26 січня 2011 р. № 41/92
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоМирошниченка С.В.
суддівБарицької Т.Л.
Губенко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
на рішення
від
та на постанову
відгосподарського суду міста Києва
14.05.2010
Київського апеляційного господарського суду
03.11.2010
у справі№ 41/92
за позовомПриватного підприємства "Укрвторресурс"
доВідкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
простягнення 26 267, 38 грн.
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивачаШуляр С.А.;
- відповідачаЧервінський О.В.;
11.03.2010 Приватне підприємство "Укрвторресурс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення 18 207,60 грн. основного боргу, 5 229,56 грн. пені, 1 132,94 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 747,28 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог а.с. - 102).
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2010 у справі № 41/92 (суддя Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2010 (колегія суддів у складі: Новіков М.М. -головуючий суддя, судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.) позов задоволено частково. За рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 18 207,60 грн. основного боргу, 1 132,94 грн. інфляційних втрат, 747,28 грн. 3% річних, 200,88 грн. державного мита та 187,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2010 у справі № 41/92, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спір, що виник між сторонами, стосується виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором підряду № 545/19/14-08 від 13.08.2008 в частині оплати виконаних робіт.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При прийнятті судових рішень у справі місцевий та апеляційний господарські суди, згідно з приписами статей 11, 525, 526, 610-612, 625, 629, 837 ЦК України та статті 193 ГК України на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, встановивши, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором підряду у повному обсязі, що підтверджується відповідними довідками про вартість виконаних підрядник робіт (форма № КБ-3), актами приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в); беручи до уваги факт прийняття виконаних робіт та перерахування відповідачем на користь позивача в оплату виконаних підрядних робіт 429 508,40 грн., з яких 250 950,00 грн. сплачено після підписання додаткової угоди № 1 до договору підряду № 545/19/14-08 від 13.08.2008 (яка у встановленому порядку недійсною не визнавалася); дійшли правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 18 207,60 грн. основного боргу, 1 132,94 грн. інфляційних втрат та 747,28 грн. 3% річних.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у судових рішеннях, що оскаржуються. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційні скарги не відповідають вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.
Отже, рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідає встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2010 у справі № 41/92 залишити без змін.
Головуючий суддя С.В. МИРОШНИЧЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
Н.М. ГУБЕНКО