01 лютого 2011 р. № 28/289-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. (головуючого),
Катеринчук Л.Й. (доповідач),
Коробенко Г.П.
розглянувши
касаційну скаргу ТОВ "Керамброк"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 року
у справі
господарського суду№ 28/289-10
Дніпропетровської області
за позовомТОВ виробничо-комерційної фірми "Дніпроремспецсервіс"
доТОВ "Керамброк"
простягнення 27 029 грн. 02 коп.
(у судове засідання представники сторін не з'явились)
ТОВ виробничо-комерційної фірми "Дніпроремспецсервіс" (далі -позивач) звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до ТОВ "Керамброк" (далі -відповідач) про стягнення 8000 грн. заборгованості по договору підряду, 15086 грн. пені, 3% річних -633 грн., 06 коп., інфляційних витрат 3309 грн. 07 коп. та стягнення судових витрат по справі.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2010р. у справі № 28/289-10 позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Керамброк" на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Дніпроремспецсервіс" 8 525 грн. 46 коп. пеню, 633 грн. 06 коп. річних, 3 309 грн. 07 коп. інфляційних втрат, 204 грн. 68 коп. державного мита, 178 грн. 71 коп. витрати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 8 000 грн. припинено, в решті суми позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Дніпроремспецсервіс" в частині стягнення 8 525 грн. 46 коп. пені, 633 грн. 06 коп. річних, 3 309 грн. 07 коп. інфляційних втрат, 204 грн. 68 коп. державного мита , 178 грн. 71 коп. витрати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2010р. змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Керамброк", м. Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Дніпроремспецсервіс", м. Дніпропетровськ 3 153 грн. 20 коп. пені, 3% річних в сумі 146 грн. 28 коп., інфляційних втрат в сумі 660 грн. 10 коп., 119 грн. 60 коп. державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 102 грн.
Провадження у справі в частині стягнення заборгованості 8000 грн. припинити.
В решті суми позову відмовити.
Видати наказ."
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Керамброк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просило скасувати частково постанову суду апеляційної інстанції, відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ виробничо-комерційної фірми "Дніпроремспецсервіс" в частині стягнення пені 3 153, 20 грн., держмита 119, 9 грн., витрат на ІТЗ судового процесу 102 грн., аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 231, 343 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України, статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 3 статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачем було укладено договір №714/08 від 14.11.2008р., згідно якого відповідач доручив позивачу виконати ремонт кабельних мереж загальною вартістю робіт 26 745 грн. 60 коп. на умовах 100% передоплати згідно виставленого позивачем рахунку. Строк виконання робіт з 14.11.2008р. по 20.11.2008р. (а.с. 11-12).
Судами встановлено, що пунктом 4.2 Договору передбачено обов"язок відповідача в разі несвоєчасної оплати за виконані у відповідності до договору роботи сплатити позивачу пеню у розмірі 0,2% від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення.
Також суди встановили, що на момент надходження позову до суду за відповідачем рахувалась заборгованість у сумі 8 000 грн., яку було сплачено протягом часу розгляду справи, що підтверджується актом звірки розрахунків між сторонами №152 від 15.07.2010р. (том 1, а.с. 63). За таких обставин, суди дійшли висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу на суму 8 000 грн. відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України.
Апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтований розрахунок пені, з урахуванням обмеження її подвійною обліковою ставкою НБУ відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, оскільки положеннями Цивільного кодексу України, який набрав чинності пізніше (01.01.2004року) відповідно до частини 3 статті 6 Кодексу передбачено право сторін відступити від положень, встановлених актами цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд. Апеляційним судом встановлено, що сторони пунктом 4.2 Договору визначили пеню у розмірі 0,2% від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення (а.с. 11). Також апеляційним судом проведено власний розрахунок розміру пені з урахуванням строку настання зобов"язання по закінченню 7 днів з моменту вимоги про оплату боргу відповідно до статті 530 ЦК України: з 14.10.2009року на суму 3153грн. 20коп. та власний розрахунок інфляційних на суму 660грн. та річних на суму 146грн. 28 коп., починаючи з 14.10.2009року по 30.03.2010року.
Отже, апеляційний суд дійшов вірного висновку про застосування норм Цивільного кодексу України, які по іншому врегулювали спірні правовідносини сторін, як нормативного акту, прийнятого в часі пізніше, ніж Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" .
Колегія суддів касаційного суду погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та зазначає, що доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі були повністю спростовані за змістом мотивувальної частини постанови апеляційного суду.
З огляду на встановлене апеляційним судом та вірне застосування норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та не вбачає підстав для скасування прийнятої у справі постанови.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу ТОВ "Керамброк" залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 року у справі № 28/289-10 залишити без змін.
Головуючий Н. Ткаченко
Судді Л. Катеринчук
Г. Коробенко