26 січня 2011 р. № 29/217-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоПодоляк О.А.
суддів :Владимиренко С.В.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ "Харківське виробничо-торгівельне підприємство "Комунар"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 р.
у справі№ 29/217-10
за позовомВАТ "Харківське виробничо-торгівельне підприємство "Комунар"
(надалі -Товариство)
доАКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк"
(налалі -Банк)
третя особаОСОБА_4
(надалі -ОСОБА_4.)
прозобов'язання вчинити певні дії
за участю представників:
від позивача- не з'явились
від відповідача- Гамея В.В.
від третьої особи - не з'явились
У липні 2010 року Товариство звернулось до господарського суду позовом до Банку про:
- визнання припиненими з 21.08.2008 р. іпотечного договору № 837/19-27/36/6-168 від 21.08.2006 р. та додаткової угоди № 1 до нього, укладених між Банком та Товариством, договору поруки № 837/17-27/36/6-087 від 21.08.2006 р. та додаткової угоди № 1 від 27.10.2006 р. до нього, укладених між Банком, Товариством та ОСОБА_4, що були укладені з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов'язань згідно генеральної угоди № 837/18-27/36/6-115 від 21.08.2006 р., укладених між Банком та ОСОБА_4;
- зобов'язання Банку вилучити зазначений у вказаному іпотечному договорі предмет іпотеки, а саме: нежитлові будівлі: літ. А-2 пл. 2 431,5 кв.м., літ. Б-1 пл. 189,8 кв.м., літ. В-1 пл. 19,5 кв.м., літ. Г-1 пл. 19,4 кв.м., літ. Д-1 пл. 451,9 кв.м., літ. З-1 пл. 89 кв.м., літ. Е-1 пл. 7,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
В порядку ст. 22 ГПК України позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд зобов'язати Банк вилучити зазначений у іпотечному договорі № 837/19-27/36/6-168 від 21.08.2006 р. предмет іпотеки, а саме нежитлові будівлі: літ. А-2 пл. 2 431,5 кв.м., літ. Б-1 пл. 189,8 кв.м., літ. В-1 пл. 19,5 кв.м., літ. Г-1 пл. 19,4 кв.м., літ. Д-1 пл. 451,9 кв.м., літ. З-1 пл. 89 кв.м., літ. Е-1 пл. 7,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.08.2010 р. (суддя Тихий П.В.) позов задоволено.
Рішення мотивовано тим, що згідно ч.1 ст. 559 та ст. 604 ЦК України забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 у вигляді укладених позивачем та відповідачем договорів поруки та іпотеки припинили свою дію з 21.10.2008 р., у зв'язку із збільшенням обсягів відповідальності ОСОБА_4 за генеральною угодою.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 р. (судді: Івакіна В.О., Ільїн О.В., Сіверін В.І.) рішення скасовано та прийнято нове про відмову в позові.
Постанова мотивована відсутністю правових підстав вважати договори поруки та іпотеки припиненими, оскільки збільшення розміру процентної ставки за Генеральним договором не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя за договорами поруки та іпотеки, а є лише зміною умов кредитування за Генеральним договором. З огляду на це, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що договори поруки та іпотеки не припиняли своєї дії, а тому відсутні підстави для вилучення предмету іпотеки з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Не погоджуючись постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 21.08.2006 р. між Банком (Кредитор) та ОСОБА_4 (Позичальник) укладено генеральну угоду (надалі -Генеральна угода), відповідно умов якої Кредитор зобов'язався надати Позичальнику кошти в межах загального ліміту в сумі 250 000 доларів США.
Згідно додаткової угоди № 1 до Генеральної угоди від 21.08.2006 р. Кредитор надав Позичальнику 250 000 доларів США під 14% річних.
Виконання зобов'язань Позичальником згідно з п. 2.1. Генеральної угоди забезпечилося наступними засобами:
- іпотекою нерухомого майна (нежитлової будівлі: літ А-2 пл. 2 431,5 кв.м., літ. Б-1 площею 189,8 кв.м, літ.В-1 площею 19,5 кв.м, літ Г-1 площею 19,4 кв.м, літ. Д-1 площею 451,9 кв.м., літ. З-1 площею 89,0 кв. м., літ. Ж-1 площею 86,7 кв.м., літ. Е-1 площею 7,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належать Товариству), згідно іпотечного договору № 837/19- 27/36/6-168, посвідченого 21.08.2006 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, за реєстровим номером 2007;
- порукою юридичної особи позивача, згідно договору поруки № 837/17-27/36/6-087 від 21.08.2006 р.;
- порукою юридичної особи - ТОВ "Електрохім", згідно договору поруки № 837/17-27/36/6-088 від 21.08.2006 р.;
- порукою юридичної особи - АТ "Долина", згідно договору поруки №837/17-27/36/6-089 від 21.08.2006 р.;
- порукою юридичної особи - ДП "Долина"АТ "Долина", згідно договору поруки № 837/17-27/36/6-090 від 21.08.2006 р.;
- порукою ОСОБА_7, згідно договору поруки №837/17-27/36/6-091 від 21.08.2006 р.
Згідно з Генеральним договором Банк зобов'язався надавати Позичальнику грошові кошти в межах загального ліміту 250 000 доларів США (двісті п'ятдесят тисяч доларів США) на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього.
27.10.2006 р. між Банком (Кредитор) та ОСОБА_4 (Позичальник) укладено додаткову угоду № 2 до Генерального договору, відповідно до умов якої Кредитор надавав грошові кошти Позичальнику в межах загального ліміту, що дорівнює або є еквівалентом за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України станом на дату укладення цього договору, 49 801 доларів США (чотириста дев'яносто вісім тисяч доларів США), на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, а Позичальник зобов'язався повернути кредит у строк та на умовах, визначених цим генеральним договором та додатковими угодами до нього, сплатити проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових угодах до цього договору, а також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в додаткових угодах до цього договору.
27.10.2006 р. між Банком (Кредитор) та ОСОБА_4 (Позичальник) укладено додаткову угоду № 3 до Генерального договору, відповідно до умов якої Кредитор надав Позичальнику грошові кошти у формі разового кредиту в сумі 248 000 доларів США (двісті сорок вісім тисяч доларів США) відсотковою ставкою за користування 13 (тринадцять) процентів річних.
Також, 27.10.2006 р. між Банком та Товариством укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки № 837/17-27/36/6-087 від 21.08.2006 р., відповідно до якої, Товариство зобов'язалось перед Банком відповідати за виконання ОСОБА_4 умов щодо сплати суми кредиту в межах загального ліміту, що дорівнює або є еквівалентом за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановлених НБУ станом на дату укладення цього Договору, 498 000 доларів США до 20.08.2016 р., відсотків, можливих штрафних санкцій.
21.10.2008 р. між Банком (Кредитор) та ОСОБА_4 (Позичальник) укладено додаткову угоду № 4 до Генерального договору, відповідно до умов якої розмір процентів річних за користування наданими кредитами згідно додаткових угод №1 та №3 було збільшено до 14,5% річних.
Звертаючись з позовом до суду позивач стверджує, що укладаючи додаткову угоду № 4 до Генерального договору відповідач та третя особа припинили існуюче зобов'язання замінивши його іншим, зокрема встановивши інший розмір плати за користування кредитними коштами, що суттєво збільшило розмір платежів за користування грошовими коштами. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на ч. 1 ст. 559 ЦК України та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про іпотеку".
Частиною 1 ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Згідно ч. 2 ст. 19 Закону України "Про іпотеку" будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобов'язанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою. У разі коригування графіка виконання основного зобов'язання у зв'язку з його частковим достроковим погашенням анулювання заставної і видача нової заставної не є обов'язковими.
Приймаючи постанову суд апеляційної інстанції дійшов вірних висновків, що спірні іпотечний договір та договір поруки не передбачають умови кредитування, а тому зміна конкретних умов кредитування, таких як сума, мета та строк кредиту, розмір процентної ставки, порядок погашення кредиту та спосіб надання кредиту, має здійснюватись додатковими угодами до генеральної угоди. Збільшення розміру процентної ставки є зміною умов кредитування, які, згідно до ст. 3 Генерального договору, є правом Банку, а не є збільшенням основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням в розумінні ч. 1 ст. 559 ЦК України та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про іпотеку".
Також, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що правовідносини сторін за спірним іпотечним договором не припинилися, оскільки рішенням господарського суду Харківської області від 01.03.2010 р. у справі № 27/367-09, залишеним без змін в цій частині судами апеляційної та касаційної інстанцій, задоволено позов Банку до Товариства, третя особа ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки за цим договором.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про вилучення зазначеного у іпотечному договорі № 837/19-27/36/6-168 від 21.08.2006 р. предмету іпотеки з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, у зв'язку з відсутністю на це правових підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу ВАТ "Харківське виробничо-торгівельне підприємство "Комунар" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 р. у справі № 29/217-10 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
Судді С. Владимеренко
Н. Мележик