Справа № 486/1045/26
Провадження № 1-кс/486/135/2026
20 травня 2026 року м. Південноукраїнськ
Слідчий суддя Південноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора Южноукраїнського відділу Вознесенської окружної прокуратури ОСОБА_3 , розглянув клопотання прокурора Южноукраїнського відділу Вознесенської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 травня 2026 року за №12026152120000100 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 259 КК України,
18 травня 2026 року прокурор Южноукраїнського відділу Вознесенської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про арешт майна, в якому просить накласти арешт на мобільний телефон «ZTE» у корпусі чорного кольору із SIM-картою з абонентським номером НОМЕР_1 , вилучений 15 травня 2026 року під час обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , який поміщено до пакета Національної поліції України № NPU 6092005, заборонивши користування, розпорядження та відчуження майна, з метою забезпечення збереження речового доказу, запобігання можливості його приховування, пошкодження, зникнення, втрати, передачі іншим особам або відчуження.
Клопотання мотивує тим, що в провадженні СВ відділення поліції № 3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області перебувають матеріали кримінального провадження за №12026152120000100 від 15 травня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 15 травня 2026 року приблизно о 14:39 год. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про відсутність будь-яких вибухових пристроїв у приміщенні відділення поліції № 3 Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області та не маючи достовірних відомостей про підготовку вибуху вказаної будівлі, вирішив здійснити завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху будівлі, яка забезпечує діяльність органу державної влади.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 15 травня 2026 року приблизно о 14:39 год., використовуючи належний йому мобільний телефон марки «ZTE» із сім-картою мобільного оператора зв'язку «Lifecell» з абонентським номером НОМЕР_1 , здійснив телефонний дзвінок на спецлінію «112», під час якого повідомив завідомо неправдиву інформацію про нібито замінування відділення поліції.
У подальшому вказане повідомлення оператором служби «112» було передано на спецлінію «102» Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Миколаївській області. Під час відпрацювання вказаного повідомлення працівниками відділення поліції № 2 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_4 назвав свої анкетні дані та підтвердив раніше повідомлену завідомо неправдиву інформацію про нібито підготовку вибуху у приміщенні Відділення поліції № 3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, розташованому за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, м. Південноукраїнськ, вул. Спортивна, 3.
При цьому ОСОБА_4 усвідомлював, що повідомлена ним інформація є неправдивою, вибухових пристроїв у зазначеному приміщенні не закладено, підготовка вибуху не здійснюється, а його повідомлення спричинить необхідність реагування правоохонних органів, перевірки приміщення та прилеглої території, евакуації осіб, обмеження доступу громадян до будівлі, залучення сил і засобів поліції, кінологічної служби та інших екстрених служб.
У зв'язку з тим, що вказане повідомлення було сприйняте як таке, що може становити реальну загрозу життю та здоров'ю працівників правоохоронного органу та інших осіб, працівниками відділення поліції № 2 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській обл. і було невідкладно передано зазначену інформацію до Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Миколаївській області.
15 травня 2026 року о 15:22 год. до відділення поліції № 3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшло вказане повідомлення про підготовку вибуху. У ході відпрацювання даного повідомлення було організовано та проведено комплекс першочергових заходів реагування, спрямованих на перевірку інформації про можливу загрозу вибуху. До місця події було залучено слідчо-оперативну групу, працівників кінологічної служби ВЧ НОМЕР_2 із службовою собакою, а також вжито заходів щодо евакуації осіб, обмеження доступу громадян до будівлі та прилеглої території.
За результатами проведених перевірочних заходів вибухових пристроїв, вибухонебезпечних предметів чи інших обставин, які б підтверджували наявність загрози вибуху, виявлено не було, у зв'язку з чим повідомлена ОСОБА_4 інформація не підтвердилася та була завідомо неправдивою.
16 травня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, тобто у завідомо не неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, вчиненому щодо будівлі, яка забезпечує діяльність органу державної влади.
15 травня 2026 року у ході досудового розслідування, у невідкладному випадку в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, старшим слідчим СВ ВП № 3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , у ході якого було вилучено: мобільний телефон «ZTE» у корпусі чорного кольору із SIM-картою з абонентським номером НОМЕР_1 , який поміщено до пакета Національної поліції України № NPU6092005 та вилучено до ВП № 3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївської області.
Того ж дня старшим слідчим СВ відділення поліції № 3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 вилучений матеріальной об'єкт визнано речовим доказом та передано на зберігання до камери зберігання речових доказів відділення поліції № 3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області.
Вказаний мобільний телефон із SIM-картою має значення речового доказу, оскільки саме з використанням абонентського номера НОМЕР_1 було здійснено телефонний дзвінок на спецлінію «112» із завідомо неправдивим повідомленням про замінування відділення поліції. У пам'яті телефону, SIM-карті, журналі викликів, повідомленнях, контактах та інших електронних даних можуть міститись відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, часу та способу його вчинення, зв'язку ОСОБА_4 із використаним номером, а також інші дані, які мають доказове значення у кримінальному провадженні.
Враховуючи, що наявні всі законні підстави для накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речового доказу, оскільки незастосування арешту на майно може призвести до його приховування, пошкодження, зникнення, втрати, передачі іншим особам або відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню.
Крім того, майно містить відомості, які можуть бути використані, як докази під час проведення досудового розслідування, а також необхідне для проведення огляду електронних даних та, у разі потреби, відповідних судових експертиз.
З урахуванням того, що вказане майно було тимчасово вилучене 15 травня 2026 року, під час проведення обшуку, дане клопотання подається з дотриманням вимог ч. 5 ст. 171 КПК України. Зажаючи на те, що без накладення арешту існує ризик втрати відомостей, які мають доказове значення у кримінальному провадженні, звернувся з клопотанням.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання.
Власник майна та захисник про дату, час, та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином.
Заслухавши прокурора, дослідивши докази, додані до клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 травня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № 12026152120000100 за ч. 2 ст. 259 КК України. Короткий виклад обставин: 15 травня 2026 року о 15:27 надійшло повідомлення по телефону до РУ про те, що 15 травня 2026 року о 15:22 за адресою: Вознесенський район м. Південноукраїнськ, вулиця Спортивна буд. 3, надійшло повідомлення від чергового ВП №2 ВРУП, про те, що у ході відпрацювання ЄО 1155 від 15 травня 2026 року здійснено телефонний дзвінок до заявника за номером НОМЕР_1 , у ході телефонного дзвінка, встановлено анкетні данні, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває за адресою: АДРЕСА_1 , який повідомив про замінування за адресою: АДРЕСА_2 , відділення поліції.
Постановою від 15 травня 2026 року призначено групу прокурорів у кримінальному провадженні.
Відповідно до протоколу обшуку від 15 травня 2026 року, за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено мобільний телефон «ZTE» у корпусі чорного кольору із SIM-картою з абонентським номером НОМЕР_1 , належні ОСОБА_4 .
Постановою слідчого від 15 травня 2026 року вилучений матеріальний об'єкт визнано речовим доказом.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, тобто є речовим доказом. Так, ч.1 ст. 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
В силу ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
В даному кримінальному провадженні існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що вищевказане майно є доказом кримінального правопорушення, і внаслідок не накладення арешту може бути передано, знищено або зазнати змін.
Арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
При цьому слід зауважити, що до завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та, які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.
Враховуючи, що вилучене майно є речовим доказом, а також існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно може бути передане, знищене, або зазнати змін, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309 КПК України, слідчий суддя
Задовольнити клопотання, накласти арешт на вилучене 15 травня 2026 року за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 майно, а саме, мобільний телефон «ZTE» у корпусі чорного кольору із SIM-картою з абонентським номером НОМЕР_1 , який поміщено до пакета Національної поліції України № NPU 6092005, заборонивши користування та розпорядження вказаним майном, з метою позбавлення можливості його приховування, зникнення, втрати та відчуження вказаного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1