27 січня 2011 р. № 07/401
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г.,
Швеця В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
за участю представників сторін:
позивача ОСОБА_4 -дов. від 13.07.10,
відповідача Ремша Д.С. -дов. від 21.06.10
касаційну скаргуПриватного підприємця ОСОБА_6
на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду
від21.07.10
у справі№ 07/401
за позовомПриватного підприємця ОСОБА_6
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий завод"
простягнення 189496,80 грн.
Приватний підприємець ОСОБА_6 звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом, з урахуванням змін, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий завод" 60936 грн. заборгованості за поставлений товар, 13032,62 грн. пені, 5825,48 грн. інфляційних втрат, 1602,70 грн. 3% річних та 108100 грн. збитків. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати повної вартості поставленої макухи соняшникової за договором поставки №29/04/09-01 від 29.04.09 та посилався на приписи статей 526, 530, 610, 611, 612, 623, 624, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 224, 225, 226, 232 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.04.10 (суддя Дорошенко М.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий завод" 9921,50 грн. основного боргу, 1072,74 грн. пені, 938,57 грн. інфляційних втрат, 262,58 грн. 3 % річних, 121,95 грн. витрат зі сплати державного мита і 15,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено. Суд установив, що спірний товар поставлявся позивачем як за видатковими накладними від 17.04.09 №17, №18, №19, такі і на підставі договору поставки від 29.04.09 №29/04/09-01. При цьому, суд дійшов висновку про несплату відповідачем вартості поставленого згідно з договором від 29.04.09 №29/04/09-01 товару, а відтак визнав підставним стягнення штрафних санкцій. Водночас суд визнав, що строк оплати товару поставленого за видатковими накладними від 17.04.09 №17, №18, №19 не настав, оскільки вимога про оплату відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України відповідачеві не виставлялася. В рішенні зазначено, що рахунок №20 від 08.05.09 на оплату вартості 150936 грн. жмиху соняшникового лише засвідчує кількість і вартість поставленого товару та не є вимогою про оплату. У стягненні збитків відмовлено у зв'язку з їх недоведеністю. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 193, 230, 232 Господарського кодексу України, статей 22, 525, 526, 530, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.07.10 (судді: Разіна Т.І., Мостової Г.І., Сухового В.Г.) рішення Господарського суду Черкаської області від 27.04.10 залишено без змін з тих же підстав.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернувся Приватний підприємець ОСОБА_6, який просить постанову у справі скасувати, як ухвалену з порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 180, 181, 224, 226 Господарського кодексу України, статей 22, 205, 206, 530, 599, 614, 638, 639, 640, 692 Цивільного кодексу України, а справу скерувати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скаржник наголошує на тому, що обов'язок зі сплати вартості поставленого товару виникає після його прийняття або прийняття товаро-розпорядчих документів на нього, навіть у випадку невиставлення продавцем вимоги про оплату товару. Водночас заявник зазначає про те, що позивачем був виставлений відповідачеві рахунок №20 від 08.05.09 на оплату товару, який останнім оплачений тільки частково. Разом з тим, не погоджується скаржник та вважає помилковим висновок судів про недоведеність суми збитків. Окрім того, підприємець вважає, що постанову у справі прийнято незаконним складом суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий завод" не скористалося своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
В ході розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 29.04.09 між Приватним підприємцем ОСОБА_6 - постачальником і Товариством з обмеженою відповідальністю "Перше Травня комбікормовий завод" - покупцем укладено договір поставки №29/04/09-01, за умовами якого постачальник зобов'язався упродовж 2009 року передати у власність покупця, а останній, в свою чергу, прийняти і оплатити вартість 2000 тон макухи соняшникової за ціною 980 грн. за одну тонну на загальну суму 1960000 грн. Згідно з пунктом 7.1 договору поставки Товариство з обмеженою відповідальністю "Перше Травня комбікормовий завод" зобов'язалося здійснювати оплату товару шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів, що становлять 100% від вартості поставленого товару, упродовж семи банківських днів з дати виставлення рахунку -фактури. Відповідно до пункту 8 договору поставки у разі прострочення здійснення оплати вартості товару відповідно до пункту 7.1 цього договору більш ніж на 3 банківські дні покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України вартості частини товару, що був поставлений. Пунктом 8.2. договору поставки обумовлено, що сторона, яка порушила господарське зобов'язання, визначене цим договором та/або чинним законодавством України, зобов'язана відшкодувати завдані цим збитки стороні, чиї права або законні інтереси якої порушені. Строк дії договору визначений до 31.12.09. На виконання зазначеного договору позивач за видатковими накладними від 08.05.09 №20, від 11.05.09 №21 передав відповідачеві 100,270 тон жмиху соняшника на загальну суму 99921,50 грн. Відповідач 08.05.09, 12.05.09, 15.06.09 перерахував позивачеві 90000 грн., внаслідок чого непогашена сума боргу за договором становить 9921,50 грн. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено і те, що за видатковими накладними від 17.04.09 №17, №18 і №19 позивач поставив відповідачеві 53,700 тон жмиху соняшника на загальну суму 51015 грн. Позивачем виставлявся відповідачеві рахунок від 08.05.09 №20 на оплату 150936 грн. вартості жмиху, який, як визнали суди, не є вимогою про оплату вартості поставленого товару. Відтак, господарські суди установили, що спірний товар поставлявся відповідачеві як за видатковими накладними від 17.04.09 №17, №18, №19, такі і на підставі договору поставки від 29.04.09 №29/04/09-01. Предметом позову у даній справі є матеріально -правова вимога Приватного підприємця ОСОБА_6 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий завод" 60936 грн. заборгованості за поставлений товар, 13032,62 грн. пені, 5825,48 грн. інфляційних втрат, 1602,70 грн. 3% річних та 108100 грн. збитків. Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Статтею 202 цього ж Кодексу унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до приписів статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Як вже зазначалося, господарськими судами було установлено, що спірний жмих соняшниковий поставлявся позивачем як за видатковими накладними від 17.04.09 №17, №18, №19, такі і на підставі договору поставки від 29.04.09 №29/04/09-01. Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж норми Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Дана норма кореспондує з приписами статті 265 Господарського кодексу України. Ухвалюючи судове рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов висновку, що строк виконання зобов'язань з оплати вартості поставленого товару за видатковими накладними від 17.04.09 №17, №18, №19 не настав, позаяк позивачем не виставлялася відповідачеві вимога про оплату, як то передбачено приписами статті 530 Цивільного кодексу України. При цьому, суди визнали, що рахунок №20 від 08.05.09 на оплату вартості 150936 грн. жмиху соняшникового лише засвідчує кількість і вартість поставленого товару та не є вимогою про оплату. Втім, вирішуючи даний спір, господарський суд не врахував, а апеляційна інстанція не звернула уваги на те, що наявність зобов'язання у відповідача щодо проведення платежів за отриманий товар випливає зі змісту частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, якою унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Згідно пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, які у певних умовах ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України. Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Звертаючись з апеляційною скаргою в суд апеляційної інстанції, Приватний підприємець ОСОБА_6 наголошував на тому, що господарський суд Черкаської області не врахував те, що проведення розрахунків за товар можливе після прийняття цього товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, та не дослідив усі обставини, на які він посилався у цій справі. За приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Тобто, метою апеляційного суду є розгляд справи повторно. Проте, переглядаючи справу в апеляційному порядку та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не виконав вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, не врахував викладеного, не дав оцінку усім доводам, наведеним позивачем у справі, не перевірив розрахунок суми, заявленої до стягнення, що свідчить про невжиття апеляційним судом заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, а тому постанова у справі прийнята за неповно з'ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відтак, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження частково. Водночас визнається неспроможним та спростовується матеріалами справи посилання скаржника на прийняття постанови у справі незаконним складом суду. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. За приписами статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова у справі підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду, а касаційна скарга задовольняється частково.
Керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.07.10 у справі №07/401 скасувати, справу скерувати до Київського апеляційного господарського суду на новий розгляд.
Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_6 задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
С у д д і Т.Гоголь
В.Швець
Повний текст постанови складено 01.02.11.