490/2753/26
нп 2-а/490/74/2026
29 квітня 2026 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Чулуп О.С.
за участю секретаря судового засідання- Правник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови, -
Позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до відповідача в якому просить скасувати постанову № 6АВ13962518 від 06.03.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обгрунтування позову позивач вказує, що він передав в тимчасове користування належний йому автомобіль Volkswagen Touareg, р.н. НОМЕР_1 своєму знайомому ОСОБА_2 на період часу з 05.03.2026 року по 11.03.2026 року. При поверненні транспортного засобу 11.03.2026 року позивачу в застосунок «Кабінет водія» надійшла інформація щодо наявності зокрема постанови в автоматичному режимі № 6АВ13962518 від 06.03.2026 року згідно якої зафіксовано 06.03.2026 року перевищення швидкості транспортним засобом Volkswagen Touareg, р.н. НОМЕР_1 . Позивач вказує, що його вини у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення немає, оскільки транспортним засобом керував ОСОБА_2
Представник відповідача надав відзив в якому просить відмовити в задоволенні позову. Представник відповідача вказав, що 29.03.2026 року громадянином ОСОБА_2 через офіційний сайт МВС з використанням кваліфікованого електронного підпису подано заяву про визнання правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності в якій він повідомив про визнання ним адміністративних правопорушень, які були зафіксовані в автоматичному режимі. Проте, відповідно до відповіді Департаменту патрульної поліції від 06.04.2026 року, яка була надана на електронну адресу Ратмиру Гавелі в постанові 6АВ14024589 від 10.03.2026 було змінено суб'єкта правопорушення, проте постанова 6АВ13962518 від 06.03.2026 набрала законної сили 09.03.2026 року, а оскільки заяву було подано після 20 календарних днів з дня набрання постановою законної сили та оскільки заяву було подано до Міністерства внутрішніх справ України 30.03.2026 року то відповідно до пункту 10 Порядку звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до уповноваженого підрозділу Національної поліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 року № 833,заявнику відмовляєтеся в розгляді заяви, якщо її подано після 20 календарих днів з дня набрання постановою законної сили.
Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом досліджено постанову серії 6АВ № 13962518 від 06.03.2026 року згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340 грн. З постанови вбачається, що 06.03.2026 року о 17 год. 30 хв. за адресою: М-05 Київ-Одеса 39+140 зафіксовано транспортний засіб Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 . Особа, яке керування транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 28 км/год, чим порушила пункт 12.9. (б) Правил дорожнього руху України.
Судом досліджено копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 згідно якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на транспортний засіб Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 .
Судом досліджено заяву ОСОБА_2 від 29.03.2026 року до Міністерства внутрішніх справ України про визнання ним адміністративних правопорушень, які були зафіксовані в автоматичному режимі за вчинення яких відносно ОСОБА_1 винесено постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі: № 6АВ13962518 від 06.03.2026 року та № 6 АВ14024589 від 10.03.2026 року та надання згоди на притягнення його ( ОСОБА_2 ) до адміністративної відповідальності.
Судом досліджено лист Департаменту патрульної поліції від 06.04.2026 року на ім'я ОСОБА_3 згідно якого останньому повідомлено, що заява останнього подана після 20 календарних днів з дня набрання постановою від 06.03.2026 року серії 6 АВ № 13962518 законної сили. Так постанова від 06.03.2026 року серії 6АВ № 13962518 набрала законної сили 09.03.2026 року. Заяву подано до Міністерства внутрішніх справ України 30.03.2026 року.
Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки предметом оскарження є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, та інше.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядають органи Національної поліції.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, за частиною 1 статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Так, відповідно до пункту 12.9(б) Правил дорожнього руху, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
Частиною 1 статті 122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У примітці в статті 122 КУпАП роз'яснено, що суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до ч. 1 ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
При визначенні в даному випадку суб'єкта правопорушення відповідач керувався положеннями ст.ст. 14-2 та 279-1 КУпАП. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення була складена відносно позивача, оскільки саме за ним зареєстрований транспортний засіб Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
Позивач у позовній заяві вказує, що вищевказане правопорушення не вчиняв, оскільки водієм транспортного засобу був його знайомий ОСОБА_4 якому позивач передав свій транспортний засіб у тимчасове користування.
Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом.
За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) для чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати поміж іншого, чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З наявних матеріалів справи вбачається, що 06 березня 2026 року транспортним засобом керував ОСОБА_5 , що підтвержується його заявою надісланою до Міністерства внутрішніх справ України. Крім того вказаний факт підтверджується відповідачем у відзиві в якому зазначено, що в постанові № 6АВ14024589 від 10.03.2026 було змінено суб'єкта правопорушення з ОСОБА_1 на ОСОБА_6 . Між тим, постанова 6АВ13962518 від 06.03.2026 набрала законної сили 09.03.2026 року, в той час як заяву було подано ОСОБА_7 після 20 календарних днів з дня набрання останньою законної сили в порушення пункту 10 Порядку звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до уповноваженого підрозділу Національної поліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 року № 833
За наведених обставин суд вважає, що передбачені законом підстави для притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, за відсутності достатніх доказів щодо вчинення правопорушення безпосередньо ним, відсутні, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Доказів, які б спростовували такі висновки суду, матеріали справи не містять.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова № 6 АВ13962518 від 06.03.2026 року підлягає скасуванню, провадження у справі у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, - закриттю.
Згідно абз. 1 ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 665,60 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи, що позивачем було надмірно сплачено судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп., то позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплачена судового збору в розмірі 665 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 6, 7, 19, 20, 72, 77, 96, 139, 229, 242-246, 262, 286 КАС України,-
Позов - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення № 6АВ13962518 від 06.03.2026 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 122 КУпАП - визнати протиправною та скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП - закрити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Повернути з державного бюджету ОСОБА_1 надмірно сплачений 07.04.2026 року судовий збір в розмірі 665,60 грн. за квитанцією № 2.607790477.1
На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя