02 лютого 2011 р. № 07/188-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді М.В.Кузьменка,
судді І.М.Васищака,
судді В.М.Палій,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Венттехсервіс"
на рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2010р. та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2010р.
у справі №07/188-10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акорд К"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс"
про стягнення 35 035,0 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Дорохін Ю.В.
від відповідача: не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Акорд К" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс" і просило суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стягнути з останнього 34 216,0 грн. боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором поставки №462/03/08 від 01.03.2008р. та договором про переведення боргу №269/05/09 від 01.04.2009р. щодо оплати отриманого від позивача на умовах реалізації товару.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на те, що поставка товару за накладними від 09.02.2009р. здійснювалася без договору; позивачем не надано доказів належного виконання ним зобов'язань за договором поставки, а також на те, що строк виконання первісним боржником зобов'язання з оплати товару не настав через відсутність доказів реалізації товару.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.10.2010р. (суддя Інте Т.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2010р. (головуючий, суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.), позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 23 896,0 грн. заборгованості. В частині вимог про стягнення з відповідача 11 139,0 грн. в позові відмовлено.
Вказані рішення та постанова мотивовані невиконанням відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого за договором поставки товару, а також тим, що поставка товару за двома накладними від 09.02.2009р. на загальну суму 11 139,0 грн. відбулася не в рамках договору.
Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та передати справу на новий розгляд.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що між позивачем та ПФ "Апія" укладено договір поставки №462/03/08 від 01.03.2008р. за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався в порядку та у строки, встановлені даним договором, передати у власність ПФ "Апія" (покупця) товар, в певній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а покупець -прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р.
Пунктом 5.3. договору передбачено, що покупець проводить оплату на умовах реалізації шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.
Відповідно до п.5.5. договору, сторони щомісячно проводять звірку розрахунків по здійснених поставках товару, для чого покупець готує проект акту звірки розрахунків та направляє його позивачу у строк не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем, по якому проводиться звірка. У випадку не надходження від позивача заперечень щодо акту звірки у строк до двадцятого числа місяця, що слідує за місяцем, по якому проводиться звірка, акт звірки вважається прийнятим в редакції покупця.
За умовами пункту 11.1 договору, покупець має право повернути позивачу нереалізований товар, поставлений у відповідності з даним договором.
В силу ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Матеріалами справи доведено, що у період з 15.07.2008р. по 09.02.2009р. позивачем поставлено ПФ "Апія" товар на загальну суму 35 035,0 грн., за який останній не розрахувався, правом на повернення нереалізованого товару не скористався, звірку розрахунків за грудень 2008 року не провів.
01.04.2009р. між позивачем, відповідачем та ПФ "Апія" укладено договір переведення боргу №269/05/09 за умовами якого, первісний боржник (ПФ "Апія") за згодою кредитора (позивача) переводить, а новий боржник (відповідач) приймає грошовий борг у розмірі 35 035,0 грн., що виник на підставі договору №462/03/08 від 01.03.2008р.
Оскільки умовами договору поставки не було визначено строк, протягом якого відповідач має перерахувати на поточний рахунок позивача грошову суму, отриману від реалізованого товару, позивач у порядку ч.2 ст.530 ЦК України звернувся до відповідача з вимогами від 20.01.2010р. та від 18.02.2010р. здійснити в семиденний термін оплату реалізованого товару на загальну суму 34 216,0 грн.
Не оплата відповідачем суми боргу стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, суди двох інстанцій з'ясували, що поставка частини товару за двома видатковими накладними від 09.02.2009р. на загальну суму 11 139,0 грн. відбулася за окремим правочином, оскільки строк дії договору поставки закінчився 31.12.2008р. У зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність у позивача права вимагати стягнення з відповідача вказаної суми на підставі договору поставки №269/05/09.
Також судами визнано доведеним факт реалізації отриманого товару на загальну суму 23 896,0 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з відповідача 23 896,0 грн. боргу, який виник внаслідок неналежного виконання останнім договірних зобов'язань щодо оплати реалізованого товару.
Доводи відповідача про відсутність у видаткових накладних посилань на договір поставки, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір, ні ж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи. Тим більше, що відповідач не заперечує проти отримання вказаного товару, та не надає доказів існування між сторонами іншого договору, на підставі якого цей товар передавався.
Відповідно до с.334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 3.3. договору поставки передбачено, що право власності на товар та ризик випадкового знищення товару переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару.
Доводи скаржника про неподання позивачем доказів на підтвердження того, що первісним боржником здійснювалося замовлення товару за договором поставки, як то передбачено п.2.1. договору, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують факту отримання первісним боржником від позивача товару без заперечень.
Посилання скаржника на ненадання позивачем передбачених пунктом 2.7 договору поставки супроводжуваних документів на товар, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
В силу ст.666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Проте, в порушення вимог ст.ст.33, 34 ГПК України, відповідач не надав доказів невиконання позивачем обов'язку щодо передачі разом з товаром супроводжуваних документів, доказів їх витребування, а також доказів повернення товару позивачу.
Колегія суддів вважає, що судами двох інстанцій під час розгляду даної справи були повно вивчені і досліджені докази, які знаходяться у матеріалах справи, у відповідності до правил оцінки письмових доказів, за наслідками чого суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судами двох інстанцій на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України засвідчують певні обставини виконання ними своїх зобов'язань, і на яких ґрунтуються висновки судів двох інстанцій. Окрім того, вони фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2010р. у справі №07/188-10 - без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій