03 лютого 2011 року Справа № 2а/2370/121/2011
15 год. 40 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого -судді: Паламар П.Г.,
при секретарі: Поштаренко О.І. ,
за участю позивача ОСОБА_1 -особисто, представника позивача ОСОБА_2 -за угодою, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси, адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області про визнання дій неправомірними та визнання незаконними нарахування страхових внесків, -
Звернувшись до суду фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) просить суд визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Каневі (далі відповідач) по нарахуванню доплати до мінімального розміру страхового внеску до пенсійного фонду за період з 01.07.2010 року по вересень 2010 року, вимоги до позивача сплати зазначених нарахувань неправомірними.
Також позивач просив суд зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Каневі скасувати незаконні нарахування за період з 01.07.2010 року по вересень 2010 року включно та у відповідності до ст.. 88 КАС України відстрочити сплату судових витрат до прийняття рішення по справі.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що отримана ним вимога про сплату заборгованості зі сплати страхових внесків до пенсійного фонду за липень, серпень, вересень 2010 року є необґрунтованою та безпідставною.
Позивач вважає, що він не є платником страхових внесків до пенсійного фонду згідно чинного законодавства України, так як пп. 4 п. 8 розділу ХV „Прикінцеві положення” Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року, передбачає, що до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку визначеному цим законом, а сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. Тобто для сплати страхових внесків до пенсійного фонду, позивач не має об'єкта для нарахування страхового внеску, а саме оподаткований доход ( прибуток) або загальний оподатковуваний дохід, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
В судовому засіданні позивач та його представник наполягали на задоволенні позовних вимог.
Відповідач надав суду заперечення про невизнання позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні та розглянути справу без участі його представника.
Вислухавши доводи позивача, представника позивача та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_1 позивач, 14.09.2005 року зареєстрований виконавчим комітетом Черкаської міської ради, як фізична особа -підприємець та на підставі Свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 від 01.01.2009 року, термін дії якого продовжено на 2010 рік, виданого Канівською об'єднаною державною податковою інспекцією займається роздрібною торгівлею з лотків.
05.11.2010 року відповідач виніс та направив позивачу повідомлення -розрахунок № Ф-217 та вимогу про сплату боргу № Ф - 217, в якій зазначено, що відповідно до вимог ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, вимагає сплатити недоїмку зі страхових внесків у сумі 695 грн.46 коп.
Відповідно до ст. ст. 18, 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України № 21 -1 від 19.12.2003 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64\8663 -страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до Закону України „Про внесення змін до законів України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” та „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 2461 - ІV від 08.07.2010 року, який набрав чинності з 17.07.2010 року фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Таким чином, для підрахунку суми додаткового внеску береться сума мінімального страхового внеску -33,2 % від розміру мінімальної заробітної плати в поточному місяці, після цього береться сума внеску в складі єдиного податку -42 % від його розміру, від першої суми віднімаємо другу та отримуємо необхідну суму доплати до мінімального страхового внеску до Пенсійного фонду.
Несплата відповідачем до управління Пенсійного фонду України в м. Каневі страхових внесків призводить до неповного формування бюджету Пенсійного фонду України і як наслідок до несвоєчасних виплат пенсій пенсіонерам, що є порушенням ст.46 Конституції України, яка гарантує право громадянам на забезпечення у разі старості, втрати працездатності, втрати годувальника, в інших випадках передбачених законом.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 КАС України особа, яка звертається до адміністративного суду із позовною заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України, заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами, повинна сплатити судовий збір.
Частиною 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 -163, 181 КАС України ,суд
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Каневі Черкаської області - відмовити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до державного бюджету України судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя П.Г. Паламар