справа № 175/7924/25
провадження № 2/208/2516/26
15 травня 2026 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі судді Подкопаєвої І.А., за участю секретаря судового засідання - Компанієць І.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду міста Кам'янського в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До Заводського районного суду міста Кам'янського звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 04.08.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту по продукту «NEWSHORT» № 1674194 в електронній формі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит для задоволення особистих потреб у сумі 20 000,00 грн. на строк 360 днів (базовий період* - 15 днів) зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 1,5 % в день.
Позичальник своїх зобов'язань з повернення коштів в повному обсязі не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 112 200,00 гривень, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 20 000,00 гривень; сума заборгованості за відсотками 82 200,00 гривень, заборгованість за штрафними санкціями - 10 000,00 гривень.
В зв'язку із невиконанням Позичальником своїх зобов'язань зі сплати коштів в повному обсязі просить стягнути суму заборгованості з Позичальника в судовому порядку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2025 року головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А..
Ухвалою від 11.08.2025 року позовна заява залишена без руху, надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 (п'яти) днів з дня її вручення.
14.08.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 18.08.2025 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасникам справи встановлені строки для подання заяв по суті справи, а також заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання, призначене на 18.09.2026, учасники справи не з'явились, в матеріалах справи відомості про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи відсутні.
20.10.2025 року на адресу суду засобами поштового зв'язку від представника відповідача - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання проти задоволення позову заперечує в повному обсязі.
В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що Правила надання коштів в кредит, на які посилається позивач, не містять підпису відповідача, а тому відсутні докази, які б підтверджували факт укладення договору та погодження сторонами всіх істотних умов договору, в тому числі розміру та порядку сплати процентів за користування кредитними коштами. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не узгоджується з умовами договору, розмір нарахованих відсотків та штрафних санкцій значно перевищує суму заборгованості за тілом кредиту, а також до матеріалів справи не додані належні докази (первинні бухгалтерські документи) на підтвердження їх розрахунку. Також в порушення вимог чинного законодавства, в період воєнного стану позивач нарахував штрафні санкції, передбачені ст.. 625 ЦК України та умовами договору, не врахував, що відповідач є військовослужбовцем, а тому звільнений від сплати зазначених сум заборгованості. Подала клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
В судове засідання, призначене на 20.10.2025, учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили, подали заяви про розгляд справи за відсутності їх представників. Суд відклав розгляд справи в зв'язку із не закінченням строків для подання заяв по суті справи.
27.10.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, що становлять банківську таємницю, та відповідь на відзив на позовну заяву.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначив, що Правила надання коштів на умовах споживчого кредиту, які розміщені на сайті «СЕЛФІ КРЕДИТ», та Паспорт споживчого кредиту є невід'ємними частинами кредитного договору, з умовами яких відповідач ознайомився. Факт отримання грошових коштів у кредит підтверджений належними та допустимими доказами. Додатково зазначає, що розмір процентів за користування кредитними коштами погоджений сторонами при укладення кредитного договору, зазначені проценти не є заходом відповідальності відповідача за неналежне виконання умов кредитного договору, а є платою за користування кредитними коштами, тому встановлений чинним законодавством мораторій на нарахування штрафних санкцій до спірних правовідносин не застосовується, вимоги про нарахування відсотків на підставі статті 625 ЦК України не заявлялись. Щодо нарахування штрафних санкцій у сумі 10 000 гривень, то нарахування штрафу передбачено умовами кредитного договору, не перевищує встановлених законом обмежень.
В судове засідання, призначене на 20.11.2025, учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили, подали заяви про розгляд справи за відсутності їх представників, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Ухвалою від 20.11.2025 суд клопотання про витребування доказів задовольнив, витребував у АТ «ПУМБ» інформацію про належність відповідачу банківської картки та зарахування на неї кредитних коштів у встановленому розмірі.
09.12.2025 року на адресу суду надійшли витребувані судом документи.
В судове засідання, призначене на 21.01.2026, учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили.
17.02.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, що становлять банківську таємницю.
В судове засідання, призначене на 03.03.2026, учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою від 03.03.2026 суд клопотання про витребування доказів задовольнив, витребував у АТ «Таскомбанк» інформацію про належність відповідачу банківської картки та зарахування на неї кредитних коштів у встановленому розмірі.
30.03.2026 року на адресу суду надійшли витребувані судом документи.
Судове засідання, призначене на 08.04.2026 року, знято з розгляду в зв'язку із перебуванням судді у відрядженні.
В судове засідання, призначене на 05.05.2026, учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили.
Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Представник відповідача подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання 05.05.2026, суд перейшов до стадії ухвалення рішення, призначив його проголошення на 15.05.2026 о 13:45 годині.
В судове засідання, призначене на 15.05.2026, учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили.
Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини, що виникли між сторонами.
04.08.2024 року ОСОБА_1 , використовуючи одноразовий ідентифікатор К885 підписав Паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма) в ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», відповідно до якого визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: сума кредиту - 20 000,00 гривень, строк кредитування: 360 днів, стандартна процентна ставка - 549,0 % річних (1,5 % в день), знижена процентна ставка - 411,75 % річних (1,125 % в день), фіксована (а.с. 11, зворотній бік - 12).
04.08.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту по продукту «NEWSHORT» № 1674194 в електронній формі, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (номер ідентифікатора) Е596.
Згідно з п. 1.1 Розділу 1 Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Відповідно до пункту 1.2 Розділу 1 Договору сума кредиту (загальний розмір) складає 20 000,00 гривень. Тип кредиту - кредит.
Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору (п.п. 1.4 Розділу 1 Договору).
Відповідно до пункту 1.5 Розділу 1 Договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,5 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору; знижена процентна ставка 1,125 % в день та застосовується відповідно до наступних умов: якщо споживач до 19.08.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.
Відповідно до пункту 1.9 Розділу 1 Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 13852,27 % річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 11318,9 % річних.
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 128 000,00 гривень; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 126 875,00 гривень (пункт 1.10 Розділу 1 Договору).
Відповідно до пункту 1.13 Розділу 1 Договору укладення цього Договору не потребує укладання договорів щодо супровідних послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. Цей тариф залишається незмінним протягом строку Договору.
Відповідно до пункту 2.1 Розділу 2 Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Дата надання кредиту: 04.08.2024 або 05.08.2024 року.
Відповідно до пункту 3.1 Розділу 3 Договору проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (а.с. 12, зворотній бік - 14).
Відповідно до Графіку платежів за Договором № 1674194 від 04.08.2024 (Графік платежів за Договором), який є Додатком № 1 до Договору, сума кредиту становить 20 000 грн, проценти за користування кредитом за період з 04.08.2024 по 30.07.2025 - 106 875,00 грн. Загальна вартість кредиту - 126 875,00 гривень (а.с. 14, зворотній бік - 15).
Згідно Довідки про ідентифікацію 04.08.2024 року ОСОБА_1 , використовуючи одноразовий ідентифікатор Е596 підписав з ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» кредитний договір № 1674194, відповідно до якого визначені основні умови кредитування: сума кредиту - 20 000,00 гривень, строк кредитування: 360 днів, стандартна процентна ставка - 1,5 % річних (а.с. 26).
Відповідно до листа ТОВ «Пейтек» за вих.. № 20250410-52 від 10.04.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Пейтек» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів № 01042024-2 від 01.04.2024, відповідно до якого було успішно перераховано кошти 04.08.2024 року на платіжну картку клієнта ТОВ «Селфі Кредит» № НОМЕР_1 на суму 20 000,00 грн (код авторизації - 513924, банк - еквайр: АТ «ПУМБ») (а.с. 15, зворотній бік).
Відповідно до листа АТ «ПУМБ» за вих. № КНО-07.8.5/16579БТ від 03.12.2025 року банківська картка № НОМЕР_1 не емітована АТ «ПУМБ», надходження грошових коштів у сумі 20 000 гривень не виявлено (а.с. 128).
Відповідно до листа АТ «Таскомбанк» за вих.. № 1908/47.7.-БТ від 23.03.2026 ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок, емітовано банківську картку НОМЕР_1 (а.с. 156), 04.08.2024 зараховано переказ коштів у сумі 20 000 гривень із розрахункового рахунку позивача, зазначеного в кредитному договорі, що підтверджується банківською випискою по рахунку (а.с. 157 - 174).
Позичальник свої зобов'язання з повернення тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами у встановлений договором строк не виконав.
З наданого позивачем Розрахунку заборгованості за договором вбачається, що ОСОБА_1 нараховано за кредитним договором сума по тілу кредиту 20 000,00 грн, нараховані проценти за користування кредитними коштами за період з 04.08.2024 по 05.05.2025 - 82 200,00 грн, штрафні санкції за прострочення платежів - 10 000,00 гривень (а.с. 16 - 19).
Аналіз фактичних обставин справи свідчить, що між сторонами виник спір щодо неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором, а тому до спірних відносин застосуванню підлягають норми матеріального права, зокрема Розділу І, ІІ та Глава 71 Підрозділу 1 Розділу ІІІ Книги п'ятої ЦК України.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016 року та Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12.05.1991 року (в частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII).
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
На відносини, які виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Однак відсутність матеріально - правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду.
Можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа, залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів. Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документа до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 4 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 (провадження 61-4523св25).
Згідно з вимогами частини другої статті 1054 ЦК України відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина друга статті 1046 ЦК України).
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору і його умови.
Факт укладення кредитного договору (позики) не може бути встановлено судом без встановлення факту перерахування грошових коштів позичальнику. Встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту перерахування коштів на рахунок боржника слугує додатковим підтвердженням факту укладення кредитного договору.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 09 серпня 2023 року у справі № 755/16831/19 (провадження № 61-17567св21).
Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до вимог частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постановах Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В обґрунтування своїх вимог про стягнення заборгованості ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» посилається на те, що Договір про надання споживчого кредиту, Паспорт споживчого кредиту, складають договір про надання кредиту, а тому відповідач зобов'язується виконувати його умови, в тому числі в частині сплати відсотків за користування кредитними коштами.
За своєю правовою природою Паспорт споживчого кредиту є публічним договором приєднання.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються Товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим Товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Відтак, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України слідує, що другий контрагент (споживач фінансових послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до застереження, що міститься в Паспорті споживчого кредиту, наведені обчислення орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, використання інших способів надання кредиту та/або зміна інших умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача.
Отже, суд відхиляє як неналежний доказ наявний у матеріалах справи Паспорт споживчого кредиту, який містить підпис у вигляді одноразового ідентифікатора К885, оскільки наведені умови кредитування носять лише інформаційний характер і не свідчать про досягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема розміру процентної ставки, порядку та строків їх сплати.
Крім того, в матеріалах справи відсутня візуальна форма дій Клієнта та Товариства в інформаційно - комунікаційній системі останнього, що позбавляє суд можливості достеменно пересвідчитись, що наявний в матеріалах справи Паспорт споживчого кредиту підписаний саме відповідачем, тим одноразовим ідентифікатором, який був надісланий на номер мобільного телефону та/або на електронну пошту Відповідача в межах процедури укладення договору про надання споживчого кредиту через мережу Інтернет.
Оцінюючи позовні вимоги Позивача з точку зору їх законності та обґрунтованості, суд виходить з того, що пред'явлені вимоги мають ґрунтуватися на умовах Договору, укладеного сторонами, в якому погоджені всі істотні умови кредитного договору, в тому числі строк кредитування, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитними коштами, розмір та порядок сплати комісії за кредитом тощо.
При цьому, перевірка дотримання процедури укладення договору в електронній формі має важливе значення для встановлення факту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору, ідентичності відтворення вираженого електронними засобами волевиявлення сторін у візуальній формі.
Суд бере до уваги наявний в матеріалах справи Договір про надання споживчого кредиту № 1674194 від 04.08.2024 та отримання Клієнтом кредиту у сумі 20 000 гривень.
Одночасно з тим, суд зважає на те, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують дотримання послідовності дій сторін договору, що свідчать про досягнення згоди сторонами щодо всіх істотних умов договору. Так, в матеріалах справи відсутня Заявка на кредит, яка відображає волевиявлення Відповідача щодо умов укладення кредитного договору, сформована Клієнтом, дії в інформаційно - комунікаційній системі Товариства на сайті, як - то візуальна форма послідовності дій Клієнта та Товариства, що відображає дії Клієнта та Товариства, спрямовані на укладення Договору (направлення одноразового ідентифікатора із зазначенням його числового значення, відображення обраного способу комунікації, номеру телефону/ електронної пошти, на які ідентифікатор було відправлено тощо), відомості про порядок та спосіб отримання Клієнтом договору як цілісного документа, що містить всі істотні умови договору, можливість/неможливість Товариством внесення змін до Договору після підписання його Клієнтом.
Саме по собі посилання позивача на ознайомлення та підписання відповідачем кредитного договору, без надання відповідних доказів, не може бути прийнято судом, оскільки будь-яка дія Клієнта та Товариства фіксується у відповідній програмі та в подальшому оброблюється спеціалістами Товариства, що і здійснюють реагування на відповідні дії з боку клієнта. При цьому, відсутність вказаних доказів, позбавляє суд можливості встановити факт підписання кредитного договору із вказаними умовами надання кредитних послуг, що є обов'язковим у разі пред'явлення позивачем вимог про стягнення заборгованості.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у постанові Верховного Суду від 16 липня 2024 року в справі № 686/9664/21 (провадження № 61-13455ск23).
Більше того, суд приймає до уваги, що в матеріалах справи міститься Довідка про ідентифікацію позичальника ОСОБА_1 , відповідно до якої визначені погоджені істотні умови договору, а саме: сума кредиту - 20 000 гривень, строк кредитування - 360 днів, процентна ставка, річна - 1,5 %.
Графіком платежів до Кредитного договору визначена періодичність, сума погашення та черговість оплати Позичальником заборгованості за кредитним договором, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, чим порушив взяті на себе зобов'язання.
Відтак, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 20 000 гривень є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами за період з 04.08.2024 по 05.05.2025 року, суд виходить із такого.
Як випливає з матеріалів справи, наданого розрахунку заборгованості, при нарахуванні заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами позивач застосував за період з 04.08.2024 по 18.08.2024 знижену процентну ставку у розмірі 1,125 % в день, що становить 225 гривень в день, за період з 20.08.2024 по 05.05.2025 - стандартну процентну ставку у розмірі 1,5 % в день, що становить 300 гривень в день.
Як зазначалось вище, суд встановив, що відповідно до Довідки про ідентифікацію позичальника ОСОБА_1 сторони погодили істотні умови договору, а саме: суму кредиту - 20 000 гривень, строк кредитування - 360 днів, процентну ставку, річна - 1,5 %.
Відтак, суд дійшов до висновку, що нарахування та стягнення позивачем відсотків за користування кредитом із застосування денної процентної ставки, замість річної, є незаконним і необґрунтованим.
Суд дійшов до висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами у сумі 20 000 гривень в межах заявленого позивачем періоду з 04.08.2024 по 05.05.2025 року (274 днів) у розмірі 1,5 % річних, що становить 225,21 гривень (20 000 грн (сума кредиту) х 1,5 % річних / 365 днів х 274 днів користування в межах строку кредитування та пред'явлених вимог).
Щодо вимоги про стягнення штрафних санкцій у сумі 10 000 гривень, суд виходить з наступного.
Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.
Суд відхиляє доводи позивача, що до спірних правовідносин мають застосовуватися вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498 - ІХ від 22.11.2023 року, яким з Закону України «Про споживче кредитування» виключено пункт 6.1, яким була встановлена заборона нарахування неустойки, штрафу, пені за прострочення виконання споживачем зобов'язань за кредитним договором на період дії в Україні воєнного стану.
За змістом частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.
Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.
Так основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.
Водночас пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», на які посилається позивач, так і п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв'язку з іншими обставинами, а саме прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Відтак, до спірних правовідносин має застосовуватися заборона щодо нарахування неустойки, штрафів, пені, передбачена пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Керуючись вищевикладеним, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій у сумі 10 000,00 гривень є незаконними та необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити.
Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд, встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, перевіривши проведені позивачем розрахунки, визначивши спірні правовідносини та норми права, що підлягають застосуванню до них, дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором у сумі 20 225,21 гривень, з яких основна сума боргу - 20 000,00 гривень, проценти за користування кредитом за період з 04.08.2024 по 05.05.2025 - 225,21 гривень, що становить 18,03 % пред'явлених позовних вимог (20 225,21 грн / 112 200,00 грн х 100 %).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 2422,4 гривень та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 19 330,00 гривень.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.
Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог частково з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 436,76 грн. (2 422,40 грн х 18,03 %).
Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, окрім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
Відповідно до частини восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, разом із позовною заявою позивач надав докази судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 19 300 (дев'ятнадцять тисяч триста) гривень, а саме Договір про надання правової (правничої) допомоги № 52 від 10.03.2025 року, укладений між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та Адвокатським об'єднанням «СВК Партнерс» (а.с. 21, зворотній бік - 22); Додаток № 2 до Договору (а.с. 22), Акт № б/н приймання - передачі наданої правової (правничої) допомоги від 29.04.2025 (а.с. 24, зворотній бік), рахунок на оплату № 141 від 252.04.2025 (а.с. 23), платіжна інструкція № 14043 від 28.04.2025 про сплату гонорару адвоката (а.с. 24).
Відповідно до Додатку № 2 до Договору, Акту № б/н приймання - передачі наданої правової (правничої) допомоги від 29.04.2025 Адвокат надав, а Клієнт прийняв юридичні послуги відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 52 від 10.03.2025 у справі щодо боржника ОСОБА_1 у наступних формах: аналіз фактичних обставин справи - 500,00 грн; підготовка, написання та оформлення позовної заяви - 2 000,00 грн. Всього 2500,00 гривень.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката підтверджені належними та допустимими доказами у сумі 2 500,00 гривень, тому такі судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 450,75 гривень (2 500 грн х 18,03 %).
Керуючись ст. 258, 263 - 265, 268, 273, 280 - 284 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 512 - 519, 610, 1046 - 1049, 1054 - 1055 Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування» -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 1674194 від 04.08.2024 у сумі 20 225,21 гривень (двадцять тисяч двісті двадцять п'ять грн 21 коп.), з яких: 20 000,00 грн - основна сума заборгованості за тілом кредиту, проценти за користування кредитними коштами за період з 04.08.2024 по 05.05.2025 - 225,21 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» сплачений судовий збір у сумі 436,76 гривень (чотириста тридцять шість грн 76 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 450,75 гривень (чотириста п'ятдесят грн 75 коп.).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/
Рішення суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Повне рішення суду складено 19.05.2026 року.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит», адреса зареєстрованого місцезнаходження: 04070, м. Київ, Андріївський узвіз, буд. 1А, код ЄДРПОУ 43979069;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя І.А. Подкопаєва