02 лютого 2011 р. № 18/155-10
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши
касаційну скаргу Міського комунального виробничого підприємства
"Дніпроводоканал"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2010 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 р.
у справі № 18/155-10
Господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Міського комунального виробничого підприємства
"Дніпроводоканал"
до Відкритого акціонерного товариства
"Дніпропетровський трубний завод"
про стягнення 196 824,90 грн.
за участю представників:
МКВП "Дніпроводоканал" - не з'явився;
ВАТ "Дніпропетровський трубний завод" - Сорокін В.В.;
Міське комунальне виробниче підприємство "Дніпроводоканал" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" 196 824,29 грн., у т.ч. 79 178,55 грн. заборгованості по оплаті послуг водовідведення по підвищеному тарифу за скид понаднормативних забруднень, 38 084,88 грн. збитків від інфляції, 6 717,20 грн. процентів річних, 72 844,27 грн. пені.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за умовами договору № 0017 від 01.01.1998 р. щодо скидання стічних вод, якісні показники яких не повинні перевищувати допустимих величин показників (ДВП) забруднення, встановлених Правилами приймання виробничих стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19 лютого 2002 р. N 37 (т.1 а.с.2-6).
Відповідач у справі - ВАТ "Дніпропетровський трубний завод" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що:
- позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимоги про стягнення основної заборгованості та щодо вимоги про стягнення пені;
- визначення вартості послуг з водовідведення за скид понаднормативних забруднень є неправомірним, оскільки позивачем не доведено об'єм стічних вод, що було скинуто, а також не зазначено, чим встановлені відповідні тарифи;
- акт обстеження стану мереж каналізації від 30.01.2007 р. та аналіз стічних вод від 06.02.2007 р. не можуть вважатися належними доказами, оскільки відбір проб проведений з порушенням встановлених правил і наведені дані не є достовірними (т.1 а.с.30-31).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2010 р. у задоволенні позову відмовлено повністю (т.1 а.с.110-112).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів виконання п. 7.10 Правил, отже, підстави для стягнення з відповідача заборгованості відсутні.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2010 р. залишено без змін (т.1 а.с.146-148).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, МКВП "Дніпроводоканал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (т.2 а.с.5-7).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами обох інстанції, 01.01.1998 р. між Державним комунальним виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Дніпропетровська, правонаступником якого є позивач та ВАТ "Дніпропетровський трубний завод" укладено договір № 0017, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання приймати стічні води, а відповідач -оплачувати відповідні послуги.
Відповідно до п. 2.6. договору скидання відповідачем стоків з перевищенням гранично допустимих концентрацій оплачується за підвищеним тарифом за весь об'єм стічних вод, що було скинуто підприємством впродовж місяця, коли було зафіксовано порушення.
30.01.2007 р. представниками позивача здійснено відбір проб стічних вод, про що складено акт, аналіз яких виявив перевищення ДВП забруднення.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості з оплати послуг з приймання стічних вод, яка розрахована за підвищеним тарифом, у зв'язку з виявленням факту скидання відповідачем стічних вод з перевищенням ДВП забруднення у січні 2007 р.
Відповідно до пп.5 п."а" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішення питань водопостачання, відведення та очищення стічних вод; здійснення контролю за якістю питної води належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 17.07.2003 р. № 1939, на виконання пп.1.5, 1.6 Правил прийняття стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. № 37 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 р. за № 403/6691), п.2.3 Інструкції про встановлення та стягнення плати та скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 26.04.2002р. за N 402/6690), затверджено Правила приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська.
Зазначеними Правилами встановлені ДВП забруднюючих речовин в стічних водах, що приймаються від абонентів. При цьому, контроль за виконанням підприємствами місцевих Правил приймання і вимог договору, в силу п.2.2. Правил, покладено на позивача.
Відповідно до п. 7.5. Правил позивач також здійснює контроль за витратою та якістю стічних вод, що скидають підприємства.
З метою контролю якості стічних вод підприємств позивач здійснює відбір разових проб. Виявлені в цих пробах перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень. Відбір контрольних проб стічних вод підприємств виконується уповноваженими представниками позивача, що фіксується у спеціальному акті, який підписують як представники позивача, так і представник підприємства -абонента.
Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України 19.02.2002 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 р., які спрямовані на запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи цих споруд і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод підприємств, чітко визначено порядок контролю за скидом стічних вод у каналізацію населеного пункту (п. 7.10.), за яким при виявленні перевищення допустимих концентрацій забруднень, встановлених договором або місцевими Правилами приймання, водоканал після закінчення аналізу направляє підприємству повідомлення про виявлене перевищення допустимих концентрацій забруднень (листом або телефонограмою) у термін, визначений місцевими Правилами приймання, але не більше 15 днів. Протягом шестимісячного терміну після виявлення перевищення допустимих концентрацій водоканал згідно з ГПК України направляє підприємству претензію, до якої додаються: копія акта про відбір проби, копія результатів аналізу стічних вод, розрахунок величини додаткової плати за скид стічних вод.
Вищезазначена вимога щодо направлення підприємству повідомлення про виявлене перевищення допустимих концентрацій забруднень зазначена і у Правилах приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська (строк повідомлення складає не більше ніж один місяць від дня відбору проб).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що вказаний порядок позивачем не дотриманий, а отже висновок про необгрунтованість позовних вимог правильний.
Посилання скаржника на ту обставину, що на правовідносини сторін не поширюються вимоги Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України 19.02.2002 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 року, не приймаються до уваги, оскільки відповідно до п. 1.2. вказаних Правил останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п. 3.1. Правил приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська об'єм відбираємої на аналіз води установлюється залежно від метода визначення конкретного інгредієнта, який використовується. Відтак, аналізи стічних вод проводяться за існуючими методиками та встановленими загальними вимогами до порядку відбирання проб, методики відбирання передбачено Національними стандартами України. При цьому, як в акті відбирання проб, так і в акті аналізу відсутні посилання на методики, дослідження, національні стандарти, якими керувалися відповідні спеціалісти. В акті відбору стічних вод не вказано часу відібрання, а в акті аналізу не містяться відомості про час приймання проб лабораторією та часу проведення дослідження.
Враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції правомірно не прийняв зазначений акт в якості належного доказу перевищення відповідачем ДВП забруднюючих речовин у стічних водах.
Правильним є також висновок суду апеляційної інстанції про пропущення позивачем строку позовної давності.
Враховуючи зазначене, підстав для зміни чи скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 р., якою залишено без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2010 р. немає.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2010 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 р., у справі № 18/155-10 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал" -без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.