73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"26" січня 2011 р. Справа № 2-а-14757/09/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кравченко К.В.,
при секретарі: Михайленко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій в сумі 26600 грн., та за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області, податкових ревізорів-інспекторів Іщенко Івана Валерійовича, Бевзюк Олександра Олександровича про визнання протиправними рішення про застосування санкцій рішення про дій ревізорів про проведення перевірки,
встановив:
В грудні 2009 року Державна податкова інспекція у Скадовському районі Херсонської області (надалі - ДПІ) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 (надалі - Підприємець), в якому просила стягнути з Підприємця штрафні санкції в сумі 21600 грн., які застосовані рішенням про застосування штрафних санкцій від 20.08.2009р. №0002542306.
За даним позовом відкрито провадження у справі №2а-14757/09/2170.
Ухвалою суду від 13.09.2010р. адміністративна справа №2а-14757/09/2170 була об'єднана в одне провадження з адміністративною справою №2а-1968/10/2170 за позовом Підприємця до податкових ревізорів-інспекторів Іщенко Івана Валерійовича та Бевзюк Олександра Олександровича, про визнання протиправними дій ревізорів при проведенні перевірки Підприємця, а ухвалою від 22.11.2010р. дана справа також була об'єднана в одне провадження з адміністративною справою №2а-4291/10/2170 за позовом Підприємця до ДПІ про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ від 20.08.2009р. №0002542306.
Позов ДПІ ґрунтується на тому, що застосована до Підприємця рішенням ДПІ від 20.08.2009р. №0002542306 фінансова санкція в розмірі 21600 грн. за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР (надалі-Закон №265/95-ВР) добровільно не сплачена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.
Позовні вимоги Підприємця ґрунтується на тому, що перевірка Підприємця була проведена ревізорами 02.08.09р. з порушеннями вимог законодавства, а висновок ДПІ щодо порушення Підприємцем вимог п.1 ст.3 Закону № 265/95-ВР є помилковим.
Представник ДПІ в судовому засіданні позовні вимоги ДПІ підтримав, а в позові Підприємця просив відмовити.
Підприємець та його представник під час судового розгляду справи позовні вимоги Підприємця підтримали в повному обсязі, а в позові ДПІ просили відмовити.
Ревізори-інспектора Іщенко І.В. та Бевзюк О.О. в судовому засіданні вказували на правомірність проведеної перевірки та доведеність викладених в акті перевірки порушень, які стали підставою для винесення ДПІ щодо Підприємця спірного рішення.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.
Рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.08.2009р. №0002542306 ДПІ застосувала до Підприємця штраф на суму 21600 грн. за порушення пункту 1 ст.3 Закону № 265/95-ВР.
Підставою для винесення вказаного рішення стали результати акту перевірки №169/211923/НОМЕР_1 від 02.08.2009р. (номер бланку 000225), відповідно до якого перевірявся належний Підприємцю приватний готель, розташований у м. Скадовськ по вул..Набережна,31.
Перевірка проведена податковими ревізорами-інспекторами Іщенком І.В. та Бевзюк ОО. на підставі виданого ДПІ направлення на перевірку №795 від 30.07.09р..
При вирішені питання щодо законності дій ревізорів, пов'язаних з проведенням вищевказаної перевірки Підприємця, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 15 Закону №265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до ст. 16 вказаного Закону контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Статтями 11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХІІ (далі - Закон № 509-ХІІ) передбачені підстави та порядок проведення планових та позапланових перевірок.
Проте, як слідує з назви статті 11-1 - «Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів)», а також з визначення поняття планової, позапланової перевірки, підстав їх проведення, що зазначені в тексті цієї статті, її положення регулюють підстави та порядок проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
В той же час, згідно до частини 7 статті 11-1 Закону № 509-ХІІ, перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг №265/95-ВР, вважаються позаплановими.
Виходячи з системного аналізу статті 11-1 Закону №509-ХІІ, слідує висновок про урегульованість підстав проведення планових, позапланових перевірок, які спрямовані на контроль своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), саме частиною 6 цієї статті. При цьому, віднесення до позапланових - перевірок, які здійснюються в межах повноважень податкових органів, визначених Законом №265/95-ВР, не означає необхідність застосування підстав, викладених в частині 6 статті 11-1 Закону №509-ХІІ, оскільки ці підстави стосуються лише позапланових перевірок, спрямованих на контроль сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
У межах повноважень, визначених Законом № 265/95-ВР органи Державної податкової служби проводять перевірки згідно з затвердженими керівником податкових органів планами-графіками.
Частиною 8 ст. 11-1 Закону № 509-ХІІ передбачено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Відповідно до п. 3.1 та 3.2 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27 травня 2008 року №355, передбачено, що працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі. Перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб органів ДПС за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку
Таким чином, на підставі викладених правових позицій норм законодавства слідує висновок про наявність у податкових органів права на проведення перевірок щодо контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), які можуть носити плановий або позаплановий характер, і проводяться на підставі рішення керівника відповідного органу державної податкової служби, яким затверджується план (графік) проведення таких перевірок.
До матеріалів справи долучений графік проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності на серпень 2009р., затверджений наказом начальника ДПІ Скадовського району №262 від 31.07.09р., в якому передбачена і перевірка Підприємця.
Обґрунтованими визнає суд посилання ДПІ на те, що визначені ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" підстави проведення планових та позапланових виїзних перевірок стосуються саме фінансово-господарської діяльності платника податків. Зі змісту передбачених підстав вбачаються недоліки саме при веденні фінансово-господарської діяльності, пов'язаної зі сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету та державних цільових фондів, податкового обліку та фінансової звітності, які жодним чином не можуть застосовуватись відносно сфери готівкового обігу, правил торгівлі та патентування, до них не застосовуються відповідні положення щодо підстав проведення, зокрема, планових чи позапланових виїзних перевірок, передбачених ст. 11-1 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні".
Статтею 13 Закону № 509-ХІІ визначено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Пунктом 1 ст. 11-2 Закону № 509 - ХІІ передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку.
02.08.2009р. ревізори-інспектори Іщенко І.В. та Бевзюк О.О. здійснювали перевірку Підприємця на підставі виданого їм направлення на перевірку, за результатами якої склали акт перевірки.
Відповідно до вищевказаних Методичних рекомендацій за результатами проведеної перевірки складається акт перевірки на бланку органу ДПС, за рішенням якого було призначено і проведено перевірку, та реєструється у цьому органі ДПС.
Дії ревізорів по проведенню перевірки та складанню акту перевірки вчинені у межах наданих їм повноважень, і в цій частині повністю відповідають законодавству.
Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, суд вважає, що дії ревізорів-інспекторів Іщенко І.В. та Бевзюк О.О., які пов'язані із організацією, проведенням 02.08.2009р. перевірки Підприємця та оформленням результатів її проведення, вчинені в межах їх компетенції, з дотриманням вимог законодавства, у зв'язку із чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Підприємця щодо визнання протиправними дій ревізорів.
Щодо правомірності рішення ДПІ від 20.08.2009р. №0002542306 суд зазначає наступне.
Дане рішення винесено на підставі акту перевірки №169/211923/НОМЕР_1 від 02.08.2009р.
З дослідженого судом акту перевірки вбачається, що цим актом ревізори зафіксували порушення п.2.6 п 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, яке полягає у неоприбуткуванні готівки в сумі 4320 грн., яка згідно пояснень Підприємця надійшла до нього з 01.07.09р. по 31.07.09р., і ця сума не була оприбуткована в книзі обліку доходів та витрат, в якій останній запис зроблено 12.09.08р..
Представник ДПІ зазначив, що при винесенні рішення від 20.08.2009р. №0002542306 була допущена суто технічна помилка - невірно вказаний пункт та стаття законодавчого акта, порушення якого встановлено, а саме: замість пп. 2.6 п 2 Положення №637 було помилково вказано п.1 ст.3 Закону № 265/95-ВР, але сам розмір санкції визначений вірно.
В якості доказу факту надходження до Підприємця готівкових коштів в сумі 4320 грн. ДПІ та ревізори посилаються виключно на письмові пояснення Підприємця, які долучені до матеріалів перевірки, в яких Підприємець зазначив, що у належному йому готелі «Русалочка» на момент перевірки мешкає 72 особи по 60 грн. за особу на добу, на загальну суму 4320 грн., і цю суму він буде оприбутковувати наприкінці місяця.
Підприємець та його представник значили, що в діях Підприємця відсутні як порушення п. 1 ст.3 Закону № 265/95-ВР, так і пп. 2.6 п 2 Положення №637, оскільки вказана в акті перевірки сума 4320 грн. за проживання відпочиваючих фактично до Підприємця на момент перевірки ще не надійшла, а Підприємець лише очікував надходження такої суми, виходячи з кількості відпочиваючих та вартості проживання за одну людину, про що і вказав в своїх поясненнях. Підприємець також зазначив, що тест пояснень йому продиктували самі ревізори, які пояснили, що жодних претензій вони до нього не мають, а такі пояснення їм необхідні для звітування про виконану роботу.
Вирішуючи питання про правомірність спірного рішення, суд виходить з того, чи підтверджується належними доказами те порушення, яке стало підставою для його винесення; чи відповідає спірне рішення суті виявленого порушення.
Згідно пп. 2.6 п. 2 Положення №637, на порушення якого вказують ревізори в акті перевірки, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій (п.1.2. Положення №637).
Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 р. N 436/95 передбачає відповідальність за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Відповідно до пункту 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, на порушення якого вказує ДПІ у спірному рішенні, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Пунктом 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР передбачена відповідальність у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Таким чином, для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності за порушення або пп. 2.6 п. 2 Положення №637, або п.1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР вирішальним є факт надходження до такого суб'єкта готівкових коштів за реалізовані товари, роботи (послуги).
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (п.4).
З урахування встановлених фактичних обставин справи суд вважає, що долучена ревізорами до акту перевірки пояснювальна записка Підприємця від 02.08.09р. не є безумовним доказом надходження до Підприємця готівкової виручки за надані послуги в сумі 4320 грн., оскільки її зміст не дає підстав для однозначного висновку про отримання Підприємцем вказаної суми, а сам Підприємець цей факт заперечує. Будь-яких інших належних доказів на підтвердження цього факту суду не надано.
Таким чином, суд вважає недоведеним належними доказами факт надходження до Підприємця готівкових коштів в сумі 4320 грн., що виключає можливість притягнення Підприємця до відповідальності за порушення пп. 2.6 п. 2 Положення №637, так і за порушення п.1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.
Слід також зазначити, що на момент перевірки Підприємець був платником єдиного податку на підставі відповідного свідоцтва серії Є №531011 від 01.07.2009р., про що зазначено в п.2.2.6 акту перевірки. Реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок за Підприємцем не зареєстровано, що також відображено в акті перевірки.
Відповідно до Указу Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ № 727/98) суб'єкти малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, ведуть Книгу обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, форма і порядок ведення якої встановлюються Державною податковою адміністрацією України.
Судом встановлено, що Підприємець в своїй діяльності використовує книгу обліку доходів і витрат, що не заперечується представникам ДПІ та ревізорами.
Відповідно до п.6 ст.9 Закону № 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Таким чином, приписи п.6 ст. 9 Закону № 265/95-ВР взагалі звільняють Підприємця від використання реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок за умови ведення Підприємцем книги обліку доходів і витрат.
Що стосується посилань ДПІ на допущені технічні помилки при винесенні спірного рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.2.7 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 р. № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27.05.2003 р. № 247), рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого порушення (крім порушення правил оподаткування), яке приймається відповідно до законодавчих актів, якими надано право податковим органам застосовувати штрафні (фінансові) санкції.
Цим же Порядком передбачено, що податковий орган здійснює розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій та приймає відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, якими податковим органам надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою згідно з додатком 8 (форма "С").
Форма рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за формою "С" передбачає серед обов'язкових реквізитів дату його винесення, номер та дату акту перевірки, а також посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено
Посилання у рішенні ДПІ від 20.08.2009р. №0002542306 на норму законодавчого акта, яка не відповідає суті виявленого порушення, що було зафіксовано ревізорами в акті перевірки №169/211923/НОМЕР_1 від 02.08.2009р., не можна вважати суто технічною помилкою, яка не впливає на зміст цього рішення.
Суд вважає, що рішення податкового органу про застосування штрафних (фінансових) санкцій, як правовий акт індивідуальної дії, повинен носити характер однозначного, обов'язкового до виконання акту і видаватися з дотриманням встановленої законом форми.
Оскільки спірне рішення від 20.08.2009р. №0002542306 містить посилання на норму Закону № 265/95-ВР, яка не відповідає суті виявленого порушення, суд вважає, що таке рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.
Таким чином, не підтвердження ДПІ належними доказами факту зафіксованого актом перевірки порушення, яке стало підставою для винесення рішення ДПІ від 20.08.2009р. №0002542306, а також допущені ДПІ порушення при винесені цього рішення, дають суду підстави для задоволення позовних вимоги Підприємця в частині визнання протиправним та скасування спірного рішення, а також для відмови у задоволенні позовних вимог ДПІ.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
В задоволені позовних вимог Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій - відмовити.
Позовні вимоги приватного підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області від 20.08.2009р. №0002542306 про застосування до приватного підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій в сумі 21600 грн..
В решті позовних вимог приватного підприємця ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на приватного підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 31 січня 2011 р..
Суддя Кравченко К.В.
кат. 8.1.5