73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
07 грудня 2010 р. Справа № 2-а-12634/09/2170
Херсонський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого судді: Горшков В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Міський водоканал" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені,
встановив:
Позивач Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Міський водоканал" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за 2008 рік у сумі 56071,71 грн. та пені у розмірі 2270,70 грн. Загальна сума складає 58342,41 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, на нормами ст.ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, відповідно до яких підприємства, установи, організації самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. У разі меншої чисельності працевлаштованих інвалідів ніж це необхідно до визначених норм закону, підприємству нараховується адміністративно-господарські санкції, та пеня за несвоєчасну сплату санкцій. Відповідно до чого відповідачу нарахована адміністративно-господарську санкцію та пеню у сумі 58342,41 грн.
Представник позивача до суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідача надав до суду заперечення, відповідно до яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне. Виходячи зі змісту ст.ст. 18,18-1,19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" чинним законодавством не покладено на підприємство обов'язку щодо виявлення працездатних інвалідів, що бажають працювати, а обов'язок самостійно здійснити працевлаштування інвалідів не є тотожнім з обов'язком по пошуку інвалідів, що бажають працювати і такий обов'язок може бути виконаний лише у випадку звернення інвалідів до підприємств з вимогою працевлаштування їх, або у випадку направлення центром зайнятості інвалідів на підприємство з метою працевлаштування. На підставі викладеного вищезазначеного слід зробити висновок, що у роботодавця виникає обов'язок працевлаштування інвалідів при наявності пропозиції органів визначених в ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" або у випадку особистого звернення інваліда до підприємства з питань працевлаштування. Позивач систематично надавав до центру зайнятості звіти про наявність вакансій та потреби в працівниках в 2008 році, та відповідно і вакансій по працевлаштуванню інвалідів, та направляло листи про наявність вакантних місць для інвалідів. Також відповідачем у 2008 році було розміщено оголошення у місцевому виданні про створення робочих місць для інвалідів. Тому вважають, що відповідачем було виконані всі необхідні вимоги для працевлаштування інвалідів. Представник відповідача до суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 4. ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані матеріали, дослідивши наявні докази в сукупності та проаналізувавши вимоги чинного законодавства суд встановив наступне.
Згідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, до середньооблікової кількості штатних працівників особового складу у кількості 244 чоловік, на підприємстві повинно працювати 10 інвалідів, а працевлаштовано 7 чоловік.
Відповідно до чого підприємству нараховано адміністративно-господарську санкцію та пеню в сумі 58342,41 грн.
Відповідно до листа-відповіді Новокаховського міського центру зайнятості від 21.10.2010 від 01-14-2080 відповідач протягом 2008 року подавав завіти за формою 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", з яких 4 вакансії для працевлаштування інвалідів, які щомісяця підтверджували.
Позивач щомісяця у 2008 році звертався з листами до директора Новокаховського міського центру зайнятості, про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.
Позивачем 19.11.2008 р. у друкованому виданні "Нова Каховка", було розміщено оголошення про створення робочих місць для інвалідів.
Згідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 18 вищезазначеного закону регламентує, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Відповідно до ст. 19 вказаного Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у том числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Виходячи з того, що відповідач вжив всіх необхідних заходів для недопущення правопорушення, а саме створив робочі місця для інвалідів відповідно до встановленого нормативу, інформував органи працевлаштування про наявність вакантних місць. Таким чином відповідачем вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, але органом працевлаштування не спрямовувались інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З огляду на вказане, суд вважає що позивачем не надано належних доказів щодо правомірності нарахування адміністративно господарської санкції та пені. Натомість відповідачем підтверджено документально ті обставини на які він посилається у запереченнях.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Горшков В.М.
кат. 6.11