Справа № 451/772/26
Провадження № 3/451/292/26
іменем України
21 травня 2026 року місто Радехів
Суддя Радехівського районного суду Львівської області Куцик-Трускавецька О.Б., розглянула матеріали, які надійшли із Державної податкової служби України Головного управління ДСП у Львівській області по роботі з великими платниками податків про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, із вищою освітою, одруженого, голова комісії по припиненню ТзОВ «Техноцентр-Радехів», місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за частиною 1 статті 163-1 КУпАП,
установила:
Відповідно до протоколу №011621 про адміністративне правопорушення від 24.04.2026, ОСОБА_1 , голова ліквідаційної комісії по припиненню ТзОВ «Техноцентр-Радехів»,вчинив правопорушення пп. 266.1.1, п.266.1 ст. 266, пп.266,7.5, п. 266.7 ст. 266, пп.167.2.17 п.164.2 ст. 164, ст. 167, пп. 168.1,2 п. 168,1 ст. 168, п.51.1 ст. 51 ПКУ від 02.12.10 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), чим занижено податкові зобов'язання податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки всього в сумі 19 690, 62 грн, не перераховано військовий збір в сумі 1657,47 грн, не утримано та не перераховано ПДФО в сумі 24255,61 грн, чим порушив вимоги Податкового кодексу України, відповідальність за що передбачена частиною 1 статті 163-1 КУпАП.
ОСОБА_2 , будучи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, на виклик суду не з'явився, подав на розгляд суду заяву про розгляд справи за його відсутності, вину у вчиненні інкримінованого йому діяння визнав, просить суд суворо не карати.
Суд, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, доходить такого висновку.
Відповідно до диспозиції частини 1 статті 163-1 КУпАП адміністративним правопорушенням є відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Відповідно до підпункту 266.1.1. пункту 266.1. статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.7.5. пункту 266.7. статті 266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 51.1 статті 51 ПК України платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску (крім фізичних осіб - підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, як податкових агентів та платників єдиного внеску) зобов'язані подавати до контролюючих органів у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163-1 КУпАП, доведена:
протоколом про адміністративне правопорушення №011621 від 24.04.2026(а.с.2).
витягом з акту про результати документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Техноцентр-Радехів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 11.03.2026 та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 11.03.2026, у якому зафіксовано порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку (а.с.3-8).
Проаналізувавши вищевказані документи, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми та повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163-1 КУпАП. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.
Дослідивши наявні докази, вважаю, що ОСОБА_1 винен у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, як порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Разом з цим, частина 2 статті 38 КУпАП визначено, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій і четвертій цієї статті.
Як вбачається з правових висновків, викладених в п. 17, 18 постанови Верховного Суду від 03 травня 2018 року по справі № 487/2854/17, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально.
Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Крім того, із доктринального тлумачення норм ст. ст. 9, 38 КПК України випливає, що триваюче правопорушення вчинюється протягом біль-менш тривалого часу і характеризується безперервним здійсненням єдиного діяння, в тому числі, тривалим безперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою. Вважається, що триваючі правопорушення припиняються у разі виявлення факту цих правопорушень компетентним органом при проведенні перевірок, в тому числі, при виявленні таких проступків, як відсутність обліку доходів та витрат щодо яких встановлена обов'язкова форма обліку, бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування, ведення його із порушенням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інші правопорушення, встановити які можливо лише під час проведення документальної перевірки на підставі первинних документів. До адміністративних правопорушень, які мають разовий характер і не є триваючими, відносяться такі проступки, як несвоєчасна подача декларацій, розрахунків, аудиторських висновків, платіжних доручень на внесення платежів до бюджету та державних цільових фондів тощо. Днем вчинення таких правопорушень є дата порушення граничного строку подачі декларації, про доходи до фіскального органу, порушення граничного строку подачі до закладу банків платіжних документів про оплату податків, зборів тощо.
На підставі викладеного суд вважає, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-1 КУпАП підлягає закриттю, у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Керуючись статями 38, 283, 284 КУпАП, суддя Радехівського районного суду Львівської області,
постановила:
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 163-1.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити, у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Радехівський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
СуддяО. Куцик-Трускавецька