31 січня 2011 р. № 64/214-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддівКота О.В.
Кролевець О.А.
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс"
на рішення господарського суду Харківської області від 13.09.2010 р. та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 р.
у справі № 64/214-10
за позовомПублічного акціонерного товариства "ВГП"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс"
простягнення 16 004,56 грн.
за участю представників:
позивача: Будь П.В.
відповідача: Миськов С.О.
встановив:
Відкрите акціонерне товариство "ВГП" (згідно рішення загальних зборів акціонерів від 17.06.2010 р. змінено найменування на Публічне акціонерне товариства (надалі -"ПАТ") "ВГП") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі -"ТОВ") "Венттехсервіс" про стягнення 14 356,90 грн. основного боргу та 1 647,66 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань зі своєчасної та повної оплати згідно договору поставки № 157/04/09 від 01.04.2009 р. В якості правового обґрунтування вимог позовна заява містить посилання на норми ст.ст. 526, 549, 610, 626 ЦК України та ст. 198 ГК України.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.09.2010 р. (суддя Добреля Н.С.) позов задоволено повністю та стягнуто з ТОВ "Венттехсервіс" 14 356,90 грн. заборгованості, 1 647,66 грн. пені та судові витрати.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване порушенням відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором та обґрунтованістю позовних вимог, рівно як і наявністю підстав для застосування норм ст.ст. 526, 610 ЦК України, ст.ст. 193, 230 ГК України.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2011 р. (судді Істоміна О.А., Такмаков Ю.В., Барбашова С.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Венттехсервіс" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.09.2010 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 р. у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.04.2009 р. між ВАТ "ВГП" (постачальник) та ТОВ "Венттехсервіс" (покупець) укладено Договір поставки № 157/04/09.
Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов'язався в порядку та в строки, визначені Договором, передати у власність відповідачу товар, у встановленій кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах визначених даним Договором.
Частина 2 статті 712 ЦК України закріплює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, ст. 655 ЦК України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання зазначених умов позивач поставив, а відповідач прийняв за накладними та на підставі відповідних довіреностей товар на загальну суму 153 432,24 грн.
Згідно норм ст.ст. 691, 692 ЦК України передбачено обов'язок покупця оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до п. 6.4. Договору (в редакції Протоколу розбіжностей від 01.04.2009 р.) відповідач зобов'язався оплатити отриманий товар протягом 40 календарних днів з моменту його отримання.
Втім, судами встановлено, що відповідач оплатив вартість отриманого товару лише частково, а саме у розмірі 139 075,34 грн., внаслідок чого у ТОВ "Венттехсервіс" перед ПАТ "ВГП" утворилась заборгованість у розмірі 14 356,90грн.
Крім того, нормами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на дані норми законодавства правомірним є висновок господарських судів про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості.
Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 ГК України. Згідно норм зазначених статей, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. При цьому ст. 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 8.2. Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.
Враховуючи вищевикладене та здійснену судами арифметичну перевірку заявленої до стягнення суми пені, колегія суддів погоджується з висновком про обґрунтованість висновку щодо стягнення з відповідача 1 647,66 грн.
Твердження скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів.
Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 13.09.2010 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 р. у справі № 64/214-10 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Кот
Судді: О. Кролевець
С. Шевчук