТМОСФЕРА ІНЖИНІРИНГ СІСТЕСЗ на рішення від 11.03.2026 по справі 910/15980/25».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026:
- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера Інжиніринг Сістемз» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/15980/25;
- розгляд справи ухвалено здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи;
- справу призначено до розгляду на 19.05.2026 о 10 год. 10 хв.;
- витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15980/25.
28.04.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він висловив заперечення проти доводів апеляційної скарги, пославшись на ті ж обставини, що й в суді першої інстанції, зазначивши, що:
- основною ознакою господарської операції є її реальність. Належне документальне оформлення є вторинною, похідною ознакою. Оскільки скаржник підписав Акти КБ-2В та Довідки Ф№ КБ-3 без зауважень, він підтвердив реальність виконання робіт, що створює безумовний обов'язок їх оплатити;
- посилання скаржника на статтю 538 ЦК України щодо зустрічного виконання є помилковим, оскільки, згідно з п. 1 ст. 854 ЦК України, обов'язок оплати в договорі підряду за законом прив'язується до факту виконання та прийняття робіт, а не до процедурних моментів на кшталт щомісячної паперової звітності. Зустрічним зобов'язанням до оплати є саме передача результату робіт, а не супровідний звіт, який не має самостійної споживчої вартості для замовника після того, як робота вже прийнята;
- обов'язок оплатити виконане зобов'язання виникає в силу закону та не залежить від факту надання допоміжних документів (таких як рахунки-фактури чи звіти). Відсутність звіту не звільняє замовника від обов'язку оплатити фактично прийняті за актами роботи;
- належне виконання робіт, підтверджене підписаними Актами КБ-2В та Довідками Ф№ КБ-3, є достатньою підставою для виникнення обов'язку з оплати, а неналежне документальне оформлення не може свідчити про невідповідність змісту самої операції;
- посилання скаржника на ст. 594 ЦК України є юридично неспроможним, оскільки право притримання стосується виключно володіння річчю, яка має бути передана іншій стороні. У даному випадку результат робіт уже переданий позивачем та прийнятий скаржником без зауважень, що підтверджується Актами. Притримання грошових коштів, які є предметом оплати за договором підряду, не передбачено статтею 594 ЦК України та є фактично формою ухилення від виконання грошового зобов'язання;
- відсутність допоміжного документа не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора відповідно до ст. 613 ЦК. Отже, термін оплати за прийняті роботи настав незалежно від наявності паперової звітності;
- поведінка скаржника, який протягом усього строку дії Договору не висував вимог щодо звітності та виконаних робіт в цілому, створила у позивача правомірне очікування того, що робота виконується належним чином. Раптова відмова від оплати виключно на стадії судового спору є суперечливою поведінкою (принцип Venire contra factum proprium), яка є неприпустимою в господарських правовідносинах.
29.04.2026 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з запланованим оперативним втручанням на 16.05.2026 представника позивача - адвоката Лутченко Юлії Вікторівни у місті Львів та необхідністю подальшої реабілітації.
30.04.2026 матеріали справи № 910/15980/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.
Відтак, колегія суддів в цьому випадку не визнає поважними причини неявки у судове засідання 19.05.2026 у цій справі уповноваженого представника позивача та зауважує позивачу на тому, що за приписами ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), а відтак, представником позивача є його керівник, доказів неможливості взяти участь в судовому засіданні якого суду не надано.
Окрім того, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні 19.05.2026 за відсутності уповноваженого представника позивача. Відсутність представника позивача в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя, оскільки процесуальну позицію позивача викладено у відзиві на апеляційну скаргу, а участь представників в судовому засіданні не була визнана обов'язковою.
Близька за змістом правова позиції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 910/11818/18.
З огляду на викладене, порадившись на місці, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення поданого позивачем клопотання про відкладення розгляду справи.
В додатках до апеляційної скарги відповідачем долучено копії Договору підряду № Г-27/07/22-RYB від 27.07.2022 з платіжними інструкціями на виконання цього Договору, Договору субпідряду № 25/11/21/Р-ВП від 25.11.2021, Договору підряду № 10/08/21/P-11 від 10.08.2021, Договору підряду № Г-25/07/2023-НН від 25.07.2023, Договору субпідряду № 54/Р від 03.08.2020 з Додатковою угодою до цього Договору, Договору субпідряду № 76/Р від 27.10.2022, Договору субпідряду № 39/Р від 22.06.2020, Договору субпідряду № 58/Р від 10.08.2020.
Щодо наявності підстав для долучення до матеріалів справи вказаних доказів, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Відповідачем не наведено причин неможливості подати вказані докази до суду першої інстанції з причин, які об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від учасників судового процесу.
Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.
Відповідно до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному з учасників судового процесу більш сприятливі, аніж іншим умови в розгляді конкретної справи.
При цьому колегія суддів звертається до висновку щодо застосування приписів ст.ст. 80, 269 ГПК України, який викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 згідно з яким єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - апелянта).
За імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Також слід зауважити на правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 499/895/19, у якій судом касаційної інстанції зауважено на тому, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23.02.2006 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.
За таких обставин, додані відповідачем копії Договору підряду № Г-27/07/22-RYB від 27.07.2022 з платіжними інструкціями на виконання цього Договору, Договору субпідряду № 25/11/21/Р-ВП від 25.11.2021, Договору підряду № 10/08/21/P-11 від 10.08.2021, Договору підряду № Г-25/07/2023-НН від 25.07.2023, Договору субпідряду № 54/Р від 03.08.2020 з Додатковою угодою до цього Договору, Договору субпідряду № 76/Р від 27.10.2022, Договору субпідряду № 39/Р від 22.06.2020, Договору субпідряду № 58/Р від 10.08.2020 як додаткові докази колегією суддів не приймаються.
Станом на 19.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, додаткових пояснень, інших клопотань від учасників справи не надходило.
Позивач та відповідач представників в судове засідання не направили.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - зміні або скасуванню, з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено і підтверджується матеріалами справи наступне.
13.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Атмосфера Інжиніринг Сістемз», як генпідрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Гіскон», як підрядником, укладений Договір підряду №13/05/25-RYB1 (далі - Договір) (том 1, а.с. 36-49).
Підрядник за завданням генпідрядника зобов'язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів або ресурсів, наданих генпідрядником, у відповідності до проектної та робочої документації, затвердженої генпідрядником, умов договору, діючих будівельних норм і правил, та у визначений договором строк, виконати роботи з влаштування підлог паркінгу (далі - «роботи») на об'єкті: «Комплексна забудова території у складі об'єктів: «Реконструкція майнового комплексу під багатоквартирну забудову з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Електриків, 23-Б у Подільському районі м. Києва» та «Будівництво житлового будинку з об'єктами соціально-побутового призначення та адміністративної будівлі на вул. Електриків, 25-Ж у Подільському районі м. Києва» (VI черга будівництва. Коригування), а генпідрядник зобов'язується надати підряднику фронт робіт, робочу документацію, прийняти закінчені Роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов договору (п.2.1. Договору).
Сторони дійшли згоди, що конкретні види робіт згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, договірна ціна за кожним видом робіт та календарний графік виконання та фінансування робіт будуть погоджені ними у відповідних додаткових угодах, додатках до додаткових угод та додатках до цього договору, які всі разом та кожен окремо є невід'ємною частиною даного договору. У зв'язку із вищевикладеним, сторони дійшли згоди, що надалі по тексту під посиланням на договір матиметься на увазі посилання в тому числі і на відповідні додаткові угоди з додатками, як на його невід'ємну частину. Підрядник зобов'язується виконати роботи з використанням власних ресурсів, письмово узгоджених генпідрядником та/або ресурсів, наданих генпідрядником, у відповідності до вимог ДБН, умов цього договору, проектної документації, у термін, узгоджений з генпідрядником, а також здати виконані роботи, здійснити необхідні заходи щодо усунення недоробок, дефектів, недоліків, які виникли у виконаних роботах, у відповідності до умов цього договору (п.2.2. Договору).
Підрядник зобов'язується виконати усі роботи згідно з умовами договору, у тому числі Роботи конкретно в них не обумовлені, але необхідні для реалізації предмету договору. У випадку внесення змін чи доповнень до проектної документації, наслідком яких є збільшення/зменшення чи зміна переліку чи об'єму робіт та/або ресурсів, Сторони зобов'язуються погодити і укласти відповідні додаткові угоди та додатки про внесення змін чи доповнень до цього договору (п.2.3. Договору).
Сторони домовились, що загальна вартість робіт за цим договором становить загальну вартість виконаних підрядником та прийнятих генпідрядником робіт на підставі Актів приймання - передачі виконаних будівельних робіт по Ф№ КБ-2В, що складаються окремо до кожної додаткової угоди на окремий вид робіт, та Довідки про вартість виконаних робіт та витрат по Ф№ КБ-3 з підтверджуючими її кошторисними розрахунками. Договірні ціни робіт є динамічними та можуть переглядатися сторонами в разі прийняття нових законодавчих і нормативних актів, що безпосередньо впливають на вартість робіт, що потребує укладення Сторонами відповідно додаткової угоди до договору (п.3.2. Договору).
Оплата робіт за цим договором здійснюється генпідрядником у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок підрядника за кожною додатковою угодою окремо (п.3.3. Договору).
Оплата за виконані роботи підрядником здійснюється генпідрядником після отримання коштів від замовника об'єкту будівництва. У разі якщо замовник та/або генпідрядник порушить строк оплати за виконані роботи, сторони дійшли згоди, що підрядник має право стягнути таку заборгованість у судовому порядку (п.3.4. Договору).
Оплата робіт та ресурсів за цим Договором здійснюється генпідрядником за фактично виконані належним чином роботи на підставі підписаних сторонами Актів виконаних робіт Ф№ КБ-2В, Довідок Ф№ КБ-3 в строк до 15-го числа місяця, наступного за звітним, за вирахуванням сум авансових платежів, сплачених у порядку та строки, передбачених цим Договором, за умови виконання підрядником п. 12.1. Договору (п.3.5. Договору).
Генпідрядник має право доручати підряднику додаткові роботи до початку робіт або під час їх виконання. Вартість та об'єми додаткових робіт узгоджуються сторонами письмово до початку їх виконання шляхом підписання додаткових угод до цього договору. Оплата додаткових робіт здійснюється генпідрядником на підставі укладених додаткових угод до цього договору (п.3.7. Договору).
Сторони домовились, що оплата за виконані роботи підрядником здійснюється у розмірі 95 % (відсотків) від вартості виконаних робіт (без урахування вартості ресурсів що надані генпідрядником підряднику) визначених у кожному Акті прийнятих робіт по Ф№ КБ-2В (п.3.9. Договору).
Сторони погодились, що 5% відсотків від вартості виконаних робіт залишається у якості відкладеного платежу (гарантійного фонду) та перераховується підряднику генпідрядником через 3 (три) місяці після підписання останнього Акту приймання-передачі виконаних робіт, за умови відсутності недоліків із сторони підрядника (п.3.10. Договору).
Підрядник зобов'язується виконати роботи в строки, що встановлені в календарному графіку виконання та фінансування робіт (п.4.1. Договору).
Підрядник зобов'язаний не рідше, ніж один раз на тиждень надавати генпідряднику звіт про оперативне фактичне виконання робіт по наданому генпідрядником тижнево-добовому завданню. Звіт надсилається електронною поштою з електронної адреси підрядника bkgiskon@gmail.com на електронну адресу генпідрядника r.oksenchuk@saga-development.com.ua, за формою, наведеною у Додатку № 4 до цього договору. У разі систематичного (2 або більше разів підряд) ненадання підрядником звітів, генпідрядник має право затримати оплату робіт за період, в якому звіти підрядником не надавалися (п.10.2.1. Договору).
До обов'язків генпідрядника належить, зокрема, прийняти виконані належним чином роботи та оплатити їх в установленому договором порядку, вчасно оплатити підряднику виконані ним та прийняті генпідрядником роботи (їх частину) до призупинення робіт (п.11.2. Договору).
Передача виконаних робіт за договором здійснюється щомісячно шляхом оформлення та підписання сторонами двосторонніх Актів КБ-2В та Довідок Ф№ КБ-3. Акти КБ-2В та Довідки Ф№ КБ-3 складаються підрядником та з підписом представника технічного нагляду замовника на об'єкті надаються генпідряднику в строк до 05-го числа місяця, наступного за звітним та включають обсяг виконаних робіт з першого по останній день звітного місяця (п.12.1. Договору).
Підрядник повідомляє генпідряднику про готовність до передачі виконаних робіт, які генпідрядник зобов'язаний оглянути та перевірити спільно з підрядником, і, при відсутності зауважень до якості та обсягів виконаних робіт, використаних ресурсів, підписати Акт КБ-2В та Довідку Ф№ КБ-3, що були надані підрядником в строк до 05-го числа (включно) місяця, наступного за звітним із підписом представника технічного нагляду замовника на об'єкті, та передати їх другі екземпляри підряднику протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання Акту КБ-2В та Довідки Ф№ КБ-3 або надати мотивовану відмову від прийняття робіт. Разом з роботами підрядник зобов'язаний передавати генпідряднику необхідну документацію, що стосується виконаних робіт та використаних ресурсів, в протилежному випадку генпідрядник має право не приймати роботи до моменту надання такої документації (п.12.3. Договору).
Якщо під час прийому-передачі виконаних робіт будуть виявлені неякісно виконаю роботи (мається на увазі недоробки, недоліки, дефекти закінчених робіт, змонтованих конструкцій використаних ресурсів), що не відповідають проектній документації, вимогам діючих норм правил, встановлених нормативними документами, технологічних карт, чи інші відступи від умов Договору (включаючи випадок виявлення неякісно виконаних робіт при проведенні перевірки на об'єкті Державною інспекцією архітектури та містобудування України (Департаментом з питаю державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва або іншим компетентним органом з метою визначення відповідності об'єкта проектній документації, вимогам державних будівельна норм, стандартів і правил; під час проведення перевірок або інших процедур іншим компетентними органами, організаціями, згідно вимог чинного законодавства України генпідрядник має право не приймати роботи до усунення підрядником таких недоліків, у цьому випадку сторони зобов'язані скласти Акт про усунення дефектів, з зазначенням усіх недоліків, недоробок, дефектів виконаних робіт, ресурсів та строків їх усунення підрядником (п.12.4. Договору).
Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, прийнятих на себе за договором, визначається відповідно до норм чинного законодавства України з урахуванням умов договору. Сторони домовились, що у випадку порушення встановлених договором та додатками до нього строків оплати виконаних робіт, генпідрядник сплачує підряднику, на його вимогу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення зобов'язання, від суми простроченої заборгованості, за кожен день прострочення платежу (п.14.3. Договору).
Договір набуває чинності з дати укладення його сторонами, та діє до 31.12.2025 (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення (п.18.5. Договору).
Генпідрядником та підрядником були укладені Додаткові угоди до Договору, а саме:
- Додаткова угода №1 від 13.05.2025 до Договору на влаштування підлог паркінгу на відм. -3,960/-0,020 (КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.) (том 1, а.с. 51);
- Додаткова угода №2 від 16.02.2025 до Договору на влаштування розмітки паркінгу на відм. -3,960/-0,020 та влаштування колесовідбійників в паркінгу на відм. -3,960/-0,020 (том 1, а.с. 56).
На виконання умов укладеного Договору у травні-серпні 2025 року позивачем були виконані підрядні роботи на загальну суму 5 240 349,57 грн., що підтверджується наступними документами, які містяться в матеріалах справи:
- Акт виконаних будівельно-монтажних робіт за травень 2025 року на суму 2 029 790,48 грн. (том 1, а.с.14 зворот-15);
- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2025 року на суму 2 029 790,48 грн. (том 1, а.с.14);
- Акт виконаних будівельно-монтажних робіт за червень 2025 року на суму 2 571 809,75 грн. (том 1, а.с.16 зворот-17);
- Акт виконаних будівельно-монтажних робіт за червень 2025 року на суму 234 873,41 грн. (том 1, а.с.18);
- Акт виконаних будівельно-монтажних робіт за червень 2025 року на суму 249 194,77 грн. (том 1, а.с.19);
- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2025 року на суму 3 055 877,93 грн. (том 1, а.с.16);
- Акт виконаних будівельно-монтажних робіт за серпень 2025 року на суму 154 681,16 грн. (том 1, а.с.12 зворот-13);
- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2025 року на суму 154 681,16 грн. (том 1, а.с.12).
Вказані Акти та Довідки складені, підписані та скріплені печатками обох сторін 30.05.2025, 30.06.2025 та 29.08.2025 відповідно.
На підтвердження реальності господарських операцій позивачем до матеріалів справи були долучені відповідні податкові накладні (том 1, а.с.65, 75-79) та квитанції про їх реєстрацію (том 1, а.с.60-64, а.с.66-67).
Відповідач частково оплатив виконані та прийняті роботи, сплативши на користь позивача 4 358 784,19 грн., що підтверджується:
- платіжним дорученням: № 333 від 19.05.2025 на суму 3 500 000,00 грн. (том 1, а.с.72);
- платіжним дорученням: № 358 від 22.05.2025 на суму 150 000,00 грн. (том 1, а.с.72 зворот);
- платіжним дорученням: № 399 від 30.05.2025 на суму 200 000.00 грн. (том 1, а.с.73);
- платіжним дорученням: № 432 від 06.06.2025 на суму 308 784,19 грн. (том 1, а.с.73 зворот);
- платіжним дорученням: № 460 від 19.06.2025 на суму 200 000,00 грн. (том 1, а.с.74).
13.11.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо сплати заборгованості за Договором № 13/05/25-RYB1 від 13.05.2026, в якій просив у семиденний строк з моменту отримання цієї вимоги виконати свої зобов'язання за Договором, а саме здійснити оплату прийнятих генпідрядником виконаних підрядником робіт шляхом перерахування на банківський рахунок позивача грошових коштів у сумі 837 457,11 грн. (том 1, а.с.20-21). Вказану вимогу отримано відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0209400443374 (том. 1, а.с.22). Відповіді відповідача на вказану вимогу матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладене, позивач, стверджуючи, що строк оплати виконаних та прийнятих робіт за договором настав, а останній Акт приймання-передачі виконаних робіт підписаний 29.08.2025, за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 881 565,38 грн., про стягнення якої позивач звернувся із даним позовом до суду.
Крім суми заборгованості позивач також просив суд стягнути з відповідача 8 552,31 грн. інфляційних втрат, 3 % річних у розмірі 7 821,52 грн. та пеню в розмірі 80 822,34 грн., розрахованих за період прострочення по кожному Акту до 21.12.2025.
Позиції сторін детально викладені вище.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/15980/25 позов задоволено повністю, що колегія суддів вважає правильним з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст.509 України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.
Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до ст. 852 ЦК України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, зроблені в постанові № 909/574/18 від 03.12.2019, зокрема:
« 46. Так, зважаючи на зазначене апеляційним судом встановлено, що в умовах договору сторони чітко визначили перелік двосторонніх документів, які сукупно підтверджують факт виконання підрядних робіт та, відповідно, є підставою для їх оплати - акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3).
55. Зважаючи на викладене, за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з урахуванням ст.ст. 2, 13, 14 ГПК України, апеляційним судом встановлено, що у справі відсутні передбачені умовами договору та нормами чинного законодавства первинні документи - акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт, які б підтверджували факт виконання спірних робіт та, відповідно давали підстави для висновку про наявність заборгованості відповідача за договором підряду. Наявні у справі акти виконаних робіт визнані апеляційним судом неналежними доказами, тобто такими, що не дозволяють встановити обставини, які входять в предмет доказування у даній справі (виконання робіт за договором у заявленому обсязі).».
Зважаючи на наведене, можна зробити висновок, що належними первинними документами, які підтверджують факт виконання спірних робіт (форма КБ-2в та КБ-3) та є підставою для оплати і висновку про наявність заборгованості, є акти приймання-передачі, підписані обома сторонами.
В даній справі умовами Договору, зокрема, п.12.1. Договору, передбачено що передача виконаних робіт за договором здійснюється щомісячно шляхом оформлення та підписання сторонами двосторонніх Актів КБ-2В та Довідок Ф№ КБ-3.
Аналізуючи зазначені погоджені сторонами умови договору, колегія суддів дійшла висновку, що необхідною умовою розрахунку генпідрядника з підрядником є наявність підписаних уповноваженими представниками сторін Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3).
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 909/574/18.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано роботи, передбачені Договором та Додатковими угодами, на загальну суму 5 240 349,57 грн., вказане підтверджується наявними в матеріалах справи Актами виконаних будівельно-монтажних робіт, які складені, підписані та скріплені печатками обох сторін без будь-яких зауважень з боку відповідача.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено оплату за виконані позивачем та прийняті відповідачем роботи на загальну суму 4 358 754,19 грн.
Отже, відповідачем не здійснена повна оплата робіт, виконаних у серпні 2025 року. Акти виконаних будівельно-монтажних робіт за червень 2025 року та серпень 2025 року були підписані 30.06.2025 та 29.08.2025 відповідно. З урахуванням умов пункту 3.5 та 3.9 Договору 95 % вартості робіт, виконаних у червні 2025 року мала бути сплачена до 15.07.2025, виконаних у серпні 2025 року - до 15.09.2025.
Крім того, оскільки останній Акт виконаних будівельно-монтажних робіт був підписаний 29.08.2025, строк оплати 5% від вартості виконаних робіт (гарантійний фонд) відповідно до п.3.10. Договору у розмірі 262 017,48 грн. є таким, що настав 29.11.2025.
Щодо посилання відповідача на те, що за період дії Договору позивачу щотижня надавалися тижнево-добові завдання, утім за строк виконання робіт, позивачем не було подано жодного звіту, що надає апелянту право притримати оплату виконаних робіт згідно п.10.2.1. Договору, колегія суддів зазначає наступне.
Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 594 ЦК України).
За загальним правилом при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг / виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 911/1981/20, від 10.08.2023 у справі № 914/11/22, від 16.08.2023 у справі № 914/131/22.
Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг / виконання робіт), а не первинні документи. Подібний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21, постановах Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 914/8/22, від 16.08.2023 у справі № 914/131/22.
Як було зазначено, сторонами за спірним договором були складені, підписані та скріплені печатками обох сторін Акти виконаних будівельно-монтажних робіт без будь-яких зауважень з боку відповідача, у тому числі щодо будь-яких порушень тижнево-добового завдання.
Таким чином, належне виконання робіт, підтверджене підписаними Актами КБ-2В та Довідками Ф№ КБ-3, є достатньою підставою для виникнення обов'язку з оплати, а неналежне документальне оформлення, в тому числі і щодо звітів про оперативне фактичне виконання робіт, не може свідчити про невідповідність змісту самої операції.
Також колегія суддів зауважує, що відповідач не був позбавлений права скласти відповідно до п.12.4. Договору Акт про усунення дефектів із зазначенням недоліків у разі незгоди з відсутністю звітів про оперативне фактичне виконання робіт позивачем.
Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа, зокрема, зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі «ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці». По суті згаданий принцип римського права є вираженням equitable estoppel однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище (постанови Верховного Суду у справах № 910/19179/17, № 914/2622/16, № 914/3593/15, № 237/142/16-ц, № 911/205/18).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі N 450/2286/16-ц, постанову Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №754/13893/19).
З матеріалів справи слідує, що спершу відповідачем підписано Акти виконаних будівельно-монтажних робіт за травень, червень та серпень 2025 року без жодних заперечень чи зауважень.
Тобто вказаними діями відповідач підтвердив належність виконання сторонами взаємних зобов'язань за Договором і відсутність претензій до позивача.
Однак, в подальшому, незважаючи на те, що позивачем виконано роботи, передбачені Договором та Додатковими угодами, на загальну суму 5 240 349,57 грн., відповідач лише частково оплатив вказані роботи на суму 4 358 754,19 грн., фактично ухиляючись від виконання свого обов'язку за Договором щодо сплати виконаних робіт в повному обсязі. Такі дії відповідача є суперечливими та такими, що порушують права позивача як підрядника.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач, як підрядник, здійснюючи правомірну поведінку, має «законні очікування» на відповідну добросовісну поведінку відповідача - генпідрядника, яка полягає у оплаті 100% виконаних робіт, однак, не може вважатися добросовісною поведінка відповідача, яка проявляється у тому, що він спочатку підписує Акти виконаних будівельно-монтажних робіт за травень, червень та серпень 2025 року без жодних заперечень чи зауважень, однак, в подальшому ухиляється від оплати виконаних робіт в повному обсязі.
Очевидно, що дії відповідача, який мав визначений Договором обов'язок повністю оплатити виконані позивачем роботи, є недобросовісними та спрямовані не на захист порушених прав відповідача, а на створення підстав для невиконання грошових зобов'язань з оплати отриманих без зауважень послуг.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем не представлено суду будь-яких доказів на спростування встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що загальна сума заборгованості в розмірі 881 565,38 грн., яка становить вартість виконаних та неоплачених робіт, підлягає стягненню на користь позивача з відповідача.
Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем на користь позивача вказаних коштів, а його доводи не спростовують обов'язку виконати таке зобов'язання, судом першої правомірно задоволено позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 881 565,38 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо тверджень відповідача, що між позивачем та відповідачем укладено ряд інших договорів, що вказує на зацікавленість останнього у продовженні та подальшому розвитку господарських взаємовідносин з позивачем, колегія суддів зазначає, що правовідносини сторін в межах зазначених договорів не є предметом розгляду в даній справі, відтак, колегією суддів не досліджується ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за іншими договорами, окрім як за Договором підряду №13/05/25-RYB1 від 13.05.2025, що є предметом дослідження у даній справі.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача матеріальні втрати, які складаються з інфляційних втрат у сумі 8 552,31 грн. та 3 % річних у сумі 7 821,52 грн.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем свого обов'язку щодо повної оплати виконаних позивачем робіт, позивач має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов'язань суму пені, 3 % річних та інфляційних втрат та звернутися за їх стягненням до суду.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
За змістом положень ч. ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 904/4593/17, від 13.06.2018 у справі № 912/2708/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі № 757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.
Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є такими, що заявлені правомірно.
Здійснивши перевірку розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, колегія суддів зазначає, що вказаний розрахунок є арифметично неправильним, водночас, оскільки за перерахунком колегії суддів сума інфляційних втрат за визначений позивачем період виявилась більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення, та враховуючи принцип диспозитивності, суд не може виходити за межі позовних вимог, суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Колегія зазначає, що виконання основного зобов'язання боржником саме по собі не скасовує його відповідальності за прострочення виконання (сплату штрафів, пені, неустойки), якщо інше не прописано в договорі або законі.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею), згідно зі ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 14.1. Договору передбачено, що відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, прийнятих на себе за договором, визначається відповідно до норм чинного законодавства України з урахуванням умов договору. Сторони домовились, що у випадку порушення встановлених договором та додатками до нього строків оплати виконаних Робіт, Генпідрядник сплачує Підряднику, на його вимогу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення зобов'язання, від суми простроченої заборгованості, за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши розрахунок заявленої пені, керуючись принципом диспозитивності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до стягнення з ТОВ «Атмосфера Інжиніринг Сістемз» підлягає пеня у розмірі 80 822,34 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/15980/25, отже, підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вищевикладене, вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера Інжиніринг Сістемз» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера Інжиніринг Сістемз» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/15980/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/15980/25 без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 21.05.2026
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді Н.М. Спаських
П.В. Горбасенко