14.05.2026 Справа №607/7754/26 Провадження №2/607/4549/2026
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є., відповідачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути із відповідачки на користь товариства заборгованість за кредитним договором №184520 від 22.05.2025 у розмірі 23 684,21 грн.
Позов мотивовано тим, що ТОВ «Кредітплюс» та ОСОБА_1 22.05.2025 уклали електронний Кредитний договір №184520 на суму 29 412 грн.
Умовами Кредитного договору передбачено проведення взаємозаліку, відповідно до якого надані кредитні кошти були спрямовані не лише на їх безпосереднє перерахування Позичальнику на картковий рахунок, а й на зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом погашення заборгованості Позичальника за раніше укладеними кредитними договорами з Кредитодавцем.
TOB «Кредітплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» 10.10.2025 уклали Договір факторингу № 10102025, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Станом на день звернення із позовом до суду заборгованість за Кредитним договором не погашена. Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, становить 25 284,21 грн, яка складається з: 22 877,90 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6,31 грн - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом; 800 грн - заборгованість по комісії; 1 600 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Вимоги про стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач в судове засідання свого представника не направив, звернувся в суд із заявою, в якій просив розглядати справу у його відсутності.
Відповідачка в судовому засіданні проти позову заперечила частково, суду пояснила, що вона частково сплачувала заборгованість. Вважає, що сума, яку позивач просить стягнути з неї, є завищено.
Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредітплюс» та ОСОБА_1 22.05.2025 уклали договір про споживчий кредит № 184520, відповідно до умов якого сума кредиту становить 29 412 грн та надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 24 998,55 грн для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит № 169363 від 29.01.2025, укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 1,65 грн на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 4411,80 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини (п. 2.2.1 договору).
Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10 % річних. Тип процентної ставки - фіксована (п. 2.3 договору).
Комісія за надання кредиту складає 4 411,80 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту (п. 2.5 договору).
Загальний строк користування за цим Договором складає 276 днів з 22.05.2025 по 22.02.2026 (п. 2.6 договору).
Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Кредіплюс» від 09.03.2026 про проведення взаємозаліку, 24 998,55 грн перераховано на погашення заборгованості за договором взаємозаліку № 169363 від 29.01.2025.
Згідно з інформацією № 81-15-9/7470-БТ від 01.05.2026, наданою АТ «Райффайзен Банк», 22.05.2025 на банківську карту ОСОБА_1 № НОМЕР_2 зараховано 1,65 грн.
TOB «Кредітплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» 10.10.2025 уклали Договір факторингу № 10102025, відповідно до умов якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 4.1 Договору Факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до фактора з моменту підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог.
Відповідно до Витягу з Додатку № 1 до Договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025 Реєстру прав вимог № 3 та Акту приймання-передачі (а.с. 7), до Позивача перейшло право вимоги до Відповідачки за кредитним договором №184520.
Із наданого позивачем детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №184520 від 22.05.2025, заборгованість ОСОБА_1 становить 25284,21 грн, яка складається з: 22 877,90 грн - заборгованість по тілу кредиту; 6,31 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 1600 грн - заборгованість за пенею, 800 грн - заборгованість за комісією.
Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредітплюс» та ОСОБА_1 22.05.2025 уклали Кредитний договір №184520, відповідно до умов якого кредитор надав Відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти строком на 276 днів.
24 998,55 грн перераховано на погашення заборгованості за договором взаємозаліку № 169363 від 29.01.2025, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Кредіплюс» від 09.03.2026 про проведення взаємозаліку.
1,65 грн було перераховано на банківську карту ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , що підтверджується інформацією № 81-15-9/7470-БТ від 01.05.2026, наданою АТ «Райффайзен Банк».
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині першій статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Встановлено, що право вимоги за кредитним договором №184520 від 22.05.2025 до відповідача перейшло до позивача на підставі договору факторингу від 10.10.2025 № 10102025, що підтверджується змістом договору, Реєстром боржників до Договору факторингу, актом прийому-передачі реєстру боржників, та реєстром боржників та платіжною інструкцією.
Судом встановлено, що позивач отримав кредит у розмірі 25000,2 грн, з яких 24 998,55 грн - перераховано на погашення заборгованості за договором про споживчий кредит № 169363 від 29.01.2025, та 1,65 грн - перераховано на банківську карту ОСОБА_1 .
Водночас, відповідно до умов договору та розрахунку заборгованості, в суму (тіло) кредиту включено також 4 411,80 грн комісії, у зв'язку з чим загальний розмір наданого тіла кредиту у розрахунку заборгованості зазначено 29 412 грн.
Суд зазначає, що позивач у договорі не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням кредиту, які надаються відповідачу за які встановлена комісія за надання кредиту та обслуговування, тому, суд вважає, що положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (подібні висновки викладені у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №204/224/21).
Тому, включення до тіла кредиту та стягнення комісії у розмірі 4 411,80 грн є протиправним.
Окрім того, відповідно до розрахунку заборгованості, відповідачкою частково сплачувалася заборгованість на загальну суму 7539,74 грн, з яких на погашення тіла кредиту зараховано 6 534,1 грн, на погашення пені - 800 грн, на погашення комісії - 201 грн, на погашення відсотків - 4,64 грн.
Отже, з урахуванням сплаченої відповідачкою суми заборгованості, яка була зарахована в рахунок погашення тіла кредиту, сума заборгованості за тілом кредиту не може перевищувати 18 466, 1 (25000,2 - 6 534,1) гривень.
Окрім того, заборгованість по несплачених відсотках становить 6,31 грн.
Також суд встановив, що в рахунок погашення пені зараховано 800 гривень, сплачених відповідачкою.
Суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, враховуючи, що позивачем здійснено нарахування неустойки за невиконання відповідачем умов кредитного договору в період дії воєнного стану, вказані суми в силу вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України підлягають списанню позивачем. Тому зарахування сплаченої відповідачкою суми в розмірі 800 гривень в рахунок погашення пені є безпідставним. Ці кошти суд вважає за необхідне зарахувати в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та відсотками.
Окрім того, враховуючи те, що суд дійшов висновку про нікчемність положень договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію, тому зарахування сплаченої відповідачкою суми в розмірі 201 гривень в рахунок погашення комісії також є безпідставним. Ці кошти суд вважає за необхідне зарахувати в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та відсотками.
Отже, загальна сума заборгованості за договором про споживчий кредит № 184520 від 22.05.2025, з урахуванням сплачених відповідачкою коштів, становить 17 471,41 гривень (18 466,1 грн + 6,31 - 800 грн - 201 грн).
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов'язання.
Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).
Відповідачка не спростувала розмір заборгованості за договором про споживчий кредит № 184520 від 22.05.2025 в розмірі 17 471,41 гривень, тому позов в цій частині підлягає до задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить із такого.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн.
Крім того, у позовній заяві позивач заявив про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав: договір про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, укладений з АБ «Тимошенко та Партнекри», додаткову угоду від 21.01.2026 №25771505950, акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою - п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п'ятою, дев'ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. (відповідна правова позиція викладена у Постановах ВС від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18).
Суд вважає, що такі послуги, які зазначені у переліку, які зазначені в акті прийому-передачі наданих послуг, як вивчення матеріалів справи 2 години на суму 1000 грн не підтверджені матеріалами справи, не відповідають критеріям обґрунтованості та розумної необхідності, не доведено, що вказані послуги стосуються розгляду цієї справи, а не інших, є необхідними та неминучими для цієї справи, при цьому, на думку суду, вказані послуги охоплюється послугою написання позовної заяви про стягнення заборгованості.
Тому, суд вважає підтвердженим розміром витрат на правову допомогу 6000 грн.
Отже, загалом позивачем понесено 8662,40 (2662,40+6000) грн судових витрат.
Зважаючи на те, що позов задоволено частково на суму 17 471,41 грн із 23 684,21 грн, що становить 73,77 %, на підставі статті 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 6 390,25 (73,77 % від 8662,40) грн судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 258, 259, 264, 265, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 17 471 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят одну) гривню 41 копійку заборгованості за договором про споживчий кредит № 184520 від 22.05.2025 та 6 390,25 гривень судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 14.05.2026.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Головуючий суддя В. М. Позняк