479/1544/25
2/479/230/26
(заочне)
13 травня 2026 року смт.Криве Озеро
Кривоозерський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого - судді Репушевської О.В.,
за участі: секретаря судового засідання Мардар Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Криве Озеро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №479/1544/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
позивач ТОВ "Споживчий центр",
представник позивача Горна В.І.,
відповідач ОСОБА_1 ,
ТОВ "Споживчий центр" в особі представника через систему "Електронний суд" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись, що 19 лютого 2025 року між ТОВ "Споживчий центр" та відповідачем було укладено кредитний договір (оферта) №19.02.2025-100000023, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4500 грн. строком на 217 дні. Внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань станом на день подачі позову виникла заборгованість у розмірі 14940 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 4500 грн., процентам в сумі 6975 грн., комісії 405 грн., додатковій комісії 810 грн., неустойці 2250 грн., тому просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості по кредиту, та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн..
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, відзив не надав, тому суд у відповідності до ст.280 ЦПК України, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між ТОВ "Споживчий центр" та відповідачем 19 лютого 2025 року було укладено Кредитний договір №19.02.2025-100000023, який складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 19 лютого 2025 року, паспорту споживчого кредиту та Заявки від 19 лютого 2025 року, які підписано шляхом застосування цифрового власноручного підпису позичальника та одноразового ідентифікатора Е731.
Сторони уклали Договір на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 19 лютого 2025 року; сума кредиту - 4500 грн.; строк, на який надається кредит - 217 дні з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 23 вересня 2025 року; первинний період користування Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 405 грн. Неустойка 67,50 грн. нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання (а.с.29-40).
Відповідно до умов кредитного договору реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику 5168-74хх-хххх-0578.
Відповідач був ознайомлений з інформацією про обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором №19.02.2025-100000023 від 19 лютого 2025 року, яку підписано одноразовим ідентифікатором Е731.
Згідно довідки ТОВ "Універсальні платіжні рішення" від 17 жовтня 2025 року, 19 лютого 2025 року було успішно перераховано грошові кошти у розмірі 4500 грн. на картку НОМЕР_1 , призначення платежу: видача за договором кредиту №19.02.2025-100000023 (а.с.22).
В порушення умов Договору, відповідач у строк кредитування грошові кошти не повернув, внаслідок чого, як вбачається із Довідки-розрахунка про стан заборгованості за кредитним договором №19.02.2025-100000023 від 19 лютого 2025 року у ОСОБА_1 перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі у 14940 грн., що складається з: - заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4500 грн.; - проценти в розмірі 6975 грн.; - по комісії 405 грн.; - по додатковій комісії 810 грн.; - по неустойці 2250 грн. Проценти за кредитом нараховані за період з 19 лютого 2025 року по 23 вересня 2025 року(а.с.23).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст.610 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Матеріали справи свідчать про те, що позикодавець свої зобов'язання перед позичальником за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти, однак останній не здійснював погашення заборгованості.
Доказів, які б спростовували висновки суду про чинність договору, отримання коштів, відповідачем суду не надано.
Суд погоджується з доводами позивача щодо наявності заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4500 грн. та по процентах в розмірі 6975 грн., оскільки вони є обґрунтованими та підтверджені належними і допустимими доказами.
Щодо позовної вимоги про комісії по кредиту, суд зазначає наступне.
Згідно із частинами першою-третьої, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відповідно до правового висновку, який міститься у постанові Великої Палата Верховного Суду у справі №496/3134/19 положення пунктів кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Разом з тим, п.9 Заявки на отримання кредиту від 19 лютого 2025 року передбачено сплату позичальником комісії, пов'язану з наданням кредиту у розмірі 405 грн. та яка відповідно нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, які саме послуги за вказану плату надаються позивачу.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Про необхідність зазначення конкретного переліку послуг за обслуговування кредиту і їх погодження з споживачем, звертав увагу Верховний Суду у постановах від 07 квітня 2021 року у справі №766/8096/20, від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21, від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення комісії по кредиту (пов'язаної з наданням кредиту) у розмірі 405 грн, а також додатковій комісії (за обслуговування кредиту) у розмірі 810 грн.
Щодо позовної вимоги по неустойці по кредиту, судом зазначає наступне.
Відповідно до п.18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Відповідно до Указу Президенту України №64/2002 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", з 05.30 год. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час, а тому нарахування неустойки по кредиту у період з 19 лютого 2025 року по 23 вересня 2025 року, є неправомірним.
За цих обставин у стягненні з відповідача нарахованої неустойки в сумі 2250 грн. необхідно відмовити.
Відповідно до ст.12 ч.3, 4, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За вказаних обставин суд приходить до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та підтверджені належними та допустимим доказами, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 11475 грн., з яких: - основний борг по тілу кредиту - 4500 грн., - заборгованість по відсотках - 6975 грн..
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді позивачем понесені витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 2422,40 грн. (а.с.1).
Оскільки вимоги позивача задоволено частково, а саме на 76,80%, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1860,57 грн. судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 7, 12, 15-16, 81, 89, 141, 263-265, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків під реєстраційним номером: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (01032 м.Київ вул.Саксаганського,буд.133-А, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором №19.02.2025-100000023 від 19 лютого 2025 року в сумі 14940 грн., та судовий збір в сумі 1860,57 грн..
У решті вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя :